Рішення № 54986096, 04.01.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2016 р.Справа № 922/5661/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект", м. Дергачі Харківської області, до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", м. Київ, 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест", м. Дергачі Харківської області, 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні 1-відповідача, публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", м. Київ, про за зустрічною позовною заявою до про стягнення 77731021,96 грн. товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", м. Київ, 1. товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект", м. Дергачі Харківської області, 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест", м. Дергачі Харківської області, визнання недійсним договору порукиза участю представників:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 (дов.),

1-відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 (дов.),

2-відповідача за первісним позовом - не з'явився,

третьої особи за первісним позовом - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ НВФ "Техпроект", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, 1. ТОВ "Карпатигаз", ТОВ "Лідерпромінвест" про стягнення 77731021,96 грн., в т.ч. основна заборгованість за договором № 493 від 24.03.2004р. у сумі 47451375,06 грн., пеня - 17499950,22 грн., 3% річних - 1022247,56 грн., інфляційні втрати 11757449,12 грн., а саме просить суд :

- стягнути з 1-відповідача заборгованість за договором № 493 від 24.03.2004р. у сумі 77721021,96 грн.;

- стягнути солідарно з відповідачів 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.10.2015р. порушено провадження у справі за даною позовною заявою, до участі у справі залучено публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні 1-відповідача.

Ухвалою суду від 03.11.2015 р. до сумісного розгляду з первісним позовом прийнятий зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до 1. товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" про визнання недійсним договору поруки № 02/02 від 01.04.2014р.

01.12.2015р. від позивача за первісним позовом надійшли уточнення позовних вимог, згідно яких позивачем зазначено, що основну заборгованість у розмірі 47451375,06 грн. він просить стягнути зі спеціального рахунку спільної діяльності, інші суми, що заявлені до стягнення з 1-відповідача - з рахунку ТОВ "Карпатигаз".

Судом прийнята дана заява та розгляд справи продовжений з її урахуванням.

В слуханні справи оголошувались перерви до 02.12.2015р. об 11:00 год., 09.12.2015р. о 10:30 год., 24.12.2015р. о 10:00 год., 28.12.2015р. об 11:00 год.

В слуханні справи 28.12.2015р. оголошена технічна перерва до 04.01.2016р. об 11:00 год.

Третя особа та 2-відповідач за первісним позовом у судові засідання по даній справі не з'являлись, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від ТОВ "Лідерпромінвест" 16.11.2015р. через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому підтверджується, що ТОВ "Лідерпромінвест" готовий відповідати за своїми зобов'язаннями, якщо вони не виконані 1-відповідачем, вказує на те, що перерахував на користь позивача в рахунок погашення заборгованості 1-відповідача за первісним позовом 3670,00 грн., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 8 від 16.11.2015р. В своєму відзиві на позов 2-відповідач просить розглядати справу за відсутності його представника.

У судовому засіданні 26.11.2015р. суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності 2-відповідача та третьої особи за первісним позовом та перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача за первісним позовом підтримує заявлені первісні вимоги з урахуванням уточнень щодо рахунків, з яких підлягає стягненню заявлені суми. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку 1-відповідача умов договору № 493 від 24.03.2004р. про спільну інвестиційну та виробничу діяльність. Представник позивача за первісним позовом проти зустрічного позову заперечує, вважає зустрічні позовні вимоги необґрунтованими.

Представник 1-відповідача за первісним позовом проти позовних вимог заперечує, посилається на те, заявою від 19.15.2015р. 1-відповідачем за первісним позовом здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 27425365,89 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості склав 20026009,17 грн. 1-відповідач також вказує на те, що заявою від 01.01.2016р. вих. № 493/01/01-1 ним здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на залишок заборгованості, у зв'язку з чим вказує, що основна заборгованість на час розгляду справи в суді відсутня. 1-відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем пені, оскільки умовами договору № 493 від 24.03.2004р. не передбачено застосування такої міри відповідальності як пеня. 1-відповідач також не погоджується з вимогами про стягнення з ТОВ "Карпатигаз" інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вказує, що ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Карпатигаз", як оператор спільної діяльності, є різними суб'єктами господарювання.

Представник 1-відповідача за первісним позовом підтримує свої зустрічні позовні вимоги, посилаючись на те, що договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки основний договір діє до 31.12.2021р.,а договір поруки до 31.12.2015р. 1-відповідач в обґрунтування своїх зустрічних вимог також вказує на те, що як позивач так, і поручитель зареєстровані в одному районі та є пов'язаними особами. 1-відповідач вважає, що між позивачем за первісним позовом та 2-відповідачем за первісним позовом існує зловмисна домовленість щодо укладання фіктивного договору поруки з метою штучної зміни підсудності даної справи без мети настання реальних правових наслідків, що випливають з договору поруки.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.03.2004р. між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивач за первісним позовом, сторона-1) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яке в подальшому було реорганізовано в публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", (сторона-2) укладений договір № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, за умовами якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища.

Згідно п. 3.1 Договору вкладом сторони-1 у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться у відповідності з програмами спільної діяльності в строки, необхідні для виконання програм, а згідно п. 3.2 Договору вкладом сторони-2 у спільну діяльність є право користування майном, згідно додатку № 1 до Договору.

За умовами Договору (пункти 4.1, 4.3) для координації спільних дій сторони створюють комітет управління спільною діяльністю, при цьому ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює оператор.

Згідно п. 4.4 Договору комітет управління приймає рішення втому числі і щодо розподілу прибутку та покриття збитків спільної діяльності.

До обов'язків та компетенції оператора відноситься в тому числі і виплата сторонам належних їм згідно цього договору частин прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності.

Відповідно до п. 6.1 Договору розгляд та визначення фінансових результатів спільної діяльності здійснюється комітетом управління щоквартально, у відповідності до законодавства та на підставі звіту про спільну діяльність. Прибуток, одержаний учасниками договору в результаті їх спільної та інвестиційної діяльності розподіляється між Сторонами пропорційно вартості вкладів сторін (п. 6.3 Договору).

Згідно п. 6.2 Договору оператор зобовязаний здійснювати перерахування сум грошових коштів, що становлять прибуток відповідної Сторони, з окремого поточного рахунку спільної діяльності на поточні рахунки сторін не пізніше 5 днів від дати затвердження розподілу прибутку.

До Договору № 493 від 24.03.2004р. сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення, зокрема додатковою угодою № 1 від 01.02.2011р. змінено кількісний склад комітету управління спільною діяльністю, викладено в новій редакції пункти щодо обов'язків та компетенції оператора спільної діяльності, також додатковими угодами затверджувались різні Програми робіт спільної діяльності.

20.02.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивач за первісним позовом, сторона-1), публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (третя особа за первісним позовом, сторона-2) та товариством з обмеженою відповідальністю. "Карпатигаз" (1-відповідач за первісним позовом, сторона-3) була укладена додаткова угода № 8 до Договору № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004р.

За мовами Додаткової угоди № 8 сторона-1 та сторона-2 вирішили залучити до спільної діяльності та включити до складу сторін Договору сторону-3.

Вкладами сторони-1 та сторони-3 у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання Програм. Сторона-3 вносить свій вклад до 31.12.2015р.

Сторони домовились про створення комітету управління спільної діяльності, також погодили, що ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює сторона-3 - Оператор. При цьому Оператор діє в межах, обумовлених цим Договором, Програмами спільної діяльності та рішеннями Комітету управління.

Додатковою угодою № 9 від 17.04.2014р. сторони погодили програму робіт в рамках спільної діяльності на 2013-2015 роки.

01.10.2014р. було проведено засідання комітету управління спільною діяльністю по Договору № 493 від 24.03.2004р., на якому були затверджені результати спільної діяльності за 1 квартал 2014р. та за 2 квартал 2014р., а також здійснений розподіл прибутку, про що складені протоколи № 48 від 01.10.2014р. та № 49 від 01.10.2014р. відповідно.

Протоколом № 50 від 10.11.2014р., який складений за результатами засідання комітету управління спільною діяльністю по Договору № 493 від 24.03.2004р., затверджені результати спільної діяльності за 3 квартал 2014р. та розподілений прибуток від результатів спільної діяльності.

Протоколом № 52 від 27.03.2015р., який складений за результатами засідання комітету управління спільною діяльністю по Договору № 493 від 24.03.2004р., затверджені результати спільної діяльності за 4 квартал 2014р. та розподілений прибуток від результатів спільної діяльності.

За результатами спільної діяльності за 2014р. за умовами Договору № 493 від 24.03.2004р. позивачу за первісним позовом (стороні-2) до сплати належала частина прибутку в загальному розмірі 51109579,32 грн., яка повинна бути сплачена протягом 5 днів з дня складання відповідних протоколів.

1-відповідачем за первісним позовом, як оператором спільної діяльності, було перераховано на рахунок позивача за первісним позовом 3658204,26 грн., залишок несплаченої частини прибутку склав 47451375,06 грн.

Вищенаведені факти визнаються та не оспорюються сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 ГК України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Згідно ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 1139 ЦК України встановлено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

1-відповідач за первісним позовом підтвердив факт несвоєчасної виплати позивачу за первісним позовом частини розподіленого йому прибутку за результатами спільної діяльності за 2014 рік.

При цьому 1-відповідач за первісним позовом вважає, що у нього, як оператора спільної діяльності, на час розгляду справи в суді відсутній обов'язок виплати позивачу за первісним позовом прибутку за результатами такої діяльності 2014 року, оскільки у позивача за первісним позовом виникли зобов'язання по оплаті внесків у спільну інвестиційну діяльність, у зв'язку з чим на підставі заяв 1-відповідача за первісним позовом № 493/19/10-1 від 19.10.2015р. та № 493/01/01-1 від 01.01.2016р. здійснений залік зустрічних однорідних вимог. 1-відповідач за первісним позовом зазначає, що на теперішній час саме у позивача існує заборгованість по оплаті інвестицій у спільну діяльність.

Позивач за первісним позовом вказує на те, що не отримував заяв 1-відповідача, а також вказує на неправомірність такого зарахування.

Судом встановлено, що листом № 493/19/10-1 від 19.10.2015р. 1-відповідач за первісним позовом направив на адресу позивача за первісним позовом заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій послався на те, що відповідно до п. 5.4.1 Договору № 493 ТОВ НВФ "Техпроект" зобов'язалося нести витрати та здійснювати своєчасне фінансування операцій, які передбачені Договором та Програмами спільної діяльності. З цією метою сторона-1 перераховує на окремий рахунок спільної діяльності грошові кошти в обсягах та в терміни, що визначаються Договором та Програмами спільної діяльності в якості вкладу в спільну діяльність. Пунктом 6.5 Договору № 493 визначено, що витрати, що передбачаються Програмами спільної діяльності, фінансуються за рахунок грошових коштів, що вкладаються у спільну діяльність стороною-1 та стороною-3 у розмірах та терміни, визначені Програмами спільної діяльності та Договором.

1-відповідач за первісним позовом в листі вказав, що згідно з Програмою спільної діяльності (додаток № 3 до додаткової угоди № 9 від 17.04.2015р.) передбачено вклад ТОВ НВФ "Техпроект" в орієнтовній сумі 83668000,00 грн. на виконання капітального ремонту та робіт на свердловинах, оснащення об'ємів видобутку приладами для безперебійного комерційного обліку товарних обсягів видобутих вуглеводнів, які планується провести протягом 2013-2015 років, однак в порушення умов Договору № 493 ТОВ НВФ "Техпроект" не вносить свій вклад. Оператором спільної діяльності за Договором № 493 забезпечено виконання робіт на день складання цього листа на суму 44737787,26 грн., з яких роботи на суму "Техпроект" повинні виконуватися за рахунок не внесеного вкладу ТОВ НВФ "Техпроект", отже ТОВ НВФ "Техпроект" прострочив виконання свого обов'язку з внесення вкладу на суму 27425365,89 грн.

Підсумовуючи викладене в листі, 1-відповідач за первісним позовом зазначив, про те, що в порядку ст. 601 ЦК України він заявляє про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 27425365,89 грн. Також повідомив про те, що решта суми в розмірі 20026009,17 грн. прибутку, нарахованого та розподіленого за 2014 рік на користь ТОВ НВФ "Техпроект", буде використана як вклад останнього у спільну діяльність та направлена на оплату робіт, передбачених Програмою спільної діяльності, які будуть виконані найближчим часом.

Також 1-відповідачем за первісним позовом направлена заява аналогічного змісту про залік зустрічних однорідних вимог на суму 20026009,17 грн. (вих. № 493/01/01-1 від 01.01.2016р.).

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування можливе при наявності наступних умов:

- зустрічність вимог, тобто сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог;

- настання строку виконання за обома вимогами, що зараховуються, або строк був визначений моментом витребування, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- якість вимог, тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов'язання.

За змістом названої правової норми залік (зарахування) можливий в тому випадку, коли вимоги є зустрічними та настав строк їх виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за такими зобов'язаннями, які не існують взагалі або не підлягають виконанню.

Суд вважає, що вимоги, про зарахування яких заявляє 1-відповідач за первісним позовом, не можна вважати зустрічним виконанням зобов'язань.

Так, у 1-відповідача за первісним позовом, як у оператора спільної діяльності, існує обов'язок перерахування коштів розподіленого позивачу за первісним позовом прибутку зі спеціального рахунку спільної діяльності, тобто кошти, які повинен перерахувати 1-відповідач за первісним позовом, є прибутком позивача, яким має право розпоряджатись лише сам позивач за первісним позовом.

У позивача за первісним позовом існують зобов'язання вносити грошові кошти для виконання програм спільної діяльності.

Згідно п. 4.9.10 Договору № 493 від 24.03.2004р. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.02.2011р.) оператор спільної діяльності зобов'язаний здійснювати організацію та поточний контроль виконання програм спільної діяльності, при цьому виконання таких програм здійснюється саме за рахунок інвестицій сторін, однак оператор спільної діяльності не наділений правами самостійно визначати та змінювати джерела фінансування робіт, а також залучати інші кошти на виконання такої програми.

Згідно п. 4.9.11 Договору оператор спільної діяльності зобов'язаний щоквартально на планових засіданнях звітувати перед комітетом управління спільною діяльністю про результати виконання цього Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору комітет управління приймає рішення з питання контролю виконання Програми спільної діяльності, з контролю розподілу прибутку та покриття збитків.

Таким чином питання щодо залучення інвестицій та виплати прибутку вирішується саме комітетом спільної діяльності, який складається з представників не лише позивача та 1-відповідача за первісним позовом, а і третьої особи за первісним позовом, а не самостійно оператором.

При цьому до матеріалів справи 1-відповідачем за первісним позовом не надано жодного документу на підтвердження існування у нього права вимагати від позивача за первісним позовом сплати інвестиційних внесків, як він зазначає на суму 83668000,00 грн. Не надано доказів обговорення питання невнесення інвестицій позивачем на зборах комітету управління спільною діяльністю, не надано доказів на підтвердження виконання Програми спільної діяльності, при цьому не вказано за рахунок яких коштів така програма виконувалась, за відсутності інвестицій позивача за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом не погоджується з вимогами 1-відповідача, про зарахування яких заявив останній, а отже такі вимоги є спірними та підлягають доведенню першим відповідачем за первісним позовом в межах окремого провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність зустрічності вимог, а також якості вимог, існування яких необхідно для можливості здійснення зарахування зустрічних вимог, а за таких обставин суд вважає, що зобов'язання 1-відповідача за первісним позовом щодо перерахування прибутку за результатами спільної діяльності 2014р. на користь позивача за первісним позовом у сумі 47451375,06 грн. не є погашеними, а за таких обставин суд вважає нормативно та документально обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення зі спеціального рахунку спільної діяльності 47451375,06 грн.

Позивачем за первісним позовом також заявлені позовні вимоги про стягнення пені в сумі 17499950,22 грн., яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною виплатою відповідачем частки прибутку за 2014 рік. В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач за первісним позовом посилається на приписи ст. ст. 611, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд зазначає, що сторонами в Договорі № 493 від 24.03.2004р. в пункті 8.1. міститься умова стосовно того, що за недотримання або неналежне дотримання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, та відсутня умова щодо можливого нарахування та стягнення пені з оператора за несвоєчасну виплату розподіленого прибутку стороні договору.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.).

Суд зазначає, що діюче законодавство України не передбачає розміру та порядку нарахування пені за несвоєчасну виплату оператором спільної діяльності розподіленого прибутку стороні договору про спільну діяльність.

Стаття 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" надають право сторонам договору можливість встановити розмір пені та лише мають загальні посилання на те, що пеня розраховується виходячи з облікової ставки НБУ, при цьому вказані норма не містять розміру та порядку нарахування пені, що можуть бути застосовані саме до спірних правовідносин.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 17499950,22 грн. нормативно та документально необґрунтовані.

Позивач за первісним позовом просить також стягнути з 1-відповідача за первісним позовом інфляційні втрати в сумі 11757449,12 грн. та 3% річних у сумі 1022247,56 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

1-відповідач, заперечуючи проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних посилається на те, що таке стягнення можливо лише за наявності вини, а він вважає, що його вина відсутня.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Судом встановлено, що ТОВ "Карпатигаз" не виконало взяті на себе зобов'язання оператора спільної діяльності та не перерахувало на користь позивача за первісним позовом його частку розподіленого прибутку за результатами спільної діяльності за 2014 рік, а тому нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних втрат в даному випадку є правомірним.

Крім того суд не приймає посилання 1-відповідача на те, що ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Карпатигаз", як оператор спільної діяльності, є різними суб'єктами господарювання, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстрована юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", доказів реєстрації юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності, суду не надано. Юридична особа - ТОВ "Карпатигаз" прийняла на себе зобов'язання щодо здійснення функцій оператора спільної діяльності згідно з умовами Договору № 493 від 24.03.2004р. з урахуванням додаткових угод до нього, що не свідчить про створення нового суб'єкту господарювання.

Дослідивши наданий розрахунок 3% річних суд зазначає, що позивачем за первісним позовом невірно обрахований період таких нарахувань. Так, згідно наданого розрахунку, позивач здійснює нарахування саме з дня, в якому було здійснено перерозподіл прибутку, при цьому не враховані положення п. 6.3 Договору № 493 від 24.03.2004р., згідно з яким перерахування прибутку здійснюється не пізніше 5 днів від дати розподілу прибутку.

Таким чином згідно протоколів від 01.10.2014р. частка прибутку мала бути перерахована не пізніше 06.10.2014р., а тому нарахування 3 % річних можливо з 07.10.2014р., згідно протоколу від 10.11.2014р. частка прибутку мала бути перерахована не пізніше 15.11.2014р., а тому нарахування 3 % річних можливо з 16.11.2014р., згідно протоколу від 27.03.2015р. частка прибутку мала бути перерахована не пізніше 01.04.2015р., а тому нарахування 3 % річних можливо з 02.04.2015р.

З урахуванням викладеного, судом здійснений перерахунок 3 % річних та визначено, що до стягнення підлягають 3% річних у сумі 997042,83 грн., в задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 25204,73 грн. суд відмовляє, як необґрунтовано нараховані.

Нарахування інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства, арифметично обчислення здійснені вірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 11757449,12 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивач за первісним позовом, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" (2-відповідач за первісним позовом, поручитель) укладений договір поруки № 02/04 від 01.04.2014р., за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (боржник) обов'язку щодо та виплати належної кредитору частини прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності за Договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004р., а також майнової шкоди, пені, 3% річних, інфляційних збитків, спричинених невиконанням Договору та усіх зобовязань, що виникають щодо його виконання боржником - в межах 10 000,00 грн. У разі невиконання або неналежного виконання боржником обов'язку за Договором поручитель зобов'язується в строк до 30 календарних днів з дня настання строку виплати частини прибутку за Договором, сплатити Кредиторові пені та/або штрафні санкції, 3% річних, інфляційні збитки, передбачені Договором. Вимоги за цим Договором можуть бути пред'явлені до 31.12.2015р.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

1-відповідач за первісним позовом пред'явив зустрічний позов, в якому просить визнати договір поруки недійсним, посилаючись на те, що договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, а також вказує на факт зловмисної домовленості між позивачем та 2-відповідачем за первісним позовом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Укладений договір поруки та умови, що містяться в даному договорі, не суперечать вимогам чинного законодавства.

Посилаючись на фіктивність правочину та зловмисну домовленість сторін такого договору 1-відповідач за первісним позовом посилається на те, що позивач та 2-відповідач за первісним позовом зареєстровані в одному населеному пункті. Вказує, що засновником ТОВ "Лідерпромінвест" є ОСОБА_3, який є також керівником та підписантом ТОВ "Карпатинадраінвест", при цьому засновником ТОВ "Карпатинадраінвест" є ОСОБА_4, який є учасником (засновником) ТОВ НВФ "Техпроект". Крім того вказує, що ОСОБА_3, який є засновником ТОВ "Лідерпромінвест", в 2011 році був керівником ТОВ НВФ "Техпроект". За таких обставин 1-відповідач за первісним позовом дійшов висновку, що позивач та 2-відповідач за первісним позовом є пов'язаними особами, що вказує на факт зловмисної домовленості щодо укладення фіктивного правочину.

Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наведені наступні рекомендації : "У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу."

Таким чином, для доведеності факту, що договір укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною необхідно довести наявність зловмисного умислу у сторін при укладанні такого договору, що може бути доведено лише вироком суду, однак позивачем таких доказів не надано.

Крім того спірний договір поруки підписаний директорами товариств, які і даному випадку не вважаються представниками.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін, при цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Наведені 1-відповідачем за первісним позовом обставини не підтверджують факту наявності у сторін умислу на укладення фіктивного договору поруки, не свідчать про пов'язаність між собою сторін договору.

Стосовно посилань 1-відповідача за первісним позовом на різний строк дії основного договору та договору поруки, суд зазначає, що діюче законодавство не передбачає такої обов'язкової умови як дія поруки протягом строку дії основного договору, при цьому законодавством передбачена часткова порука, отже надання поруки, щодо зобов'язань, які виникають протягом дії основного договору в певний проміжок часу, не є підставою для визнання договору поруки недійсним.

2-відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи додана копія платіжного доручення № 8 від 16.11.2015р. про перерахування на користь позивача за первісним позовом 3670,00 грн. в якості сплати боргу по договору поруки № 02/04 від 01.04.2014р., що свідчить про намір учасників спірного правочину створити юридичні наслідки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правові відносини, що виникли між сторонами на підставі спірного договору поруки відповідають встановленим нормативними актами вимогам щодо договорів, а зміст вказаного договору не суперечить діючому законодавству України та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено жодної обставини, за якої спірний договір поруки може бути визнаний недійсним, судом також при розгляді справи не встановлені обставини, які б свідчили про недійсність спірного договору поруки.

За таких обставин суд вважає, що зустрічні позовні вимоги нормативно та документально не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом пояснив, що за умовами договору поруки 2-відповідач зобов'язався сплатити штрафні санкції, 3% річних та інфляційні збитки у разі невиконання 1-відповідачем основного зобов'язання.

За таких обставин, позивач за первісним позовом просить стягнути з 2-відповідача 10000,00 грн. в межах наданої поруки, а саме 5000,00 грн. 3% річних та 5000,00 грн. інфляційних втрат, при цьому позивач вказав, що сплачені кошти в сумі 3670,00 грн. були зараховані в рахунок сплати 3% річних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 10000,00 грн., а саме 5000,00 грн. 3% річних та 5000,00 грн. інфляційних втрат, при цьому суд враховує часткову оплату 2-відповідачем суми в розмірі 3670,00 грн., у зв'язку з чим припиняє провадження у справі в частині стягнення 3% річних у цій сумі в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в частині солідарного стягнення 6330,00 грн. задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог покласти на 1-відповідача за первісним позовом, оскільки даний спір виник внаслідок його неправильних дій, витрати щодо сплати судового збору за подання позову в іншій частині покладаються на позивача за первісним позовом. Витрати щодо подачі зустрічного позову залишаються за 1-відповідачем за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код 30162340), як оператора спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 493 від 24.03.2004 р., зі спеціального рахунку спільної діяльності: п/р 26000001139651 у Харківському регіональному відділенні ПАТ "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК", МФО 300670, код ЄДРПОУ банку 19364259, на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект" (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Центральна, 1, код 31154312) розподілену частку прибутку за 2014 рік у розмірі 47451375, 06 грн. (сорок сім мільйонів чотириста п'ятдесят одна тисяча триста сімдесят п'ять гривень шість копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код 30162340) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект" (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Центральна, 1, код 31154312) 3% річних у сумі 992042,83 грн., інфляційні втрати в сумі 11752449,12 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 141501,15 грн.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код 30162340) та товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Лозівська, 96, код 37981631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект" (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Центральна, 1, код 31154312) 3% річних у сумі 1330,00 грн., інфляційні втрати в сумі 5000,00 грн.

В частині стягнення пені в сумі 17499950,22 грн., 3% річних у сумі 25204,73 грн. в задоволенні позовних вимог відмовити.

В частині стягнення 3% річних у сумі 3670,00 грн. провадження у справі припинити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 11.01.2015 р.

Суддя ОСОБА_5