Рішення № 55005938, 12.01.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Савчук М.В.

секретар Тодоряк Г.Д., Окармус О.М.

за участю: ОСОБА_1, його представника, представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про зміну розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 15 жовтня 2015 року -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовувала слідуючими обставинами.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 01.04.2011р. стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 аліменти в розмірі 3000грн. щомісяця.

У зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків по сплаті аліментів, заборгованість відповідача по аліментам на 09.02.2015р. становить 127490грн.

Позивач просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 566290грн.

22-ц/794/39/2016р. головуючий в 1 інстанції Данилюк М.І. Категорія 48/50 доповідач Перепелюк І.Б.

ОСОБА_1 подав зустрічний позов, в якому просив змінити розмір аліментів, які з нього стягуються відповідно до рішення Оболонського районного суду м.Києва від 01.04.2011р. зменшивши їх розмір до 500грн. на кожну дитину до повноліття дітей, посилаючись на погіршення свого матеріального стану.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 15.10.2015р. позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 пеню за несплачені аліменти на утримання неповнолітніх дітей за період з травня 2012р. по березень 2015 року в розмірі 500000грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Змінено розмір аліментів, які з нього стягуються за рішенням суду, та визначено їх в розмірі по 500грн. на кожну дитину, щомісяця до повноліття дітей.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить рішення в частині стягнення неустойки (пені) скасувати та відмовити у задоволенні цих вимог.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує, що розмір пені, визначений як позивачем так і судом першої інстанції неправильний, методика проведення розрахунків не відповідає нормам матеріального права. Апелянт посилається на те, що розрахунок заборгованості по аліментам він отримав лише в лютому 2015 року, отже відсутні підстави для нарахування пені. Крім того, посилається на те, що при проведенні розрахунку не були враховані його платежі по аліментам, що підтверджується наданими квитанціями. Зазначені проплати не були враховані і судом при визначені заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить рішення в частині задоволення зустрічного позову скасувати, відмовити в задоволенні цих вимог.

Апелянт вважає в цій частині рішення незаконним, необґрунтованим. Посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги її доводи та докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 здатний сплачувати аліменти в розмірі 3000грн.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 слід задовольнити частково, апеляційну скаргуОСОБА_2 задовольнити.

При розгляді справи суд першої інстанції неповно з»ясував всі обставини справи, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення в частині стягнення пені та скасування рішення в частині зменшення розміру аліментів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків по сплаті аліментів, відповідач повинен сплатити неустойку в розмірі 500000грн. При цьому суд взяв за основу розрахунки надані позивачем, та безпідставно не звернув увагу на те, що вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 01.04.2011р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 аліменти в розмірі 3000грн. щомісяця.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою ВП № 32513302 від 10.05.2012р. ВДВС Соломянського районного управління юстиції м.Києва відкрито виконавче провадження по виконавчому листу Оболонського районного суду м.Києва від 15.04.2011р. про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2

Через несплату аліментів, за період з травня 2012 року до лютого 2015 року розмір заборгованості по аліментам становить 127490грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ВДВС Соломянського районного управління юстиції м.Києва № 780/4 від 09.02.2015р. Відповідно до довідки-розрахунку від 11.08.2015р. розмір заборгованості по сплаті аліментів на 01.02.2015р. становить 124490грн. З цієї довідки-розрахунку вбачається, що в січні 2015 року аліменти в розмірі 3000грн. були сплачені.

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-94цс15 від 01 липня 2015 року.

При розгляді справи судом першої інстанції цього не було враховано, що призвело до неправильності розрахунків і розміру заборгованості.

Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов'язань. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України 22 листопада 2015 року при розгляді справи № 6-2022цс15.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та не врахував, що відповідно до квитанції від 24.12.2014р., яка міститься в матеріалах справи, аліменти в сумі 3000грн. були сплачені на користь позивача в грудні 2014 року. В січні та березні 2015 року аліменти в розмірі по 3000грн. були також сплачені, що підтверджується наданими відповідачем квитанціями від 31.01.2015р. та 03.03.2015р.

Враховуючи це, розмір неустойки слід визначити наступним чином :

З травня 2012р. по 01.06.2012р. 930грн. (3000 х 1% х 31)

за червень 2012 р по 01.07.2012р. 900грн.( 3000х1%х30)

за липень 2012р. по 01.08.2012р. 930 грн. (3000х1%х31)

за серпень 2012р. по 01.09.2012р. 930грн. (3000х1%х31)

за вересень 2012р. по 01.10.2012р.900 (3000х1%х30)

за жовтень 2012р. по 01.11.2012р. 930грн. (3000х1%х31)

за листопад 2012р. по 01.12.2012 р. 900 грн. (3000х1%х30)

за грудень 2012 р. по 01.01.2013р. 930 грн. (3000х1%х31)=7350грн.

за січень 2013р. по 01.02.2013р. 930грн. (3000х1%х31)

за лютий 2013р. по 01.03.2013р. 840грн. (3000х1%х28)

за березень 2013р. по 01.04.2013 р. 930 грн. (3000х1%х31)

за квітень 2013р. по 01.05.2013р. 900грн. (3000х1%х30)

за травень 2013р. по 01.06.2013р. 930грн. (3000х1%х31)

за червень 2013р. по 01.07.2013 р. 900грн. (3000х1%х30)

за липень 2013р. по 01.08.2013р. 930грн. (3000х1%х31)

за серпень 2013р. по 01.09.2013р. 930 грн. (3000х1%х31)

за вересень 2013р. по 01.10.2013 р. 900грн. (3000х1%х30)

за жовтень 2013р. по 01.11.2013 р. 930грн. (3000х1%х31)

за листопад 2013р. по 01.12.2013р. 900грн. (3000х1%х30)

за грудень 2013р. по 01.01.2014р. 930грн. (3000х1%х31)=10950

за січень 2014р. по 01.02.2014 р. 930 грн. (3000х1%х31)

за лютий 2014р. по 01.03.2014р. 840грн. (3000х1%х28)

за березень 2014р. по 01.04.2014р. 930грн. (3000х1%х31)

за квітень 2014р. по 01.05.2014р. 900грн. (3000х1%х30)

за травень 2014р. по 01.06.2014р. 930грн. (3000х1%х31)

за червень 2014р. по 01.07.2014р.900грн. (3000х1%х30)

за липень 2014р. по 01.08.2014р. 930грн. (3000х1%х31)

за серпень 2014р. по 01.09.2014р. 930 грн. (3000х1%х31)

за вересень 2014р. по 01.10.2014р. 900грн. (3000х1%х30)

за жовтень 2014р. по 01.11.2014р. 930грн. (3000х1%х31)

за листопад 2014р. по 01.12.2014р. 900грн. (3000х1%х30)=10020

за лютий 2015р. по 01.03.2015р. 840грн. (3000х1%х28)

Отже, загальна сума неустойки (пені) становить 29160грн.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_1 підтвердив той факт, що йому було відомо про рішення суду та розмір аліментів, які він зобов»язаний сплачувати на утримання дітей, однак ухилявся від сплати аліментів, вважаючи, що позивач та діти матеріально забезпечені. Крім того між сторонами існує спір матеріального характеру.

Водночас належні та допустимі докази відсутності вини відповідача ОСОБА_1 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів суду не представлено.

Враховуючи всі обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваної неустойки слід змінити, зменшивши цей розмір з 500000грн. до 29160грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про безпідставність зменшення судом розміру аліментів, ці доводи є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В ч.2 ст. 51 Конституції України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Зменшивши розмір аліментів з 3000грн. на двох дітей до 500грн. на кожну дитину, суд першої інстанції посилався на погіршення матеріального становища відповідача.

Із розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, вбачається, що сума оподатковуваного доходу ОСОБА_1 за 2013р. становила 325787грн., за 2014р. становила 109840,30грн.

Однак, судом безпідставно не було враховано, що відповідач є приватним підприємцем, хоча дохід в 2014р. порівняно з 2013р. зменшився, він займається підприємницькою діяльністю та отримує значні доходи, має автомобіль, нерухомість. Доказів на підтвердження зміни його сімейного стану, погіршення здоров'я, перебування на його утриманні інших осіб суду не представлено.

Крім того, зменшуючи розмір аліментів до 500грн. на кожну дитину, суд першої інстанції не врахував, що зазначена сума менше половини прожиткового мінімуму на дитину, оскільки прожитковий мінімум для дитини відповідного віку з 01.01.2015р. на момент розгляду справи судом першої інстанції становив 1286грн.

Батьки зобов»язані забезпечити дитині не лише прожитковий мінімум, а достатній рівень життя, виховання та розвитку дитини.

Враховуючи, що з моменту ухвалення рішення про встановлення аліментів пройшло більше чотирьох років, потреби дітей збільшилися, відбулися економічні зміни в державі, враховуючи, що дохід відповідача як підприємця є мінливим, а встановлений рішенням суду від 01.04.2011р. розмір аліментів в сумі 3000грн. на двох дітей не є обтяжливим для відповідача, враховуючи його фінансові можливості та майновий стан, колегія не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову та зменшення розміру аліментів.

Суд першої інстанції неповно встановив всі обставини справи, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення в частині стягнення пені та скасування рішення в частині зменшення розміру аліментів.

Керуючись ст.307, п.п.1, ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 15 жовтня 2015 року в частині розміру неустойки (пені), що підлягає стягненю з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 за несплачені аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з травня 2012 року по березень 2015 року змінити, зменшивши цей розмір з 500000грн. до 29160грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 15 жовтня 2015 року в частині зміни розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, в задоволенні цих вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно :