Постанова № 549959, 13.04.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.03.07р.

Справа № А38/99-07

12-11 год.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», с.Новоандріївка Васильківського району Дніпропетровської області

до Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт.Покровське Покровського району Дніпропетровської області

про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинення дій

Суддя Бишевська Н.А.

Секретар судового засідання Бикова А.О.

Представники сторін:

Від позивача- не з’явився

Від відповідача –Коліснік І.В., дов.№34/8/10 від 10.01.07р., держ. податк. Інспектор

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання дій Покровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі –Покровська МДПІ) щодо здійснення планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат»(далі – ТОВ «ДГЗК») з перевищенням встановленого строку та залученням до перевірки працівників податкової міліції неправомірними та інше, та зобов’язання відповідача вилучити з акту перевірки висновки та встановлені обставини.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вказуючи, що виїзна планова перевірка ТОВ «ДГЗК»проведена з дотриманням та на виконання норм чинного законодавства.

Відповідно до ст.160 КАСУ в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами виїзної планової перевірки ТОВ «ДГЗК»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.03р. по 31.03.06р. Покровською МДПІ складений акт за №210-23-30454644 від 21.06.06р.

Відповідно до висновків акту, під час перевірки встановлено порушення позивачем п.п.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.4 Постанови КМУ від 01.03.99р. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», ст.15 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори»№56-93 від 20.05.93р. та інші порушення.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі – КАСУ) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАСУ).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, окрім іншого мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ, для чого органам податковї служби надані права, перелічені у ст.11 цього Закону.

Пункт 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.98р. №817 встановалює, що вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов’язкової звітності суб’єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб’єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

Згідно до п.7 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 619 за результатами проведення планових виїзних ревізій і перевірок службові особи кожного контролюючого органу складають акт або довідку відповідно до компетенції, що підписуються посадовими особами суб’єкта господарювання чи в яких ставиться відмітка про складення акта щодо відмови від підпису, згідно з якими керівники контролюючих органів приймають відповідні рішення та здійснюють заходи в порядку, встановленому законодавством.

Окрім того, відповідно до ч.2 п.2 роз’яснення ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»N 02-5/35 від 26.01.2000 недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно до п.6.2 цього Роз’яснення не можуть оспорюватися в суді також акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов’язкового характеру.

Відтак, адміністративний суд згідно до діючого законодавсвта не може задовльнити вимоги щодо визнання дій, що здійсненні органами податкової служби під час проведення планової перевірки, неправомірними та такими, що суперечать законодавству.

Крім того суд не може задовольнити вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача вилучити висновки та обставини з акту перевірки, оскільки даний акт перевірки не породжує правових наслідків для позивача, перевірка здійснена вповноваженими податковими органами та у відповідності з вимогами законодавства.

Правовими наслідками проведення перевірки контролюючим органом є винесення податкових повідомлень –рішень, які відповідно до законодавства оскаржуються, зокрема, і в судовому порядку. Таким правом відповідно до пояснень представника позивача, останній скористався і це є предметом окремого провадження.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 159-163, розділом У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити .

Суддя Н.А.Бишевська

Постанова підписана 11.04.2007 р.