Ухвала суду № 55004708, 12.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ К/800/23959/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Рак В.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015

у справі № 813/6891/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів"

до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 в задоволенні адміністративного позову було відмолено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Яричів» з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин та дотримання вимог податкового законодавства при проведенні операцій з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2010 по 01.04.2013, за результатами якої складено акт від 19.08.2013 №63/22-00/34928161, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п.п.198.1-198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підтверджено податковий кредит на суму 1 200 049,50 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, в сумі 1 200 049,50 грн., а саме: за листопад 2011 року в сумі 600 008,55 грн., грудень 2011 року - 300 036,70 грн., січень 2012 року - 300 004,25 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 04.09.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000732200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на 425 884,00 грн. та січень 2012 року на 235 980,00 грн.; №0000742200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 538 186,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 269 092,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з наведеними висновками податкового органу, зазначивши, що реальність здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» не підтверджується.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Саноіл Торг», на виконання умов договору купівлі-продажу від 22.10.2011 №22-10-11, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, матеріали справи свідчать, що між позивачем, в якості комітента, та ТОВ «Югекотоп», в якості комісіонера, 22.10.2011 було укладено Договір комісії № 22100, за яким ТОВ «Югекотоп» (як Комісіонер), від свого імені, проте: за дорученням і за рахунок Комітента (Позивача) - здійснює одну чи кілька зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.

На підтвердження виконання умов даного договору в матеріалах справи наявні акти прийому товару, попередні звіти, довідки банківських установ, платіжні доручення, акти здачі-приймання робіт.

В подальшому вказаний товар ТОВ «Югекотоп» був реалізований згідно зовнішньоекономічних контрактів № 0229/11 від 18.11.2011, №0249/11 від 19.12.2011, №0253/11 від 23.12.2011 з «OREXIM LIMITED», Edinburgh, United Kingdom.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль