Рішення № 54986111, 12.01.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 р. Справа № 923/1961/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннотех", с. Глеюватка, Криворізький район, Дніпропетровська область,

до Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське", с. Чорнобаївка, Білозерський район, Херсонська область,

про стягнення 93 046,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1, уповн. представник, довіреність від 04.01.2016р.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннотех" (позивач) до Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (відповідач) з вимогами про стягнення 93 046,84 грн., з них 60000,00 грн. основного боргу (з оплати послуг), 24 420,00 грн. інфляційних втрат (у позовній заяві - сума індексу інфляції), 961,64 грн. річних (3 %), 7665,20 грн. пені, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 9 від 05.04.2014р. про надання послуг з переробки відходів сировини тваринного походження. Також, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 1 860,94 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказав про відсутність правових підстав для стягнення пені за порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором № 9 від 05.04.2014р. та про завищення позивачем розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, внаслідок неправильного розрахунку цих втрат. З відзиву слідує, що відповідач заперечує в повному обсязі щодо стягнення 7 665,20 грн. пені та заперечує щодо стягнення, саме, 24 420,00 грн. інфляційних втрат, оскільки за розрахунком відповідача розмір цих втрат становить 23 580,06 грн.

Позивача належним чином повідомлено судом про місце, дату та час розгляду справи: ухвалу суду від 22.12.2015р. про відкладення розгляду справи на 12.01.2016р. надіслано поштою за вказаними у позовній заяві адресами позивача. Представник позивача у засідання 12.01.2016р. не прибув. До суду не надходили заяви та клопотання позивача щодо судового засідання 12.01.2016р.

Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника позивача не унеможливлює розгляд справи № 923/1961/15. Розгляд справи за відсутності представника позивача, при тому, що позивача належним чином повідомлено судом про місце, дату та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав позивача.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 12.01.2016р., відповідно до ст.85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннотех" (надалі - позивач) та Публічне акціонерне товариство "Чорнобаївське" (надалі - відповідач) уклали 05.04.2014р. між собою договір № 9 про надання послуг з переробки відходів сировини тваринного походження, згідно з яким позивач та відповідач зобов'язалися взаємно діяти в сфері реалізації державної політики з відходами тваринного походження з метою забезпечення екологічного, епізоотичного та ветеринарно-санітарного благополуччя, шляхом переробки відходів тваринного походження, неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини, для підвищення якості та збільшення обсягів реалізації продукції, отриманої в результаті утилізації та переробки цих відходів (борошно м'ясне, кісткове, мясо-кісткове, кров'яне, рибне, пір'яне, жир) (надалі - договір). Згідно з п. 2.1., п.2.2., п. 4.2.2 та п. 4.3.3. договору відповідач зобов'язався постачати позивачеві на переробку відходи тваринного походження та здійснювати оплату їхньої переробки, у розмірах та у строки, передбачені договором, а позивач зобов'язався здійснювати за отриману від відповідача плату переробку вказаних відходів.

Згідно з п. 3.1. договору відповідач сплачує позивачеві 560,0 грн. (з ПДВ) за переробку 1 тони відходів тваринного походження (боєнські відходи, неякісні харчові продукти, продовольча сировина, які придатні для виробництва м'ясо-кісткового борошна). Згідно з п. 3.3. договору відповідач здійснює оплату послуг позивача на підставі рахунку-фактури, в безготівковій формі, платіжним дорученням на рахунок позивача, протягом трьох банківських днів після підписання Акта здачі-прийняття робіт.

Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін договору, з скріпленням договору печатками сторін, та діє до 31.12.2015р.

01.11.2014р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору, згідно з якою було внесено зміни до п. 3.1. договору, а саме, узгоджено, що вартість послуг позивача з переробки 1 тони відходів тваринного походження складає 750,0 грн. (з ПДВ).

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з переробки 244 тн. відходів тваринного походження, з загальною вартістю цих послуг 183 000,00 грн. (з ПДВ), про що сторонами 30.01.2015р. був складений акт № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.13). Даний акт затверджений керівниками позивача та відповідача, а також, скріплений печатками позивача та відповідача. За текстом цього акту вказано, що позивач та відповідач не мають одне до одного претензій стосовно надання послуг.

У позовній заяві стверджується про здійснення відповідачем часткової, у сумі 123000,00 грн. (з ПДВ), оплати вказаних у акті № Ін-000005 від 30.01.2015р. послуг позивача, згідно з платіжними дорученнями від 06.01.2015р. № 54086 на суму 22 000,00 грн., від 12.01.2015р. № 54134 на суму 11 000,00 грн., від 14.01.2015р. № 54187 на суму 27500,00 грн., від 20.01.2015р. № 54237 на суму 12 000,00 грн., від 20.01.2015р. № 1763 на суму 4 500,00 грн., від 21.01.2015р. № 54248 на суму 20 500,00 грн., від 22.01.2015р. № 54268 на суму 25 500,00 грн. (а.с.14-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є, зокрема, грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Згідно з п. 5.1.1. договору порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору.

Поряд з позовними вимогами про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. основного боргу (з оплати послуг) позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

- пені у розмірі 7 665,20 грн., яка нарахована на 60 000,00 грн. заборгованості за період з 08.01.2015р. по 07.07.2015р.;

- річних (3 %) у розмірі 961,64 грн., які нараховані на 60 000,00 грн. заборгованості за період часу з 08.01.2015р. до 22.07.2015р., тривалість якого визначено позивачем як 195 днів;

- втрат від інфляції у сумі 24 420,00 грн., у зв'язку із інфляційним збільшенням 60 000,00 грн. заборгованості у період часу з 08.01.2015р. до 21.07.2015р.

Суд констатує про те, що у розрахунку цих 961,64 грн. річних позивач чітко не вказав про нарахування річних до 22.07.2015р. або по 22.07.2015р., включно. Тобто, кінцеву дату часового періоду нарахування річних. У розрахунку позивача періодом нарахування річних вказано: "08.01.2015р.-22.07.2015р.". Проте, у розрахунку річних позивачем визначено тривалість періоду нарахування річних як 195 днів.

Саме, 21.07.2015р. є останнім днем часового періоду тривалістю 195 днів, першим (початковим) днем якого є 08.01.2015р.

195 днів = 24 дні (з 08.01.2015р. по 31.01.2015р.) + 28 днів (у лютому 2015р.) + 31 день (у березні 2015р.) + 30 днів (у квітні 2015р.) + 31 день (у травні 2015р.) + 30 днів (у червні 2015р.) + 21 день (з 01.07.2015р. по 21.07.2015р.)

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При розгляді справи відповідач не надав будь-яких заперечень щодо факту надання позивачем на замовлення відповідача послуг загальною вартістю 183 000,00 грн. (з ПДВ), які вказано у складеному сторонами 30.01.2015р. акті № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.13). Разом з тим, при розгляді справи відповідач не надав й доказів здійснення будь-яких платежів (у будь-якій загальній сумі) з метою оплати вказаних послуг позивача.

Суд констатує про те, що здійснення відповідачем оплати послуг позивача, які вказано в акті від 30.01.2015р. № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з платіжними дорученнями від 06.01.2015р. № 54086, від 12.01.2015р. № 54134, від 14.01.2015р. № 54187, від 20.01.2015р. № 54237, від 20.01.2015р. № 1763, від 21.01.2015р. № 54248, від 22.01.2015р. № 54268 у загальній сумі 123 000,00 грн., про що стверджується у позовній заяві, не узгоджується з встановленими для відповідача п.3.3. договору строками оплати послуг - протягом трьох банківських днів після підписання акту здачі-приймання послуг. Тобто, договір передбачає здійснення оплати фактично наданих послуг, а згідно з цими платіжними дорученнями відповідач, в контексті тверджень позовної заяви, фактично здійснив попередню оплату вказаних в акті від 30.01.2015р. №Ін-000005 послуг. Доказів іншого позивачем не надано.

Крім того, суд зазначає, що поняття (термін) "банківський день" чинним законодавством або ж сторонами за текстом договору не визначено. За таких обставин, суд приймає значення цього поняття як "робочий день банку, який здійснюватиме перерахування грошових коштів відповідача, в оплату товару позивача, на розрахунковий рахунок позивача". За загальним правилом, що містить ч. 1 ст. 52 Кодексу Законів про працю України, в Україні встановлюється пятиденний робочий тиждень з двома вихідними. Згідно з цим же Кодексом, допускається встановлення шестиденного робочого тижня, з одним вихідним днем.

Наявними у справі доказами не підтверджено того, що акт № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний сторонами в іншу дату, ніж 30.01.2015р. - вказана у цьому акті дата його складання. При цьому, у позовній заяві (на стор.2) позивачем вказано: "30 січня 2015 року сторонами був підписаний Акт № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг)...". Відповідачем, також, не заперечується факт підписання даного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), саме, 30.01.2015р.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Виходячи з вказаного, на підставі ч. 1 ст. 35 ГПК України суд приймає доведеним те, що акт № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний сторонами у даній справі, саме, 30.01.2015р., що було п'ятницею відповідного тижня.

Матеріалами справи не підтверджений факт встановлення в банках, в яких обслуговуються позивач або відповідач, або ж в будь-яких інших банках шестиденного робочого тижня, з одним вихідним днем та, відповідно, факт здійснення банківських операцій протягом шести днів на тиждень. Доказів іншого позивачем не надано.

З урахуванням наведеного та оскільки 31.01.2015р. та 01.02.2015р. було відповідно, суботою та неділею відповідного тижня, а також, керуючись положеннями п.3.3. договору щодо строку оплати послуг, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обовязку здійснити оплату в повному обсязі вказаних в акті № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.01.2015р. послуг, протягом 3-х (трьох) робочих днів, після дня складання зазначеного акту, виходячи з встановленого згідно з ч. 1 ст. 52 Кодексу Законів про працю України пятиденного робочого тижня. А саме, протягом періоду часу з 02.02.2015р. по 04.02.2015р., включно.

З 05.02.2015р. зобовязання стосовно здійснення повної оплати вартості вказаних в акті № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.01.2015р. послуг позивача є простроченим відповідачем. Факт здійснення відповідачем часткової попередньої оплати вартості вказаних послуг, у загальній сумі 123 000,00 грн., в період з 06.01.2015р. по 22.01.2015р., який не заперечується сторонами, не змінює встановленого договором для відповідача строку виконання відповідного грошового зобов'язання.

Судом перевірено виконані позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача 24 420,00 грн. інфляційних втрат та 961,64 грн. річних (3 %) (а.с.9).

Як встановлено судом, при розрахунку 24 420,00 грн., у зв'язку із інфляційним збільшенням суми боргу у 60 000,00 грн. в період з 08.01.2015р. по 22.07.2015р., за порушення відповідачем грошового ззобов'язання:

- позивачем безпідставно нараховані втрати від інфляційного збільшення цього боргу в період з 08.01.2015р. по 04.05.2015р., оскільки відповідне грошове зобов'язання прострочене відповідачем з 05.02.2015р., й наслідком вказаного стало завищення позивачем розміру зазначених нарахувань.

- позивачем безпідставно не враховано індекс інфляції за липень 2015 року, в якому мала місце дефляція (індекс інфляції був меншим за одиницю), а саме, 99,0 %, й наслідком вказаного стало завищення позивачем розміру зазначених нарахувань.

Як встановлено судом, при розрахунку 961,64 грн. річних (3 %) позивачем безпідставно нараховані ці річні в період з 08.01.2015р. по 04.05.2015р., оскільки відповідне грошове зобов'язання прострочене відповідачем з 05.02.2015р., й наслідком вказаного стало завищення позивачем розміру зазначених нарахувань.

Судом здійснений власний розрахунок втрат від інфляції, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати 60 000,00 грн. з вартості послуг позивача, які вказано в акті від 30.01.2015р. № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за станом по 21.07.2015р., включно.

Згідно положень листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" визначення розміру втрат від інфляції на 60 000,00 грн. заборгованості за період з 05.02.2015р. по 21.07.2015р. (як і по 22.07.2015р.) має здійснюватися з урахуванням наступних щомісячних індексів інфляції: 105,3 % за лютий 2015 року, 110,8 % за березень 2015 року, 114,0 % за квітень 2015 року, 102,2 % за травень 2015 року, 100,4 % за червень 2015 року, 99,0 % за липень 2015 року. Середній індекс інфляції за період з 05.02.2015р. по 21.07.2015р. (як і по 22.07.2015р.), після округлення отриманого в результаті значення середнього індексу інфляції 1,3511 до тисячних складає 1,351.

Це значення середнього індексу інфляції розраховано судом шляхом множення відповідних щомісячних індексів інфляції за вказаний період часу.

1,3511 = (1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99)

Сума втрат від інфляції становить 21 060,00 грн.

21 060,00 грн. = 60 000,00 грн. х 1,351 - 60 000,00 грн.

Судом, також, здійснений власний розрахунок річних (3 %), у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати 60 000,00 грн. з вартості послуг позивача, які вказано в акті від 30.01.2015р. № Ін-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за станом по 21.07.2015р., включно.

Річні за період з 05.02.2015р. по 21.07.2015р., включно (за 167 днів), на суму заборгованості у розмірі 60 000,00 грн. складають 823,56 грн.

823,56 грн. = ((60 000,00 грн. х 167 х 3) /100) / 365

Крім цього, суд констатує про те, що у договорі відсутні положення про встановлення для відповідача відповідальності у вигляді пені за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг позивача, й, відповідно, в договорі сторонами не узгоджено розміру такої пені. Безпосередньо ж нормами законів, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, інших законів України, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати послуг з переробки відходів тваринного походження не встановлений. Жодна з сторін у даній справі не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а грошове зобов'язання, яке порушив відповідач, не пов'язане з виконанням державного контракту, виконання порушеного зобов'язання не фінансуються за рахунок Державного бюджету, що унеможливлює нарахування у даному випадку пені в розмірі, що встановлений ч. 2 ст.231 Господарського кодексу України. За відсутності у договорі положень щодо встановлення відповідальності відповідача у вигляді пені за порушення грошових зобов'язань та щодо встановлення розміру пені, а також, за відсутності встановленого законом розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати послуг з переробки відходів тваринного походження стягнення з відповідача пені на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, є неправомірним.

Відповідач є юридичною особою, господарським товариством.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа має цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність). Згідно з ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Господарського кодексу України припинення господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до ст. 59 цього ж Кодексу. Відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України припинення субєкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 5 ст. 91 Господарського кодексу України ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Згідно з відомостями, що містить спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача, з 25.02.2015р. відповідач перебуває в стані припинення, за рішенням засновників, проте, за станом на 11.01.2016р. запис про припинення відповідача до цього реєстру не внесено (а.с.40).

Відповідно до ч. 2 ст.43, ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами, мають право брати участь у судових засіданнях, подавати докази та заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення з усіх питань, що виникають у ході судового процесу. Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В контексті наведених прав та обов'язків сторін, суд зазначає про те, що за станом на 12.01.2016р. (дату судового засідання) відповідач не надав суду доказів правонаступництва прав та обов'язків відповідача, які виникли з договору № 9 від 05.04.2014р. про надання послуг з переробки відходів сировини тваринного походження, будь-якою іншою юридичною особою (суб'єктом господарювання), або ж доказів наявності юридичних осіб (суб'єктів господарювання), що стали правонаступниками вказаних (або будь-яких інших) прав та обов'язків відповідача.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати, повністю або частково, заявлених до стягнення з нього позивачем 60 000,00 грн. основного боргу (з оплати послуг), 24 420,00 грн. втрат від інфляції, 961,64 грн. річних (3 %), 7665,20 грн. пені.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. основного боргу (з оплати послуг) підлягають задоволенню у повному обсязі, позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 420,00 грн. втрат від інфляції підлягають частковому, у сумі 21060,00 грн., задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача 961,64 грн. річних (3 %) підлягають частковому, у сумі 823,56 грн., задоволенню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 7665,20 грн. пені задоволенню не підлягають. Тобто, має бути відмовлено у стягненні з відповідача 7665,20 грн. пені, 3 360,00 грн. втрат від інфляції та 138,08 грн. річних (3 %).

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 1 ст. 4 цього ж Закону ставки судового збору визначаються виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015р. становив 1 218,00 грн. За подання у грудні 2015 року до господарського суду позовної заяви з вимогами про стягнення 93 046,84 грн. позивач сплатив 1395,71 грн. судового збору, згідно платіжного доручення № 712 від 25.11.2015р. (а.с.8).

1 395,71 грн. = (93 046,84 грн. (ціна позову) / 100 % ) х 1,5 %

Таким чином, судовий збір за подання вказаної позовної заяви сплачений позивачем у належному встановленому законом розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 88,00 %.

88,00 % = ((81 883,56 грн. (розмір задоволених позовних вимог) / (93 046,84 грн. (розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У звязку з цим 88,00 % або 1228,22 грн. судового збору покладається на відповідача, решта на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (місцезнаходження: 75024, Херсонська обл., Білозерський район, с Чорнобаївка; ідентифікаційний код юридичної особи 21307398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннотех" (місцезнаходження: 50053, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, буд.13; ідентифікаційний код юридичної особи 31735523; п/р № 26000060431679 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Кривий Ріг, МФО 305750) 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості з оплати послуг, 21 060 (двадцять одна тисяча шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 823 (вісімсот двадцять три) грн. 56 коп. річних та 1 228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 22 коп. компенсації по сплаті судового збору

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.01.2016р.

Суддя К.В. Соловйов