Ухвала суду № 55005960, 14.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2016 р.

справа 804/16301/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Механомонтаж» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Механомонтаж» 29.11.2013 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, в якому просить: визнати протиправними дії щодо складання і вручення податкових повідомлень-рішень №0003032250 від 04.06.2013 та №0003022250 від 04.06.2013; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0003032250 від 04.06.2013 про збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток на 30647гр75коп; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0003022250 від 04.06.2013 про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 46786гр50коп (т1ас2).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 позов задоволений частково. Визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення №0003032250 від 04.06.2013 та №0003022250 від 04.06.2013 (т1ас131).

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВКФ «Механомонтаж» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ривс», ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Супутник». Згідно актів перевірок контрагентів, відсутні докази руху товарів і послуг по ланцюгам взаємовідносин. Фірми, задіяні в ланцюгах, не мають виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів (т1ас141).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту 882/22-6/31596006 від 13.03.2013 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВКФ «Механомонтаж» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ривс», ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Супутник», проведеної ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, відсутні докази реальності господарських операцій позивача з контрагентами (т2ас22).

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська 27.03.2013 прийняті податкове повідомлення-рішення №0000902250 від 27.03.2013, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток основний платіж 24933гр, штрафні санкції 12466гр50коп, а всього 37399гр50коп; та податкове повідомлення-рішення №0000892250 від 27.03.2013, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість основний платіж 37429гр, штрафні санкції 18715гр, а всього 56144 (т1ас16,17).

ТОВ ВКФ «Механомонтаж» 01.04.2013 подало скаргу на перелічені податкові повідомлення рішення до ДПІ в Дніпропетровській області (т2ас39).

Рішенням Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області №125/10/10-25 від 31.05.2013 скасовані податкові повідомлення-рішення в частині правильності нарахування штрафних санкцій (т1ас18).

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська 04.06.2013 прийняті податкове повідомлення-рішення №0003032250 від 04.06.2013, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток основний платіж 24933гр, штрафні санкції 5714гр75коп, а всього 30647гр75коп; та податкове повідомлення-рішення №0003022250 від 04.06.2013, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість основний платіж 37429гр, штрафні санкції 9357гр50коп, а всього 46786гр50коп (т1ас10,11).

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 188 Податкового Кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, в тому числі при їх ввезенні на митну територію України (в тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ТОВ ВКФ «Механомонтаж» є будівельно-монтажні роботи.

Між ТОВ ВКФ «Механомонтаж» та ТОВ «Ривс» укладені договори №9 від 19.09.2011 та №25 від 21.03.2012 на поставку товарно-матеріальних цінностей. Згідно рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, складських накладних, - на адресу позивача поставлені швелери, труби, листи, круги на 49242гр27коп (т1ас57-67).

Між ТОВ ВКФ «Механомонтаж» та ТОВ ВК «Віконні системи» укладені договори №23 від 10.10.2011 та №2 від 26.01.2012 на монтаж, ремонт, демонтаж, перенесення рекламних металоконструкцій. Згідно актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, - виконано робіт на 174173гр (т1ас38-56).

Згідно рахунку-фактури №2210 від 22.10.2012, ТОВ ВКФ «Механомонтаж» придбало у ТОВ «Супутник» трубу на суму 1160гр. Придбання товару підтверджено видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною (т1ас68-71).

Під час судового розгляду представник позивача надав платіжні доручення про перерахунок коштів за отримані товари і послуги (т1ас216-236).

Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за придбану продукцію та надані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість в ціні продукції, послуг. Матеріальні цінності, які надійшли до ТОВ ВКФ «Механомонтаж», належним чином оприбутковані. В подальшому отримані металоконструкції були використані при монтажу рекламних щитів, виконання інших будівельно-монтажних робіт на замовлення зацікавлених осіб (т1ас72-109), тобто використані у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції, виконавці робіт, а не позивач, який сплатив податок на додану вартість в ціні придбаної продукції, виконаних робіт. В судовому засіданні представники податкової інспекції не заперечували що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету (т2ас18,46).

Окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що реальність поставок позивачу продукції, виконаних робіт підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ТОВ ВКФ «Механомонтаж» отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Перелічені в акті перевірки юридичні особи перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов’язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов’язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов’язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов’язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов’язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Суб’єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ ВКФ «Механомонтаж» при придбанні продукції, отриманні послуг. Позивач не має відношення до діяльності інших суб’єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. В разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а в разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, податковий орган встановлює наявність або відсутність порушень, допущених платником податків, виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків. Акт перевірки іншої особи ніяким чином не стосується позивача та не може бути доказом порушення ним податкового законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі №804/1873/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, визнані протиправними дії ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська стосовно проведення перевірки ТОВ «Ривс» (т1ас118-120).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі №804/1261/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013, визнані протиправними дії ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська стосовно проведення перевірки ТОВ ВК «Віконні системи» (т1ас112-117).

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 у справі №804/10367/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014, визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення №0000902250 від 27.03.2013 та №0000892250 від 27.03.2013, прийняті ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська на підставі акту 882/22-6/31596006 від 13.03.2013 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВКФ «Механомонтаж» з питань взаємовідносин з ТОВ «Ривс», ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Супутник» (т1ас23,124,т2ас12).

Тобто, реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ривс», ТОВ ВК «Віконні системи», ТОВ «Супутник» підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

В частині відмови в позові постанова позивачем не оскаржена.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 14.01.2016.

В повному обсязі ухвала складена 15.01.2016.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко