Ухвала суду № 55004731, 12.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ К/800/4123/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014

у справі № 818/2418/14

за позовом Приватного підприємства "Ямпіль-Інвест"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, складено акт перевірки №812/18-17-22-0005/34113192 від 29.07.2014, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню в сумі 2 844,81 грн.; пп. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, оскільки занижено податок на додатну вартість на суму 773 051,00 грн.

На підставі акта перевірки, 15.08.2014 відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0010521706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 256 977,36 грн. та №0001332203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 773 051,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 136263,00 грн.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

У відповідності із п. 127.1. ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента.

Як встановлено судами, позивач здійснює діяльність, пов'язану з вирощуванням зернових культур, розведенням великої рогатої худоби, свиней, оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин, допоміжна діяльність в рослинництві, що підтверджується Довідкою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Матеріали справи свідчать, що в оренді у позивача наявні земельні ділянки, розташовані на території Дорошківської сільської ради, Білицької сільської ради, Княжицької міської ради, Щатрищенської сільської ради Дружбівської міської ради, Микитівської сільської ради, Степненської сільської ради, Марчихинобудської сільської ради, Антонівської сільської ради, Усоцької сільської ради Ямпільського району Сумської, власниками яких є фізичні особи, згідно договорів оренди землі, укладених в 2007 році .

Зазначені сільські та міські ради повідомили позивача, про те, що власники земельних ділянок , які орендував позивач, померли.

За період вересень-жовтень, грудень 2011 року, січень-жовтень, грудень 2012 року, січень-липень, жовтень 2013 року позивачем нараховано орендну плату та податок на доходи фізичних осіб, однак, суми не виплачено, у зв'язку з відсутністю правонаступників, що підтверджується даними бухгалтерського обліку

На суми нарахованої орендної плати позивачем визначено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 860 906, 57 грн., що відображено по бухгалтерському обліку підприємства.

У зв'язку із фактичною невиплатою доходу на користь землевласників, позивачем до бюджету не були перераховані податкові зобов'язання на загальну суму 344 509,53 грн.

З урахуванням невчасної сплати до бюджету податку на такі суми податковим органом застосовано до позивача санкції в розмірі 256 977, 36 грн. (на суму станом на 04.10.2011 - у розмірі 25%, станом на 07.11.2011 - 50% від суми боргу, починаючи з грудня 2011 року у розмірі 75% від суми вчасно несплаченого податку).

Разом із тим, пунктом 127.1 ст. 127 ПК України визначено, що санкції застосовуються за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Аналізуючи наведене, судами вірно зазначено, що таке порушення передбачає, що нарахування чи сплата, утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем орендна плата фізичним особам, тобто, дохід не виплачено. Позивач не позбавлений можливості у майбутньому перед виплатою доходу (заробітної плати) сплатити податок до бюджету.

З урахуванням відсутності складу порушення, за яке передбачено санкції, визначені п. 127.1 ст. 127 ПК України, суди дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014 №0010521706.

Крім того, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 13.06.2013 між позивачем та ТОВ "Катеринопільський елеватор" (покупець) укладено договір №2184/к з додатковими угодами до нього, за умовами яких ПП "Ямпіль Інвест" здійснено поставку насіння соняшнику врожаю 2013 року партіями за свій рахунок.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Катеринопільський елеватор", на виконання умов вказаного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, договором, додатковими угодами, видатковими накладними, податковими накладними, складськими реєстрами, накладними на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком.

Також, за договором № 081101 від 08.11.2013 між ПП "Ямпіль Інвест" (постачальник) та ТОВ "Амарант" (покупець) позивачем поставлено товар соняшнику врожаю 2013 року.

Фактичне здійснення поставок за договором підтверджується первинними документами та відповідачем не заперечується, однак, ставиться під сумнів обсяг поставленого соняшнику, у зв'язку з розбіжностями між вагою соняшника, зазначеного в податкових, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, що на думку податкового органу свідчить про заниження податкових зобов'язань позивача.

Згідно податкових накладних, обсяг постачання соняшника складає 14 994,101 тонн, за даними видаткових накладних - 15 502,75 тонн, за даними товарно-транспортних накладних - 16104,94 грн. Різниця між даними податкових та видаткових накладних складає 508,645 тонн, між податковими накладними та товарно-транспортними накладними і актами 1110,839 грн.

Враховуючи наявність розбіжностей, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість по спецдекларації на суму 555 420,00 грн., з розрахунку (1110,839 тонн (різниця між податковими накладними та актами і товарно-транспортними накладними) х 2500,00 грн. = 2777097,50 грн. х 20% = 555419,50 грн.), (2500,00 грн. ціна постачання без ПДВ за одну тонну (як для ТОВ «Катеринопільський елеватор» так і ТОВ «Амарант»).

Доводи відповідача щодо постачання соняшника з елеватора та після доробки, спростовуються матеріалами справи, оскільки якість насіння, яка відвантажувалася з зерносховища та з полів не відповідала якісним характеристиками, визначеним договором поставки, а саме вміст сміттєвої домішки перевищував 3%, вміст вологості перевищував 8%, що підтверджується актами-розрахунками, розпорядженнями.

Позивачем зазначено, що ТОВ «Амарант» та ТОВ «Катеринопільській елеватор» провели розрахунок залікової маси зерна, зменшивши фізичну масу зерна насіння соняшника на відхилення до кондицій вмісту вологості та смітної домішки.

Судами встановлено, що різниця ваги, зазначеної в видаткових накладних та ТТН при поставці до ТОВ "Катеринопільський елеватор", ТОВ "Амарант" спричинена тим, що соняшник підданий доробці відповідно до Інструкцій № 9-7-88 «Про зберігання зерна, олієнасіння борошна та крупи», а також на виконання умов договорів в частині погодженої якості соняшника.

В зв'язку зі зменшенням вологості насіння до 7-8 % порівняно з необробленим станом, а також очищення від сміттєвих домішок 10,8-27,8 % залікова вага змінилася, що між тим не свідчить про недостовірність даних видаткових накладних позивача, відсутність фізичних поставок за договором, та не доводить заниження позивачем податкових зобов'язань.

Питання щодо якості товару відповідачем в межах перевірки не досліджувалось, вираховувалася лише різниця у вазі товару від навантаження та розвантаження товару.

Позивачем підтверджено переміщення товару від продавця до покупця, надано документи щодо якості, обробки доставки та зберігання реалізованого соняшнику.

Отже, висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань, у зв'язку із зазначеною різницею в документах є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення в частині призначених зобов'язань та штрафів на підставі таких висновків, правомірно скасовано судом.

Щодо доводів податкового органу про неправомірне віднесення до податкового кредиту спецдекларації по податку на додану вартість транспортно-експедиційних послуг, відсутність фактичного надання послуг по відносинам позивача з ТОВ "Перша логістична компанія" та збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 217 631,00 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0001332203, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п 209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

розділ м'яса для товарної кондиції.

На думку податкового органу, транспортно-експедиційні послуги не відносяться до виробничих факторів, а тому отримані суми по цій операції безпідставно віднесені позивачем до податкового кредиту спец декларації з податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що 22.10.2013 між ПП "Ямпіль Інвест" та ТОВ "Перша логістична компанія" укладено договір транспортного експедирування № 93, з урахуванням додаткових угод, за умовами якого ТОВ "Перша логістична компанія" надавало послуги ПП "Ямпіль Інвест" по організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажу (насіння соняшника), залізничним транспортом .

Факт здійснення господарських операцій, на виконання умов зазначеного договору, підтверджується додатковими угодами, актами наданих послуг, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними про перевезення залізничним транспортом.

Послуги позивачем оплачено в безготівковий спосіб, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Зміст та якість перевезеного насіння підтверджується карантинними сертифікатами.

Як свідчать матеріали справи, залізничні накладні, за умовами договору, заповнювалися ТОВ «Перша логістична компанія» і вони містили помилки в частині вантажовідправника, а саме, помилково зазначений інший ніж ПП "Ямпіль Інвест" вантажовідправник, інший договір, за яким надаються послуги.

Зазначені помилки були виправлені особою, що видала залізничні накладні, про що листом від 31.10.2013 ТОВ "Перша логістична компанія", доведено до відома позивача та всіх зацікавлених осіб, зазначивши вірні відомості, а також було повідомлено податковий орган під час проведення перевірки.

Як встановлено судами, контрагент позивача мав право на внесення технічних виправлень, не змінюючи призначення товаросупроводжуючих документів, що відповідає вимогам Правил оформлення документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Слід зазначити, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, основним видом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур, що підтверджується Довідкою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Право на використання спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства підтверджено також свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість.

Судом встановлено, що за ПП " Ямпіль" зареєстровані договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Продукція, яка перевозилася ТОВ "Перша логістична компанія" у перевіряємому періоді, була вирощена безпосередньо позивачем та ним же реалізована покупцям, що підтверджується копіями договорів оренди землі, звітом про посівні площі сількогосподарських культур під урожай 2013 року, довідкою Головного управління Держземагества у Сумській області .

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль