Постанова № 54986233, 12.01.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.01.2016 справа №908/3424/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіДучал Н.М. Геза Т.Д., Ушенко Л.В. При секретарі За участю представників сторін: Тимошенко А.А.від позивача - від відповідача -не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід04.08.2015р. (підписано 06.08.2015р.) у справі№ 908/3424/15 (суддя Колесник Р.М.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Макіївка Донецької областіпростягнення 5 893,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р. у розмірі 5 893,33 грн., з яких: 1 684,41 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 780, 25 грн. - сума заборгованості по процентам, 3 414,70 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів, 4,61 грн. - три проценти річних від суми простроченого кредиту, 9,36 грн. - три проценти річних від суми прострочених процентів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. позовну заяву вих. № 31.4-08/4214/15 від 14.05.2015р. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення на підставі кредитного договору № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р. заборгованості в сумі 5 893,33грн., передано до розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.06.2015р. у справі № 908/3424/15 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р., правом банку на нарахування пені та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. у справі № 908/3424/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 800,17 грн., з яких: 4,95 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 780,25 грн. сума заборгованості по процентам, 1,00 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів, 4,61 грн. - сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту, 9,36 грн. - сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 248,06 грн.

У решті позову відмовлено.

У частині задоволених судом вимог рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених позивачем вимог, невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором кредитної лінії № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р. В підставу відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені судом покладено приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, АТ "Дельта Банк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. у справі № 908/3424/15, задовольнивши позов АТ "Дельта Банк" до ФОП ОСОБА_5 в повному обсязі.

Вважає, що рішення суду було ухвалене шляхом неправильного застосування норм матеріального права.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що станом на дату подання позовної заяви та на час звернення з апеляційною скаргою, перелік територій населених пунктів де проводилась антитерористична операція Кабінетом Міністрів України не затверджено. Дію розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» зупинено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р.

Наполягає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання (причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. При даному розгляді справи, всі перелічені фактори судом розглянуті та з'ясовані не були.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Склярук О.І., розпорядженням № 04-08/48/16 змінено склад судової колегії, визначивши її у складі: Дучал Н.М. - головуючий, судді - Геза Т.Д., Ушенко Л.В.

Сторони не скористалися правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалами суду сторони не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. ст.75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

10.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2006450 (кредитний договір), згідно з п. 1.1. якого, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 50 000,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого Графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно Додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 24,99 % річних, з кінцевим терміном повернення до 09.06.2014 року включно, на умовах визначених цим договором.

У випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 5.11 - 5.12. цього договору, плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 30 % річних, починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами у розмірі 30 % річних діє до дня (включно) виконання умов п.п. 5.11 - 5.12. цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору (п. 1.1.1. кредитного договору).

У разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в першому абзаці цього пункту договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 одиниць та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору (п. 1.1.2. кредитного договору).

Кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів (п. 1.2. кредитного договору).

Видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього договору проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з позичкового рахунку (п. 2.1. кредитного договору).

Позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої п. 1.1. або зміненої відповідно до п.п. 3.5 - 3.7. цього договору (п. 3.1. кредитного договору).

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в період (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 3.2. кредитного договору).

Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на рахунок, відкритий у кредитора (3.3. кредитного договору).

За прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує пеню із розрахунку 3,0 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1., 1.3, 2.3., 2.5., 3.3., 3.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом (п. 9.1. кредитного договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань (п. 11.5. кредитного договору).

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань за договором кредитної лінії № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р. стосовно надання ФОП ОСОБА_5 кредитних коштів в загальній сумі 50 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 20278682 від 10.06.2011р. та випискою по особовому рахунку відповідача.

Доказів належного, своєчасного та повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за договором кредитної лінії № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р. стосовно повернення кредиту, згідно обумовленого сторонами графіку, сплати процентів за користування кредитом, відповідачем до справи не надано.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором кредитної лінії № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р. підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк», виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р. є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності заборгованості позичальника за договором кредитної лінії № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р., станом на 25.03.2015р., по процентах за користування кредитом в сумі 780,25 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Враховуючи наведене, вірним є висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача за договором кредитної лінії № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р. заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 780,25 грн.

За приписами ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст.625 ЦК України).

За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4,61 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту за період з 11.03.2014р. по 17.03.2014р., з 11.04.2014р. по 15.04.2014р., з 12.05.2014р. по 19.05.2014р., з 10.06.2014р. по 30.06.2014р.; 9,36 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом за період з 11.03.2014р. по 17.03.2014р., з 11.04.2014р. по 15.04.2014р., з 12.05.2014р. по 19.05.2014р., з 10.06.2014р. по 30.06.2014р., з 10.07.2014р. по 28.11.2014р.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування, обґрунтованість та задоволення судом вимог позивача про стягнення з відповідача 4 61 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту , 9,36 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Обов'язок позичальника за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів сплатити кредитору пеню із розрахунку 3% від простроченої суми за кожний день прострочення, обумовлений сторонами в п. 9.1. договору кредитної лінії № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р.

Проте, за приписами ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 9.1. кредитного договору, позивачем нарахована та вимагається до стягнення пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 684,41 грн., яка згідно наданого розрахунку пені нарахована за період з 11.03.2014р. по 17.03.2014р., з 11.04.2014р. по 15.04.2014р., з 12.05.2014р. по 19.05.2014р., з 10.06.2014р. по 30.06.2014р., а також пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 3 414,70 грн., яка згідно наданого розрахунку пені нарахована за період з 11.03.2014р. по 17.03.2014р., з 11.04.2014р. по 15.04.2014р., з 12.05.2014р. по 19.05.2014р., з 10.06.2014р. по 30.06.2014р., з 10.07.2014р. по 28.11.2014р.

Розрахунок пені є завищеним, оскільки здійснений позивачем з застосуванням ставки 3 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення, що не відповідає приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до правовідносин у цій справі положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII.

Так, відповідно до ст.2 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Періодом проведення антитерористичної операції, за положеннями ст.1 Закону, визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За приписами ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначене свідчить, що сплата процентів за користування кредитними коштами є невід'ємною умовою кредитування, тому як сам кредит так і проценти є складовими основного зобов'язання за кредитним договором.

Листом від 27.10.2014р. №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Макіївка Донецької області.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

На час апеляційного провадження по справі № 908/3424/15, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Макіївка Донецької області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 є м. Макіївка Донецької області.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ст.11 наведеного Закону).

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного Закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

З огляду на мораторій, встановлений ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у позивача були відсутні підстави для нарахування та стягнення пені за період з 14.04.2014р.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4,95 грн. за несвоєчасне повернення кредиту, що розрахована, з застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 11.03.2014р. по 17.03.2014р. включно та з 11.04.2014р. по 13.04.2014р. включно, а також висновок суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення решти пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 679,46 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Місцевий господарський суд, вважаючи, що пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 3 414,70 грн. за період з 11.03.2014р. по 28.11.2014р. нарахована правомірно, не врахував положень ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", ст.1054 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та помилково застосував приписи ст. 83 ГПК України, зменшивши розмір пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, яка не підлягала стягненню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правомірно нарахованою позивачем та такою, що підлягає стягненню з відповідача є пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 0,40 грн., розрахована з застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 11.03.2014р. по 17.03.2014р. включно та з 11.04.2014р. по 13.04.2014р. включно.

Враховуючи наведене вище, вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 3 414,30 грн. не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. (підписано 06.08.2015р.) у справі № 908/3424/15.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. (підписано 06.08.2015р.) у справі № 908/3424/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. (підписано 06.08.2015р.) у справі № 908/3424/15 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. (підписано 06.08.2015р.) у справі № 908/3424/15 в наступній редакції:

"Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором кредитної лінії № НКЛ-2006450 від 10.06.2011р. - 4,95 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 780,25 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 0,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 4,61 грн. три відсотки річних від суми простроченого кредиту, 9,36 грн. три відсотки річних від суми прострочених процентів.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 247,92 грн."

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М.Дучал

Судді: Т.Д. Геза

Л.В. Ушенко

Надруковано 5 екз.:

2. позивачу

1. у справу

1. ДАГС

1. ГСДО