Ухвала суду № 54997513, 13.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9666/15-ц

Провадження № 22-ц/779/151/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за апеляційною скаргою ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

08 липня 2015 року ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3685,24 грн. заборгованості за послуги теплопостачання, посилаючись на те, що відповідач з 2012 року не оплачує надані йому послуги.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 385,41 грн. заборгованості за послуги теплопостачання та 243,60 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» посилається на незаконність рішення суду.

Апелянт не погоджується з висновком суду про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості в межах строку позовної давності.

Судом не було врахованого того, що відповідач неодноразово здійснював більші оплати, ніж йому було нараховано, що свідчить про визнання ним боргу та часткове виконання зобовязання по оплаті послуг.

Не погоджується апелянт з висновком суду про те, що позивачем не надані квитанції, у яких було б зазначено про оплату відповідачем саме заборгованості за надані послуги, оскільки споживач оплачує послуги та відповідно зобовязаний надати такі квитанції.

Невірним, на думку апелянта, є і висновком суду про пропуск ним строку позовної давності стосовно стягнення з відповідача заборгованості за послуги теплопостачання, яка утворилась до 01.06.2012 року, оскільки згідно ч.2 ст. 264 ЦК позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до боржника, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судом не було враховано того, що 04.01.2010 року був предявлений позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання і рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.01.2011 року позов задоволено частково.

Крім того, за заявою ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 09.01.2015 року був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 3715,73 грн. заборгованості за послуги теплопостачання, який був скасований Івано-Франківським міським судом, після чого ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося до суду в позовному порядку.

Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду про те, що саме предявлення позову, а не звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, є підставою для переривання строку позовної давності.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у кв.№74 по вул. Довженка, 9-а у м. Івано-Франківську. ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає відповідачу послуги з теплопостачання.

Встановлено, що 04.01.2010 року ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зверталось з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 6212 грн. 16 коп. (станом на 01.12.2009 року).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.01.2011 року позов задоволено частково в сумі 2 793 грн. 31 коп., в решті позовних вимог - 3418 грн. 85 коп. відмовлено. Цим рішенням стягнута заборгованість, що утворилась за період з 01.01.2007 року по 30.11.2009 року (а.с.32-34).

Також встановлено, що у даній справі заявлено позов про стягнення заборгованості, що утворилась з грудня 2009 року по даний час. При цьому в розрахунку зазначено, що борг станом на 01.06.2012 року становив 3250 грн. 78 коп. (а.с.26).

Таким чином, позивач пред'явив позов 08.07.2015 року про стягнення з відповідача заборгованості, що утворилась з грудня 2009 року.

Встановлено, що за червень-грудень 2012 року відповідачу нараховано 609,85 грн., оплачено 72,92 грн., неоплачена заборгованість 536,93 грн. За 2013 рік відповідачу нараховано до оплати 1259,32 грн., оплачено 1347,70 грн., переплата становить 88,38 грн. За 2014 рік відповідачу нараховано до оплати 1248,94 грн., оплачено 1209,31 грн., неоплачена заборгованість 39,63 грн. За січень-травень 2015 року відповідачу нараховано до оплати 572,66 грн., оплачено 675,43 грн., переплата становить 102,77 грн. (а.с.26).

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку залишок неоплаченої заборгованості з 01 липня 2012 року по 08 липня 2015 року (в межах строку позовної давності) становить 385 грн. 41 коп.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оплата відповідачем у 2013 та 2015 роках більшої суми ніж йому нараховано позивачем не свідчить про визнання відповідачем заборгованості, оскільки сама по собі переплата не є доказом визнання боргу, а лише припущенням того, що відповідач визнавав борг.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом II ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Отже, посилання у мотивувальній частині рішення на те, що подання заяви про видачу судового наказу не перериває позовної давності не є обґрунтованим.

Разом з тим, з врахуванням того, що судовий наказ був виданий 09.01.2015 року, судом правильно стягнута заборгованість з 2012 року, тобто в межах позовної давності.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 20 листопада 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_3