Ухвала суду № 55004874, 12.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ К/800/16327/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Рак В.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015

у справі № 2а-9597/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів"

до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Яричів» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Мораксель» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та дотримання вимог чинного податкового законодавства України, за результатами перевірки складено акт від 19.10.2012 № 340/22-00/34928161, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

1) ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «Яричів» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

2) ст.ст.198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в квітні 2011 року на суму 158323,31 грн., внаслідок включення сум ПДВ за недостовірними документами у зв'язку із безтоварністю операції (нікчемністю правочину), що укладений між ТОВ «Яричів» та ТОВ «Мораксель», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 158323,31 грн.

3) п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено в періоді, що перевіряється витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року в сумі 791616,56 грн., в результаті чого зменшено об'єкт оподаткування (збитки) за другий квартал 2011 року (ІІ-ІV квартал 2011 року) в сумі 791616,56 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем 26.10.2012 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001142301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення із податку на прибуток на загальну суму 791616,00 грн.;

- № 0001152301, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 158323,31 грн. та штрафні санкцій в розмірі 1,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами встановлено, що факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мораксель», на виконання умов договору купівлі-продажу, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, договором, актами прийому-передачі товару, платіжними дорученнями.

Разом з тим, судами встановлено, що між ТОВ «Мораксель» (замовник) та ТОВ «Агроінвест СК» (експедитор) було укладено договір доручення від 04.01.2011 №0401 АМ на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів. В свою чергу, між ТОВ «Агроінвест СК» та ДП «Херсонський морський торговельний порт» було укладено генеральний договір на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 13.12.2010 №58/133д. Відтак, транспортування та зберігання товару фактично здійснювалося не ТОВ «Мораксель», а ТОВ «Агроінвест СК» відповідно до умов зазначених договорів.

Також, матеріали справи свідчать, що придбана позивачем у контрагента продукція використана ним у своїй господарській діяльності - експортована Компанії «TRADECENTERCORPORATION» (Панама) за межі митної території за участю комісіонера ТОВ «Агроінвест СК», що підтверджується відповідними первинними документами.

При цьому, в матеріалах справи наявний сертифікат якості на зерно від 28.04.2011 серії ВА №035462, виданий Державною інспекцією з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу ринку, який видавався при здійсненні експортної операції.

Також, довідкою Акціонерного Банку «Південний» від 10.05.2011 підтверджується надходження валютної виручки від Компанії на рахунок ТОВ «Агроінвест СК» в частині відповідного договору комісії укладеного між позивачем та ТОВ «Агроінвест СК».

На час укладення договору з позивачем та його виконання, контрагент позивача - ТОВ «Мораксель» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником ПДВ і мало право на складання податкових накладних.

Доводи відповідача щодо ймовірної збитковості здійснених позивачем спірних операцій та відсутності в нього, у зв'язку із цим, відповідного економічного інтересу, правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідний товар через комісіонера було реалізовано на експорт (ПДВ 0%, пп.«а» пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України), відповідно до змісту пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України, до складу витрат, понесених платником податку у зв'язку зі здійсненням певної господарської операції, не включаються суми ПДВ включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, а відтак, у позивача наявний прибуток в розмірі 34837,70 грн.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «Мораксель», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В.Борисенко (підпис)В.В. Кошіль