Постанова № 5500203, 09.12.2008, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2- а-139 -2008

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2008 р. Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гусинського М.О.,

при секретарі Моїсеєвої О.І..,

за участю представника відповідача УТСЗН Слов’янської міськради ОСОБА_1,

розглянув адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради про визнання відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 та 2008 роки як учаснику війни незаконною, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2007 та 2008 роки у сумі 2808 грн. 35 коп., -

В С Т А Н О В И В:

04.11.2008р. до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради про визнання відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 та 2008 роки як учаснику війни незаконною, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2007 та 2008 роки у сумі 2808 грн. 35 коп., посилаючись на те, що він є учасником війни групи і відповідно до ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” йому щорічно, до 5 травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. На думку позивача мінімальна пенсія за віком складала у 2004 році 92,45 грн.; у 2007 році – 406 грн., у 2008 році - 481 грн. У 2004 році грошова допомога йому не видавалася, а у 2007 та 2008 році була виплачена відповідно у сумах 55 грн. та 65 грн. Недоплата допомоги на думку позивача склала: 2 2004 році 277,35 грн.; у 2007 році 1153 грн.(з розрахунку 406х3-55), у 2008 році – 1378 грн. (з розрахунку 481х3-65). Такими діями відповідача порушені його конституційні права. Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року стаття 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнана такою, що не відповідає Конституції України. Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року також визнані неконституційними окремі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, які обмежували розміри виплат зазначеної грошової допомоги.

Просив визнати відмову відповідача у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 та 2008 роки як учаснику війни незаконною, стягнути з відповідача на його користь щорічну разову грошову допомоги за 2004, 2007 та 2008 роки у загальній сумі 2808 грн. 35 коп..

Позивач ОСОБА_2 у судове не з’явився, надіслав заяву про неможливість з’явитися до суду за станом здоров’я, просив суд розглянути справу за його відсутності та задовольнити позов повністю.

Представник відповідача ОСОБА_1, яка не заперечувала проти розгляду справи за відсутністю позивача, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПСЗН як учасник війни. Згідно ст.29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” ОСОБА_2 було виплачено щорічну разову допомогу у розмірі 55 грн., а у 2008 році - у сумі 65 грн. Дія статті Закону „Про статус ветеранів війни...”, на яку посилається ОСОБА_2, на 2007 та 2008 роки було зупинено. Списки на виплату допомоги формуються у м. Донецьку з урахуванням бюджетного законодавства та передаються в управління м. Слов’янська на виплату. Вважає, що посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України є безпідставним, оскільки допомога була перерахована у квітні 2007 року та квітні 2008 року, її розмір було встановлено з врахуванням діючого на той час законодавства, а дія рішення Конституційного Суду України набирає законної сили з моменту його прийняття. Рішеннями Конституційних судів, на які посилається позивач, не було встановлено жодного порядку виплати та перерахунку вже виплаченої допомоги. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку із їх безпідставністю, а стосовно вимог про стягнення допомоги за 2004 рік - також і в зв’язку із закінченням терміну давності.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

Згідно посвідчення, виданого Управлінням соціального захисту населення, ОСОБА_2 є ветераном війни – учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників війни (а.с.4).

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни — у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Згідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. № 94 „Про порядок надання пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі — організації), пов’язані з наданням пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.

Таким чином, на підставі ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у 2007 та 2008 роках відповідачем УПСЗН Слов’янської міської ради необхідно було виплатити позивачу ОСОБА_2 разову щорічну грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком як учаснику війни.

Станом на 01.04.2007 року розмір мінімальної пенсії за віком складав 410,06 грн., а станом на 01.04.2008 року - 481 грн.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V (ст. 29) дію частини п’ятої статті 13 було зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, розмір такої допомоги був визначений у 55 грн.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року № 107- VІ дію частини п’ятої статті 13 було зупинено на 2008 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, розмір такої допомоги був визначений у 65 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" - статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у пункті 3 зазначено, що аргументація побудована на одній з правових позицій, яку Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії) — про особливий статус закону про Державний бюджет України (далі — закон про Держбюджет), що випливає з положень статей 95, 97 Конституції України (далі — Рішення N 6-рп/2007). Таке дозоване використання правової позиції Конституційного Суду України є помилковим.

У Рішенні N 6-рп/2007 і в попередніх рішеннях при розгляді питань щодо конституційності окремих положень закону про Держбюджет Конституційний Суд України закладав висхідний принцип - рівень соціальної забезпеченості, який раніше був встановлений для громадян України, не може бути обмеженим. Саме тому в Рішенні N 6-рп/2007 Конституційний Суд України зробив особливий наголос на положеннях Основного Закону держави, що стосуються гарантій соціальних прав людини, яку в Україні визнано найвищою соціальною цінністю суспільства (підпункти 3.1, 3.2 пункту 3, абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Вирішуючи питання про дію вищевказаних Рішень Конституційного Суду України в часі, суд вважає, що хоча Рішення Конституційного Суду України набуває законної сили з часу його прийняття, але дія Закону України, визнаного у встановленому порядку не конституційним, припиняється з часу його прийняття.

Таким чином, зупинення дії ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" є неконституційним, у зв’язку з чим ОСОБА_2 у 2007 та 2008 роках повинна була бути виплачена щорічна разова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, що становило на момент виплати допомоги відповідно 1230 грн. 18 коп. (410,06 грн. х 3 = 1230 грн. 18 коп.) у 2007 році та 1443 грн. (481х3=1443 грн.) у 2008 році; а за вирахуванням сплаченої допомоги у розмірі 55 грн. за 2007 рік та 65 грн. за 2008 рік, сума допомоги, яка підлягає до виплати ОСОБА_2 у 2007 році становить 1175,18 грн. (1230,18-55=1175,18 грн.), а у 2008 році - 1378 грн. (1443-65=1378 грн.). Загальна сума, яка підлягає до сплати ОСОБА_2 складає 2553,18 грн. (1175,18 +1378 = 2553,18 грн.).

Позивачем у розрахунку допомоги за 2007 рік у зв’язку із зазначенням іншого розміру мінімальної пенсії за віком станом на 01.04.2007 року - 406 грн. замість 410,06 грн. зроблено математичну помилку, у зв’язку із чим суд приходить до висновку про те, що розмір зазначеної недоплаченої допомоги складає 1175 грн. 18 коп., а не 1153 грн.

Стосовно стягнення допомоги за 2004 рік суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених позовних вимог у зв’язку з тим, що станом на 2004 рік а ні Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а ні Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" розмір зазначеної допомоги не встановлювалася, допомога не виплачувалася. Більш того, позивачем пропущено передбачений законом строк позовної давності для звернення до суду із позовом про захист порушеного права, а відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності.

Відповідно до викладеного суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання відмови Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради у сплаті ОСОБА_2 недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки як учаснику війни незаконною та стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради на користь ОСОБА_2 недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни за 2007 рік в сумі 1175 грн. 18 коп. та недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни за 2008 рік в сумі 1378 грн. 00 коп., а усього 2553 грн. 18 коп. (Дві тисячі п’ятсот п’ятдесят три гривни 18 копійок).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2 – 15, 17, 158-163 КАС України, ч.7 п.27 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-ХII, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп; Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. № 94 „Про порядок надання пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради про визнання відмови у сплаті недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 та 2008 роки як учаснику війни незаконною, стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2007 та 2008 роки у сумі 2808 грн. 35 коп. задовольнити частково.

Визнати відмову Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради у сплаті ОСОБА_2 недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки як учаснику війни незаконною.

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради, код ЄДРПО 25954290, р/р 35214010001531, КЕКВ 1341, КФК 2501150 „Щорічна разова допомога ветеранам війни до Дня Перемоги”, МФО 834016 в УДК в м. Слов’янську та Слов’янському районі Донецької області на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: м. Слов’янськ, вул.. Куйбишева, буд. 43, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, недоплачену одноразову щорічну допомогу учаснику війни за 2007 рік в сумі 1175 грн. 18 коп. та недоплачену одноразову щорічну допомогу учаснику війни за 2008 рік в сумі 1378 грн. 00 коп., а усього 2553 грн. 18 коп. (Дві тисячі п’ятсот п’ятдесят три гривни 18 копійок) .

У задоволені вимог в частині стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни за 2004 рік відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2008 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя Слов’янського міськрайонного суду М. О. Гусинський