Рішення № 5498892, 02.06.2006, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2006 р.Справа № 8/1590 За позовом приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

До 1. товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Т» м. Київ

До 2. приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватного підприємця ОСОБА_3 м. Хмельницький

про стягнення 6 734 грн. 71 коп.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Т» м. Київ

до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 2272,50 грн. штрафу.

Суддя Степанюк А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4 представник за довіреністю №184 від 19.04.2006р.

від 1-го відповідача Гуменюк А.В. - директор

Чуєв О.П. представник за довіреністю від 16.05.2006р

від 2-го відповідача не зявився

від третьої особи не зявився

Суть спору: Позивач приватний підприємець ОСОБА_1 м. Хмельницький, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Форсаж-Т» м. Київ на свою користь 6 218, 00 грн. - суму основного боргу, що утворився через неналежне виконання договірних зобовязань по перевезенню товару; 408, 36 грн. збитків внаслідок інфляції; 108, 35 грн. 3% річних. Також з приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький, як з солідарного боржника у відповідності до договору поруки від 01.09.2005р., суму 100, 00 грн. У зустрічному позові ТОВ “Форсаж” просить суд стягнути із відповідача стягнення 2272,50 грн., з яких 2020 грн.- штраф за прострочення у доставці вантажу; 252.50 грн.- штраф за порушення умов замовлення №68.

У поданих суду 01.06.2006 р. письмовому поясненні приватний підприємець ОСОБА_1 повідомив, що між ним та приватним підприємцем ОСОБА_2 01 вересня 2005 року було укладено договір поруки. Згідно із вказаним договором остання виступила поручителем по зобовязаннях ТОВ „Форсаж-Т” перед позивачем за договором перевезення вантажу. Договір поруки укладено на підставі домовленості та вільного волевиявлення сторін, що відповідає вимогам п. п. 1;2 ст. 184 Господарського кодексу України та ст.. 203 ЦК України. Приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ „Форсаж-Т” було укладено договір на перевезення вантажів. Пунктом 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Також звернув увагу, що статтею 194 цього ж кодексу передбачено, що виконання господарських зобовязання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною у зобовязанні. Зобовязання по перевезенню третьою особою ОСОБА_3, виконано, вантажі замовниками прийнято. Нормами ст.. 196 ГК України передбачено, що у разі коли у господарських зобовязаннях беруть участь кілька управлених або кілька зобовязаних субєктів, кожен з управлених субєктів має право вимагати виконання, а кожен із зобовязаних субєктів повинен виконати зобовязання відповідно до визначеної частки цього субєкта в зобовязанні. Вважає безпідставними посилання у відзиві на позов ТОВ „Форсаж-Т” на ст. 909 ЦК України так як норми законодавства не передбачають виконання зобовязань ПП Юрчаком особисто.

Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі сторонам направленні рекомендованими листами. Незявлення у засідання суду відповідача приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємця ОСОБА_3 м. Хмельницький не перешкоджає вирішенню спору, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без присутності вказаних вище осіб.

Відповідач 1 у письмовому відзиві на позов та його повноважні представники в судовому засіданні повідомили, що позовні вимоги не визнають. Свої заперечення мотивує тим, що позивачем неправомірно, в односторонньому порядку, без погодження з відповідачем 1 передоручено роботу по перевезенню ОСОБА_3, чим порушено вимоги ст. 526 та 527 ЦК України. На підставі цього просить суд визнати ОСОБА_1 неналежним позивачем. Окрім цього відповідач 1 стверджує, що замовленням №68 від 27.07.2005р. узгодження сторонами терміну сплати послуг по перевезенню не передбачалось. Тому відповідальність відповідача за так звану прострочку платежу слід визначити з врахуванням п. 2 ст. 530 ЦК України. З врахуванням цього на думку відповідача 1 відповідальність за прострочку виконання зобов'язання виникає з моменту виставлення позивачем вимоги. Таким днем є день отримання позовної заяви.

Представник відповідача 2 ПП ОСОБА_2 в судове засідання 02.06.2006р. не зявився, однак на адресу суду факсограмою від неї надійшло клопотання, в якому повідомила, що позовні вимоги визнає.

З наданого третьою особою пояснення по справі вбачається, що 01.04.2005 року між ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_1 укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, на підставі якого ПП ОСОБА_3 власним транспортом надавалися послуги по перевезенню вантажів по маршруту Італія-Україна. Вартість наданих послуг визначається і вказується в заявці на виконання автоперевезень. Як стверджує ОСОБА_3, даним договором узгоджено, що мотивом для оплати наданих послуг є виставлений рахунок, акт виконаних робіт та ЦМР з відміткою отримувача про отримання даного товару. Оплата проводиться після перерахування грошових коштів ТОВ „Форсаж-Т” на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_1

Також в наданим суду клопотанню ПП ОСОБА_3 просить суд розглянути дану справу без її участі в звязку з терміновим відрядженням.

24 травня 2006 року відповідач 1 ТОВ „Форсаж-Т” звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення з ПП ОСОБА_1 2020, 00 грн. штрафу за прострочку доставки вантажу, 252,50 грн. штрафу за порушення умов замовлення №68, та судових витрат.

У письмовому відзиві на зустрічний позов приватний підприємець ОСОБА_1 повідомив, що згідно зі ст.315 Господарського кодексу України позов щодо перевезення вантажу предявляється перевізникові у певні строки. Причому предявленню позову повинна передувати предявлення претензії. У даних правовідносинах перевізником була ОСОБА_3 Звернув увагу суду на приписи ст. 547 ЦК України щодо нікчемності правочинів у разі вчинення їх із недодержанням письмової форми.

У поданому суду 02.06.06 року представниками ТОВ „Форсаж-Т” запереченні на відзив ПП ОСОБА_1 на зустрічний позов, останні вказують, що до початку квітня 2006 року ТОВ „Форсаж-Т” не отримувало від ПП ОСОБА_1 ніяких документальних доказів виконання автопревізником своїх зобовязань, що зумовило звернення із документально обґрунтованим зустрічним позовом лише напередодні засідання суду, яке відбулось 17.05.2006 року.

Повноважний представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 02.06.2006 року заявлений позов підтримує, мотивуючи тим, що він заявлений обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи вважає їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

27.07.2005р. на підставі заявки ТОВ «Форсаж-Т»від 27.07.2005 року, між ТОВ «Форсаж-Т»та ПП ОСОБА_1 укладено договір на перевезення вантажу, що належав замовнику ПП «ІмЕксПро», по маршруту Італія Україна, з датою завантаження 01/02.08.2005р., на виконання умов якого у відповідності до заявки 02.08.2005 року в місце призначення INTERPORTO DI BOLOGNA (Італія) надано під завантаженнях автомобіль НОМЕР_4. / НОМЕР_5, та здійснено завантаження товару. Даний вантаж 17.08.2005 р. доставлено до місця призначення замовнику ПП «ІмЕксПро», підтвердженням чого є товарно-транспортні накладні (CMR) №0945783, №0872185, №0945781, №0945782.

У відповідності до даного договору, сторони дійшли згоди щодо вартості наданих позивачем послуг по перевезенню вантажів, яка становить 1 000 євро, що на час звернення до суду із позовом згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 6 218, 00 грн.

Загальна вартість наданих позивачем відповідачу 1 послуг по перевезенню вантажу становить 6 218, 00 грн., що включає в себе вантажні перевезення за межами України 6 000, 00 грн. та вантажні перевезення від кордону України 218, 00 грн.

Вказаним вище договором було передбачено, що перевезення виконуються у відповідності із умовами, зокрема, діючого законодавства України. Нормами чинного законодавства України (статтею 932 ЦК України, статтею 194 Господарського кодексу України) передбачено, що виконання господарських зобовязання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною у зобовязанні. Зважаючи на викладене ПП ОСОБА_1 було правомірно залучено до виконання замовлення як перевізника ПП ОСОБА_3, із якою 01 квітня 2005 року ним було укладено договір без номеру на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Строк дії цього договору з моменту підписання до 01 квітня 2008 року.

Умовами укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору від 27.07.2005р., вартість наданих ПП ОСОБА_1 послуг по перевезенню сплачується ТОВ „Форсаж-Т” за безготівковим розрахунком протягом пяти банківських днів після надання перевізником в оригіналі пакету документів (CMR, акт виконаних робіт, рахунок), тобто за заявкою від 27.07.2005р. до 03.09.2005р.

На оплату наданих послуг по перевезенню вантажу позивач виставив відповідачу 1 ТОВ „Форсаж-Т” рахунок №83 від 25.08.2005р. та направив для підписання акт прийняття здачі виконаних послуг по вантажних автоперевезеннях, за №82 від 25.08.2005р., підтвердженням чого в матеріалах справи є супровідний лист та поштове повідомлення №67280, яке вручено відповідачу 1 - 29.08.2005р. (оригінали поштових повідомлень у судовому засіданні 02.06.06 р. оглянуто). Таким чином протягом пяти днів з часу надання перевізником пакету документів (CMR, акт виконаних робіт, рахунок) ТОВ „Форсаж-Т” повинно було провести розрахунки із ПП ОСОБА_1

Взяті на себе за договором від 27.07.2005р. по заявці №2 від 27.07.2005р. зобовязання ТОВ «Форсаж-Т» не виконало і на момент звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав за нею рахується заборгованість в розмірі 6 218, 00 грн.

Для забезпечення належного виконання ТОВ «Форсаж-Т» взятих на себе зобовязань за договором від 27.07.2005р., укладеного між ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Форсаж-Т» 01 вересня 2005 року, між позивачем та відповідачем 2. - ПП ОСОБА_2 укладено договір поруки. Даним договором відповідач 2, будучи поручителем, зобовязався солідарно відповідати з відповідачем 1. перед позивачем в частині боргу ТОВ «Форсаж-Т» за договором від 27.07.2005р., сума якого становить 100, 00 грн. Однак зобовязання за договором поруки відповідач 2 не виконав.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 108, 35 грн. та збитків внаслідок інфляції, за період прострочки платежу за надані послуги по перевезенню вантажу, з 01 вересня 2005 року по 01 березня 2006 року, в сумі 408, 36 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази щодо первісного позову та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Як визначено ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обовязків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обовязків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Розглянувши надані сторонами докази, давши юридичну оцінку правовідносин, що склались між сторонами, керуючись внутрішнім переконанням суд вважає вимоги ПП ОСОБА_1 до ТОВ „Форсаж-Т” щодо стягнення основного боргу у розмірі 6 218, 00 грн. такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 6 118, 00 грн. Вимоги ПП ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_2 щодо стягнення 100 грн. належить задовольнити. У стягненні із ТОВ „Форсаж-Т” 100 грн. належить відмовити.

Судом враховується, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом. З врахуванням наведеного позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу 3% річних в розмірі 108, 35 грн. та витрати внаслідок інфляції в сумі 408, 36 грн.

Заперечення відповідача 1 (представників ТОВ „Форсаж-Т”) проти позову, суд до уваги не приймає, так як вони нормами законодавства не підтверджені та не спростовуються матеріалами справи. Зокрема, твердження представників відповідача 1 про те, що від ПП ОСОБА_1 не надходили документи, які підтверджують фактичне надання послуг по перевезенню суд до уваги не приймає, так як останнім надано суду копію адресованого ТОВ „Форсаж-Т” супровідного листа та поштове повідомлення про вручення відправленої кореспонденції. У вказаного поштового повідомлення (які направлені на юридичну адресу ТОВ „Форсаж-Т”) працівником поштового відділення зазначено, що кореспонденція за адресою: м. Київ, вул.. Дегтярівська, 36, оф. 213 вручена та, при цьому, зазначено дату і особу, якій конкретно поштове відправлення вручено (ОСОБА_5). Твердження представників ТОВ „Форсаж-Т” про те, що ОСОБА_5 не є працівником останньої на увагу не заслуговують з огляду на те, що, на переконання суду, у разі здійснення особою підприємницької діяльності за своєю юридичною адресою то ця особа , зокрема, ТОВ „Форсаж-Т”, зобовязана забезпечити отримання за цією адресою - м. Київ, вул.. Дегтярівська, 36, оф. 213, направленої їй кореспонденції.

24 травня 2006 року відповідач 1 ТОВ „Форсаж-Т” звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення з ПП ОСОБА_1 2020, 00 грн. штрафу за прострочку доставки вантажу, 252,50 грн. штрафу за порушення умов замовлення №68, 102, 00 грн. держмита та 118, 00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом спростовує тим, що відповідно до замовлення №68 від 27.07.2005р. узгоджений сторонами строк доставки вантажу 8-9.08.2005р.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, прострочка у доставці вантажу склала 8 діб. Відповідно до договору від 27.07.2005р. штраф за прострочку у доставці вантажу тривалістю 8 діб складає гривневий еквівалент 50 дол. США за кожну добу прострочки. Загальна сума за прострочку у доставці вантажу тривалістю 8 діб становить 400 дол. США, тобто 2020, 00 грн.

Спираючись на п. 7 замовлення, позивач ТОВ «Форсаж-Т»просить суд стягнути з ОСОБА_1 за порушення умов замовлення штраф в розмірі 50 дол., тобто 252, 50 грн.

Суд вважає за необхідне відмітити, що порядок вирішення спорів щодо перевезень регулюється, зокрема, статтею 315 ГК України. Нормами вказаної статті передбачено, що до предявлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обовязковим є предявлення йому претензії. Претензії можуть предявлятися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій протягом 45 днів. ТОВ „Форсаж-Т” зустрічний позов предявлено 24 травня 2006 року, тобто поза межами строку, що встановлений вказаним вище приписом ст. 315 ГК України. У судовому засіданні представник ПП ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до вимог позивача за зустрічною позовною заявою позовної давності.

Вирішуючи вимоги зустрічного позову судом враховується, що відповідно до ст. статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Твердження представників ТОВ „Форсаж-Т” про те, що подання до суду документально обґрунтованого зустрічного позову, товариство отримало юридичну можливість лише у квітні поточного року, спростовується складеною та зробленою ТОВ „Форсаж-Т” заявкою на перевезення, де вказана конкретна узгоджена дата доставки вантажу до місця призначення. Тобто, у зазначені строки позивач за зустрічним позовом повинен був знати про своє порушене право.

Зважаючи на викладене вимоги зустрічного позову до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення строків подачі автомобілів під завантаження та по доставці вантажу є необґрунтованими та безпідставними, а тому суд вважає за необхідне в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 538, 547-549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193, 315 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Т» м. Київ та до приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький про стягнення 6 734 грн. 71 коп. задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Т» м. Київ, вул.. Дегтярівська, 36, офіс №213 (р/р 2600630014185 в АТ ВАБанк, м. Київ, код ЗКПО 31869266)) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 ХОД АППБ «Аваль», МФО 315966, код ЗКПО НОМЕР_1) - 6 018, 00 грн. - суму основного боргу, 408, 36 грн. збитків внаслідок інфляції, 108, 35 грн. 3% річних витрати по оплаті державного мита в розмірі 101, 51 грн. та 117, 41 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті суми позову щодо стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Форсаж-Т” м. Київ коштів на користь приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький відмовити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2 (ІПН НОМЕР_3) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 ХОД АППБ «Аваль», МФО 315966, код ЗКПО НОМЕР_1) - 100, 00 грн. як з солідарного боржника за договором поруки від 01.09.2005р., 0, 49 грн. - витрати по оплаті державного мита та 0, 59 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ „Форсаж-Т” до ПП ОСОБА_1 про стягнення 2020, 00 грн. штрафу за прострочку доставки вантажу, 252,50 грн. штрафу за порушення умов замовлення №68, та судових витрат відмовити.

СуддяА.Г. Степанюк