Постанова № 54986290, 12.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа№ 910/20675/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Іорданова Н.М. - за дов.

від відповідача: Гаєвський С.Ю. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015

у справі №910/20675/15 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл»

про стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (далі, позивач), звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл» (далі, відповідач) про стягнення неустойки за договорами поставки від 30.10.2014 № ЦХП-07-02514-01, від 18.11.2014 № ЦХП-05-02914-01, від 20.11.2014 № ЦХП-07-02814-01.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки від 30.10.2014 № ЦХП-07-02514-01, від 18.11.2014 № ЦХП-05-02914-01 та від 20.11.2014 № ЦХП-07-02814-01, укладених між сторонами, у частині поставки товару у визначений договорами строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/20675/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл» (01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 3-А, 202/1; код ЄДРПОУ: 38954478) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; код ЄДРПОУ: 19014832) 413 020 (чотириста тринадцять тисяч двадцять) грн. 35 коп. та 8 260 (вісім тисяч двісті шістдесят) грн. 41 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що прострочення поставки товару підтверджено документально, а доказів протилежного відповідачем суду не подано.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/20675/15, у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він не отримував жодного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції. Справа була розглянута місцевим господарським судом без участі представника відповідача, чим порушено його права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Самсін Р.І., судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 (головуючий суддя Самсін Р.І., судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.12.2015.

У зв'язку із припиненням повноважень головуючого судді Самсіна Р.І., розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 №09-52/1366/15 призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл» прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., розгляд справи призначено на 08.12.2015.

08.12.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги, у яких зазначив, що ТОВ «Сантана Ойл» не мало права здійснювати поставку продукції за договорами, оскільки не отримувало жодної рознарядки, а здійснення такої поставки призвело б до порушення умов договорів. Окрім того, апелянт наголосив на тому, що суд першої інстанції незаконно стягнув з відповідача неустойку у вигляді штрафу та пені, оскільки судом не було встановлено, що пеня, нарахована позивачем, за своєю правовою природою, виходячи з умов пунктів 10.1. договорів поставки, є штрафом, так як передбачає нарахування неустойки не за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, а є одноразовою штрафною санкцією, тоді як штраф позивачем вже нараховано і стягнення його двічі призведе до подвійного стягнення.

Представник Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» подав 08.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про заміну сторони у справі №910/20675/15, а саме позивача - Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» його правонаступником - Філією «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

У судовому засіданні, призначеному на 08.12.2015, суд оголосив перерву до 12.01.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 замінено позивача у справі - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва».

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (замовником), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл» (постачальником) було укладено відповідні договори поставки від 30.10.2014 № ЦХП-07-02514-01, від 18.11.2014 № ЦХП-05-02914-01, від 20.11.2014 № ЦХП-07-02814-01 (далі разом, Договори), за умовами яких:

- постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договорів, на умовах, що викладені у Договорах (пункти 1.1. Договорів);

- поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договорів, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці (пункт 5.2 Договору).

Відповідно до пунктів 13.7. Договорів термін їх дії встановлюється з моменту їх підписання до 31.12.2014, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника - до повного виконання.

Договори підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - заступником директора Кравчуком Романом Васильовичем, який діяв на підставі довіреності від 11.06.2014 № ЦХП-15/62; Хтеєм Володимиром Орестовичем, який діяв на підставі довіреності від 11.06.2014 № ЦХП-15/63 та від відповідача - директором Панкеєвою Тетяною Віталіївною, яка діяла на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договори у встановленому порядку не оспорені, не розірвані, не визнані недійсними.

Таким чином, Договори є дійсними, укладеними належним чином та є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов пунктів 5.2. Договорів позивач надіслав відповідачу такі рознарядки: від 24.11.2014 № ЦХП-20/6305 на суму 1 181 160 грн.; від 24.11.2014 № ЦХП-20/6304 на суму 243 423,18 грн.; від 18.12.2014 № ЦХП-20/6853 на суму 1 310 650,94 грн.

Постачальник умови Договорів не виконав та товар у визначений рознарядками строк не поставив.

Заперечуючи проти позову, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що вказаних рознарядок він не отримував, а тому у нього не виникло обов'язку здійснити поставку продукції у відповідні строки.

Вказані доводи апелянта є безпідставними з огляду на наступне.

Так, рознарядки від 24.11.2014 № ЦХП-20/6305 та № ЦХП-20/6304 були направлені замовником на адресу постачальника 27.11.2014, що підтверджується цінним листом з описом вкладення та фіскальним чеком (том 1, а.с. 36-38). Факт їх отримання відповідачем підтверджується наданим позивачем витягом з сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення (том 1, а.с. 39).

Рознарядка від 18.12.2014 № ЦХП-20/6853 була направлена замовником на адресу постачальника 22.12.2014, що також підтверджується цінним листом з описом вкладення та фіскальним чеком (том 1, а.с. 50-52).

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство та умови Договорів не покладають на замовника обов'язку надавати докази отримання постачальником вказаних рознарядок, а тому, враховуючи надані позивачем докази направлення на адресу відповідача спірних рознарядок та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів їх неотримання (наприклад, довідки «Укрпошти» щодо неотримання вказаних поштових відправлень), факт порушення відповідачем умов Договорів у частині поставки товару у визначений рознарядками строк є доведеним та відповідачем не спростований.

З огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, визначених рознарядками, позивач на підставі пунктів 10.1. Договорів нарахував відповідачу неустойки: 177 174 грн. (штраф) і 1 181,16 грн. (пеня) за рознарядкою від 24.11.2014 № ЦХП-20/6305; 36 513,48 грн. (штраф) і 243,42 грн. (пеня) за рознарядкою від 24.11.2014 № ЦХП-20/6304; 196 597,64 грн. (штраф) і 1 310,65 грн. (пеня) за рознарядкою від 18.12.2014 № ЦХП-20/6853.

Позивач звертався до відповідача із письмовими претензіями від 13.01.2015 № ЦХП-20/23, № ЦХП-20/35; від 19.01.2015 № ЦХП-20/51; від 28.05.2015 № ЦХП-20/1854, № ЦХП-20/1871 з вимогами сплатити неустойки. Докази направлення вказаних претензій містяться у матеріалах справи (том 1, а.с. 24-26, 28-30, 42-44, 55-57). Вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача заявленої позивачем до стягнення суми штрафних санкцій з огляду на наступне.

Пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, ЯКЩО інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Так, пунктами 10.1. Договорів сторони погодили, що за результатами кожного кварталу за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених пунктом 5.2 Договору, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції.

Отже, оскільки відповідач допустив прострочення строків виконання зобов'язання з поставки товарів за Договорами, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пунктів 10.1. Договорів, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 735,23 грн. та штраф у розмірі 410 285,12 грн.

Сплату вказаної суми неустойки боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування штрафних санкцій, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Твердження відповідача, що він не отримував повідомлення про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, а рішення було прийняте за відсутності його представника, чим порушено його процесуальні права, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 порушено провадження у справі №910/20675/15, розгляд справи призначено на 22.09.2015, зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву.

Зазначена ухвала була направлена на належну адресу відповідача: 01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 3-А, оф. 202/1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 1, а.с. 73-75).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача розгляд справи було відкладено на 06.10.2015. Дана ухвала була направлена на належну адресу відповідача: 01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 3-А, оф. 202/1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вказане поштове відправлення також повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том 1, а.с. 112-114).

За змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач у передбаченому законом порядку повідомлявся судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками «за закінченням строку зберігання». Крім того, розгляд справи відкладався для надання можливості відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Однак, відповідач у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду не виконував, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, неявка відповідача у судове засідання не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідачем у апеляційній скарзі не наведено будь-яких доказів, які б спростовували наведені у рішенні суду обставини.

Також, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантана Ойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі №910/20675/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/20675/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/20675/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх