Рішення № 54986052, 12.01.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 р. Справа № 923/1773/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: Пушної Т.М.

від відповідача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Херсон, с.Янтарне

про стягнення 83268,28грн.

Описова частина рішення.

Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 22.12.2015р., якою розгляд справи відкладався та продовжувався строк її розгляду.

Провадження у справі порушено за позовною заявою про стягнення боргу за кредитом в сумі 50 тис.грн., боргу за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 15889,65грн., боргу за комісією в сумі 3420грн., а також 13958,63грн. пені у зв'язку з порушенням строків виконання грошових зобов'язань.

Вимоги обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем - позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором від 02.03.2011р., який складають заява відповідачки від цієї дати і "Умови та правила надання банківських послуг", "Тарифи банку".

У судовому засіданні 17.11.2012р. оголошувалась перерва до 12год. 00хв. 03.12.2015р., а в засіданні 03.12.2015р. - до 09год. 30хв. 22.12.2015р.

Відповідач своє відношення до позовних вимог до засідання 12.01.2016р. обґрунтовував посиланням на контррозрахунок, вчинений ОСОБА_4, за яким зазначено, що загальна заборгованість позичальника у спірних відносинах станом на 17.09.2015р. складає 64140,32грн., яку визначено шляхом додавання 50тис.грн. боргу з повернення кредиту, 15889,65грн. відсотків за користування кредитними коштами, 13646,43грн. пені за прострочення платежів, та віднімання стверджуваної відповідачем переплати за комісією в 15395,76грн.

У засіданні 22.12.2015р. представник відповідача заявляла про недостатність часу для врегулювання спірних відносин у позасудовому порядку, дійсність намірів відповідачки вичерпати спір у один із запропонованих банком варіантів, наявність джерел для отримання доходів у перед - та післяноворічні дні, які (доходи) планується направити на вичерпання спору.

У судовому засіданні 12.01.2016р. представник відповідача надала письмові заперечення проти позовної заяви, викладені у відзиві на позовну заяву. За відзивом, окрім посилання на названий контррозрахунок та висновок спеціаліста ОСОБА_4, відповідач навела ще й такі спростування позовних вимог: підвищення банком з 01.07.2014р. до 36% річних та 56% річних процентної ставки за користування кредитними коштами суперечить ст.1056-1 ЦК України та п.3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач заперечує проти пені за строком її нарахування, зазначивши про порушення позивачем такого 6-місячного строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідач за відзивом на позовну заяву також навів клопотання про зменшення розміру пені, мотивоване наступним: пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань нараховано протягом всього періоду прострочення, у зв'язку з чим за стягнення підвищених відсотків за користування кредитними коштами (36%) у значній мірі нівелюється розмір збитків банку за відсутності негативних наслідків і впливу на діяльність банку від порушення підприємцем своїх зобов'язань за кредитним договором.

У судовому засіданні 12.01.2016р. оголошувалась перерва до 15год. 00хв. 12.01.2016р.

Після перерви представник відповідача надала суду додаткові документи в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, а саме, копії документів про хворобу та лікування ОСОБА_3 і її сина.

С у д в с т а н о в и в:

Заявою від 02.03.2011р. фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_3 приєдналась до норм, викладених в "Умовах та правилах надання банківських послуг", затверджених Наказом Голови правління "Приватбанку" №СП-2011-85 від 28.01.2011р. (далі - Умови та правила), "Тарифах банку", затверджених тим же наказом, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank. ua. (витяг з Умов та правил у цій редакції - на а.с.139-152 з "Тарифів банку" - на а.с.174).

За ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Заява ФОП ОСОБА_3 від 02.03.2011р. про приєднання до норм, викладених в "Умовах та правилах надання банківських послуг", "Тарифах банку", разом з цими "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами банку" містить норми договору банківського обслуговування та договору кредитування без номера від 02.03.2011р.

За "Умовами та правилами..." визначено надання банком позичальнику на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру коштів в якості кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на ведення поточної господарської діяльності. Про розмір кредитного ліміту банк повідомляє клієнта в узгодженій формі.

Користування кредитними коштами передбачало сплату комісії та відсотків річних за диференційованою ставкою: користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;

- при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню;

- у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4 Умов та правил, а.с.148).

У п.3.18.5.1 Умов та правил його учасники обумовили відповідальність позичальника: у разі прострочення виконання ним будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до ст.526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору, вимог цивільного законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З доданого до позовної заяви розрахунку в обґрунтування вимог, що а.с. 27-30, слідує, що у спірних відносинах до 26.04.2014р. позивач застосував названі обумовлені п.3.18.4 Умов та правил ставки відсотків у розмірі 24-х та нульову, а з 28.07.2014р. використовував нульову ставку, а також ставку в розмірі 36% протягом 90 днів при необнуленні сальдо в обумовлені числа місяця і ставку 56%, починаючи з 91 дня, при непогашенні боргу протягом 90 днів.

В обґрунтування застосування процентної ставки в цих розмірах 36 та 56 одиниць позивач послався на реалізацію власного права на збільшення процентної ставки за п.3.18.2.3.1. (а.с.145), який при укладенні угоди викладено так: "сторони в порядку ч.1 ст.212 ЦК прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюта 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами і правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших)".

Як передбачено цим п.3.18.2.3.1 Умов та правил кредитодавець - банк 05.06.2014р. електронним зв'язком (виписка на а.с.153) повідомив ФОП ОСОБА_3 про зміну ним процентних ставок з 01.07.2014р. з 24% до 36%, та при непогашенні кредиту в 90-денний строк (з 91 дня) - з 48% до 56%.

У п.3.18.2.3.4 Умов та правил (а.с.146) зазначено, що банк при отриманні від клієнта незгоди на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом на свій розсуд може вчинити дострокове стягнення, розірвати кредитну угоду.

Такої незгоди зі збільшенням банком відсоткової ставки позичальник протягом існування спірних відносин не заявляв, про таку заяву у справі даних нема. Вперше про незгоду з відсотками у розмірі 36% та 56% заявлено не позивачу (банку, кредитодавцю), а суду у відзиві на позовну заяву, що поданий в останній день розгляду справи, який (розгляд) вчинявся 2,5 місяців.

З точки зору свободи договору суд не має підстав не застосовувати у справі зазначений п.3.18.2.3.1 Умов та правил, який є частиною кредитного договору.

У названому повідомленні позичальнику про зміну ставки відсотків за користування кредитними коштами кредитодавець - позивач послався на різкі зміни вартості ресурсів на міжбанківському ринку (а.с.153), в довідці на адресу суду від 12.01.2016р. (а.с.168) позивач в обґрунтування змін таких ставок послався як на різкі коливання вартості на міжбанківському ринку, так і на зміну офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долара США) з часу укладення договору (1 до 7,9770) до 01.07.2014р. (1 до 11,785498) та на збільшення облікової ставки Національного банку України у цей період з 7,5% до 12,5% річних. Кожен з цих факторів як і поєднання кількох з них за названим п.3.18.2.3.1 Умов та правил кваліфікуються підставами для збільшення банком ставок відсотків за користування кредитними коштами. До вказаної довідки банком також додано дані про враховане збільшення курсу валюти і облікової ставки Національного банку України, кожне з яких також за тим п.3.18.2.3.1 Умов та правил кваліфікується підставою для збільшення банком процентної ставки.

Знову ж таки з точки зору свободи договору, який є чинним, не визнавався недійсним ні вцілому, ні у частині, застосування банком змінюваної процентної ставки як про це зазначено у п.3.18.2.3.1 Умов та правил (який є частиною договору) не може бути не прийняте судом, оскільки таке застосування є належним виконанням умови договору.

Позовну заяву позивачем подано до канцелярії суду 26.10.2015р. (вх. № 1841 від 26.10.2015р.).

До ціни позову за викладенням позовної заяви, як зазначено, позивач відніс 50000грн. боргу з повернення кредиту, 15889,65грн. боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 3420грн. боргу за комісією, 13958,63грн. пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань.

Як слідує зі змісту п.3.18.1.8, 3.18.1.10 Умов та правил позичальник мав повернути кредит протягом одного року від укладення договору, а за належного виконання позичальником зобов'язань цей строк повернення кредиту міг збільшуватися банком ще на 1 рік.

Позичальник з 04.03.2011р. по 24.02.2015р. отримував кредитні кошти в межах встановлених лімітів, що, зокрема, підтверджується платіжними дорученнями № 12 від 03.03.2011р. на суму 3000грн., № 14 від 04.03.2011р. на суму 15000грн., № 16 від 15.03.2011р. на суму 1100грн., № 26 від 24.03.2011р. на суму 14000грн., № 11 від 25.03.2011р. на суму 13600грн., № 4 від 05.04.2011р. на суму 17600грн. щодо розпорядження відповідачем коштами, витягом з картки обліку банком руху коштів, які обліковуються на рахунку відповідача, за період з 02.03.2011р. по 16.11.2015р.

Як слідує з наведеного позивачем "Розрахунку заборгованості", станом на 17.09.2015р. (а.с.27-30) відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі неповернутого кредиту в 50000грн., а також 15889,65 грн. неоплачених відсотків за користування кредитом за період з 06.02.2015р. по 17.09.2015р. та 3420 грн. комісій за управління кредитом за період з 01.03.2015р. по 17.09.2015р., передбачених п.3.18.4.4 "Умов та правил надання банківських послуг", "Тарифами банку" (а.с.149, 174).

У зв'язку з порушенням строків повернення кредиту та сплати відсотків та комісій позивач нарахував до стягнення з відповідача 13958,63 грн. в якості пені за періоди прострочки виконання поточних зобов'язань за договором з 31.05.2015р. по 17.09.2015р.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Поняття, предмет та підстави стягнення неустойки визначені ст.549-551 ЦК України. Норма про пеню за п.3.18.5.1 "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.150) відповідає цим поняттю, предмету і підставам.

За п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інший строк для нарахування пені, а саме, продовжуваністю три роки у спірних відносинах встановлено п.3.18.5.4 "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.150) за порушення грошових зобов'язань позичальника та, відповідно, заявою відповідача щодо приєднання до цих умов.

Наведені позивачем за позовом розрахунки пені судом перевірено.

Судом не встановлено невідповідностей розрахунків, наведених позивачем, умовам договору, законодавству.

Поряд із тезами про підстави збільшення кредитодавцем розміру відсотків за користування кредитними коштами, про 3-річний строк до припинення нарахування пені, які є спірними за позицією відповідача у справі, суд при вивченні справи вивчав і висновок спеціаліста, на який посилається відповідач, про що зазначено в описовій частині цього рішення.

Відмінність у поглядах спеціаліста на обґрунтованість вимог та поглядах позивача (висновок з контррозрахунком на а.с.125-131) полягає у твердженні спеціаліста у безпідставності вимог про комісію та безпідставності зарахування банком у минулому коштів у погашення комісії. Таке твердження спеціаліст обґрунтовує, вважаючи, що комісія у спірних відносинах не може бути сплачена, оскільки єдиною належною оплатою за користування кредитними коштами є лише узгоджені відсотки за користування кредитними коштами.

Суд не може погодитись із таким твердженням спеціаліста з таких підстав.

У п.3.18.4.4 Умов та правил (а.с.149) наведено норму про те, що позичальник сплачує банку винагороду за користування ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць. У п.3.18.4.6 Умов та правил зазначено, що ця винагорода вчиняється за управління фінансовим інструментом (а.с.149). Комісія у цьому ж розмірі передбачена Тарифами банку (а.с.174).

Заявивши до стягнення ті 0,9% у розмірі 3420грн., банк їх ідентифікував комісією.

Норми договору за п.3.18.4.4, 3.18.4.6 Умов та правил є чинними, не визнані недійсними підлягають виконанню за правилом, наведеним у ст.526 ЦК України: зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, у відповідності до умов договору, вимог законодавства. А до загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст.3 ЦК України відноситься свобода договору, судовий захист цивільного права. За цими засадами сторони управнені внести до кредитного договору поряд з умовами про проценти за користування кредитними коштами і умови про винагороду (комісію) за управління фінансовим інструментом, а кредитодавець має отримувати судовий захист свого права на таку винагороду.

На підставі викладених встановлених судом обставин та наведених норм позовні вимоги щодо стягнення боргу з повернення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, комісії, а також щодо стягнення пені підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти частини позовних вимог не спростовують підстав для задоволення позовних вимог, напроти, спростовуються наведеною судом оцінкою спірних відносин, застосуванням норм.

Задовольняючи позовні вимоги суд, на підставі ст.49 ГПК України, відносить на відповідача судові витрати у справі. До судових витрат у справі відноситься судовий збір, його сплачено до бюджету позивачем при заявлені позову (а.с.9). Відповідач має відшкодувати позивачеві витрати зі сплати судового збору.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення до 2 тис.грн. розміру пені, що підлягає стягненню за позовною заявою, суд не знайшов достатніх підстав для його задоволення, у зв'язку з наступним.

Як зазначено в описовій частині цього рішення, клопотання про зменшення розміру пені обґрунтоване твердженнями про тривалість періоду нарахування пені, про стягнення пені поряд з підвищеними банком за розміром відсотками, у зв'язку з чим банк не має збитків, негативних наслідків і впливу на його діяльність від порушення підприємцем своїх зобов'язань за кредитним договором. Також це клопотання мотивоване даними про лікування у 2009р. правостороннього вузлового зобу ІІІ ступеню у сина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та про виявлення у ОСОБА_3 у травні 2014р. та лікування у травні-червні 2014р. діабету ІІ типу середньої тяжкості (дані про ці хвороби та лікування як копії витягу з медичних карток, історій хвороб - на а.с.175-181).

За процесуальним законодавством, а саме ст.83 ГПК України до повноважень господарського суду при прийнятті рішення віднесено зменшення у виняткових випадках розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання

Підстави для такого зменшення пені врегульовані матеріальним законодавством, зокрема, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, які застосував відповідач при обґрунтуванні клопотання.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

За вирішенням спору встановлено обґрунтованість 13958,63грн. пені при розмірі прострочених зобов'язань у 69309,65грн. Відтак, надмірності санкцій у значенні ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України нема.

Щодо інших обставин, які могли б мати істотне значення, суд зауважує наступне.

Відповідач не навела обґрунтувань істотного значення для справи даних про лікування у 2009р. правостороннього вузлового зобу ІІІ ступеню у сина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та про виявлення у ОСОБА_3 у травні 2014р. та лікування у травні-червні 2014р. хронічного захворювання - діабету ІІ типу середньої тяжкості.

Об'єктивно наявність таких хвороб, які лікували у 2009р. та 2014р., відповідно, не кваліфікується винятковим випадком з істотним значенням для цієї справи щодо стягнення з підприємця пені у сумі 13958,63грн., нарахованої за вказані строки порушення господарських зобов'язань з 31.05.2015р. по 17.09.2015р.

Суд зауважує про наявність у справі нинішньої (станом на час заявлення позову) редакції Умов та правил, Тарифів банку (а.с.10-24), що не мають значення для справи, оскільки змістом договору є їх редакція станом на час договору (а.с.139-152, 174) із зазначеними змінами процентної ставки з 01.07.2014р.

Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДР 14360570) 50тис.грн. на повернення кредиту, 15889грн. 65коп. боргу за відсотками за користування кредитними коштами, 3420грн. боргу за комісією, 13958грн. 63коп. пені, 1249грн. 02коп. на відшкодування витрат з оплати судового збору.

Повне рішення

складено 14.01.2016р.

Суддя В.В. Чернявський