Ухвала суду № 54997023, 15.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 310/5931/15 Головуючий у 1-й інстанції Троценко Т. А.

Справа № 22-ц/778/239/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:ОСОБА_2суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_1при секретаріОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до територіальної громади м. Бердянська про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5, звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20.11.2014 року померла його мати ОСОБА_6, яка за життя у 2006 року склала заповіт на його імя. Спадкове майно складається з житлового будинку № 23 по вул. Курортна в м. Бердянську Запорізької області і земельної ділянки загальною площею 0,484 га, яка розташована під цим домоволодінням.

З 2010 року у зв'язку з похилим віком матері він став постійно мешкати з нею по вул. Курортна, 23, здійснював постійний догляд за нею до самої її смерті, проте зі свого місця реєстрації не знявся.

Після смерті матері вважав себе єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який на час її смерті постійно проживав разом з нею, тому не звернувся до нотаріуса протягом шести місяців після смерті матері.

Тому просив суд встановити факт постійного його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини по вул. Курортна, 23 в м. Бердянську, а також визнати за ним право власності на житловий будинок № 23 по вул. Курортна в м. Бердянську Запорізької області і на земельну ділянку площею 0,0484 га в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача, виходив з того, що у матеріалах спадкової справи постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді зазначеного позивачем спадкового майна відсутня; лише у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права.

ОСОБА_5 вказав на те, що 20.11.2014 року померла його мати ОСОБА_6, яка за життя у 2006 року склала заповіт на його імя.

Спадкове майно складається з житлового будинку № 23 по вул. Курортна в м. Бердянську Запорізької області і земельної ділянки загальною площею 0,484 га, яка розташована під цим домоволодінням.

Після смерті матері вважав себе єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який на час її смерті постійно проживав разом з нею, тому не звернувся до нотаріуса протягом шести місяців після смерті матері.

Згідно з чч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч. 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно до роз'яснень, наданих у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до того ж п. 23 Постанови Пленуму у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи відсутня така постанова нотаріуса, лист про надання інформації від 29.10.2015 року наданий нотаріусом (а.с. 50) позивачеві вже після ухвалення судового рішення яке переглядається, по-перше: не може бути підставою для скасування рішення оскільки він наданий після ухвалення судового рішення, по-друге: не є постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тому посилання в апеляційній скарзі на вказаний лист не впливає на вірний висновок суду.

Відповідно до ст. 303 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Зазначений лист нотаріуса не належить до переліку доказів, зазначених у ст. 303 ч. 2 ЦПК України, так як, зазначений лист датований вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого рішення.

Доводи апеляційної скарги позивача є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача, висловлену останнім у позові та у судових засіданнях.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення судом першої інстанції у цій справі норм процесуального права, передбачені ч. 3 ст. 309 ЦПК України, відсутні.

При вищевикладених обставинах, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

При цьому колегія суддів розяснює позивачеві його право на звернення до суду за захистом свого права у випадку відмови нотаріуса у видачі свідоцтва на право на спадщину у спосіб захисту права за вибором позивача.

Керуючись ст.ст. 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: