Ухвала суду № 55004941, 12.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ К/800/28402/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Шипуліна Т.М.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 р.

у справі № 804/2198/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі - позивач, ТОВ «Атлантіс») звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпропетровська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ № 0006741501 від 03.09.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Дніпропетровська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Атлантіс», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Дніпропетровською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Атлантіс» з питань дотримання вимог законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків Приватним акціонерним товариством «Бурлюк», Товариством з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 30.07.2014 р. №496/22-01/30012937

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 400125,61 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006741501 від 03 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 400 126,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 200 063,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2014 року між ТОВ «Атлантіс» та Публічним акціонерним товариством «Бурлюк» був укладений договір № 1/В-2014, згідно умов якого Публічне акціонерне товариство «Бурлюк» зобов'язалось продати виноматеріали в асортименті, кількості та по ціні згідно специфікації.

На виконання умов договору ПАТ «Бурлюк» були виписані податкові накладні № 23/2 та № 25/2 від 15.03.2014 року, № 47/2 та № 48/2 від 24.03.2014 року, видаткові накладні № 182 та № 184 від 15.03.2014 року, № 207 та № 208 від 24.03.2014 року за березень 2014 року.

Суми податку па додану вартість по зазначеним податковим накладним включено ТОВ «Атлантіс» до податкового кредиту за березень 2014 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2014 року у сумі 203658,83 грн.

13.03.2013 року між ТОВ «Атлантіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» був укладений договір № 937/1ВМ, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» зобов'язалось продати виноматеріали та вина для розливу кондиційного вина в бутилки під торговою маркою продавця в асортименті та кількості згідно додатків до договору.

На виконання умов договору ТОВ «КД Коктебель» були виписані податкові накладні № 19 та № 20 від 03.03.2014 року, № 27 від 05.03.2014 року, № 297 від 06.03.2014 року, № 28 від 13.03.2014 року № 33 від 19.03.2014 року, видаткові накладні № 200000018 та № 2000000019 від 03.03.2014 року, № 2000000020 від 05.03.2014 року, № 1000000031 від 06.03.2014 року, № 2000000021 від 13.03.2014 року, № 2000000024 від 19.03.2014 року за березень 2014 року.

Суми податку па додану вартість по зазначеним податковим накладним включено ТОВ «Атлантіс» до податкового кредиту за березень 2014 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2014 року у сумі 196466,77 грн.

02.01.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» укладено договір транспортного перевезення № 02112/1М з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», 24.01.2014 року був укладений договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Перевезення вантажу за вищезазначеними договорами підтверджено: товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, актами приймання винопродукції, посвідченнми якості продукції.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «КД Коктебель» та ПАТ «Бурлюк», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна