ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" січня 2016 р. Справа № 922/4586/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Сіверін В. І.
при секретарі Комаровій М.М.
за участю представників сторін:
позивача - Антонюк В.М. (довіреність №03 від 12.01.2015 р.);
перша третя особа - не з'явився;
друга третя особа - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 17.01.2013 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№5227Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року у справі №922/4586/15
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача -
1. Державне космічне агентство, м. Київ,
2. Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар", м. Харків,
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків,
про стягнення 25520,00 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
11 серпня 2015 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 суму збитків у розмірі 25520,00 грн. понесених внаслідок розірвання договору купівлі-продажу №986 від 24.09.2003 року та які складаються з вартості устаткування відчуженого у складі майна за цим договором.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року у справі №922/4586/15 (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено повністю.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року у справі №922/4586/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суд від 10.11.2015 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 30.11.2015 року.
Представник ДНВО "Комунар" у відзиві на апеляційну скаргу позивача (вх.№15957 від 26.11.2015 року) зазначає, що повністю підтримує позовні вимоги та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області. Також, просить здійснювати розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 30.11.2015 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 14.12.2015 року на 10:30 год.
Представником відповідача було подано через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№16799 від 14.12.2015 року), в яких він зазначає, що погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Ухвалою суду від 14.12.2015 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11.01.2016 року на 12:00 год.
28.12.2015 року представник ДНВО "Комунар" надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№17473).
Треті особи, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представників в судове засідання.
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка представників третіх осіб не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні уповноважених представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу аукціону по лоту № 2 від 19.09.2003 року за наслідком торгів з продажу об'єкту групи Д - об'єкту незавершеного будівництва "Медсанчастина", розміщеного по АДРЕСА_2, який обліковувався на балансі Державного науково-виробничого об'єднання "Комунар", що віднесений до сфери управління Державного космічного агентства України, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 отримав право на його придбання.
24.09.2003 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу № 986 від 24.09.2003 року щодо відчуження вказаного об'єкту незавершеного будівництва.
Відповідно до акту приймання-передачі від 28.11.2003 року, РВ ФДМУ по Харківській області передало фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 об'єкт незавершеного будівництва "Медсанчастина" за адресою: АДРЕСА_2.
Документальна та фактична наявність майна визначена згідно з актом обстеження від 31.05.2003 року, інвентаризаційними описами від 31.05.2003 року та звітом про вартість не переданого до монтажу устаткування станом на 31.05.2003 року, що затверджений 31.07.2003 року.
Згідно з вказаними документами до складу переданого державного майна за актом приймання-передачі від 28.11.2003 року було віднесено устаткування двох ліфтів, які у монтаж не здавались, а саме ліфт електричний вантажопідйомністю 500 кг з заводським номером № 1615 та ліфт електричний вантажопідйомністю 500 кг з заводським номером № 7045.
Відповідно до акту приймання-передачі від 28.11.2003 року РВ ФДМ України по Харківській області передало фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 проектно-кошторисну та виконавчу документації стосовно вказаного об'єкту купівлі-продажу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2010 року по справі №60/62-09 за позовом РВ ФДМ України по Харківській області до фізичної особи - ОСОБА_3 про розірвання вказаного договору та його позовом до Регіонального відділення про зняття вказаного договору з контролю, Договір купівлі-продажу № 986 від 24.09.2003 року був розірваний та зобов'язано ОСОБА_3 повернути об'єкт купівлі-продажу за ним у державну власність.
На виконання положень Постанови Міністрів України від 18.01.2001 року № 32 "Про затвердження Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів" (далі Порядок повернення), наказом РВ ФДМ України по Харківській області від 22.10.2010 року № 1929-П створено комісію з питань повернення у державну власність об'єкту незавершеного будівництва "Медсанчастина". Комісією було прийнято рішення здійснити заходи щодо визначення розміру збитків завданих об'єкту купівлі-продажу за час володіння ним колишнім власником.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку об'єкту незавершеного будівництва "Медсанчастина", розміщеного по АДРЕСА_2, який було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група Співдружність", станом на 26.07.2010 розмір збитків становить 25 520, 00 грн., у тому числі ПДВ 4 253, 33 грн.
Вказані збитки у сумі 25 520, 00 грн. склали вартість устаткування зазначених вище ліфтів, які були відчужені у складі майна за розірваним Договором купівлі-продажу від 24.09.2003 року та не були виявлені в результаті інвентаризації.
Таким чином, відповідно до Акту приймання-передачі від 23.07.2012 року об'єкт купівлі-продажу за вказаним Договором купівлі-продажу № 986 від 24.09.2003 року був повернутий РВ ФДМ України по Харківській області, без вказаного устаткування зазначених вище двох ліфтів.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками у такому випадку визначені втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини 3 статті 623 Цивільного кодексу України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
У відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
При цьому, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
До того ж, положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив про обґрунтованість позовних вимог, проте, з огляду не те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, дійшов висновку про відмову в позові.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. Однак вважає помилковим твердження суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності, з огляду на наступне.
Місцевим судом зазначено, що перебіг строку позовної давності повинен обчислюватись з 16.02.2011 року, тобто з дня, коли позивачу стало відомо про наявність збитків понесених державою. (висновок про вартість майна від 16.02.2011 року - т.1 а.с.26).
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини за Договором купівлі-продажу №986 від 24.09.2003 року між РВ ФДМУ по Харківській області та ОСОБА_3 виникли у статусі його як суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою господарського суду Харківської області від 14.08.2012 року у справі № 5023/2843/12 (оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" від 31.08.2012 року №156) Фізичну особу підприємця ОСОБА_3 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. (т.1 а.с. 87-92).
У зв'язку зі втратою відповідачем статусу суб'єкта підприємницької діяльності, позивач, РВФДМУ по Харківській області, в січні 2013 році звернувся за захистом свого порушеного права з позовом до ОСОБА_3 до загального суду за місцем його реєстрації в порядку цивільного судочинства, а саме до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова. (т.1 а.с. 93-92).
14.01.2013 року суддею Орджонікідзевського районного суду міста Харкова було відкрито провадження у справі №2029/12232/12 за позовом РВ ФДМУ по Харківській області до ОСОБА_3 про стягнення збитків (т.1 а.с. 95).
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено статтею 257 Цивільного кодексу України у три роки.
За приписами ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В ході розгляду цивільної справи за вищевказаним позовом Орджонікідзевським районним судом міста Харкова в порядку цивільного судочинства, у 2013 році провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 було припинено, що підтверджується ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2013 року у справі №5023/2843/12 (т.1 а.с.96-97), що обумовило залишення без розгляду позову у цивільній справі №2029/12232/12.
За таких обставин, з відновленням у ОСОБА_3 статусу суб'єкта підприємницької діяльності, вирішення спору про стягнення з нього збитків до державного бюджету України в судовому порядку стало віднесеним до компетенції господарського суду Харківської області за місцезнаходженням відповідача.
Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Пунктом 4.4.2 встановлено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що строк позовної давності було перервано в січні 2013 року пред'явленням позову до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, так як на момент подання цього позову, РВ ФДМУ по Харківській області звертався до відповідача ОСОБА_3 як до фізичної особи, оскільки на той час, відповідач не мав статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Отже, позов було подано з дотриманням правил підвідомчості. Перебіг строку позовної давності почався заново з моменту пред'явлення позову до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова.
Таким чином, строк позовної давності спливає в січні 2016 року і позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області після відновлення у відповідача статусу суб'єкта підприємницької діяльності в серпні 2015 року в межах цього строку.
Отже, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповністю досліджено всі обставини справи, що призвело до порушення норм процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга -задоволенню.
У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, та скасування рішення про відмову в позові і прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 1827,00 грн. та судовий збір подання апеляційної скарги у розмірі 1339,80 грн. в доход Державного бюджету України.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року у справі №922/4586/15 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 61106, АДРЕСА_1), на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337); 25520,00 грн. збитків; 1827,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 61106, АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1827,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 15.01.2016 р.
Головуючий суддя Тихий П.В.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Сіверін В. І.
Судове рішення № 54986433, Харківський апеляційний господарський суд було прийнято 11.01.2016. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 922/4586/15. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: