Ухвала суду № 54996428, 12.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/784/16 Справа № 201/15454/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

12 січня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 09.12.2005 р. між ним та АКБ «Райффазенбанк Україна» було укладено кредитний договір № ML-302/51/2005 про отримання кредиту у розмірі 46 800 дол. США на купівлю квартири. 26.03.2008р. між ним та банком було укладено кредитний договір № ML-302/083/2008 про отримання 46 800 дол. США на споживчі цілі. У забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами між позивачем та банком було укладено договір іпотеки № PCL-302/083/2008 від 26.03.2008 р. На підставі договору про відступлення прав вимоги від 22.02.2013 р. право вимоги за вищезазначеними договорами було придбано ТОВ «ОТП Факторинг Україна». 17.07.2014 р. у зв'язку з порушенням позивачем умов кредитних договорів, приватним нотаріусом ДМНО Бондар І. М. було вчинено виконавчий напис № 2682 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за яким відкрито виконавче провадження. Представник позивача просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню через те, що сума боргу не є безспірною та приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис поза межами строків позовної давності (а.с. 2-9).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Жовтневий ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволенні.

Виконавчий напис, вчинений 17.07.2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, за номером в реєстрі № 2682 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - визнано таким, що не підлягає виконанню. Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с. 189-190).

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.195-197).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено,що 09.12.2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-302/51/2005, відповідно до умов якого, останній отримав грошові кошти на купівлю нерухомого майна в розмірі 46 800дол. США ( а.с. 11-15).

26.03.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-302/083/2008, про отримання 46 800 дол. США на споживчі цілі ( а.с. 16-20).

26.03.2008 року в забезпечення виконання двох кредитних договорів від 09.12.2005 року та 26.03.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № PCL-302/083/2008, предметом якого була квартира № АДРЕСА_1 (а.с. 21-23).

В подальшому, відбулася переуступка прав вимоги та новим кредитором за кредитними договорами та договором іпотеки стало ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Боржник належним чином зобов'язання не виконував у зв'язку з чим виникла заборгованість і 17.07.2014 року в рахунок погашення заборгованості за двома кредитними договорами № ML-302/51/2005 від 09.12.2005 року та № ML-302/083/2008 від 26.03.2008 року, приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. було видано виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2, за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги за кредитним договором № ML-302/51/2005 від 09.12.2005 року в розмірі 40 456,50 дол. США (заборгованість за кредитом) та 2122,70 дол. США (заборгованість по відсоткам за користування кредитом) та за договором № ML-302/083/2008 від 26.03.2008 року - 201 094 грн. 41 коп. (заборгованість за кредитом), 40 588 грн. 84 коп. (заборгованість по відсоткам за користування кредитом), а загалом сума, яка підлягає погашенню становить 740 699 грн. 08 коп.

Загальний розмір грошових коштів в гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1700грн., визначений приватним нотаріусом як 792 399 грн. 08 коп.

Строк, за який проводиться стягнення - вісім років чотири місяці (з 09.12.2005 року по 09.04.2014 року) (а.с. 145).

Вказаний виконавчий напис вчинено на підставі ст. ст. 12, 32 ЗУ «Про іпотеку», ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи виконавчий напис таким,що не підлягає виконанню, суд 1 інстанції виходив з того, що вчинення виконавчого напису відбулося з порушення чинного законодавства.

Зі змісту ст. 12 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 32 вказаного Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Тобто, вказаними нормами передбачено право іпотекодержателя розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного боржником зобов'язання у тридцяти денний строк.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 284 зазначеної Інструкції та ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

З матеріалів справи та змісту копії виконавчого напису, наявного в матеріалах справи, вбачається порушення вимог ч.1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», оскільки строк за який проводиться стягнення, становить вісім років чотири місяці, а саме з 09.12.2005 року по 09.04.2014 року (виконавчий напис не містить посилань на період за кожним кредитним договором, за яким стягується заборгованість). Хоча, договір № ML-302/083/2008 було укладено 26.03.2008 року, а тому по ньому заборгованість не може бути стягнута за період з 09.12.2005 року, оскільки на цей період договору ще не існувало. А з наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 26.03.2008 року не вбачається взагалі, з якого періоду нарахована заборгованість, а лише зазначено кінцеву дату, на яку проведено розрахунок (а.с. 79).

Крім того, нотаріусом при вчинені виконавчого напису було невірно зазначено суму заборгованості, а саме, загальний розмір заборгованості за двома договорами складає 740 699 грн.08 коп., загальний же розмір грошових коштів в гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1700грн., визначений приватним нотаріусом як 792 399 грн. 08 коп., що на 50 000 грн. перевищує загальний розмір заборгованості, зазначений ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за двома кредитними договорами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду 1 інстанції щодо необхідності задоволення позову з вищевказаних підстав є обґрунтованими, зробленими без порушення норм матеріального та процесуального права, з якими погоджується й колегія суддів, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, щодо незгоди з висновками суду щодо періоду заборгованості зазначеному у виконавчому написі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони протирічать матеріалам справи. Так, вбачається, що боржником не виконувались зобов'язання за обома кредитними договорами: від 09.12.2005 року та 26.03.2008 року, виконавчий напис вчинявся одразу з метою задоволення вимог іпотекодержателя за обома договорами, в якому зазначено, що строк, за який проводиться стягнення - вісім років чотири місяці (з 09.12.2005 року по 09.04.2014 року), виконавчий напис не містить посилань на період за кожним кредитним договором, за яким стягується заборгованість, а договір № ML-302/083/2008 було укладено 26.03.2008 року, а тому по ньому заборгованість не може бути стягнута за період з 09.12.2005 року.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи позивача перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: