Постанова № 54986522, 14.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2016 р. Справа№ 910/23797/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 26.10.2015р.

у справі № 910/23797/15 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 22 009, 43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.10.2015р. у справі № 910/23797/15 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 22 009 грн. 33 коп. страхового відшкодування та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 187, 50 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він не зобов'язаний відшкодовувати вартість мийки технологічної, вартість якої відповідно до рахунку СТО та калькуляції становить 187, 50 грн. з ПДВ, оскільки згідно п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на відновлення справності та роботоздатності автомобіля та це можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Апелянт вважає, що вартість ремонту складає 21 821, 93 грн. з вирахуванням вартості мийки технологічної (22009,43 грн. (страхове відшкодування) - 187,50 грн. (вартість мийки з ПДВ)

В судове засідання представники позивача та відповідача повторно не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, по причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України (пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18).

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія встановила наступне.

06.02.2015р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 030348/4002/0000429, предметом якого є страхування автомобіля марки "VOLKSWAGEN GOLF", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

29.05.2015 року у м. Києві на перехресті вул. Козацька - вул. Амурська сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Фольксваген", д.н. НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб) під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля Ауді, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Голосіївського району ГУМВС України в м.Києві № 64861679 ( а.с. 20).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.06.2015 у справі № 752/9405/15-п встановлено, що ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 2.1-1 Правил дорожнього руху України та накладено на останнього адміністративне стягнення відповідно до ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. ( а.с. 42).

Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Фольксваген", д.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП склала 24 123,53 грн., що підтверджується рахунком про страховий випадок №2310180462-2 від 18.06.2015 року та страховим актом №00169480 від 25.06.2015 року з розрахунком суми страхового відшкодування. Позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 22 009,43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 22 009,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 022517 від 30.06.2015 року.

Згідно полісу АІ/4742852, наданого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова», цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки "Audi", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем з лімітом по майну в 50 000 грн. та франшизою 0,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля Ауді, д.н. НОМЕР_2, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Нова", про що було укладено договір (поліс) № АІ/4742852 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Ауді", д.н. НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено франшизу у розмірі 00,00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідачем не доведено суду того, що шкоду автомобілю "Фольксваген" д.н. НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку та ліміту відповідальності, за вирахуванням суми франшизи 00,00 грн. передбаченої договором (полісом) № АІ/4742852.

На підставі вищевикладеного, колегія вважає, що позивач, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування і виплативши застрахованій ним особі страхове відшкодування, набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в розмірі 22 009, 43 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не зобов'язаний відшкодовувати вартість мийки технологічної, оскільки страховик має право на відшкодування суми страхового відшкодування в межах суми фактичних витрат страхувальника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі № 910/7163/14, правовий висновок у якій має враховуватись іншими судами в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у листі від 19.07.2011р. щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди та визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2015р. у справі № 910/23797/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2015р. у справі № 910/23797/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/23797/15 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська