Постанова № 55008366, 26.01.2011, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року Справа № 2а-64/11/0407

Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, який надійшов до суду 09.12.2010 року, позивач, прохає:

- поновити їй пропущений з поважних причин строк для подачі даного позову;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй державної допомоги по догляду за дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними трирічного віку, за період з липня по грудень 2007 року, згідно з вимогами ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в його первісній редакції), у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на час її виплати.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції від 22.03.2001 р. № 2334-ІІІ) було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

В 2006 році згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», в ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були внесені зміни, відповідно до яких розмір допомоги був встановлений, як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90.00 грн.

Протягом 2007 року позивач отримувала від відповідача щомісячну допомогу у розмірі 110 грн. на кожну дитину замість допомоги у розмірі прожиткового мінімуму.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», в частині внесення змін до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»були визнані такими, що не відповідають Конституції України, оскільки обмежують соціальні права громадян.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 щодо конституційності деяких положень ст. 65 розділу 1 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік»роз'яснено, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.

УПСЗН має статус юридичної особи, діє на підставі Положення, розробленого відповідно до Типового, що затверджене постановою КМУ від 29.09.2000 року № 1498 і в спірних правовідносинах є суб'єктом, який виконує делеговані повноваження. Відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівними головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів). Виходячи з викладеного, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідач повинен був керуватися вищезазначеними рішеннями Конституційного Суду України і надавати щомісячну допомогу по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який, згідно ст. 62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»складав: з 01.04.07 р. -463 грн., з 01.10.07 р. -470 грн. Проте відповідач виплатив позивачу в 2007 році допомогу: за липень -202.32 грн.,за серпень -206.82 грн., за вересень -209.70 грн., за жовтень -209.70 грн., за листопад - 215.46 грн., за грудень -221.76 грн.

Таким чином, відповідач повинен зробити перерахунок виплат за період з липня 2007 року по грудень 2007 року та сплатити на користь позивача різницю між фактично сплаченою допомогою та сумою допомоги, яка підлягала сплаті на її користь, згідно ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»до внесення змін в дану статтю.

Згідно ст. 8 Конституції України, норми Конституції є нормами прямої дії. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Будь-який закон, що прийнятий в порушення ч. 3 ст. 22 Конституції України, який зменшив права людини на отримання виплат, пільг та компенсацій, не повинен застосовуватися, а повинен застосовуватися первинний закон, в якому ці виплати, пільги та компенсації були передбачені. Для цього не обов'язкова наявність Рішення Конституційного Суду України стосовного того, чи суперечить такий закон Конституції.

Виходячи з норм Конституції України та загальних принципів верховенства права, закони мають вищу юридичну силу порівняно з актами Кабінету Міністрів України. Згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення на позов, з яких витікає наступне. Виплата допомоги, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Рішення Конституційного Суду України не може бути виконаним органами праці та соціального захисту населення, так як не було внесено відповідних змін Верховною Радою України до Законів України «Про державний бюджет України»та не було збільшено видатки на виплату державної допомоги. Проведення виплат у підвищених розмірах, відповідно до рішення Конституційного Суду України, можливе тільки у разі внесення змін до відповідних законів та збільшення видатків на виплату державної допомоги. Крім того, на думку відповідача, належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів по КФКіВК 2511050 (субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми). Також відповідач, посилаючись на ст. 99 КАС України, вважає, що позивачем пропущено 6-ти місячний строк позовної давності, передбачений законодавством для звернення до суду за захистом свого порушеного права. На підставі цього відповідач вважає здійснені нарахування і виплату допомоги позивачу такими, що відповідають діючому законодавству, тому прохає в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши та оцінивши в сукупності надані у справі докази, в тому числі копію свідоцтва про народження дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір'ю яких зазначена позивач, довідки УПСЗН про знаходження на обліку та отримання допомоги позивачем на утримання дітей до досягнення ними трирічного віку, квитанції про сплату позивачем судового збору в сумі 03.40 грн., керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме, що перерахунок державної допомоги слід здійснити за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, включно, за наступних підстав.

Згідно ухвали Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області від 29.12.2010 року позивачеві був поновлений 6-ти місячний строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення має статус юридичної особи, діє на підставі Положення, розробленого відповідно до типового, яке затверджене Постановою КМ України 29.09.2000 р. № 1498, і в спірних правовідносинах є органом державної виконавчої влади. Відповідно до Постанови КМ України від 04.03.2002 року № 256, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на здійснення програм соціального захисту населення. Згідно постанови КМУ від 16.01.2007 року № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», з квітня 2007 року допомога по догляду за дитиною застрахованим особам призначається та виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованої особи.

Виплата допомоги застрахованим особам передбачалась Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням»в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до статті 42,43 зазначеного Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавалась застрахованій особі у розмірі, не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мала застрахована особа, яка фактично здійснювала догляд за дитиною. Допомога надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених, усиновлених, взятих під опіку дітей у сім'ї, по догляду за якими надавалась допомога. Згідно ст. 44 даного Закону, допомога надавалась щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Згідно ст.5 цього Закону встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначаються і виплачуються органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків дитини.

Згідно статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»одним з видів державної допомоги сім'ям з дитиною є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно статті 5 цього Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Згідно ст. 13 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», (в його первісній редакції) встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до шести років.

Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено дію статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням», та ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а порядок визначення розміру допомоги було визначено абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 3,5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007, положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення і це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України не надає Закону України «Про Державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія. Таким чином, при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися виключно Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в його початковій редакції.

Оскільки зупинення дії ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», та статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням», визнано таким, що суперечить Конституції України, а також визнані неконституційними положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», то відповідачем виплата з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. допомоги позивачу по догляду за дітьми до досягнення ними трьох років була здійснена в меншому розмірі всупереч вимогам закону.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо, (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені

цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд приходить до висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та законів, які регулюють правовідносини з питань надання соціальної допомоги позивачу в виді допомоги на утримання дітей до досягнення ними трирічного віку, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеної допомоги, відповідач керувався правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України, та не діяв у відповідності до вимог, передбачених ст. 2 КАС України, всі заперечення відповідача проти позову не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах Конституції України, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та статей 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням», в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, включно, розрахованої стосовно кожної дитини. В задоволенні вимоги в частині здійснення перерахунку допомоги за період з 01 по 08 липня 2007 року, включно, -слід відмовити, оскільки дія ст.15. ЗУ«Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та статей 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням», на цей період була зупинена.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та п.1 ч.1 ст. 256 КАС України, постанова в частині здійснення перерахунку та виплати державної допомоги позивачеві в межах одного місяця -підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України і доходить висновку про покладення судових витрат на відповідача, стягнувши з нього за рахунок державного бюджету на користь позивача 03.40 грн. для відшкодування судових витрат у справі в виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167, 183-2, 185,186,254,255 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 23928609, здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці м. Дніпропетровська, і/к № НОМЕР_1, яка мешкає АДРЕСА_1, державної допомоги по догляду за дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними трирічного віку, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, включно, згідно з вимогами ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»( в його первісній редакції), статей 42,43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням»( в його первісній редакції), у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на час її виплати, з врахуванням суми отриманої позивачем допомоги за цей період.

Стягнути з відповідача, за рахунок державного бюджету, на користь позивача судові витрати у справі в виді судового збору на суму 03.40 грн.

Зобов'язати відповідача виконати постанову негайно в частині здійснення перерахунку та виплати державної допомоги позивачеві в межах одного місяця.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її винесення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та відповідачу.

Суддя Шаповал Г.І.

Справа №2-а-33/11/0407

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі судді Болоніної М.Б., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про спонукання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_6 з адміністративним позовом до управління ПФУ в м.Вільногірську про спонукання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни, де просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 р. по час винесення судового рішення за цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус «дитина війни», перебуває на обліку у відповідача і згідно зі ст.6 зазначеного Закону вона має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідач у 2006, 2007 роках не призначав, не нараховував і не виплачував такого підвищення, а у 2008, 2009, 2010 роках вказаний вид підвищення до пенсії призначався та виплачувався їй лише частково у розмірі 10%. Позивач у своєму позові посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, згідно яких були визнані неконституційними положення окремих нормативно-правових актів, якими керувалось управління ПФУ при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.

Ухвалою суду від 07.12.2010 р. (ар.с.13), яка набрала законної сили, у задоволені заяви ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку звернення до суду в межах заявлених позовних вимог з 09.07.2007р. до шестимісячного строку, який передував дню подачі позову, відмовлено; адміністративний позов щодо зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в частині позовних вимог за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 25 травня 2010 р. залишено без розгляду, тобто предметом судового розгляду є позовні вимоги ОСОБА_6 за період з 26.05.2010 р. по день розгляду справи, а саме по 14.01.2011 р.

Справа розглядається відповідно до ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та без проведення судового засідання.

10.01.2011 р. на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача (ар.с.18), в яких управління ПФУ з доводами позивача не погоджується та просить в задоволені позовних вимог відмовити. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено підвищення пенсії «дітям війни»на 30% мінімальної пенсії за віком, термін «мінімальний розмір пенсії за віком»визначено лише в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але цей термін застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом. Крім того, відповідно до прикінцевих положень цього Закону надбавки та підвищення, встановлені до пенсій, виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2009 р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»«дітям війни»підвищення до пенсії виплачується у таких розмірах: з 01 січня 2008 р. -47,00 грн., з 22 травня 2008 р. -48,1 грн., з 1 липня 2008 р. -48,2 грн. та з 1 жовтня 2008 р. і до сьогоднішнього часу -49,8 грн., отже позивач за період з 01.01.2008 р. по листопад 2010р. отримала підвищення до пенсії, як «дитина війни», у сумі 1724,70 грн. Ця постанова Кабінету Міністрів України є чинною і тому управління ПФУ діє згідно норм чинного законодавства, тобто його дії не є протиправними.

Дослідивши та оцінивши в сукупності надані по справі письмові докази, в тому числі пенсійне посвідчення ОСОБА_6 із зазначенням статусу «дитина війни»(ар.с.9), суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 року та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-ІV, тобто має статус «дитини війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосуються «дітей війни»відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає безпідставними. Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, тому для підвищення розміру пенсії позивачеві слід застосовувати саме це визначення мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-VI внесено зміни, в тому числі до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими ст.6 Закону викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто було відновлено дію цієї статті у первісній редакції, а саме, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2010 році та станом на 14.01.2011 р., тобто на час розгляду справи, вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.

Таким чином, суд доходить висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу підвищення до пенсії згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 26.05.2010 р. по 14.01.2011 р.

На відшкодуванні понесених судових витрат за рахунок відповідача позивач не наполягала.

Керуючись ст.ст.8,9,18,71,158-162,183-2 КАС України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. №2195-IV, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. №1058-IV, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі №10-рп/2008, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про спонукання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_6 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_6 пенсію з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 26 травня 2010 року по 14 січня 2011 року з урахуванням раніше проведених виплат за відповідний період.

Апеляційна скарга на постанову подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Копії постанови направити сторонам в порядку ч.7 ст.183-2 КАС України.

СУДДЯ М.Б.БОЛОНІНА