Рішення № 54986754, 12.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10145/15-ц Провадження № 22-ц/773/59/16 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

з участю: секретаря - Губарик К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом до ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.09.2009 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики. Згідно умов договору він надав позичальнику строкову позику в розмірі 1 200 доларів США. Термін позики становить 3 місяці та крім того, відповідач зобов'язувався сплатити 3% від суми позики щомісячно. Факт отримання грошей стверджується письмовою розпискою, написаною відповідачем в момент передачі грошей. В термін визначений у розписці відповідач грошові кошти не повернув. На неодноразові звернення позивача до відповідача про повернення коштів відповідач обіцяв повернути їх наступного дня.

Зазначає, що оскільки відповідач не виконав грошове зобов'язання у вказані строки, то окрім суми основного боргу та процентів до нього застосовується положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 22.05.2012 року рішення Луцького міськрайонного суду від 13.03.2012 року скасовано в частині задоволених вимог та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9583,20 грн. - боргу за договором позики, 8049,89 грн. - процентів за договором позики за період з 03.09.2009 року по 04.02.2012 року включно, 622,91 грн. - 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 03.09.2009 року по 04.02.2012 року включно та 214,60 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Однак, рішення суду на даний час не виконано, тому позивач вважає, що має право на виплату йому процентів за договором позики та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по 04.07.2015 року, а тому просив суд стягнути з відповідача на його користь відсотки за договором позики за період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 1 512 доларів США, що станом на 01.07.2015 року становить 31 752 грн. та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 126 доларів США, що станом на 01.07.2015 року становить 2 646 грн., а також 344 грн. судового збору.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27.10.2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по відсотках за договором позики за період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 1 512 доларів США, що становить 12 074,83 грн., та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 126 доларів США, що становить 1 006,24 грн., а також 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду змінити, яким викласти резолютивну частину рішення наступного змісту: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по відсотках за договором позики за період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 31 752 грн. та три відсотки річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 2646 грн., а також сплачену суму судового збору.

В своїй апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, вважаючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника відповідача слід відхилити, а апеляційну скаргу позивача задовольнити, змінивши рішення суду, виходячи з такого.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_2 на час подання даного позову до суду належним чином взяті на себе зобов'язання з повернення грошових коштів ОСОБА_1, передбачених договором позики та ч. 2 ст. 625 ЦК України, не виконав, а тому з нього на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по процентах за договором позики за період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 1512 доларів США, що становить 12074,83 грн., та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 126 доларів США, що становить 1006,24 грн., виходячи з курсу долара до гривні станом на день платежу, тобто на 13.03.2012 року - день винесення рішення Луцьким міськрайонним судом про стягнення боргу позики, який становив 7,986 гривень за 1 долар США.

Однак, повністю погодитись з висновками місцевого суду щодо суми стягненої заборгованості та судових витрат не можна, з огляду на таке.

Так судом першої інстанції на підставі згаданого рішення апеляційного суду від 22.05.2012 року, яке має преюдиціальне значення для розглядуваної справи (ч. 3 ст. 61 ЦПК України) встановлено, що 03.09.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики. Позикодавець надав позичальнику строкову позику в розмірі 1 200 доларів США. Згідно умов договору позики, термін позики становить 3 місяці та крім того, відповідач зобов'язувався сплатити 3% від суми позики щомісячно. Факт отримання грошей стверджується письмовою розпискою, написаною відповідачем в момент передачі грошей. В термін визначений у розписці відповідач грошові кошти не повернув.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов договору та ст. 1049 ЦК України відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були йому передані позикодавцем.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, у визначений договором строк відповідач позичені кошти не повернув, а тому за порушення виконання грошового зобов'язання до вказаних правовідносин застосовуються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 22.05.2012 року рішення Луцького міськрайонного суду від 13.03.2012 року скасовано в частині задоволених вимог та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9583,20 грн. - боргу за договором позики, 8049,89 грн. - процентів за договором позики за період з 03.09.2009 року по 04.02.2012 року включно, 622,91 грн. - 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 03.09.2009 року по 04.02.2012 року включно та 214,60 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.11-15).

Місцевим судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належним чином взяті на себе зобов'язання з повернення грошових коштів ОСОБА_1 не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.07.2015 року у нього перед позивачем виникла заборгованість по відсотках за договором позики за період за період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 1 512 доларів США, що становить 12074,83 грн., та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року включно в розмірі 126 доларів США, що становить 1006,24 грн.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Висновок суду про необхідність стягнення відсотків за договором позики та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року є правильним, проте визначаючи розмір вказаної заборгованості, місцевий суд виходив не з офіційного курсу долара до гривні на день платежу, яким у даному випадку є день ухвалення ним оскаржуваного судового рішення - 27.10.2015 року, а 13.03.2012 року - дня винесення рішення Луцьким міськрайонним судом про стягнення боргу позики.

Такий висновок не узгоджується з положеннями ст. 533 ЦК України.

Суд ухвалюючи рішення вирахував відповідно суму заборгованості, виходячи з офіційного курсу долара до гривні станом на 13.03.2012 року, який становив 7,986 грн. за долар, а не за курсом станом на 27.10.2015 року, який становив 22,90 грн.

Фактично станом на 01.07.2015 року відповідач ОСОБА_2 користувався позикою за вказаний позивачем період з 05.02.2012 року по 04.07.2015 року 41 місяць, тому з врахуванням курсу долара станом на 27.10.2015 року, який становив 22,90 грн., розмір заборгованості по відсотках становив 33 800,40 грн. (41 місяць х 3% за місячне користування позикою х 1200 доларів сума позики х 22.90 грн. - курс долара станом на 27.10.2015 року), а розмір 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань становив 2816,70 грн. (41 місяць х 3% річних / 12 місяців у році х 1200 доларів сума позики х 22.90 грн. - курс долара станом на 27.10.2015 року).

З наведеного вбачається, що розмір заборгованості по відсотках та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань перевищує ті розміри заборгованості, які просив позивач у своїх вимогах стягнути з відповідача на його користь, а саме заборгованість по відсотках в розмірі 31 752 грн. та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 2646 грн.

Враховуючи закріплене в ч. 1. ст. 11 ЦПК України правило про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, до стягнення підлягають саме вказані заявлені позивачем суми заборгованості, не дивлячись на фактично більший розмір боргу відповідача перед позивачем

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позивачем позовних вимог, тому позов є підставним і з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по відсотках в розмірі 31 752 грн. та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 2646 грн.

Доводи представника відповідача про часткове погашення ОСОБА_2 позики у 2009 році на суму в 400 доларів США нічим не підтверджені. Навпаки, згаданим рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем жодні кошти на виконання укладеного між сторонами договору позики позивачу не повертались.

Наведені у листі державної виконавчої служби від 29.07.2015 року (а.с.30-31) дані про часткове виконання у липні 2015 року, тобто після звернення позивача з розглядуваним позовом, вищезазначеного рішення апеляційного суду від 22.05.2012 року на суму 5330,93 грн. не впливають на висновки суду, оскільки стягувана в цій справі заборгованість за договором позики нарахована по 04.07.2015 року включно, коли ще не відбулось вказаного часткового погашення боргу в межах виконавчого провадження на виконання попереднього рішення суду.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений та документально підтверджений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 343 грн. 98 коп. та 378 грн. 38 коп. за подання апеляційної скарги.

Таким чином, дане рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи підлягає згідно зі ст. 309 ЦПК України відповідній зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2015 року в даній справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по відсотках за договором позики за період з 05 лютого 2012 року по 04 липня 2015 року включно в розмірі 31 752 (тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) грн. та три відсотки річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 05 лютого 2012 року по 04 липня 2015 року включно в розмірі 2646 (дві тисячі шістсот сорок шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 343 (триста сорок три) грн. 98 коп. та 378 (триста сімдесят вісім) грн. 38 коп. за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: