Рішення № 54987027, 12.01.2016, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/9819/15-ц

Провадження № 2/279/125/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі: головуючого судді Лешко С.М.

з секретарем Подвисоцькою Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, який мотивувала тим, що 05.09.2013 року вона надала в борг ОСОБА_3 (після одруження - ОСОБА_2) грошові кошти в розмірі 70000 гривень на строк до 05.09.2014 року, що засвідчено розпискою про отримання цих коштів. На її прохання повернути борг, відповідачка кошти до даного часу не повернула, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Просила стягнути з відповідачки борг в сумі 70000,00 грн. та понесені судові витрати.

ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 і просила визнати договір позики недійсним з тих підстав, що в дійсності ніяких коштів у ОСОБА_1 вона не позичала і від неї не отримувала, а розписку написала під примусом свого колишнього чоловіка.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили його задовольнити. Зустрічний позов не визнали і просили у його задоволенні відмовити. ОСОБА_1 пояснила, що 05.09.2014 року особисто передала дружині свого брата ОСОБА_3 70000 гривень, які та перелічила і власноручно написала розписку про їх отримання та зобовязалась їх повернути.

ОСОБА_2 позов, заявлений до неї, не визнала, а зустрічний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що в дійсності ніяких коштів у ОСОБА_1 вона не позичала. Розписку про отримання грошей вона написала на вимогу і під примусом свого бувшого чоловіка ОСОБА_5, брата позивачки. Оскільки у них був бізнес, яким по суті займалась вона особисто, а з чоловіком склались стосунки, які призвели до розлучення, він вимагав від неї сплати коштів в рахунок розподілу спільного майна. 05.09.2013 року ОСОБА_5 прийшов до неї в магазин, погрожував фізичною розправою, застосовував фізичне насильство і примусив написати розписку про те, що вона взяла в борг у його сестри 70000 гривень і зобовязується їх повернути, оскільки їх шлюб був ще не розірваний і він офіційно був її чоловіком.

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснила, що на початку вересня 213 року, після шкільних занять вона зайшла до мами ОСОБА_2 в магазин і була присутня при тому, як її батько ОСОБА_5 примусив матір написати розписку. Він сварився, погрожував, хапав її за шию, вимагав свою долю у бізнесі. Мати була змушена написати розписку. В подальшому вона особисто неодноразово носила батькові гроші по цій розписці, бо батьки розвелись.

Свідок ОСОБА_7 дала покази про те, що одного дня вона зайшла в магазин і бачила, як ОСОБА_2 щось писала на папері, а її чоловік ОСОБА_5 був знервований, стояв «над душею», а потім вихопив цей папір та втік. Тетяна пояснила, що написала розписку про зобовязання заплатити кошти за частину бізнесу. І ОСОБА_8, і її дочка були у стані істерики і тому вона вважає, що ОСОБА_5 примусив написати цю розписку.

Вислухавши пояснення, вивчивши матеріали справи у їх сукупності і давши їм оцінку, суд приходить до висновку про безпідставність первісного позову і про необхідність задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 231 ЦК України визначено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Судом встановлено, що договір позики між сторонами був укладений у письмовій формі у виді розписки (а.с.6). Із вказаної розписки слідує, що ОСОБА_8 отримала гроші від ОСОБА_1 в сумі 70000 гривень і зобовязалась віддати вказану суму до 05.09.2014 року.

Разом з тим, з пояснень ОСОБА_2 та свідків слідує, що в дійсності 05.09.2013 року ОСОБА_2 не отримувала від ОСОБА_1 грошових коштів в борг, а розписка була написана під примусом ОСОБА_5, на той час чоловіка ОСОБА_2.

Судом встановлено, що 07.08.2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 і в позові зазначає, що вони припинили шлюбні стосунки і перестали вести спільне господарство.

З огляду на викладене, реальними вбачаються його вимоги про розподіл майна, а в даному випадку отримання грошової компенсації його вартості.

Одночасно сумнівною видається ситуація, коли сестра надає грошові кошти в борг жінці, яка припинила спільне проживання з її братом і в суді вирішується справа про розірвання шлюбу.

Вказані обставини свідчать про те, що є підстави для визнання правочину договору позики, недійсним у відповідності до ст. 231 ч.1 ЦК України.

Судові витрати, понесені позивачами за первинним та зустрічним позовами, розподілити між сторонами у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.88, 209 ч.3, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 231, 1046, 1051 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним задовольнити. Визнати договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі розписки від 05.09.2013 року недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 243,60 грн. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, або в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Коростенського

міськрайонного суду ОСОБА_9