Рішення № 55008752, 30.12.2015, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5274/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" грудня 2015 р. Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Поповича С.М.

з участю секретаря Соловйової Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про встановлення факту проживання однією сімєю.

В позові зазначав, що 09 липня 2012 року померла ОСОБА_4.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно та майнові права, в тому числі на житлову квартиру №19, що розташована по пр. Леніна, буд. 19 в м. Олександрії Кіровоградської області, яка належала померлій відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.06.1999 року.

Позивач вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом відповідно ст. 1264 ЦК України, оскільки з травня 2006 року він постійно проживав з ОСОБА_4 однією сімєю до дня її смерті.

У шестимісячний термін після відкриття спадщини ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини, про що свідчить копія його заяви та витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 31846841 від 01.10.2012 року. Від спадщини не відмовлявся.

Коли у позивача виникла необхідність в оформленні спадщини, йому в цьому було відмовлено через відсутність документальних доказів його проживання зі спадкодавцем однією сімєю понад пять років до часу відкриття спадщини, про що свідчив лист від приватного нотаріуса за № 7 від 10.01.2013 року.

В звязку з цим ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сімєю з ОСОБА_4 понад пять років та визнання права власності на спадкове майно до відповідача ОСОБА_5 міської ради, оскільки на час його звернення до суду інформацією про інших спадкоємців він не володів.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2013 року по справі № 398/5387/13-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 міської ради та встановлено факт його постійного проживання однією сімєю з 2006 року по 09.07.2012 року зі спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла 09.07.2012 року, в іншій частині позову відмовлено.

Після набрання рішенням чинності позивач зміг 23.10.2013 року одержати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4, як спадкоємець четвертої черги за законом.

Тільки після оформлення спадщини позивачу стало відомо про існування ОСОБА_2, яка є спадкоємцем пятої черги за законом після померлої ОСОБА_4

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.06.2014 року у справі № 22-ц/781/234/14 за апеляційного скаргою ОСОБА_7 рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2013 року в частині задоволення позову скасовано та відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про встановлення факту його проживання однією сімєю з ОСОБА_4

Підставою для прийняття такого рішення Апеляційним суд Кіровоградської області стало те, що суд першої інстанції, встановлюючи факт постійного проживання ОСОБА_1 з 2006 року по 09.07.2012 року зі спадкодавцем ОСОБА_4, вирішив питання про право ОСОБА_2 на спадщину, проте участі у розгляді справи вона не брала.

Також рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.06.2014 р оку позивачу було розяснено про його право на звернення до суду з таким же позовом, але до належного відповідача.

У липні 2014 року позивачу випадково стало відомо про існування ще одного потенційного спадкоємця другої черги за законом після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_8 - рідної сестри померлої.

ОСОБА_4 була одинокою, свій шлюб з чоловіком вона розірвала ще 04.03.1974 року, про що свідчить актовий запис за № 68, складений відділом ЗАГС м. Олександрія, дітей не мала.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом багатьох років мешкали в будинку за № 19 пр. Леніна в м. Олександрії, але в різних квартирах, і їх повязували давні дружні приязні стосунки.

Коли з віком загальний стан здоровя ОСОБА_4 став погіршуватися, на її пропозицію позивач перейшов до неї проживати, щоб мати можливість вчасно надавати допомогу, коли вона того потребувала. Так, починаючи з 18 травня 2006 року і до дня смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 постійно проживав разом з нею, вів спільне господарство, мав спільний бюджет, піклувався про її здоровя, а після смерті організував поховання за власний рахунок, про що свідчить довідка від ФОП ОСОБА_9 від 10.07.2012 року та акт-розпорядження, складений за участі сусідів та майстра КП «Житлогосп» від 15.08.2012 року.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив встановити факт його проживання з ОСОБА_4 однією сімєю з 18 травня 2006 року по 09 липня 2012 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник позов не визнали. ОСОБА_2 пояснила суду, що померла ОСОБА_4 є її тіткою. Останній раз вона спілкувалася з нею в 2011 році, коли приїздила до тітки в м. Олександрію. В ході розмови ОСОБА_4 висловлювала думку, що за станом здоровя хоче в будинок престарілих. Також було сказано, що ОСОБА_4 може жити у неї, ОСОБА_2, але в той час у неї була лежача мама і це було неможливо. За ОСОБА_1 не було ніякої розмови. Після смерті матері вона знову приїжджала в 2013 році в м. Олександрію до тітки, але двері в її квартиру ніхто не відкрив. Зі слів сусідів їй стало відомо, що тітка померла, похованням займався ОСОБА_1, що проживав в тому ж будинку в квартирі № 5. Але жінка, що була в квартирі, відповіла, що ОСОБА_1 немає вдома. Потім вона із сином самі встановили місце поховання ОСОБА_4 З того часу вона приїжджає на могилу тітки і прибирає її. Пізніше їй вдалося зустрітися з ОСОБА_1, який повідомив, що переоформив квартиру тітки на себе і пропонував їй виплатити за квартиру. Позов вона не визнає, оскільки позивач постійно проживав у цивільному шлюбі з іншою жінкою в іншій квартирі цього ж будинку, тому ніяких законних підстав на квартиру позивач не має.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_10, підтримуючи доводи відповідачки, пояснив, що згідно довідок КП «Житлогосп» на момент смерті ОСОБА_4 09 липня 2012 року в її квартирі АДРЕСА_1 крім неї ніхто не проживав і не був зареєстрований. ОСОБА_1 був зареєстрований в тому ж будинку в квартирі № 5 в період з 14 липня 2001 року по 18 травня 2011 року. Крім того, посилався на листи ОСОБА_4 від 2007 року та 26 квітня 2011 року до своєї сестри ОСОБА_11, де вона скаржиться на самотність і зі змісту яких не убачається, що в неї мають місце будь-які стосунки з ОСОБА_1, що спростовує доводи позивача про сумісне проживання з ОСОБА_4

Представники відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_12 і ОСОБА_13 в судовому засіданні позов визнали, в своїх поясненнях повністю підтримали доводи позивача ОСОБА_1 Не дивлячись на визнання позову, суд, керуючись ч. 4 ст. 174 ЦПК України, вважає необхідним продовжити судовий розгляд, оскільки визнання позову порушує права та інтереси відповідачки ОСОБА_2

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідачки ОСОБА_2 та її представника, представників відповідачки ОСОБА_8, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 09 липня 2012 року померла ОСОБА_4.

Після її смерті відкрилася спадщина на житлову квартиру № 19, що розташована по пр. Леніна, 19 в м. Олександрії Кіровоградської області, яка належала померлій відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 червня 1999 року.

У шестимісячний термін після відкриття спадщини ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини, вважаючи, що він є спадкоємцем четвертої черги за законом відповідно до ст. 1264 ЦК України, оскільки, на його думку, він з травня 2006 року постійно проживав з ОСОБА_4 однією сімєю до дня її смерті. Однак, позивачу було відмовлено в оформленні спадщини через відсутність документальних доказів його проживання зі спадкодавцем однією сімєю понад пять років до часу відкриття спадщини.

Вирішуючи спір в судовому порядку, позивач залучив до справи в якості відповідача спадкоємця другої черги за законом після смерті ОСОБА_4 її рідну сестру ОСОБА_8 та спадкоємця пятої черги ОСОБА_2 племінницю ОСОБА_4

Як доказ постійного проживання з ОСОБА_4 з травня 2006 року до дня її смерті позивач, крім своїх пояснень, надав суду довідку від фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, яка свідчить, що ОСОБА_1 займався похованням ОСОБА_4, та акт-розпорядження КП «Житлогосп» від 15.08.2012 року з посиланням на свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_1 проживав в квартирі з ОСОБА_4 та вів сумісне господарство з 18 червня 2006 року до дня її смерті 09 липня 2012 року.

Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш ніж пять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» (далі Постанови) при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Зазначений пятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сімєю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сімєю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сімї тощо.

Згідно п. 23. Постанови якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у звязку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Допитаний судовому засіданні в якості свідка зі сторони позивача ОСОБА_14 пояснив суду, що ОСОБА_1 дійсно допомагав ОСОБА_4 у вирішенні її побутових проблем допомагав з ремонтом сантехніки, піклувався про її здоровя, займався похованням після її смерті.

Оцінивши пояснення позивача та надані ним докази, суд оцінює їх критично і не приймає їх до уваги.

Зі змісту долучених до справи копій листів ОСОБА_4 від 2007 року та від 26 квітня 2011 року на адресу ОСОБА_11 матері ОСОБА_2 убачається, що ОСОБА_4 скаржиться на самотність, висловлює думку про переїзд за станом здоровя для подальшого життя до будинку престарілих. Будь-якої мови про співмешкання з ОСОБА_1 в листах не згадується, що спростовує доводи позивача про його сумісне життя та ведення спільного господарства з ОСОБА_4, починаючи з 2006 року по день її смерті.

Згідно довідки КП «Житлогосп» від 01.11.2013 року ОСОБА_1 займає квартиру житловою площею 25,9 кв. м і має склад сімї 1 особа та зареєстрований з 19 липня 2000 року по 18 травня 2011 року разом зі співмешканкою ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_2, про що ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував.

Крім того, доводи відповідача ОСОБА_2 про її приїзд до ОСОБА_4 в м. Олександрію в 2011 та 2013 роках ОСОБА_1 не спростовані, що не підтверджує доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не підтримувала родинних стосунків з ОСОБА_4

Із довідки КП «Житлогосп» від 19 вересня 2014 року убачається, що ОСОБА_4 до своєї смерті постійно проживала з 15 листопада 1970 року по 09 липня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3. На момент її смерті за вказаною адресою більше ніхто не був зареєстрований.

Посилання представника відповідача ОСОБА_8 на те, що ОСОБА_8 визнає позов і їм відомо з її слів, що ще за життя ОСОБА_4 при спілкуванні з ОСОБА_8 стверджувала, що називала ОСОБА_1 синочком і мала намір скласти на його імя заповіт на квартиру, на думку суду, не є достатнім і допустимим доказом спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4, починаючи з 2006 року.

Оцінюючи в сукупності надані позивачем докази, суд визнає їх недостатніми для беззаперечного висновку про спільне життя ОСОБА_4 і ОСОБА_1 та ведення ними спільного господарства.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, позивачем суду не надано.

З наведених підстав суд приходить до висновку, що позивач, маючи співмешканку ОСОБА_16, не жив в період з травня 2006 року по 09 липня 2012 року з ОСОБА_4 однією сімєю і не вів з нею спільне господарство протягом 5 років. Надання епізодичної сусідської побутової допомоги одинокій ОСОБА_4, що підтвердив свідок ОСОБА_14, не може бути належним доказом доводів позивача, що дає підстави суду для відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1264, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 118, 122, 209, 214, 215, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Кіровоградської області протягом 10 днів з дня проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Олександрійського

міськрайонного суду ОСОБА_17