Рішення № 54999878, 23.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/7815/2015 Головуючий 1 інст. Зяброва О.Г.

Справа № 644/5305/15-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, що виникають

із договорів позики, іпотеки

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

20.05.2015 року до Орджонікідзеського районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_8, діючий за довіреністю в інтересах і від імені ОСОБА_3, з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки і, уточнивши позовні вимоги шляхом виключення з кола відповідачів ОСОБА_9, просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 неповернуту частину позичених коштів, збільшену на 3 відсотки річних та відсотки за користування позикою у сумі , еквівалентній 15060 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення у справі, а також стягнення неустойки за період з 05 вересня 2012 року по 14 травня 2015 року в розмірі 2943000 гривні 00 коп.

Крім того, позивач просив в рахунок задоволення вищезазначених вимог звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 із застосуванням визначеної процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_3 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, а також надати ОСОБА_3, особисто та через представника, право предявляти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати, підписувати необхідні довідки, будь-які витяги в Державній реєстраційній службі України, Державні міграційній службі України та інших державних органах, установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності, в нотаріальних конторах та архівних установах та вчиняти всі інші необхідні дії, повязані з продажем предмета іпотеки.

Також просив передати предмет іпотеки (квартиру відповідача) з метою збереження до моменту реалізації в управління ОСОБА_3 з наданням права обкладання квартири новими охоронними пристроями, вільного доступу до майна, зміни замків, укладання договорів на охорону та договорів оренди.

Крім того, позивач просив виселити відповідачів з іпотечного майна та стягнути з них судові витрати по справі.

Обгрунтовуюючи позовні вимоги, представник ОСОБА_3 посилався на те, що відповідачі не виконуються передбачені умовами договору позики зобовязання, мають значну заборгованість, яку тривалий час не погашають, а відтак позивач бажає захистити свої майнові прав у визначений в позовній заяві спосіб.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_11 подав заяву про зменшення розміру неустойки з 2943000 грн. до 9080 доларів США, заперечення на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачі своєчасно та в повному обсязі сплачували позичені кошти, але згодом ОСОБА_3 був притягнуто до кримінальної відповідальності, він був взятий під варту, знаходився в СІЗО м.Харкова, отже, у відповідачів не було можливості будь-яким чином повертати йому борг, оскільки за умовами договору позики вони повинні були передавати борг та відсотки особисто ОСОБА_3 та отримати від нього розписку або акт прийому-передачі коштів, тобто відповідачі не мали можливості виконувати договірні зобовязання. Таким чином, збитки були завдані позивачу не з вини відповідачів і має місце прострочення кредитора. Також, в договорі не зазначено розміру відсотків, а лише обовязок повернути суму боргу, отже, відсотки сплаті не підлягають.

Крім того, сума заборгованості не співмірна з вартістю квартири, і стягнення за рахунок іпотеки призведе до порушення принципів судочинства та завдасть шкоди відповідачам.

Одночасне стягнення заборгованості та звернення стягнення на іпотеку призведе до подвійної відповідальності, що є незаконним. Також, представник позивача просив застосувати строки позовної давності щодо вимог про нарахування та сплати неустойки у розмірі 2943000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд вирішив в рахунок задоволення вимог ОСОБА_3 за договором позики від 30 листопада 2010 року на суму заборгованості у розмірі 15060 доларів СІЛА, що за курсом НБУ за станом на 23 вересня 2015 року становить суму еквівалентну 327382 гривні 77 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 51,7 кв.м, загальною площею 81,6 кв.м. шляхом застосування визначеної ст.38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_3 право на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу.

Також суд вирішив стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі у розмірі 3654 гривні 00 коп., у дольовому співвідношенні по 1218 гривні 00 коп. з кожного.

В іншій частині позовних вимог суд вирішив відмовити.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року в частині відмови у стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відповідну позовну вимогу задовольнити частково і стягнути солідарно тільки з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь позивача ОСОБА_3 неповернуту частину боргу в сумі 9 830 (девять тисяч вісімсот тридцять) доларів США за курсом НБУ на день ухвалення апеляційним судом Харківської області рішення у справі, проценти за користування позикою в сумі 4 438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім) доларів США за курсом НБУ на день ухвалення апеляційним судом Харківської області рішення у справі, три проценти річних від простроченої поверненням позики в сумі 792 (сімсот девяносто два) долара США за курсом НБУ на день ухвалення апеляційним судом Харківської області рішення у справі, та неустойки за останні 365 перед зверненням в суд із позовом днів прострочення відповідачами їхніх зобовязань за договором позики в період з 14 травня 2014 року по 14 травня 2015 року у розмірі 1 095 000 (один мільйон девяносто пять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року в частині вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки змінити і вирішити в рахунок задоволення вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7 за Договором позики від 30 листопада 2010 року на суму заявлених в цьому позові вимог, що складаються з:

- неповернутої частини боргу в сумі 9 830 (девять тисяч вісімсот тридцять) доларів США за курсом НБУ на день ухвалення апеляційним судом Харківської області рішення у справі;

- процентів за користування позикою в сумі 4 438 (чотири тисячі чотириста

тридцять вісім) доларів США за курсом НБУ на день ухвалення апеляційним судом Харківської області рішення у справі;

- трьох процентів річних від простроченої поверненням позики в сумі 792 (сімсот девяносто два) долара США за курсом НБУ на день ухвалення апеляційним судом Харківської області рішення у справі,

- неустойки у розмірі 1 095 000 (один мільйон девяносто пять тисяч) грн. 00 коп.

- звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 21 (двадцять один), що розташована за адресою: місто Харків, вулиця Роганська, будинок № 89 (вісімдесят девять) - із застосуванням визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_3 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, але не нижче, ніж за визначеною сторонами в п. 5 іпотечного договору ціною на рівні 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2015 року в частині відмови у виселенні відповідачів з іпотечного майна та передання цього майна в управління позивача скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відповідні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі і виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з іпотечного майна - квартири за номером 21, що розташована за адресою: місто Харків, вулиця Роганська, будинок № 89, та передати це майно в управління позивача ОСОБА_3 на період до його реалізації.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказував, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики, не врахувавши розяснення, які містяться в п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа від 30.03.2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», не врахувавши ту обставину, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не є іпотекодавцями. Крім того, суд першої інстанції не зазначив всіх складових загального розміру заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку». Також на думку апелянта суд безпідставно відмовив у стягненні неустойки з підстав пропуску строку позовної давності, що суперечить висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в його ухвалах у інших подібних цивільних справах.

Також представник позивача вказує в апеляційній скарзі, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів з квартири, яка передана позивачу в іпотеку, помилково вважаючи, що не можна їх виселяти без надання іншого житлового приміщення, не врахувавши ту обставину, що у відповідачів є інше житло, а саме: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 належить на праві власності половина квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_6 належить на праві власності квартира АДРЕСА_4.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, посилаючись на викладені в скарзі доводи.

Відповідачі, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не звяилися, представник відповідача ОСОБА_5 Зяб кін В.В. подав письмові заперечення на апеляційну скаргу і заяву з проханням розглядати справу без його участі, апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 30.11.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_3 передав позичальникам валютні цінності у вигляді 14830 доларів США, які останні зобовязались повернути в порядку та строки, передбачені графіком погашення позики, наведеному у цьому ж договорі. Також, 30 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5було укладено договір іпотеки, згідно якого на забезпечення виконання зобовязання, що виникло у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 перед ОСОБА_3 за договором позики від 30.11.2014р. було визначено іпотечне майно - квартира № 21, розташована в м.Харкові, вул.Роганська, 89, оцінена сторонами в суму 480000 гривень і яка є власністю іпотекодавця ОСОБА_5

Як вбачається з пояснень представника позивача, відповідачі певний час виконували свої зобовязання і повернули частину суми боргу у розмірі 5000 доларів США, проте надалі перестали виконувати взяті зобовязання, на час предявлення до суду позову мають залишок отриманих у борг і не повернутих позикодавцю коштів у розмірі 9830 доларів США.

Ці обставин визнані представником відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що позичальники (відповідачі по справі) порушили зобовязання, взяті ними при укладенні з ОСОБА_3 договору позики, а відтак, у відповідності для них настають наслідки, передбачені ст.ст.611, 624, 1049, 1050 ЦК України.

Так, згідно ч.І ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Суд першої інстанції обґрунтовано і у відповідності до вимог закону відхилив доводи представника відповідача щодо прострочення кредитором з посиланням на ст.613 ЦК України, оскільки відповідно до ст.537 ЦК України, у разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобовязання, або ухилення їх від прийняття виконання, боржник має право виконати свій обовязок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів на депозит нотаріуса.

Отже, посилання представника відповідача на наявність обєктивних перешкод для виконання зобовязань у відповідачів не забезпечені наданням належних доказів.

Суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі належної оцінки наданих сторонами доказів, дійшов до висновку про наявність у відповідачів заборгованості перед ОСОБА_3 за договором позики від 30.11.2010 року у сумі 15060 доларів США, з яких неповернена сума позики 9830 доларів США, відсотки за користування позикою 4438 доларів США та відсотки від простроченої суми боргу 792 долари США.

Враховуючи дані про встановлений Національним банком України курс долара США по відношенню до гривні станом на 23.09.2015 року, який становить 2173,8564 грн. за 100 доларів США, суд вірно визначив, що станом на 23.09.2015р. сума заборгованість становить 327382 грн.77 коп.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів 2943000 грн. у виді неустойки за порушення боржниками зобовязання і відмовляючи повністю у задоволенні цих вимог з підстав пропуску встановленого законом строку позовної давності, суд першої інстанції припустився помилки і неправильно застосував норми матеріального права.

Дійсно, як зазначив суд першої інстанції, щодо позовних вимог про стягнення неустойки передбачена спеціальна позовна давність, яка становить, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, один рік.

Однак обчислення позовної давності у даному випадку судом здійснено без урахування правої природи пені у спірних правовідносинах, яка має триваючий характер.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладену у справі №6-100цс14 у постанові від 03.09.2014 року, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд має право лише застосувати положення частини 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки.

З урахування передбаченого законом строку в один рік, що передує предявленню позову до суду, сума неустойки складає 1095000 грн., виходячи із наданого представником позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розрахунку (3000 грн. х 365 днів з 14.05.2014р. по 14.05.2015р.).

Вирішуючи питання в частині визначення суми неустойки, яка підлягає стягненню з відповідачів, апеляційний суд вважає за необхідне з урахуванням обставин справи та заяв представника відповідачів, застосувати положення ч.3 ст.551 ЦПК України і зменшити розмір неустойки до 327382 гр.77 коп., яка є спів мірною із розміром збитків, обумовлених невиконанням відповідачами зобовязання за договором позики.

Також колегія суддів погоджується і з викладеними в апеляційній скарзі доводами представника позивача в тій частині, що резолютивна частина рішення повинна узгоджуватися зі змістом ст.ст.38,39 Закону України «Про іпотеку» та правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним в постанові від 27.05.2015 року у справі №6-61цс15 про необхідність зазначення в рішення усіх складових, зокрема, суми заборгованості, даних про предмет іпотеки, на який звертається стягнення з метою задоволення позовних вимог, початкової ціни реалізації предмету іпотеки.

Колегія суддів відхиляю викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про одночасне стягнення заборгованості і про звернення стягнення на предмет іпотеки, і вважає законними та обґрунтованими висновки суду в цій частині рішення, оскільки у випадку задоволенні усіх вимог позивача та його представників, буде суттєво порушено баланс охоронюваних законом інтересів сторін спірних правовідносин.

Стороною позивача не надано доказів, а матеріали справи таких не містять, які б давали підставу вважати, що дійсна вартість належного відповідачу ОСОБА_5 житлового приміщення, на яке звертається стягнення, менша від суми заборгованості.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції іншим чином, ніж це визначено судом апеляційної інстанції з урахуванням доводів представника позивача, які судова колегія визнала обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ст.307, п.п.3,4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 23.09.2015 року в частині вирішення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки змінити, вирішивши:

В рахунок задоволення вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 за договором позики від 30.11.2010 року на суму заявлених вимог, що складаються з:

- неповернутої частини боргу в сумі 9830 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23.09.2015 року становить 213690 грн.08 коп.;

- процентів за користування позикою в сумі 4438 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23.09.2015 року становить 96475 грн.75 коп.;

- 3% річних від простроченої поверненням позики в сумі 792 долара США, що за курсом НБУ станом на 23.09.2015 року становить 17216 грн.94 коп.,

- неустойки в розмірі 327382 грн. 77 коп.,

а всього на суму 654765 грн.54 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_5 із застосуванням процедури, визначеної ст.38 Закону України «Про іпотеку», шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_3 права на продаж предмету іпотеки будь-якій третій особі покупцю за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, але не нижче ніж визначений сторонами в п.5 іпотечного договору ціною станом на 30.11.2010р., на рівні 480.000 грн.

В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 23.09.2015 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.В. Кісь

Судді: І.С. Кіпенко

ОСОБА_2