Ухвала суду № 54988209, 12.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6434/15-ц Головуючий у І інстанції Пухна О. М.Провадження № 22-ц/780/351/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 24 12.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Гуля В.В., Касьяненко Л.І.

при секретарі - Ярун Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_3 (транспортне) страхове бюро України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 8222 грн. 49 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

В обґрунтування заявлених вимог, МТСБУ посилався на те, що 08 жовтня 2009 року в м. Києві, з вини відповідача ОСОБА_2, який керував автомобілем «Хонда Цивік», сталася дорожньо-транспортна пригода, на час якої ОСОБА_2 не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Внаслідок вказаної ДТП був пошкоджений транспортний засіб «ВАЗ 2107», що належить ОСОБА_4

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ВАЗ 2107» з урахуванням зносу, яка становила 7583 грн. 49 коп., відповідачем відшкодована не була.

11 грудня 2009 року МТСБУ здійснив виплату вказану суму ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, МТСБУ поніс витрати на встановлення розміру збитків та збір документів в розмірі 639 грн.

Таким чином, позивач посилаючись на те, що він набув права регресної вимоги до відповідача ОСОБА_2 у загальному розмірі 8 222 грн. 49 коп. звернувся до суду з вказаним вище позовом.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, просив застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням МТСБУ подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на те, що позов подано вчасно, але через проблематичність зясування місцезнаходження відповідача та проблем зі здоровям представника позивача подання позову затягувалось, тому позивач просив поновити строк та визнати поважною причини пропуску строку, що судом не враховано.

У запереченнях на скаргу відповідач, посилаючись на те, що позивач не довів поважність причин пропущення строку позовної давності, просить рішення залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Хонда Цивік», державний номерний знак 41586КТ, під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля марки ВАЗ 2107, державний номерний знак 400-81КХ, яким керував ОСОБА_5, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2009 року за даною пригодою відповідача ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. в дохід держави (а.с. 7).

На час настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована не була.

Згідно із звітом про визначення вартості матеріального збитку вих. № 140, складеного 02 листопада 2009 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ВАЗ 2107», державний номерний знак 400-81КХ, з урахуванням зносу становить 9 100 грн. 19 коп. з урахування 20 % ПДВ та коефіцієнта фізичного зносу й минулих аварій (а.с. 12-17).

З матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2009 року ОСОБА_5 звернувся до МТСБУ із заявою, в якій посилаючись на положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив здійснити відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що сталася 08 жовтня 2009 року (а.с. 10).

На підставі зазначеної заяви 11 грудня 2009 року МТСБУ видано наказ про відшкодування шкоди ОСОБА_5 з фонду захисту потерпілих № 3207 та здійснено виплату коштів у розмірі 7 583 грн. 49 коп. (а.с. 5, 9).

Крім того, позивач поніс витрати на встановлення розміру збитків та збір документів у розмірі 639 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 4407 від 20 листопада 2009 року (а.с. 5).

22 лютого 2010 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому просив компенсувати витрати МТСБУ у загальному розмірі 8 222 грн. 49 коп. (а.с. 8).

Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи та фактично не заперечуються сторонами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у грудні 2012 року позивач МТСБУ звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом про стягнення із ОСОБА_2 витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 17 січня 2013 року дану позовну заяву повернуто позивачу для подачі до належного суду (а.с. 46).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2013 року ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року скасовано у зв'язку із тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на описку в довідці адресно-довідкового бюро щодо імені розшукуваної особи, при цьому справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд питання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року зазначену вище позовну заяву повернено позивачу у звязку з непідсудністю (а.с. 44-45).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того що, позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За положеннями ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто в даному випадку після виплати відшкодування потерпілій особі, що відбулася згідно з копією платіжного доручення 11 грудня 2009 року і почався перебіг строку позовної давності (а.с. 5).

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що обставини, на які посилається позивач, а саме повернення Оболонським районним судом м. Києва позовної заяви з підстав, передбачених статтею 121 ЦПК України, не можуть бути визнані поважними та строки позовної давності в даному випадку не перериваються, з чим колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 265 ЦК України).

З огляду на ці вимоги закону, переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не лише подання до суду позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, ст. ст. 119, 120 ЦПК України. Тому, якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто позивачеві, то перебіг позовної давності не переривається.

Таким чином, повернення позовної заяви відповідно до ст. 115 ЦПК України свідчить про те, що позивачем не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у цьому випадку не переривається.

Доводи представника позивача, що вона 2 роки хворіла і не могла передати ведення справи іншому представнику не підтверджені матеріалами справи, оскільки позовну заяву повернено позивачу 19 квітня 2013 року, а з позовом до Броварського райсуду представник позивача звернулася більш ніж через 2 роки, а саме у серпні 2015 року, про хворобу весь цей час представник доказів не надала, крім того позивач не надав доказів того, що не міг направити до суду іншого представника, тому підстав для поновлення строку позовної давності в даному випадку не вбачається.

Таким чином, позивач ОСОБА_3 (транспортне) страхове бюро України звернувшись із даним позовом до Броварського міськрайонного суду 31 серпня 2015 року, порушив строк на звернення до суду з даним позовом (а. с. 20).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач у суді першої інстанції, заявляв клопотання про застосування позовної давності (а. с. 29).

Таким чином, вирішуючи спір суд першої інстанції, за умов того, що позовні вимоги обґрунтовані, перевіривши коли у позивача виникло право на звернення до суду дійшов вірного висновку, що позивач пропустив строк позовної давності, звернувшись до суду із заявленими вимогами лише 31 серпня 2015 року, тобто майже через 6 років після виплати відшкодування потерпілій особі.

Посилання апелянта на те, що строк позовної давності пропущений з поважних причин не заслуговує на увагу, оскільки є необґрунтованим.

Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :