Ухвала суду № 55004835, 14.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2016 р. м. Київ К/9991/43391/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Бившевої Л.І., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 по справі № 2270/14265/11

за позовом Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції

до Військової частини А-0598

про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року Державна податкова інспекція звернулась з позовом про стягнення з Військової частини податкового бору у сумі 11 515,22 грн. з банківських рахунків, за рахунок готівки, що належить відповідачу, а вразі недостатності коштів - за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2011 позовні вимоги контролюючого органу задоволено частково, стягнуто з відповідача податковий борг у сумі 11 515,22 грн. з рахунків платника податків у банках та за рахунок готівки, що йому належить, в решті позову відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог суд виходив з того, що Військова частина має борг у сумі 11 515,22 грн., доказів погашення якого відповідачем надано не було, а тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню.

Постановою Вінницького апеляційного суду постанову суду від 10.04.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права (спосіб звернення до адміністративного суду), оскільки позовні вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків належить розглядати в спеціальному порядку, що передбачений ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Військова частина має податковий борг на загальну суму 11 515,22 грн., в тому числі 9 796,39 грн. з податку з власників транспортних засобів та 1 718,83 грн. зі збору за забруднення навколишнього середовища, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.11.2010, що підтверджується карткою особового рахунку платника податків, розрахунком заборгованості, розрахунками з податку з власників транспортних засобів та зі збору за забруднення навколишнього середовища.

Станом на день звернення із позовом податковий борг у вказаній сумі є непогашеним.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що контролюючим органом на адресу Військової частини направлялись податкові вимоги перша - від 10.01.2002 № 1/11 (вручено 13.02.2002) та друга від 15.03.2002 № 2/269 (вручено 18.04.2002).

Так, відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів, направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються податковим органом.

У відповідності до п. п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У п. 59.5 тієї ж зазначається, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом пп.6.3.2 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент направлення відповідачу податкових вимог) у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку в частині задоволення позовних вимог, оскільки для встановлення зазначеного факту та підтвердження обставин, що зумовлюють звернення до суду з указаним позовом, суд повинен був встановити, чи погашався відповідачем в повному обсязі податковий борг після вручення йому податкової вимоги від 15.03.2002 № 2/269, тобто, чи порушувалась безперервність наявної у позивача податкової заборгованості з моменту направлення йому другої податкової вимоги (з 2002 року по 2011 рік).

Встановлення вказаної обставини є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі, проте, вказана обставина залишилася поза межами дослідження судами як першої так і другої інстанцій.

Також суд, зазначає, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків передбачає звернення податкового органу з поданням в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а не в порядку позовного провадження, є помилковим, оскільки положення Податкового кодексу України не містять імперативної умови щодо звернення контролюючого органу про стягнення податкового боргу саме в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2011 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 по справі №2270/14265/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Л.І. Бившева

А.О. Рибченко