Постанова № 54986500, 13.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2016 року Справа № 912/3116/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Широбокова Л.П. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В. (зміна складу колегії суду відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати ОСОБА_1 від 12.01.2016р.)

при секретарі судового засідання: Крицька Я.Б.

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №47Д-10 від 13.11.2015р.;

представники позивача та третьої особи в судове засідання не зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання), м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2015 року у справі № 912/3116/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термастіл",

м. Полтава

до Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання), м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Термастіл-Україна", м. Полтава

про стягнення 564 424,94 грн

ВСТАНОВИВ:

За клопотанням Відповідача відповідно до ухвали суду від 24.12.2015р. справа слухається в режимі відеоконференції.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2015 року (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термастіл" 338 983,44 грн боргу, 37 650,38 грн пені, 4 318,56 грн - 3% річних, 183 240,38 грн інфляційних, а також 11 283,86 грн судового збору. В решті позову відмовлено у зв`язку з невірним розрахунком пені.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Корпорація "Система ССБ" (виробниче об'єднання) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України має право не виконувати свого обов`язку новому кредитору (Позивачу) до надання йому (Відповідачу) доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Зазначив, що такі докази він отримав 10.08.2015р. як додатки до позовної заяви, втім вказані документи стосуються укладеного між Відповідачем та Третьою особою договору №17-12/2013 від 17.12.2014р., тоді як право вимоги перейшло до Позивача за договором №17-12/2013 від 17.12.2013р. Таким чином, зобов`язання виконати перед Позивачем обов`язок, передбачений п. 2 договору цесії, не наступило. Окрім того, вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки за договором цесії передбачено право Позивача вимагати від Відповідача сплати боргу за договором підряду №17-12/2013 від 17.12.2013р. у розмірі 338 983,44 грн, право вимоги сплати інших акцесорних зобов`язань за договором цесії до Позивача не переходило, тому стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним. Зазначив також, що позовні вимоги про стягнення пені за червень та липень 2014 року також не підлягають задоволенню з огляду на сплив строку позовної давності та заяву Відповідача про її застосування.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що моментом переходу права вимоги (визначені у п. 1 договору про відступлення права вимоги, в тому числі штрафні санкції) первісного кредитора до нового кредитора відповідно до п. 4 договору про відступлення права вимоги є дата підписання договору. З огляду на те, що договір про відступлення права вимоги з боку Відповідача був підписаний, останнім визнано та підтверджено наявність заборгованості в розмірі, визначеному договором. Зазначив, що пеня нарахована ним в межах шести місяців, як це передбачено ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, а позов поданий в межах строку позовної давності відповідно до п. 1 ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України. Окрім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами був укладений один договір - №17-12/2013 від 17.12.2013р., тому невірне зазначення року укладення цього договору в актах приймання виконаних будівельних робіт є механічною помилкою, що не спростовує доказовість виконання робіт саме за укладеним договором. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; справу розглянути без участі її представника.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 13.01.2016р. не забезпечив, електронною поштою надіслав до суду заяву №35юр від 11.01.2016р. про розгляд справи без участі повноважного представника у зв`язку із скрутним матеріальним становищем підприємства та складними погодними умовами.

12.01.2016р. від Відповідача до суду електронною поштою також надійшло клопотання, в якому у зв`язку із заміною свого представника у справі, він просив розгляд справи відкласти, провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

Проте, в судове засідання 13.01.2016р. повноважний представник Відповідача з`явився, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення скасувати, у задоволення позову відмовити.

За наведеного колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 17.12.2013р. між Корпорацією "Система ССБ" (виробниче об'єднання) як замовником (надалі Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термастіл-Україна" як підрядником (надалі Третя особа) був укладений договір підряду № 17-12/2013 з додатками (надалі Договір) строком дії з моменту підписання сторонами до 31.12.2014р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 1 Договору Третя особа зобов'язалася на свій ризик, у встановлений Договором термін у межах Договірної ціни власними й залученими ресурсами й коштами виконати якісно будівельні роботи з виготовлення металевого каркасу, доставки та монтажу на об'єкт: "Будівництво інкубаторію потужністю 15,4 млн. яєць у рік біля с. Беремицьке та с. Євминка Козелецького району Чернігівської області" (надалі Роботи) і здати Відповідачу, а Відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи й оплатити їх.

У додатку №2 до Договору сторонами було узгоджено графік виконання робіт. А у додатках №№ 1,3,4 договірна ціна робіт (2 593 191,54 грн), графік фінансування будівництва та вартість виготовлення і монтажу однієї тони металоконструкції (а.с. 17-20).

На виконання умов Договору Третьою особою були виконані Роботи на загальну суму 2 593 191,54 грн, з яких Відповідачем сплачено 2 254 208,10 грн (підтверджується наданими до справи виписками по рахунку, а.с. 87-91). Несплаченими залишилися роботи на загальну суму 338 983,44 грн, що були виконані та прийняті відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року на суму 98 721,89 грн (підписаний сторонами 25.06.2014р.), липень 2014 року на суму 131 128,56 грн (підписаний сторонами 29.07.2014р.), серпень 2014 року на суму 109 132,99 грн (підписаний сторонами 13.08.2014р.).

Згідно умов Договору Відповідач забезпечує безперервне фінансування будівництва Об'єкта відповідно з Графіком фінансування; виконує проміжні платежі (за матеріали, виконані роботи) на підставі належним чином оформлених видаткових накладних, специфікацій, актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін; розраховується за етапи робіт згідно з Графіком фінансування.

Підписаний між сторонами Графік фінансування передбачає наступний порядок розрахунку: аванс на виготовлення і доставку металоконструкцій та остаточний розрахунок за фактично виготовлені металоконструкції; аванс за монтаж металоконструкцій та оплата за монтаж металоконструкцій (а.с. 19).

Пунктом 3.1. Графіку фінансування передбачено, що оплата за монтаж металоконструкцій проводиться після оформлення актів виконаних робіт згідно п.п. 4.2. і 4.4. Договору. У відповідності з пунктом 4.5. Договору остаточний розрахунок за виконані роботи з Третьою особою здійснюється протягом 3-х робочих днів після підписання останнього акту виконаних робіт.

Останній акт виконаних робіт був підписаний сторонами 13.08.2014р. Таким чином, строк остаточного розрахунку за роботи з урахуванням приписів ст. 254 Цивільного кодексу України сплив 18.08.2014р.

Проте, в порушення взятих на себе зобовязань, Відповідач за виконані Третью особою у червні серпні 2014 року роботи на загальну суму 338 983,44 грн не розрахувався.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість Відповідача за Договором у сумі 338 983,44 грн підтверджується наявними у справі належними доказами, а строк оплати, враховуючи п. 4.5. Договору, є таким, що настав. Судом першої інстанції правомірно відхилені заперечення Відповідача щодо невідповідності року укладеного Договору року договору, зазначеному в актах приймання виконаних будівельних робіт, на підставі чого Відповідач ставить під сумнів виконання робіт у спірний період саме за Договором. Апеляційний суд вважає, що посилання в актах на договір від 17.12.2014р. є технічною опискою, оскільки на час складання актів вказана дата ще не настала. Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, найменування будівництва та його адреса, зазначені у довідках про вартість виконаних робіт та актах приймання виконаних робіт відповідають вказаним у предметі Договору; доказів укладення будь-яких інших договорів сторонами не надано. Таким чином, доводи Відповідача з цього питання є необґрунтованими та непідтвердженими.

15.09.2014р. між Відповідачем як боржником, ТОВ "Термастіл" як новим кредитором (надалі Позивач) та Третьою особою як первісним кредитором укладено договір про відступлення права вимоги № 15-09 (а.с. 10-12).

Згідно з пунктом 1 вказаного договору, цей договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, Третьою особою Позивачу права вимоги, належного Третій особі, в межах яких Позивач стає кредитором за Договором.

Пунктом 2,3 цього договору передбачено, що до Позивача переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від Відповідача належного та реального виконання наступних обов'язків: сплати суми в розмірі 338 983,44 грн, а також право вимоги Третьої особи за договором, визначеним у п.1 цього договору в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Положення ст. 512 Цивільного кодексу України передбачають, що кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, Позивач на підставі договору про відступлення права вимоги №15-09 від 15.09.2014р. набув всіх прав кредитора за Договором: як в частині визначеної п.2 договору цесії суми боргу, так і в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за Договором (п.п.1,2 договору про відступлення права вимоги).

З огляду на те, що Відповідач приймав участь в укладенні та підписанні договору про відступлення права вимоги №15-09 від 15.09.2014р., він був обізнаний про нового кредитора а тому мав виконувати свої зобов`язання на його користь. В такому випадку відкладальні умови для виконання свого обовязку Відповідачем в силу ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України відсутні.

Оскільки заборгованість у сумі 338 983,44 грн Відповідачем ані Третій особі як первісному кредитору, ані Позивачу як новому кредитору сплачена не була, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено, договором або законом.

Пунктом 12.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем виконаних робіт згідно Графіка фінансування, сплачується пеня за кожний день прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі наведеного, з урахуванням дати прострочення зобов`язання по Договору (19.08.2014р.) та укладеного договору про відступлення права вимоги, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені в сумі 37 650, 38 грн за період з 19.08.2014р. по 19.01.2015р.

Твердження скаржника стосовно пропуску Позивачем позовної давності за вимогами про стягнення пені за актами червень липень 2014 року, викладені в апеляційній скарзі, а також у заяві про застосування позовної давності, текст якої міститься у відзиві на позов, суд вважає помилковими. Відповідачем не враховано, що заборгованість рахується не за кожним актом окремо, а за результатами виконання всіх робіт та підписання останнього акту. Строк для остаточного розрахунку визначений у п. 4.5. Договору та є єдиним для всього обсягу робіт. Тому, враховуючи те, що прострочення виникло з 19.08.2014р., а з позовом до суду Позивач звернувся 10.08.2015р. (менше, ніж за рік), спеціальна позовна давність по заявленій пені не сплила.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період з 18.08.2014р. по 28.07.2015р. у сумі 4 318,56 грн. Судом першої інстанції вірно підраховано, що розмір 3% річних за період з 19.08.2014р. по 28.07.2014р. буде складати 9 584,41 грн, проте підлягає задоволенню у межах суми заявлених позовних вимог 4 318,56 грн.

Заявлені Позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) інфляційні втрати за період з вересня 2014 року по липень 2015 року складають 183 240,38 грн, вірно розраховані Позивачем та правомірно стягнуті судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання), м. Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2015 року у справі № 912/3116/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 15.01.2016р.

Головуючий суддяЛ.П. Широбокова

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова