Ухвала суду № 54994738, 15.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/59/2016(м)

264/4419/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Кузнецов Д.В.

Доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 32

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Сороки Г.П., Принцевської В.П.,

секретарі - Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі, третя особа - публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування», про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач звернулася до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання травми на підприємстві. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона працювала на підприємстві ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» на посаді штамповщика, де 17 липня 2003 року із нею стався нещасний випадок, в результаті якого вона отримала виробничу травму, а саме: відкритий перелом нігтьової фаланги 2 пальця правої кісті. У подальшому їй було ампутовано культи 2 пальці правої кісті,після чого МСЄК м. Маріуполя вперше встановило позивачу з 09.11.2003 року безстроково 10% втрати професійної працездатності. Зазначила, що внаслідок отриманої травми їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, сильних душевних хвилюваннях, проблемах зі сном, дратівливості, загальної слабкості, білі отриманої травми. Зазначає про перебування її в пригніченому стані через неможливість повного відновлення здоров'я, порушення професійних планів позивача внаслідок втрати працездатності. Протягом останніх 12 років позивачу доводиться терпіти наслідки отриманого каліцтва, що полягають у сильних больових відчуттях. Спричинене каліцтво викликає негативні емоції, порушились нормальні життєві зв'язки, доводиться докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Заподіяну їй моральну шкоду оцінює у 15 000 гривень та просить стягнути її із відповідача.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначає, що рішення було прийнято виходячи з законодавства, яке діяло на період виникнення правовідносин, хоча суд повинен буз врахувати норми законодавства, які діяли на час пред'явлення вимог. Також, судом не враховано, що незалежно від того, коли саме встановлено позивачу втрату працездатності, відшкодування моральної шкоди не є страховою виплатою та не може бути покладено на Фонд незалежно від часу настання страхового випадку. Окрім того, позивачем не було надано докази заподіяння моральної шкоди, а довідка МСЕК є підставою для відшкодування матеріальної допомоги, в не моральної. Окрім цього, апелянт зауважив щодо спливу позовної давності для позивача, враховуючи, що нещасний випадок стався 17.07.2003 року.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача - ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника позивача ОСОБА_3, який просив судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 в період з 15 липня 2002 року по 15 лютого 2004 року позивач працювала на підприємстві ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», в тому числі штампувальником 3 розряду.

17 липня 2003 року, працюючи на посаді штампувальника 3 розряду в цеху №35 із позивачем на робочому місці стався нещасний випадок.

Актом розслідування нещасного випадку, складеним по формі Н-5 від 17 липня 2003 року, встановлено, що нещасний випадок, який стався 17.07.2003 року на ВАТ «МЗВМ», цех №35, із штампувальником 3 розряду ОСОБА_1, пов'язаний з виробництвом. Особами, дії яких привели до нещасного випадку, а також які допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці є: заступник начальника цеху №35 ОСОБА_4, старший майстер ОСОБА_5 та штампувальник цеху №35 ОСОБА_1 Причиною нещасного випадку, згідно пункту 4 Акту форми Н-5, є допуск до виробництва робіт підвищеної небезпеки штампувальника ОСОБА_1 без спеціальної підготовки та перевірки знань, і відсутність контролю за безпечним проведенням робіт, чим порушено вимоги з охорони праці. Крім того, встановлено порушення штампувальником ОСОБА_1 технологічного процесу на виготовлення деталі «кронштейн», що виразилося у видалені відходу від відштампованої деталі рукою, а не за допомогою пінцету ЗР 0144 та крючка ЗР.0143-2.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач отримала відкритий перелом нігтьової фаланги 2 пальця правої руки.

В акті №1/21 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, складеним по формі Н-1 від 18 серпня 2003 року, встановлені аналогічні обставини, причини та наслідки травмування позивача, що і Актом Н-5 від 17.07.2003р.

Згідно довідки МСЕК №051662 Міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК міста Маріуполь від 10.11.2003 року, позивача первинно було оглянуто та встановлено з 09.11.2003 року безстроково 10% втрату професійної працездатності у зв'язку із трудовим каліцтвом.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону України № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону від 03.04.2003 року , що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що завданням страхуванням від нещасного випадку є , зокрема, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Згідно ч. 3 ст. 28 вказаного Закону (в редакції Закону від 03.04.2003 року) за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до ч. 3 статті 34 Закону України № 1105- XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону від 03.04.2003 року) моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі № 6-26цс12.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Згідно із ч.8 ст. 36 зазначеного Закону, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Разом з цим, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи.

Право на звернення до суду виникло у позивача у 2003 році, а зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» набрали чинності 01 січня 2015 року.

Отже, при вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди суд правильно виходив із вимог статей 21, 28, 34 Закону № 1105- XIV в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, у разі коли право на відшкодування моральної шкоди виникало у позивача до 17 липня 2003 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України № 717-V потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення.

Доводи відповідача про застосування строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки, в силу п. 3 ч. 1 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення можливості їх реалізації.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги , судова колегія погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не встановлено.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача у дохід держави підлягає до стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 267 гривень 96 копійок (110% від суми 243грн. 60 коп)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі -відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі у дохід держави судовий збір у розмірі 267 гривень 96 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: Гаврилова Г.Л.

Сорока Г.П.

Принцевська В.П.