Вирок № 54995348, 15.01.2016, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа180/3085/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2016 року Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.

при секретарях - ГАНОЧЕНКО Л.В., ГАЩУК І.І.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3

з участю прокурора - СТЕЛЬМАХА А.В.

потерпілого - ШЕРПУЛА Д.Г.

представника потерпілого ОСОБА_4

захисника - ЕФИ Л.М.

обвинуваченого - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Марганці кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого ПП, військовозобовязаного, на обліку у Нікопольському ОМВК, раніше судимого вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2014 року за ст. 128 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку терміном на 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

10 серпня 2015 року біля 04 години 50 хвилин ОСОБА_5, знаходився біля кафе «Південне», що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганці Дніпропетровської області, де в нього, на грунті раптово неприязних стосунків виникла сутичка з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, яка переросла у бійку, в ході якої у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень вказаній особі, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, ОСОБА_5 цього ж дня, приблизно біля 05 години, знаходячись біля кафе «Південне», що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганці Дніпропетровської області, усвідомлюючи, що в області живота та грудної клітини знаходяться життєво важливі органи і нанесення ушкоджень у такі може спричинити тяжкі тілесні ушкодження у людини, умисно наніс ножем, який тримав у правій руці, ОСОБА_6 один удар в область живота, один у область лівого передпліччя, один удар в область нижньої третини передньої поверхні шиї, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

Внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, колото-різаної рани на задній поверхні лівого передпліччя та колото різаної рани на передній поверхні ший в нижній третині на межі стінки грудної клітини, в області лівої частини яремної западини, кількістю 2 та згідно висновку експерта № 251-Е від 17 вересня 2015 року, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину не визнав, пояснив, що 09 серпня 2015 року біля 16 години перебував у м.Дніпропетровську на футбольному матчі «Дніпро-Динамо», який розпочався біля 20 години та завершився біля 22 години. Група вболівальників, з якими він приїхав зібралися біля автобуса біля 23 години та поїхали в напрямку м.Марганця, де по дорозі зупинялися біля супермаркету, їли, пили, до м.Марганця прибули біля 01 години 30 хвилин 10 серпня 2015 року, з транспортного засобу вийшов на вул. Куйбишева та зателефонував ОСОБА_12, який повідомив, що в гостях, однак запросив останнього до кафе «Південне», що на Привокзальній площі у м.Марганці, куди сам прийшов біля 01 год. 45 хв. 02 години. Зайшовши в середину такого, побачив, що один хлопець танцював, за одним столиком сиділи дві дівчини, за наступним компанія хлопців 5-6 чоловік. Біля барної стійки замовив собі пиво та закуску та присів за стіл, компанія хлопців були випивші. Через деякий час зайшов ОСОБА_12, присів до нього, вони розмовляли, а потім вийшли на вулицю, повертавшись з якої у тамборі коридорі відбувалась потасовка. Один з хлопців ОСОБА_8 конфліктував з охоронцем ОСОБА_13-Д., останній намагався залагодити конфлікт, тому він зупинився в коридорі, а ОСОБА_12 пішов у приміщення залу кафе. Побачив, як ОСОБА_8 наніс удар в обличчя охоронцю, останній зробив кілька кроків назад, ОСОБА_14 хотів його штовхнути чи підняти, однак він став між хлопцями і намагався пояснити ОСОБА_8, що охоронець на роботі, в свою адресу почув лайку, але пішов до залу та не звертав увагу на таку. Деякий час він знаходився біля барної стійки з ОСОБА_12 Половина хлопців з компанії залишилися на вулиці, а в зал зайшов ОСОБА_7, якого побачив боковим зором і, що такий показує в його сторону пальцем, викрикав, музика глушила звуки. Він підійшов до ОСОБА_7 та похлопав його по шиї та сказав йому, щоб заспокоївся, однак останній різко відреагував, у звязку він змушений був зробити кілька кроків назад, щоб уникнути конфлікту та підійшов до барної стійки. Решта хлопців також вийшли на вулицю, один з них затримався, чи ОСОБА_11, чи ОСОБА_15 і попросив вийти з ним на вулицю, однак він відмовився, тому через певний час до нього підійшов хтось з хлопців, точно якого не пригадує, та знову запропонували вийти на вулицю, що він і зробив, направившись на вихід з кафе, однак перед самим входом до такого стояли двоє хлопців праворуч ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОСОБА_7 стояв перед ним, загороджуючи йому прохід, тому щоб вийти, йому необхідно було посунути останнього, що він і зробив, штовхнув такого, який оступився, а за спиною стояли ОСОБА_15 та ОСОБА_10. Він намагався відштовхнути ОСОБА_7, де одразу відчув удар у праву брову від ОСОБА_6 кулаком його правої руки, намагався збігти зі сходів і відчув удар в затилок твердим предметом стаканом. Відбіг від входу на метрів 7-10, в районі зупинки повернувся, звернув увагу, що на нього йде 4 людини, тому почав відходити назад, але його намагалися оточити, ОСОБА_6 та ОСОБА_15 спереду, а по бокам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Він змушений постійно був відходити назад, відчув, що вже немає куди, бо за спиною стіна будинку, ОСОБА_7 наступав на нього зліва та намагався нанести удар. Однак у нього у сумці, що мав на плечі, був сувенірний набір, який складався з ножа та штопора, закривши лівою рукою свою голову, а правою відкрив ніж, та почав махати таким перед собою. Через певний період, звернув увагу, що біля нього нікого немає, тому він повернувся в кафе, не почувши як хлопці кричали про ніж та поранення, зайшов в середину, розрахувався, однак зайшов ОСОБА_12, випили коньяку і пішли на вихід, підійшли до таксі, частина хлопців сиділа на лавці і його відкликали, ОСОБА_7 знову почав викрикати в його сторону, він йому пояснював, що такий не правий, не почувши відповіді, пішов на заклик ОСОБА_12 до таксі і направились додому, а ОСОБА_7 йшов за ними вслід, відкрив двері таксі, однак вони поїхали. Доповнив, що не відчував, як його ніж ранив ОСОБА_6, він сам порізався об такий. Дані дії хлопців він сприймав як загрозу своєму життю, тому діяв в стані необхідної оборони, у звязку з чим просив виправдати його за предявленим обвинуваченням, оскільки в його діях відсутній склад злочину,передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Позов ОСОБА_6 визнав частково, а саме, 2.000 грн. матеріальної шкоди, моральної шкоди не визнав. Позов прокуратури не визнав, просив у його задоволенні відмовити..

Незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5, його винуватість у вчиненому злочині стверджується іншими доказами, зібраними у справі, а саме:

Показаннями потерпілого ШЕРПУЛА ОСОБА_16, допитаного в судовому засіданні, що 10 серпня 2015 року біля 01 години ночі він з ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_15 та ОСОБА_10 приїхали в кафе «Південний», що на площі Привокзальна, 1 у м.Марганці Дніпропетровської області на двох автомобілях, за кермом одного був ОСОБА_8, який не вживав спиртних напоїв. Він особисто вжив біля 100 грам коньяку. В приміщенні кафе за одним столиком сидів незнайомий їм ОСОБА_5, за іншим дві незнайомі дівчини, вони присіли за третій вільний столик, замовили пляшку коньяку та кока колу. Крім того, в кафе були двоє охоронців, бармен та офіціантка. ОСОБА_7 вирішив познайомитись з дівчатами, тому присів до них за столик. Біля 04 години ранку він з ОСОБА_8, з братами ОСОБА_10, двома охоронцями стояли на вулиці, розмовляли, куди вийшов ОСОБА_7 і повідомив, що невідомий ОСОБА_5 вдарив його без будь яких пояснень двічі в затилок, при чому сказав, що обвинуваченого не зачіпав, навіть в його сторону не дивився. Через пять хвилин на вулицю вийшов ОСОБА_5, який без жодних пояснень наніс удар ОСОБА_7, який знаходився на ганку і від удару злетів зі сходинок в сторону кіоску. ОСОБА_5 зробив ще один крок, однак охоронець ОСОБА_13-Д. розставив перед ним руки, який був агресивно налаштований, якого вони намагались стримати, однак він відкинув руку охоронця і направився до ОСОБА_7 ОСОБА_8 кинув у обвинуваченого стакан, тому ОСОБА_5 змінив напрямок руху в сторону зупинки, а потім пішов до стіни кафе. До обвинуваченого підійшов ОСОБА_8, спитав за що він вдарив ОСОБА_7, однак він мовчав, тому він також підійшов до такого спитати обставини побиття, не закінчивши своє запитання, одразу відчув різку біль з лівої сторони під ребром, побачив ще один замах руки ОСОБА_5 і на цьому ж рівні в лікоть він його вдарив чимось гострим, від удару він оступився на крок назад, тоді ОСОБА_5 гострим предметом пройшовся знизу до гори по грудній клітині. Бачив, що у ОСОБА_5 була сумочка, з якою він щось робив, перед нанесенням ножових поранень. Рухи обвинуваченого були цілеспрямованими. Після нанесення ножових поранень, ОСОБА_5 розвернувся і спокійно зайшов в приміщення кафе, а хлопці підбігли до нього і почали дзвонити в швидку, міліцію, однак ніхто слухавки не брав. ОСОБА_8 посадив його у своє авто марки «Деу Сенс» і завіз в лікарню, а решта хлопців залишились на вулиці біля кафе. Коли його привезли в лікарню, він постійно втрачав свідомість, постійно йому давали нюхати нашатир, був низький тиск, тому його повезли на операцію, перевіряли чи не пробита селезінка, довго не могли підняти тиск, а потім дуже важко виходив з наркозу. Доповнив, що точного удару ОСОБА_5, який наносився ОСОБА_7 він не бачив, боковим зором бачив замах руки обвинуваченого.

Показаннями свідка ОСОБА_18, допитаної в судовому засіданні, яка являється матірю потерпілого, що з 09 по 10 серпня 2015 року перебувала у нічну зміну на роботі, коли в 05 годині 24 хвилини до неї на телефон з невідомого номеру поступив дзвінок, з якого їй повідомили, що її син перебуває в лікарні з ножовим пораненням. Біля 08 години прибула до лікарні, де на порозі стояв лікар хірург ОСОБА_19, який оперував її сина та розповів, що тиск сина становив 80/20, серцева діяльність зрушена, на кишечнику є подряпина, але проникнення не має, що 20-30 хвилин і її син міг померти. З сином розмовляла, коли він прийшов до тями, міліція не приїжджала, повідомив, що ОСОБА_5 не знає і жодних конфліктів з таким не мав.

Показаннями свідка ОСОБА_8, допитаного в судовому засіданні, що 10 серпня 2015 року він з ОСОБА_18, ОСОБА_15, двоє братів ОСОБА_10, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 поїхали в кафе «Південний», що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганці, де за столиком сидів невідомий йому ОСОБА_20 та за іншим - двоє дівчат, вони присіли за інший вільний столик, замовили пляшку коньяку та кока колу, оскільки він керував автомобілем марки «Деу Сенс», на якому приїхали в кафе, тому вживав кока колу. Він періодично виходив на вулицю курити, однак у нього виник з охоронцем ОСОБА_13 конфлікт через особисту неприязнь, він штовхнув охоронця в обличчя, тому вийшли на вулицю, голосно вияснювали відносини, конфлікт тривав біля 30 хвилин, однак потім потиснули руки, примирились. Він зупинився на порозі кафе покурити, біля нього був також ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_11 в подальшому на ганок вийшов ОСОБА_15 з ОСОБА_7, де останній повідомив, що ОСОБА_5 вдарив його в обличчя, підійшовши до нього, коли той спілкувався з двома невідомими дівчатами, давши йому під затильник, а потім вдаривши його туди кулаком та пішов питати ОСОБА_5 за що той його вдарив. Він питав ОСОБА_7, що він зясував у ОСОБА_5, однак він відповів, що зараз той вийде. Коли ОСОБА_5 вийшов, до ОСОБА_7 стояв обличчям до входу в кафе, який не встигши задати питання обвинуваченому, отримав від останнього удар рукою в область обличчя. Між ними всіма почалась сутичка, вони відштовхнули ОСОБА_5, однак у нього свідка була склянка в руці, яку він жбурнув в сторону обвинуваченого, який від нього стояв на відстані 3-4 метрів та пішов за зупинку. Одразу ж за ОСОБА_5 пішли ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та він, підійшов до нього спитати про його поведінку, однак адекватної відповіді не отримав, тому повернувся назад до хлопців. Після нього підійшов до ОСОБА_5 ОСОБА_18 питати про обставини побиття, в ході їхньої розмови він бачив замахи руки ОСОБА_5 прямо, а потім на рівні плечей потерпілого, який крикнув, що у обвинуваченого ніж, на тому вони розійшлись, ОСОБА_5 повернувся в кафе, а ОСОБА_18 підняв футболку, під якою його тіло було в крові. Хтось з хлопців телефонував швидкій та міліції, однак ніхто не відповідав, тому він взяв потерпілого та повіз до лікарні.Доповнив, що не бачив, щоб ОСОБА_5 хтось бив.

Показаннями свідка ОСОБА_7, допитаного в судовому засіданні, що 10 серпня 2015 року він з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_9 поїхали в кафе «Південний», де за столиками сиділи невідомий ОСОБА_5 та двоє дівчат, вони присіли за вільний столик, замовили пляшку коньяку та кока колу. Він вирішив познайомитись з двома дівчатами, що сиділи за сусіднім столиком, присів до них один, спілкувався, однак через певний проміжок часу підійшов ОСОБА_5 та вдарив один раз його кулаком по затилку, він розвернувся спитати, що він хоче, однак відвернувся та далі подовжив розмову з дівчатами, після чого обвинувачений ще раз вдарив його кулаком по тімячку голови. Він встав та відштовхнув ОСОБА_5, який був в нетверезому стані, від чого останній зробив крок назад. До них підійшов охоронець ОСОБА_13, який встав між ними, тому він з охоронцем, на його пропозицію, вийшов на вулицю та розповів такому про обставини побиття. Потім він повернувся в кафе спитати у ОСОБА_5 за що той його вдарив, однак не чув, що такий відповів і запропонував йому вийти на вулицю. Коли він вийшов на вулиці, на ній вже стояли ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_11 і розповів хлопцям про побиття. Він стояв обличчям до входу на порозі кафе на відстані метру від вхідних дверей, на вулицю за хвилину вийшов ОСОБА_5, нічого не сказавши, знову вдарив його кулаком в обличчя, від чого його відкинуло від удару зі сходів, почалась сутичка, хтось ОСОБА_5 чи штовхнув, чи він сам зійшов зі сходів, не бачив, однак останній пішов в сторону зупинки. Він, ОСОБА_7, направився з ОСОБА_8, ОСОБА_6 за ОСОБА_21 Спочатку до обвинуваченого підійшов ОСОБА_8 спитати чого лізе до бійки, однак такий не відповів та почав потихенько відходити від зупинки, за ним пішов ОСОБА_6, коли останній з ОСОБА_5 дійшли до стіни кафе, хтось крикнув «ніж». В подальшому ОСОБА_6 підійшов до них, тримаючись за живіт, підняв футболку, а живіт весь був в крові. ОСОБА_5 зайшов у приміщення кафе, а вони разом почали викликати швидку та міліцію, однак слухавки ніхто не піднімав, тому ОСОБА_8 на своєму автомобілі завіз потерпілого в лікарню. А він з рештою хлопців залишились сидіти на лавці біля кафе, намагаючись додзвонитись в міліцію, в кафе вже не заходили та до них вийшов ОСОБА_5, який почав говорити їм, хто з них відбував покарання у місцях позбавлення волі. Пізніше приїхав ОСОБА_5 товариш на таксі і забрав його, але останній чинив супротив, однак все ж таки сіли обоє в таксі та поїхали, хоча він попереджав ОСОБА_5, що має приїхати міліція. Доповнив, що з ушкодженнями ні в міліцію, ні до лікаря не звертався, оскільки як таких не було, лише боліли місця ударів. Безпосереднім свідком ударів ножем, які ОСОБА_5 наніс потерпілому він не був.

Показаннями свідка ОСОБА_9, допитаного в судовому засіданні, що 10 серпня 2015 року біля 01 години ночі він з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_7 приїхали в кафе «Південний», що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганець. В кафе сидів незнайомий ОСОБА_5 та невідомі двоє дівчат, вони присіли за вільним столиком, замовили пляшку коньяку та кока колу, біля 04 години він вийшов на вулицю біля лавки за кіоском покурити. Почув, що відбувається сутичка, повернувся та побачив, що стояли ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 біля лавочки. Потім всі четверо пішли за зупинку, а він вийшов на дорогу, звідки почув, що хтось крикнув про ніж, після чого всі хлопці розбіглись, а обвинувачений зайшов в приміщення кафе. ОСОБА_6 повідомив, що його підрізали, почали телефонувати до міліції та швидкої, однак ніхто не відповідав, тому ОСОБА_8 повіз ОСОБА_6 до лікарні на своєму автомобілі, а вони сіли на лавку, намагавшись викликати міліцію. До них підійшов ОСОБА_5, почав до них розмову, що хто з них перебував в місцях позбавлення волі, потім приїхав його товариш і забрав його. Доповнив, що не бачив, щоб з його друзів хтось конфліктував, бачив лише розмову ОСОБА_8, однак суті такої не чув, бачив як ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 спускались сходами кафе, як в подальшому хлопці були розташовані один до одного він не бачив, підійшов до них лише після того, як хтось крикнув про ніж. До нього також підійшов був брат та ОСОБА_15 ОСОБА_6 підходив до автомобіля, в якому їхав ОСОБА_5, однак перед ним закрили двері.

Показаннями свідка ОСОБА_15, допитаного в судовому засіданні, що 10 серпня 2015 року біля 01 години він з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та двоє братів ОСОБА_10 приїхали в кафе «Південний», що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганці, де відпочивали та розважались. Пізніше, боковим зором бачив ОСОБА_5 та ОСОБА_7, оскільки сидів до них спиною, однак не розумів чи вони танцюють, чи між ними виникла сварка, в кафе голосно грала музика, потім до них підійшов охоронець, який почав розбороняти обох, у звязку з чим ОСОБА_7 вийшов на вулицю, а ОСОБА_5 залишився біля барної стійки, куди підійшов ОСОБА_10 Він зрозумів, що відбулась бійка, тому просив ОСОБА_5 пояснити, що відбувається, однак він не відповів та вийшов на вулицю, тому він пішов за останнім та чув, як хлопці також його запитували, що відбулось, потім ОСОБА_5 спустився сходами і пішов за зупинку, а за ним ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а він залишився на порозі кафе, а потім пішов до зупинки до останніх, які стояли і розмовляли, однак він не чув суті розмови. ОСОБА_5 почав відходити до вікна кафе і хтось вигукнув про ніж, що такий наніс ОСОБА_6 удар в живіт. ОСОБА_8 повіз ОСОБА_6 в лікарню, а ОСОБА_5 зайшов в приміщення кафе, а він з хлопцями залишився на зупинці, намагались додзвонитись до міліції. Доповнив, бачив як на порозі кафе ОСОБА_5 когось вдарив, точніше на когось замахнувся, однак не зрозумів кого саме, бо був від них на відстані 4 метрів, тому підійшов до хлопців, але вже нічого там не побачив. Хто кидав стаканом в обвинуваченого не бачив, однак чув звук розбитого скла.

Показаннями свідка ОСОБА_10, допитаного в судовому засіданні, що 10 серпня 2015 року перебував з хлопцями у кафе «Південний», що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганці, де сиділи за окремими столиками невідомі ОСОБА_5 та двоє дівчат. Він залишився за столиком один, дивився телевізор, оскільки хлопці порозходились, а ОСОБА_7 присів до незнайомих дівчат за столик, щоб познайомитись. Коли підняв голову, то побачив ОСОБА_5, який сидів за барною стійкою, до нього підійшов ОСОБА_7 та вийшов на вулицю, він також підійшов до стійки, де до ОСОБА_5 підійшов ОСОБА_15, щось йому сказав, і вони обоє вийшли. Через деякий час він вийшов на вулицю, але нікого там не побачив, тому спустився сходами, повернув голову та побачив брата, пішов до нього, де з того місця побачив на куті, що стоять люди, було темно, крім того йому заступало дерево, тому не роздивився. Почув, як хтось вигукнув про ніж, потім побачив ОСОБА_6, який тримався за живіт, хтось сказав, що його підрізали. ОСОБА_8 завіз потерпілого до лікарні, а він з хлопцями залишився викликати міліцію, сидівши на лавці на зупинці біля кафе, де до них підійшов ОСОБА_5, який вийшов з кафе, тримаючи руки ззаду, почав їм розповідати, що вони не по чоловічому поступили, ОСОБА_5 порозмовляв з ОСОБА_7, а потім за ним приїхало таксі, на якому він поїхав. Крім того, бачив, як ОСОБА_8 розмовляв з охоронцем в коридорі, розмови їх не чув.

Показаннями свідка ОСОБА_13, допитаного в судовому засіданні, що 09 серпня 2015 року працював у кафе «Південний» охоронцем, що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганці. біля 22-23 години до кафе прийшов ОСОБА_5, сидів за столом та пив пиво. Біля 01-02 години 10 серпня 2015 року приїхали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ще хлопці, яких він не знає, разом всіх було біля 6-7 осіб, які спокійно відпочивали у кафе, виходили на вулицю. Коли він вийшов на вулицю та повернувся в кафе, побачив конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а саме, як ОСОБА_7 сидів за столиком, а ОСОБА_5 стояв біля нього та завдав такому удар під затилок голови, нащо ОСОБА_7 став словесно висловлювати своє невдоволення, він підійшов до ОСОБА_7 попросив, не розвивати конфлікт, щоб не було бійок. При цьому зясування відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не було, останній вийшов на вулицю на поріг кафе, за яким він вийшов, вставши біля дверей, спиною до таких, розмовляв з ОСОБА_11, а ОСОБА_7 курив, він на нього не звертав уваги, вийшло ще двоє чи троє хлопців з компанії ОСОБА_7, не пригадує хто саме, які попрямували в сторону до лавки, що праворуч від виходу. Вийшов ОСОБА_5 та поліз битись до ОСОБА_7, а саме, вдарив його кулаком в обличчя, він, ОСОБА_13-Д., став одразу ж між ними, ОСОБА_7 відійшов, а ОСОБА_5 за ним, тоді хтось кинув у останнього стакан, він почув звук розбитого скла. ОСОБА_8 повідомив хлопцям, що знає ОСОБА_5, запропонував з таким поговорити, тому вони відійшли від зупинки в сторону старого вокзалу, вподальшому він не звертав увагу на хлопців, оскільки вийшов з кафе бармен ОСОБА_21, з яким він розмовляв, однак потім почув, що хтось вигукнув про ніж, вибіг ОСОБА_6 та сказав, що у ОСОБА_5 ніж, підняв футболку, побачив порізи у нього на животі та в районі кульчиці, точно не пригадує. Події відбувались біля 04-05 години 10 серпня 2015 року. Він запропонував відвезти ОСОБА_6 в лікарню, що ОСОБА_8 й зробив. Коли він зайшов в приміщення кафе ОСОБА_5 вже був там, купив собі в барі чи пиво, чи коньяк з колою і сів за стіл, просив викликати працівників міліції. Потім він підійшов до ОСОБА_5 та повідомив, що бар зачиняється, на що він спокійно відреагував, однак з вулиці зайшов бармен, до якого ОСОБА_5 різко підійшов, з його дій він зрозумів, що такий хоче бити бармена, однак, коли він повідомив, що це бармен, обвинувачений розвернувся та вийшов з приміщення кафе. Він не бачив, щоб хтось з компанії хлопців бив ОСОБА_5, лише в такого кинули стакан. Доповнив, що дійсно у нього був конфлікт з ОСОБА_8, задавнений, розвиток якого відбувався за межами кафе, а потім в коридорі такого, коли вони розмовляли, між ними стояли друзі ОСОБА_8, який його випадково зачепив рукою в обличчя, не завдавши ушкоджень, друзі ОСОБА_8 їх розбороняли, ОСОБА_5 при цьому він не бачив, однак останній попросив вибачення у нього, тому конфлікт був вичерпаний.

Показаннями свідка ОСОБА_22, допитаної в судовому засіданні, що 09 чи 10 серпня 2015 року вона була на роботі в кафе «Південний», де працювала офіціантом. Точної години не пригадує, однак ввечері прийшов ОСОБА_5 з товаришем, а пізніше приїхали хлопці ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, та ще здається хтось один, але точно не пригадує. Зробили замовлення та присіли за вільний стіл, через 30 хвилин почула крики, побачила, що хлопці намагались поговорити з ОСОБА_5, але щоб вийшли на вулицю і там поговорили, однак вона зрозуміла, що він не хоче виходити. Вона зайшла в зал, а потім знову вийшла на вулицю, бачила як ОСОБА_5 говорив з ОСОБА_6, за 1-1,5 м від них стояв ОСОБА_7, а ще дальше на відстані 3 м стояли решта компанії хлопців і розмовляли. Коли вона зайшла повторно в зал, пізніше зайшов ОСОБА_5, в нього текла з пальця кров, вона запропонувала йому салфетки, але він не взяв їх і пішов у другий зал, однак потім забрав їх. Пізніше зайшов його товариш, що був з ним і раніше, крім того, з ними був ще невідомий, але він швидко зник з поля зору. ОСОБА_5 та його товариш випили по коньяку, потім обвинувачений переплутав їхнього бармена з кимось з хлопців, йому сказали, що це бармен і він розвернувся та й пішов. Коли вкотре вийшла на вулицю, то побачила, що ОСОБА_6 сидів у автомобілі і тримався за живіт, коли вона спитала, що сталось, їй відповіли, що його підрізали, пізніше виявилось, що це зробив ОСОБА_5 доповнила, що обвинувачений випив за вечір 3-4 пляшки пива, був пяний, вів себе не нормально, а компанія хлопців поводила себе нормально. Крім того, чула як говорили, що ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_7 по голові. Розташування хлопців було наступним, біля зупинки, ближче до ЖД вокзалу стояв ОСОБА_5, навпроти нього на відстані 0,5-1 м ОСОБА_6, від ОСОБА_6 за 1-1,5 м стояв ОСОБА_7, і за 3 м від останнього решта компанія хлопців, стояли півкругом та розмовляли. У всіх них була жестикуляція, вона зрозуміла, що вони розмовляли.

Показаннями свідка ОСОБА_12, допитаного в судовому засіданні, що 10 серпня 2015 року біля 12 години ночі подзвонив до нього ОСОБА_5, повідомив, що їде з футболу та заїде в кафе «Південне». Тому він біля 3 години заїхав в кафе, зайшов всередину, випили з ОСОБА_5 по пиву, вийшли на вулицю покурили, а коли зайшли всередину, побачили, що між хлопцями виникла сутичка, він зайшов з ОСОБА_5 в середину, але пішов за столик, а той з його поля зору зник. Посидів сам біля 5 хвилин, а потім підійшов обвинувачений, з яким посиділи ще до 10 хвилин, а потім він поїхав. Біля 4 години повернувся в кафе, ОСОБА_5 сидів з запухлим оком з правої сторони, повідомив, що його намагались 4-5 хлопців побити, був у схвильованому стані, однак подробиць не розказував. Він взяв коняк собі і обвинуваченому по 25 грам, повідомили, що закривається кафе, тому вони залишили таке, на вулиці хлопці сиділи на лавці, гукали ОСОБА_5, хотіли з ним поговорити, однак він розмови не чув, вони сіли в таксі та й поїхали.

Витягом з кримінального провадження № 12015040330000772 від 10 серпня 2015 року, ОСОБА_23 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України відносно ОСОБА_6 (Т-1 а.с.36).

Повідомленням про підозру від 11 серпня 2015 року, яким ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України (Т-1 а.с.37-39).

Рапортом від 10 серпня 2015 року, що з кафе «Південне», що на Привокзальній площі у м.Марганці Дніпропетровської області доставлено молодого чоловіка з різаною раною живота (ОСОБА_6Г.) (Т-1 а.с.174).

Довідкою завідувача хірургічного відділення, що 10 серпня 2015 року у лікарню доставлений ОСОБА_6 з проникаючим колото різаним пораненням живота без ушкодження внутрішніх органів, колото різана рана лівого передпліччя, поверхносна різана рана в області грудинно-ключицевого сплетіння зліва (Т-1 а.с.176-178).

Протоколом огляду місця події від 10 серпня 2015 року, відповідно до якого обєктом огляду є територія, прилегла до кафе «Південне», що на Привокзальній площі та територія прилегла до кафе «Момент», розташована там же (Т-1 а.с. 42-45).

Рапортом про виявлення кримінального правопорушення від 11 серпня 2015 року, відповідно до якого 11 серпня 2015 року біля 11 години 20 хвилин до Марганецького МВ надійшло повідомлення від ОСОБА_18, що 10 серпня 2015 року біля 04 години на Привокзальній площі у м.Марганці невідома особа на грунті неприязних відносин спричинила тілесні ушкодження її сину ОСОБА_6 та протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 серпня 2015 року, довідкою про прийняття і реєстрацію заяви від 11 серпня 2015 року (Т-1 а.с.179).

Протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 09 вересня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_5 (Т-1 а.с.183-187).

Протоколом огляду від 10 вересня 2015 року, предметом якого є відеозапис з камер відео-спостереження, встановлених у кафе «Південне» та поряд з вищевказаним кафе, що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганці Дніпропетровської області, відповідно до якого усі показання потерпілого і свідків узгоджуються з даним записом (Т-1 а.с.185-191), оглянутих в судовому засіданні.

Протоколом огляду від 07 жовтня 2015 року, предметом якого є відеозапис, вилучений з камер відео-спостереження, встановлених у кафе «Південний», що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганці Дніпропетровської області (Т-1 а.с.192-195).

Протоколом огляду від 15 серпня 2015 року, предметом огляду є територія кафе бару «Південний», що по Привокзальній площі, 1 у м.Марганці Дніпропетровської області, де добровільно було надано диск з відеозаписом, зафіксованим з камер відео спостереження за період з 04.32 години до 05 години 10 серпня 2015 року (Т-1 а.с.196-197).

Протоколом огляду від 11 серпня 2015 року, предметом огляду якого є добровільно наданий ОСОБА_5 розкладний ніж, який виготовлений з металу сірого кольору, блискучий, з металевою рукояткою, штопора, відкривачки та леза ножа 9 см, яким спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження та фототаблицями до такого. Даний речовий доказ оглядався в судовому засіданні учасниками кримінального провадження і судом (Т-1 а.с.199-202).

Протоколами предявлення особи для впізнання від 11,12,13 серпня, 09 вересня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_24 впізнали ОСОБА_5 та фототаблицями до таких (Т-1 а.с.202-213).

Довідкою № 447, виданою 10 серпня 2015 року, відповідно до якої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, 10 серпня 2015 року в 19 годині 55 хвилин звернувся до КП «Марганецька ЦМЛ»ДОР», встановлено діагноз забій мяких тканин голови, обличчя (Т-1 а.с.214).

Постановою про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 31 серпня 2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_6 відібрано зразок крові для дослідження, протоколом отримання зразків для проведення експертизи від 01 вересня 2015 року (Т-1 а.с.246).

Висновком експерта № 411к від 02 вересня 2015 року, що кров ОСОБА_6 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, за ізосерологічною системою АВ0 (Т-1 а.с.247).

Висновком експерта № 926 від 16-22 вересня 2015 року, що на складному ножі, наявність крові не встановлена, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені (Т-1 а.с.251).

Довідкою КЗ «Марганецька ЦМД»ДОР» від 08 жовтня 2015 року, вартість лікування стаціонарного хворого ОСОБА_6, який перебував на лікуванні у хірургічному відділенні з 10 по 19 серпня 2015 року склало 2.017 грн. 17 коп.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 23 вересня 2015 року з участю свідка ОСОБА_7, який дав аналогічні показання, що й в судовому засіданні (Т-2 а.с.4-5), оглянутого в судовому засіданні.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 23 вересня 2015 року з участю свідка ОСОБА_8, який дав аналогічні показання, що й в судовому засіданні (Т-2 а.с.6-7), оглянутого в судовому засіданні.

Актом судово-медичного обстеження № 214 від 19 серпня 17 вересня 2015 року ОСОБА_6 відповідно до якого виявлено проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки (рубець, який є наслідком загоювання колишньої рани на лівій бічній поверхні тулубу, на 6 см вище верхнього гребеня лівої клубової кістки), відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубців, які є наслідками загоєння колишніх (можливо колото-різаних або різаних) ран на задній поверхні лівого передпліччя в верхній третині, на передній поверхні шиї в нижній третині на межі передньої стінки грудної клітини, в області лівої частини яремної западини, кількістю 2, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминучі наслідки. Дані тілесні ушкодження утворились від ударної та ударно-ковзаючої дії гострого предмету (предметів), який (які) мав (мали) колючо-ріжучі або ріжучі властивості. Враховуючи морфологічні ознаки тілесних ушкоджень (ступінь загоєння рубців), а також дані наданих медичних документів, давність утворення виявлених тілесних ушкоджень, незадовго до звернення за медичною допомогою та може відповідати події 10 серпня 2015 року (Т-2 а.с.10-11).

Висновком експерта № 251-Е від 16-17 вересня 2015 року відповідно до якого, у ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки (рубець, який є наслідком загоювання колишньої рани на лівій бічній поверхні тулубу, на 6 см вище верхнього гребеня лівої клубової кістки), за ознакою небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Також виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубців, які є наслідками загоєння колишніх (можливо колото-різаних, різаних) ран на задній поверхні лівого передпліччя у верхній третині, на передній поверхні шиї в нижній третині на межі передньої стінки грудної клітини, в області лівої частини яремної западини, кількістю 2 та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, утворились від ударної та ударно-ковзаючої дії гострого предмету (предметів), який (які) мав (мали) колючо-ріжучі або ріжучі властивості. Враховуючи морфологічні ознаки тілесних ушкоджень можуть відповідати подіям 10 серпня 2015 року, утворились від ударної та ударно-ковзаючої дії гострого предмету (предметів), який (які) мав (мали) колючо-ріжучі або ріжучі властивості, можливо від вищевказаної дії ножа. На момент їх утворення ОСОБА_6 був обернути відповідно лівою передньо-бічною поверхнею черева, задньою поверхнею лівого передпліччя, передньою поверхнею шиї до контактуючої поверхні травмую чого предмету (предметів), взаєморозташування потерпілого і нападника в цей момент могло бути будь-яким і динамічно змінюватись (Т-2 а.с.14-15).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24 вересня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_6 дав аналогічні пояснення, що й в судовому засіданні (Т-2 а.с.16-17), оглянутого в судовому засіданні.

Висновком експерта № 266-Е-Д від 28-29 вересня 2015 року, що враховуючи кількість, локалізацію, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, можливе їх утворення при обставинах та механізмі, вказаним потерпілим при проведенні слідчого експерименту та його допиту. Враховуючи локалізацію, характер і механізм утворення у ОСОБА_6 тілесного ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, можливе його утворення внаслідок самовільного випадкового наштрикнення потерпілого на ніж, котрий перебував у руках нападника, розташованого обличчям до потерпілого, у вигляді колото-різаних чи різаних ран на лівому передпліччі і шиї, неможливе їх утворення внаслідок самовільного випадкового наштрикнення потерпілого на ніж, котрий перебував у руках нападника, розташованого обличчям до потерпілого (Т-2 а.с.20-21).

Актом судово-медичного обстеження № 212 від 14 вересня 2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, а саме, набряк мяких тканин і синець на його тлі в правій пара орбітальній області, синець в тьмяно-потилочній області, синець в тімяно-потилочній області посередині, струс головного мозку, дані ушкодження розглядаються у сукупності як єдина черепно-мозкова травма і відноситься до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоровя, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день), утворились від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударах об такі, можуть відповідати подіям 10 серпня 2015 року (Т-2 а.с.23-24).

Висновком експерта № 265-Е від 28-30 вересня 2015 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, а саме, набряк мяких тканин і синець на його тлі в правій пара орбітальній області, синець в тьмяно-потилочній області, синець в тімяно-потилочній області посередині, струс головного мозку, дані ушкодження утворились від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударах об такі, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоровя, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день), утворились від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударах об такі, можуть відповідати подіям 10 серпня 2015 року (Т-2 а.с.27).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 07 жовтня 2015 року з участю обвинуваченого ОСОБА_5, експерта ОСОБА_25, де обвинувачений розповів про обставини вчинення злочину та нанесення йому учасниками кримінального провадження тілесних ушкоджень (Т-1 а.с.78-79), оглянутого в судовому засіданні (Т-2 а.с.29-30).

Висновком експерта № 272-Е-Д від 08 жовтня 2015 року, що враховуючи локалізацію, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді рани на задній поверхні лівого передпліччя у верхній частині і 2-х ран на передній поверхні шиї в нижній третині, можливе їх утворення при обставинах та механізмі, вказаних підозрюваним ОСОБА_5 при проведенні слідчого експерименту та допиті в якості підозрюваного. Враховуючи локалізацію, характер і механізм утворення виявленого у ОСОБА_6 тілесного ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, є маловірогідним його утворення при обставинах і механізмі, вказаних підозрюваним ОСОБА_5 при проведенні слідчого експерименту. Враховуючи локалізацію, характер та механізм утворення виявленого у ОСОБА_6 тілесного ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, можливе його утворення при обставинах та механізмі, вказаних підозрюваним ОСОБА_5 при допиті в якості підозрюваного (Т-2 а.с.37-38).

Висновком експерта № 273-Е-Д від 08 жовтня 2015 року, що враховуючи локалізацію, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, можливе їх утворення при обставинах та механізмі, вказаних ним при проведенні слідчого експерименту та допиті в якості підозрюваного (Т-2 а.с. 41-42).

Висновком експерта № 31/03-145 від 30 вересня 2015 року, відповідно до якого розкладний ніж, наданий ОСОБА_5 холодною зброєю не являється, відноситься до господарчо-побутових ножів (Т-2 а.с.45-49).

Постановою про визнання предметів речовими доказами та долучення їх до кримінального провадження від 07 жовтня 2015 року, відповідно до якої розкладний ніж та два паперові конверти з зразками крові ОСОБА_6 та змивів з обєктів № 1-5 на ниточках марлі визнано речовими доказами (Т-2 а.с.50).

Суд не приймає до уваги протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 13 серпня 2015 року, протоколи додаткового допиту потерпілого ОСОБА_6 від 03 вересня 2015 року, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13-Д., ОСОБА_15, ОСОБА_11 від 13 серпня, 09 вересня 2015 року, оскільки згідно норм ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засіданні, дані особи були допитані в якості потерпілого та свідків в судовому засіданні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Суд вважає наведені показання свідків та потерпілого чіткими, послідовними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються іншими зібраними досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами. Цим показанням суд надає віру, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, крім того, останні ретельно в деталях описали обставини та мотиви вчинення злочину.

Суд не бере до уваги твердження захисту про те, що в ході розгляду кримінального провадження не доведено умислу обвинуваченого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, вважає такі непереконливими, виходячи з наступного.

З контексту п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07 лютого 2003 року випливає, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь обвинуваченого, суд приходить до висновку, що дії останнього органом досудового розслідування за ч.1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, кваліфіковано правильно, оскільки орган котрий проводив досудове розслідування за наявних для цього об'єктивних підстав вжив всіх необхідних заходів для з'ясування та встановлення істини у кримінальному провадженні, здобувши усі можливі докази та давши правильну оцінку, як показанням потерпілого та свідків так і висновкам, проведених експертиз, і прийшов до правильного висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст. 121 КК України.

Суд вважає, що підстави для виправдання ОСОБА_5 за ч.1 ст. 121 КК України та винесення виправдувального вироку відсутні.

Відповідальність за ч.1 ст. 121 КК України може наставати у тому разі, коли тяжкий характер ушкодження охоплювався наміром винного і коли цей наслідок ним передбачався.

Відповідальність за ч.1 ст. 121 КК України настає лише за умови, що при вчиненні діяння винний передбачав заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, але легковажно розраховував на їх відвернення, або якщо не передбачав можливості настання таких, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Волевиявлення ОСОБА_5 через агресивну поведінку, направлених на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та характер його дій, коли він наносив удари потерпілому, кількість нанесених ножових поранень, механізм спричинення тілесних ушкоджень та час протягом якого вони наносились, свідчить про прямий умисел винного на заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

Висновки судово-медичних експертиз, проведені висококваліфікованими експертами, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні матеріалів кримінального провадження, зроблені на підставі діючого законодавства, містять відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновках відносяться до справи і мають доказове значення. Тому дані висновки можливо покласти в основу прийнятого рішення.

Однак, суд критично оцінює висновок експерта № 272-Е-Д від 08 жовтня 2015 року в частині нанесення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 та, що таке можливе при обставинах, вказаних обвинуваченим ОСОБА_5 при проведенні слідчого експерименту та допиті в якості підозрюваного, а саме, можливості самостійного наштрикнення потерпілого ОСОБА_6 на ніж, оцінює його критично, оскільки він побудований на показаннях обвинуваченого ОСОБА_5 щодо механізму нанесення тяжкого тілесного ушкодження, які не є об'єктивними і не відповідають дійсності. В судовому засіданні ОСОБА_5 в своїх показаннях, зокрема візуального відображення обставин вчинення злочину, показав, як він дістав з сумки розкладного ножа, яким розмахував перед собою, що виключає можливість випадкового наштрикнення потерпілого на ніж, зокрема, обвинувачений ОСОБА_5 мав би тримати такий перед собою, а не махати ним, крім того, мав би і відчути, що при розмахуванні, його рука зіткнулась з супротивом, однак як вказав останній, він не відчув жодного супротиву, його рука вільно рухалась.

Характер, хронологія і послідовність дій обвинуваченого, а також об'єктивна спроможність дорослої осудної людини оцінювати життєву ситуацію, на думку суду, дає підстави вважати, що ОСОБА_5 дійсно вчинив злочин умисно. Сила та напрям завданих обвинуваченим ножових поранень, їх раптовість, неможливість адекватного захисту від таких дій, вказують на те, що останній усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, тобто діяв з прямим умислом. Про наявність саме такого умислу свідчить і той факт, що ОСОБА_5 відразу ж після нанесення поранень покинув місце події і медичної допомоги потерпілому не надав. Наведене дає суду підстави дійти висновку, що умисел обвинуваченого був спрямований на заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження, а тому його дії вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.1 ст. 121 КК України.

Є такими, що спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами по справі показання обвинуваченого про те, що він захищався від агресивних дій потерпілого та свідків, діяв в межах необхідної оборони, дії компанії хлопців сприймав як загрозу своєму життю та мав реальні підстави боятися таких дій. В ході з'ясування обставин справи судом не встановлено та не підтверджено жодними доказами у справі, окрім показань самого обвинуваченого, того факту, що потерпілий та свідки погрожували обвинуваченому чи вчинили дії, які б загрожували йому життю, від яких він зобовязаний був захищатись. Навпаки, з досліджених в ході розгляду кримінального провадження доказів, оглянутих відеоспостережень суд вважає, що у обвинуваченого ОСОБА_5 була можливість уникнення будь яких конфліктних ситуацій з потерпілим та свідками. Крім того, аналізуючи поведінку ОСОБА_5 у ніч вчинення злочину, суд вважає її агресивною, склалось враження, що такий «був у пошуку пригод».

Суд не знайшов підтвердження показанням обвинуваченого ОСОБА_5, що його провокували і посягали на його життя, про що свідчить й оглянутий в судовому засіданні відеозапис з камер спостереження кафе «Південне», зокрема ОСОБА_5 вказував суду на те, що ОСОБА_7 показував на нього пальцем, однак з відео вбачалось, що останній був обернутий до дівчини, з якою розмовляв, взагалі не звертав увагу на обвинуваченого.

Потерпілим та свідками в судовому засіданні не заперечувався факт того, що у обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_8 жбурнув стакан, що тримав у руці, після того, як обвинувачений одразу ж при виході з кафе вдарив ОСОБА_7 в обличчя.

Право захищати своє життя й здоров'я, а також життя й здоров'я інших осіб від протиправних посягань є невід'ємним правом кожної людини й гарантовано ст. 27 Конституції України.

Згідно з положеннями статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили для захисту будь-якої особи від незаконного насильства (с. 2, ч. 2, п. А Конвенції).

Необхідною обороною згідно з ч.1 ст.36 КК України та згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» № 1 від 26 квітня 2002 року визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Для з'ясування наявності загрози, внаслідок чого виникає стан, необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність та характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну необхідної оборони.

При цьому, мають бути враховані характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час його нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані, тощо.

Отже, вказаним законом передбачається, що стану необхідної оборони обов'язково має передувати суспільно небезпечне посягання на охоронювані законом права та інтереси, зокрема, громадян, яке потребує свого негайного відвернення чи припинення і це посягання має бути: по-перше, раптовим для особи, яка захищається, по-друге, особа, яка захищається, є неготовою для його відбиття.

Посилання обвинуваченого у своїх показаннях та його захисника на те, що він захищався і діяв у стані необхідної оборони не ґрунтується на матеріалах справи і доказах, які досліджено судом.

З обставин справи вбачається, що обвинувачений самостійно спровокував конфліктні ситуації з потерпілим та свідками, наносячи необгрунтовні удари ОСОБА_7, мав реальну можливість уникнення конфліктів, однак він й надалі втручався до компанії хлопців, звертаючи увагу на конфлікт в коридорі, що виник між ОСОБА_8 та охоронцем кафе, повторно на сходовій клітці кафе наніс удар ОСОБА_7, а пізніше взяв ніж, яким наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6, а тому відсутні підстави вважати, що зі сторони потерпілого та свідків було небезпечне посягання, яке підлягало відверненню в даній конкретній обстановці.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_26 подано довідку про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_5 про вчинений відносно нього злочин, а саме, завдання тілесних ушкоджень йому в ніч з 09 на 10 серпня 2015 року на території кафе «Південне», що на Привокзальній площі, 1 у м.Марганці Дніпропетровської області, яка зареєстрована в ЄРДР № 12015040330001021, розпочато досудове розслідування, в якому ОСОБА_5 має статус потерпілого. Однак, з даної довідки не вбачається, що комусь предявлено підозру у вчиненні злочину, заява про вчинення злочину подано ОСОБА_5 11 листопада 2015 року, коли з такої вбачається, що злочин відносно нього вчинено 09-10 серпня 2015 року та розцінюється судом на момент прийняття рішення, як спроба уникнення ОСОБА_5 кримінальної відповідальності за заподіяння ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження.

При наведених обставинах ОСОБА_5 не перебував у стані необхідної оборони, про що свідчить як відсутність знарядь нападу в руках потерпілого ОСОБА_6, так і самого нападу зі сторони потерпілого, окрім цього, про наведене свідчить й показання учасників кримінального провадження, а характер і засоби, які він застосував в даній ситуації були зумовлені агресивною поведінкою обвинуваченого, жодного небезпечного посягання зі сторони потерпілого в його сторону не було. Потерпілий не очікував такий дій зі сторони обвинуваченого, та зважаючи на раптовість нападу, фактично не мав змоги захищатися, коли обвинувачений наносив йому удари.

На переконання суду, характер та послідовність дій, вчинених обвинуваченим, у своїй сукупності свідчать про те, що він мав прямий умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, використавши знаряддя злочину, та про відсутність у даній ситуації як суспільно небезпечного посягання, яке вимагало свого негайного відвернення чи припинення, так і обов'язкових його ознак - раптовості та неготовності для його відбиття, у зв'язку з чим правова оцінка скоєного обвинуваченим злочину відповідає встановленим фактичним обставинам його вчинення.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що потерпілий, в той момент, коли обвинувачений наносив йому удари не посягав на життя обвинуваченого і не вчиняв щодо нього діянь, які б підпадали під дію КК України, а тому перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони або у стані перевищення меж необхідної оборони виключається.

Обвинувачений ОСОБА_5 усвідомлював характер своїх дій, можливі наслідки в результаті таких дій та свідомо бажав їх настання, що вказує на те, що обвинувачений мав умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому та не діяв в межах необхідної оборони.

Знаряддя злочину - ніж в руках у обвинуваченого опинився невипадково, удар був нанесений в передню черевну стінку, за ознакою небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений не заперечив, що удар ножем, від якого заподіяне тяжке тілесне ушкодження потерпілому наніс він. Спрямованість ножового удару, з якою він був нанесений та локалізація тілесного ушкодження свідчать про те, що обвинувачений діяв з умислом спричинення тяжкого тілесного ушкодження і досяг своєї мети.

Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК України, тому що він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження.

При винесенні вироку суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену в п.43 Рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», згідно якого Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом».

Після повного, справедливого і неупередженого дослідження всіх доказів по справі, які достатньо вагомі, чіткі і взаємоузгоджені, суд переконаний в істині факту вчинення злочину обвинуваченим поза розумним сумнівом і морально впевнений в тому, що обвинувачення спроможне і вважає, що вина ОСОБА_27 доведена зібраними доказами по справі і в його діях наявний склад злочину, передбачений ч.1 ст. 121 КК України.

Відповідно до вимог Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини права і свободи людини становлять абсолютну цінність, є невід'ємні і належать кожному від народження. В будь-якому суспільстві вони є важливим інститутом, за допомогою якого і регулюється правовий статус особи, межі вторгнення в її особисту сферу, встановлюються гарантії захисту і реалізації її прав і свобод. Тому їх забезпечення - одна з найголовніших функцій держави.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винних, та обираючи покарання ОСОБА_5, суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого, який раніше судимий, злочин вчинив під час іспитового строку, за місцем проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, а також те, що вину у вчиненні злочину не визнав та не розкаявся, шкоду потерпілому не відшкодував, після вчинення злочину не висловлював такому своїх вибачень, до судового розгляду не виявляв бажання будь-яким чином матеріально допомогти потерпілому, що підтверджує доводи про те, що він не розкаявся у скоєному, обтяжуючих та пом'якшуючих обставин судом не встановлено, та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе лише в умовах тривалої ізоляції засудженого від суспільства, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України.

Крім того, призначаючи покарання суд враховує і вимогич.1 ст. 71 КК України, якою передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З наведеного слідує, що вчинення засудженим нового злочину під час іспитового строку є підставою для застосування до нього ст. 71 КК України, і покарання за новим злочином має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, і таке не може бути іншим, аніж позбавлення волі.

Суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, судом достовірно встановлено, що саме обвинуваченим заподіяно матеріальну і моральну шкоду потерпілому, а тому цивільний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю, частково чи відмовляє в ньому.

Нормами ч.2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Положеннями п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31 березня 1989 року передбачено, що при розгляді кримінальної справи суд зобовязаний на основі всебічного, повного й обєктивного дослідження обставин справи зясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного звязку між вчиненим і шкодою, що настала, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Суд вважає обгрунтовним суму завданої матеріальної шкоди ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 у розмірі 2.111 грн. 01 коп., що підтверджується копіями квитанцій (Т-1 а.с.6,7,8,9,11), тому саме така сума підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов'язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства. Виходячи з матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи що потерпілий - цивільний позивач до теперішнього часу отримує моральні страждання, тому суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6, суд виходить із вимог ст. ст. 23, 1187 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п.9 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено моральну шкоду потерпілому - цивільному позивачу, ступінь вини відповідача, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань цивільного позивача та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, і наслідків, що наступили, зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого та його майновий стан, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 10.000 грн. ОСОБА_25 такий розмір, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Крім того, суд вважає, що позов Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури в інтересах Комунального закладу «Марганецька центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_5 про стягнення з останнього 2.017 грн. 17 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги клопотання захисту, що прокуратура не має повноважень для подання до суду позову в інтересах КЗ «Марганецька центральна міська лікарня» ДОР», оскільки дана установа є комунальним закладом та належить на праві власності громаді міста, а не державі, оскільки дане твердження спростовується рішенням Конституційного Суду України № 3 рп/99 від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99, в якому розкрито зміст поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» та означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення у відповідних правовідносинах конкретної діяльності, спрямованої на захист інтересів держави. Зазначеним органом, відповідно до статей 6,7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження захисту про те, що заступник прокурора м.Марганця ОСОБА_28 не вправі подавати до суду даний позов, та на представництво його інтересів зобовязаний надати доручення, оскільки останній відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015040330000772 (Т-1 а.с.20) включений в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Підстав для відмови у задоволенні позову Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури в інтересах Комунального закладу «Марганецька центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради» суд не вбачає.

Процесуальні витрати у справі за проведення експертизи у розмірі 245 грн. 52 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_5

Речові докази у кримінальному провадженні розкладний ніж та два паперові конверти, в одному з яких зразок крові ОСОБА_6, а в другому залишки змивів з обєктів №1-5 на ниточках марлі підлягають знищенню.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді домашнього арешту та забороною залишати житло у період часу з 20 до 08 години, з покладенням обовязків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 23, 89, 95, 121, 124, 127, 129, 118, 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частково невідбуте покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2014 року і остаточно призначити покарання до відбуття у виді 6 років 2 місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту та заборони залишати житло у період часу з 20 години до 08 години, з покладенням на нього обовязків прибувати до прокурора та суду на їх виклики, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора та суду, утриматись від спілкування з потерпілим та свідками без дозволу прокурора до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Позов ШЕРПУЛА ОСОБА_16 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ШЕРПУЛА ОСОБА_16 2.111 грн. 01 коп. завданої матеріальної шкоди та 10.000 грн. моральної шкоди.

Позов Марганецького відділу Нікопольської місцевої прокуратури в інтересах Комунального закладу «Марганецька центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального закладу «Марганецька центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради» 2.017 грн. 17 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 245 грн. 52 коп. процесуальних витрат за проведення експертизи.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме, розкладний ніж та два паперові конверти, в одному з яких зразок крові ШЕРПУЛА Д.Г., а в другому залишки змивів з обєктів №1-5 на ниточках марлі знищити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, та може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

СУДДЯ О.А. БЕСПАЛЬОК

Оригінал вироку.