Ухвала суду № 55009414, 22.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/3878/14-к Головуючий у 1 інстанції: Піддубний І.А. Провадження № 11кп/790/2227/15 Доповідач: Снігерьова Р.І.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Снігерьової Р.І.

суддів - Ємця О.П., Шабельнікова С.К.,

при секретарі - Круглих К.О.,

за участю прокурора - Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Тимошенко В.М.

представника потерпілої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220320000393 від 03.04.2014 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Ізюм Харківської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, не судимий,

визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, з призначенням покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права керувати транспортним засобом на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 2822 гривень 80 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, всього 7822 гривень 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради 4627 гривень 70 коп. витрачених на лікування в Ізюмській ЦМЛ (р/р 35420360048516; ГУДКСУ в Харківській області МФО 851011; код 02003304) потерпілої ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Харківській області (одержувач платежу: Держава, код доходів 20460300, р/с 31419544700005, код банку 37999680, УДКС України в Комінтерновському районі м.Харкова) витрати за проведення судових автотехнічних експертиз в розмірі 1763 грн. 28 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирався.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним в тім, що 2 квітня 2014 року, приблизно о 14 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, слідував по пр-ту Леніна в напрямку вул. Гагаріна в м. Ізюмі. В цей час, проїжджу частину навпроти будинку №50 по пр-ту Леніна в м.Ізюм, справа наліво переходила пішохід ОСОБА_4.

У дорожній обстановці що виникла водій ОСОБА_1, грубо порушуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких: «Перед початком руху, перестроюванням та будь- якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», та вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких: «У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», не виконав вимоги даних пунктів, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримала тілесні ушкодження у вигляді множинних закритих переломів 3-8 ребер зліва, множинних синців та саден грудної клітини, сідниці, верхніх і нижніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 113-13/14 від 08.04.2014 року, відносяться до середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок районного суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування вимог посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення, вказавши, що причиною ДТП і наслідків, що настали були дії потерпілої, яка порушила п.п. 4.7; 4.8; 4.10; 4.14 ПДР, в умовах обмеженої видимості не впевнилась у відсутності небезпеки для себе, раптово вибігла із-за автобуса на проїзну частину дороги, що привело до ДТП та отримання нею тілесних ушкоджень.

При цьому зазначає, що при первинному доставлені потерпілої в Ізюмську ЦМЛ їй було зроблено рентгенологічні знімки правої половини грудної клітини (потерпіла скаржилась на біль в цьому місці) та загальний знімок у прямій проекції обох половин грудної клітини. Жодних пошкоджень ребер лікар - рентгенолог не виявив і вона була відправлена додому. Дане твердження спростовується показами в судовому засіданні судово-медичного експерта Золотарьової про те, що під час проведення огляду потерпілої пальпацією (через шкіру, жирову тканину та грудні м'язи)відчувала крепітацію та патологічну рухливість ребер зліва, після чого дала направлення на нове рентгенологічне дослідження, яке нібито виявило закриті переломи шести ребер. Проте у висновку цього судово-медичного експерта № 113-13 /14, в дослідницькій частині після опису легких тілесних ушкоджень, виявлених при огляді потерпілої 04.04.2014 року, будь - яких інших тілесних ушкоджень у потерпілої виявлено не було. Про крепітацію та патологічну рухливість ребер зліва у потерпілої у дослідницькій частині цього висновку не згадується, що ставить під сумнів об'єктивність висновку та наслідки, які там зазначені, при тих обставинах, що потерпіла з такими виявленими судово-медичним експертом травмами на стаціонарне лікування була госпіталізована тільки 03.05.2014 року, /через місяць після ДТП/. В зв'язку з цим, ним та захисником в судових засіданнях були заявлені письмові та усні клопотанння, про призначення потерпілій ОСОБА_4 комісійної судово-медичної експертизи для об'єктивного встановлення дати і причини закритих переломів ребер за їх наявності, про призначення повторної автотехнічної експертизи в Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. проф. Бокаріуса для з'ясування питання про можливість уникнення зіткнення з потерпілою, в зв'якку з порушенням нею ПДР України. Суд їх необґрунтовано проігнорував та в не процесуальний спосіб залишив без розгляду.

Крім цього, вказує про безпідставне задоволення позовних вимог потерпілої, оскільки суд у вироку не навів обставин які, відповідно до вимог ст.23 ЦК України, є обов'язковими при визначенні розміру моральної шкоди, не зазначив у чому полягає заподіяна шкода, з чого виходив позивач визначаючи підлягаючу стягненню грошову суму. Також вказує на безпідставність призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом на 2 роки, в зв'язку з чим суд позбавив ОСОБА_1 засобів існування та утримання сім'ї, оскільки іншої роботи він не має.

Потерпіла ОСОБА_4 в запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого просить про залишення вироку суду без змін. Вважає вирок районного суду законним та обгрунтованим наведеними у вироку доказами, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 надуманими. Вказує, що районним судом під час судового слідства було досконально досліджено всі докази, обвинувачений про порушення його процесуальних прав клопотань не заявляв.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Тимошенка В.М, які підтримували доводи поданої апеляційної скарги, заперечення представника потерпілого, ОСОБА_3, прокурора, який не вбачав підстав для задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи скарги колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при дослідженні обставин вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу,постановити законний та обгрунтований вирок.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, в ході розгляду справи обвинуваченим ОСОБА_1 30.10.2014 року письмово були заявлені клопотання: про призначення потерпілій ОСОБА_4 комісійної судово-медичної експертизи; про призначення повторної судово-автотехнічної експертизи для з'ясування наявності в діях потерпілої порушень Правил дорожнього руху; про допит свідка ОСОБА_5 - очевидця пригоди; витребування калькуляції затрат на лікування потерпілої /а.с.25-28/.

15.04.2015 року та 07.09.2015 року ОСОБА_1 повторно, з метою повноти дослідження усіх обставин справи, письмого заявив клопотання про призначення потерпілій комісійної судово-медичної експертизи./а.с.80,182/. Вказані клопотання суд не розглянув, не привівши мотиви, тим самим не забезпечив обвинуваченому право на безпосереднє дослідження в судовому засіданні всіх обставин справи та рівність прав сторін процесу на збирання та надання суду доказів, порушив його право на захист, що є порушеннями загальних засад кримінального провадження, передбачені ст.ст. 20, 22, 23 КПК України. При цьому не привів у вироку мотиви визнання пояснень обвинуваченого недостовірними та неприйнятними.

Таким чином, суд не забезпечив повне та всебічне дослідження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні для встановлення наявності чи відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

В цій частині доводи апеляційної скарги обвинуваченого не позбавлені правових підстав, тому задовільняються.

Крім наведеного, колегія суддів звертає увагу на посилання у вироку суду, в обгрунтування доведеності вини обвинуваченого, на показання свідка ОСОБА_6 на досудовому слідстві, не привівши мотиви визнання цього доказу належним та допустимим.

Вказані вище порушення являються істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону /ст.ст. 20, 22, 23, 370, 374, ч.1 ст.412 КПК КПК України/, які позбавляють судову колегію дати оцінку обгрунтованності висновків суду першої інстанції про фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, обгрунтованність призначення покарання, тому вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду. При цьому колегія суддів керується загальними засадами кримінального провадження, визначеними ст.7, п.6 ст.9 КПК України.

Оскільки вирок підлягає скасуванню в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, при призначенні нового судового розгляду апеляційний суд, відповідно до вимог ч.2 ст.415 КПК України, не вправі наперед вирішувати питання про доведенність чи недоведенність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, тому інші доводи апеляційної скарги обвинуваченого не розглядаються, а підлягають перевірці при новому судовому розгляді.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2015 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

____ _____ _____

Снігерьова Р.І. Ємець О.П. Шабельніков С.К.