Ухвала суду № 54998073, 11.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/316/14-ц

Провадження № 22-ц/779/176/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Зборянської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про право власності, визнання права власності на частину майна, що належало колгоспному двору, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, правонаступниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на рішення Калуського міськрайонного суду від 23 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

24 січня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та Зборянської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету сільської ради, свідоцтва про право власності та визнання права власності на частину майна, що належало колгоспному двору.

В заяві зазначив, що з 1969 року (з дня свого народження) проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказане майно є власністю колгоспного двору. Згідно виписки з погосподарської книги № 3 в період з 1986 року головою колгоспного двору був його батько ОСОБА_6, який помер 20 травня 1987 року, а з 1987 року по 1989 рік - його мати ОСОБА_3

У будинку разом з ним проживали як члени колгоспного двору ОСОБА_7, яка вибула 28 липня 1987 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які вибули 01 лютого 1989 року.

24 квітня 2010 року йому стало відомо, що право власності на зазначений будинок зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 Вважав, що його право власності порушено, тому просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 23 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Зборянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 22.08.2000 року "Про оформлення права власності на житлові будинки, що належать членам колгоспних дворів та окремим громадянам в селах Збора та Кулинка" в частині оформлення за ОСОБА_3 права власності на домоволодіння, що розташоване в селі Збора по вул. Шевченка (Прикарпатська), 10 Калуського району Івано-Франківської області.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно домоволодіння, що розташоване в с. Збора по вул. Шевченка (Прикарпатська), 10 Калуського району Івано-Франківської області серії ЯЯЯ №464249, видане 27.10.2005 року Зборянською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину домоволодіння, що знаходиться в с. Збора по вул. Шевченка (Прикарпатська), 10 Калуського району Івано-Франківської області.

Додатковим рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2014 року доповнено резолютивну частину рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року наступним змістом: «залишено у власності ОСОБА_3 2/3 частини будинку №10 по вул. Шевченка в с. Збора Калуського району Івано-Франківської області.

На зазначене рішення ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність рішення суду.

Зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом і посилання суду на п.4 ч.1 ст.268 ЦК України як на вимогу, на яку не поширюється позовна давність, є безпідставним, так як вказану норму виключено Законом України від 20.12.2011 року.

На думку апелянта, судом порушено вимоги ч.3 ст.58 ЦПК України, оскільки взято до уваги неналежний доказ рішення виконавчого комітету Зборянської сільської ради №21 від 22.08.2000 року, тоді як цим рішенням було тільки внесено зміни до рішення сільвиконкому №12 від 23.10.1992 року "Про оформлення права власності на житлові будинки, що належать членам колгоспних дворів та окремим громадянам в селах Збора та Кулинка". Крім того, в оспорюваному рішенні №21 від 22.08.2000 року пункт 228 викладено в наступній редакції: вирішено оформити за ОСОБА_3 право власності на домогосподарство, що по вул. Шевченка, 10 в с. Збора як "робітничий двір". Самого рішення №12 від 1992 року позивачем суду не представлено.

Також вважає, що позивач втратив право на частку в майні двору, оскільки не надав доказів того, що він приймав участь працею або коштами у веденні спільного господарства двору протягом трьох років підряд до 15.04.1991 року.

Крім того, стверджує, що станом на 01.04.1991 року двір за адресою вул. Шевченка, 10 в с. Збора згідно погосподарської книги сільради відносився до робітничої суспільної групи господарств, а головою цього двору була відповідач (власник) ОСОБА_3. Належність цього двору до колгоспної групи стороною відповідача не визнавалось.

Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року залучено до участі у справі в якості правонаступників ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник сільської ради в судове засідання не зявились.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Зборянської сільської ради Калуського району від 22.08.2000 року "Про оформлення права власності на житлові будинки, що належать членам колгоспних дворів та окремим громадянам в селах Збора та Кулинка" право власності на домоволодіння, що розташоване в селі Збора по вул. Шевченка (Прикарпатська), 10 Калуського району Івано-Франківської області оформлено за ОСОБА_3 (а.с.89-90 т.1).

27.10.2005 року на підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Зборянської сільської ради видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого власником зазначеного домоволодіння в цілому є ОСОБА_3 (а.с.64 т.1).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1969 року, тобто з дня свого народження, по даний час. Домоволодіння було власністю колгоспного двору. Згідно виписки погосподарської книги №3 з 1986 року до 1987 року головою колгоспного двору був батько позивача ОСОБА_6, який помер 20.05.1987 року, а з 1987 до 1989 року мати позивача ОСОБА_3.

В будинку також проживали як члени колгоспного двору ОСОБА_7, яка вибула 28.07.1987 року, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка вибула 01.02.1989 року та позивач ОСОБА_2 Позивач разом із батьками брав участь у веденні спільного господарства колгоспного двору.

Згідно з чинною на той час ст.126 ЦК України (в редакції 1963 р.) працездатний член колгоспного двору втрачав право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років не брав участі у веденні спільного господарства двору. ОСОБА_8 правило не поширювалося, якщо член двору не брав участі у ведені господарства в звязку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що з 13.05.1987 року по 10.06.1989 року позивач перебував на строковій військовій службі, а отже не втратив право на частку у майні двору оскільки з поважних причин протягом двох років не брав участі у веденні спільного господарства двору, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу I Закону України від 20 грудня 2011 року N 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.

ОСОБА_8 набрав чинності 15 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20 грудня 2011 року N 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Оскільки ОСОБА_2 дізнався про порушення свого права у 2010 році, ОСОБА_8 України від 20 грудня 2011 року N 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", яким виключено пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України набрав чинності 15 січня 2012 року, а з позовом до суду він звернувся 21.01.2014 року, тобто в межах трирічного строку з дня набрання чинності цим Законом, позовна давність ним не пропущена.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що спірне домоволодіння відносилась до суспільної групи «робітничий двір», що підтверджено випискою з по господарської книги, згідно записів якої станом на 01.04.1991 року двір за адресою: вул. Шевченка, 10 в с. Збора відносився до робітничої суспільної групи господарств, а головою цього двору була ОСОБА_3, оскільки в матеріалах справи відсутні документи про перехід з 1989 року спірного майна із «колгоспного двору» до «робітничого двору», та не зазначено на підставі чого відбувся такий перехід.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта про те, що судом взято до уваги неналежний доказ рішення виконавчого комітету Зборянської сільської ради №21 від 22.08.2000 року, яким було тільки внесено зміни до рішення виконкому №12 від 23.10.1992 року "Про оформлення права власності на житлові будинки, що належать членам колгоспних дворів та окремим громадянам в селах Збора та Кулинка", оскільки саме на підставі рішення виконавчого комітету Зборянської сільської ради №21 від 22.08.2000 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, правонаступниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 23 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

ОСОБА_9

ОСОБА_10