Постанова № 54986260, 12.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа№ 910/26998/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

від позивача: Гуйванюк Й.Є. - представник за довіреністю № 04/01-08/09-2015 від 08.09.2015р.;

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об'єднання склопластик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015р.

у справі № 910/26998/15 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об'єднання склопластик"

про стягнення 60 705, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2015р. у справі №910/26998/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєверодонецького "Об'єднання склопластик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД" основну суму заборгованості у розмірі 35100 грн.; 3% річних у розмірі 3 141 грн. 69 коп.; інфляційні втрати у розмірі 22 464 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу майна, передано товар, проте відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити .

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що будь-яких вимог про сплату вартості майна, яке є предметом договору купівлі-продажу майна №1210/2 від 12.10.2012р. від позивача на адресу відповідача після укладення вказаного договору і до теперішнього час у не надходило, отже правовідносини між сторонами тривають. Умовами договору купівлі-продажу майна конкретний строк сплати покупцем вартості отриманого товару не визначений, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.2 ст. 530 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. розгляд апеляційної скарги призначено на 22.12.2015р.

22.12.2015р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник відповідача, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.01.2016р.

12.01.2016р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник відповідача.

Враховуючи те, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, з урахуванням думки представника позивача, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фобос ЛТД", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєверодонецького "Об'єднання склопластик", як покупцем, 12 жовтня 2012 року укладено договір купівлі-продажу майна № 1210/2, відповідно до п. 1.1. якого продавець передає, а покупець приймає майно, зазначене у додатку № 1, на умовах цього договору. Додаток є невід'ємною частиною цього договору.

Найменування майна, що відчужується, його кількість, ціна і вартість, за якою вчиняється продаж майна, зазначені у додатку до цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п.2.1. договору загальна вартість майна складає 35100,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Сторонами у додатку № 1 до договору визначено перелік, кількість та вартість майна, що передається продавцем у власність покупця.

Покупець здійснює оплату вартості майна, визначену у п. 2.1. договору, після передачі майна (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.3.2. договору передача майна продавцем та прийняття його покупцем оформляється з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Майно вважається фактично переданим продавцем та прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п. 3.3. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 12.10.2012 р. сторони підписали акт приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу майна № 1210/2 від 12.10.2012 на загальну суму 35 100,00 грн.

Згідно з п. 5.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Частиною першою ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що умовами договору купівлі-продажу майна конкретний строк сплати покупцем вартості отриманого товару не визначений, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.2 ст. 530 ЦК України не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Як встановлено раніше, покупець, відповідно до п.2.2 здійснює оплату вартості майна, визначену у п. 2.1. договору, після передачі майна, 12.10.2012 р. сторони підписали акт приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу майна.

Згідно з п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи отримання відповідачем майна від позивача за договором купівлі-продажу, що підтверджується актом-приймання передачі від 12.10.2012р. та у взаємозв'язку з наведеними вище положеннями законодавства, враховуючи приписи п. 2.2. договору, виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав, про що обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом.

Відповідачем вказаний товар не було оплачено (факт не оплати, як слідує з тексту апеляційної скарги відповідачем не заперечується), у зв'язку з чим виник борг перед позивачем у розмірі 35100,00 грн., а отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 141,69 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 464,00 грн.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 3 141,69 грн. та 22 464,00 грн., відповідно, обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об'єднання склопластик" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015р. у справі №910/26998/15 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/26998/15.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло