ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12.01.2016 Справа № 920/1664/15
Господарський суд Сумської області, у складі судді Лугової Н.П., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/1664/15
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім
«Дизайн», м. Шостка, Сумська область;
до відповідача:Дружбівської міської ради, м. Дружба, Ямпільський район, Сумська область;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України в Ямпільському районі Сумської області, смт. Ямпіль, Сумська область;
про стягнення 306 575 грн. 62 коп.,-
За участю представників сторін:
Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 29.10.2015 року);
Від відповідача: представник ОСОБА_2 (дов. № 18 від 11.01.2016 року);
Від третьої особи: не зявився;
Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви б/н, б/д позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 582 412 грн. 90 коп. за неналежне виконання умов договору підряду № 12-10-04 від 16.10.2012 року, укладеного між сторонами по справі, в тому числі: 338 337 грн. 60 коп. основний борг, 244 075 грн. 30 коп. пеня, а також витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до заяви б/н від 19.11.2015 року про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 244 075 грн. 30 коп. за неналежне виконання умов договору підряду № 12-10-04 від 16.10.2012 року, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 8 736 грн. 19 коп.
23 листопада 2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 306 575 грн. 62 коп., в тому числі 25 444 грн. 89 коп. пені відповідно до п. 7.3. укладеного між сторонами договору підряду № 12-10-04 від 16.10.2012 року, 252 738 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 28 392 грн. 54 коп. 3% річних, а також 8 736 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.
Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 306 575 грн. 62 коп., в тому числі 25 444 грн. 89 коп. пені відповідно до п. 7.3. укладеного між сторонами договору підряду № 12-10-04 від 16.10.2012 року, 252 738 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 28 392 грн. 54 коп. 3% річних, а також 8 736 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.
19 листопада 2015 року відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки основна сума заборгованості відповідачем 09.11.2015 року погашена повністю, а прострочення виконання зобовязань за договором і як наслідок нарахування пені виникло в звязку з несвоєчасним перерахуванням коштів до місцевого бюджету.
10 грудня 2015 року від Управління Державної казначейської служби України в Ямпільському районі Сумської області надійшли пояснення № 01-26-01/1482 від 08.12.2015 року, в яких третя особа зазначила, що не має відношення до спірних правовідносин, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
14 грудня 2015 року відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності стосовно вимог щодо стягнення пені нарахованої за період з 24.12.2012 року по 24.06.2013 року.
12 січня 2016 року позивач надав для долучення до матеріалів справи лист управління державної казначейської служби України в Ямпільському районі Сумської області № 01-26-01/1543 від 24.12.2015 року, в якому зазначено, що 17.12.2012 року Дружбівською міською радою був наданий реєстр бюджетних фінансових зобов'язань на виконання договору від 20.11.2012 № 12-10-04 на суму 338337,60 грн. Управлінням 17.12.2012 року був зареєстрований акт виконаних робіт № 1 від 14.12.2012 року (реєстр бюджетних фінансових зобов'язань від 17.12.2012 №8).
У судовому засіданні 12 січня 2016 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також зазначив, що як вбачаться з листа № 01-26-01/1543 від 24.12.2013 року акт виконаних робіт підписаний сторонами 14.12.2012 року.
Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 12 січня 2016 року просив суд застосувати позовну давність в один рік при вирішенні спору в частині стягнення пені, а також відмовити у позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
16 жовтня 2012 року між сторонами було укладено договір підряду № 12-10-04, за умовами якого позивач зобовязується у 2012 році виконати роботи з комплексної термомодернізації будинку № 20 по вул. Шкільній в м. Дружба Ямпільського району (капітальний ремонт), а відповідач в свою чергу прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.
Відповідно до приписів пункту 4.2 договору, розрахунки здійснюються після предявлення позивачем рахунку на оплату послуг та підписання сторонами акту виконаних робіт КБ-2в, КБ-3.
Матеріалами справи, зокрема, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року підтверджується факт виконання позивачем робіт за договором підряду на загальну суму 338 337 грн. 60 коп. (а.с. 12-16).
18 грудня 2012 року позивачем було виставлено рахунок № 68 від 18.12.2012 року на оплату 338 337 грн. 60 коп.
Розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідачем актів виконаних робіт КБ-2в, КБ-3 (п. 4.4 договору).
Згідно з платіжним дорученням № 6 від 03.11.2015 року відповідач оплатив вартість виконаних робіт в сумі 338 337 грн. 60 коп.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Як свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 6 від 03.11.2015 року, кошти були зараховані на рахунок позивача 09.11.2015 року.
Відповідно до пункту 7.3 договору, у разі несвоєчасної оплати послуг або оплати не в повному обсязі відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день затримки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору підряду свої зобовязання належним чином не виконав, оскільки розрахувався за виконані роботи з порушенням термінів, у звязку з чим останньому відповідно до умов договору підряду та приписів статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 25 444 грн. 89 коп. пені, 252 738 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 28 392 грн. 54 коп. 3% річних.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до приписів статі 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами ( ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідачеві нараховано пеню в сумі 25 444 грн. 89 коп. за період з 24.12.2012 року по 24.06.2013 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 338 337 грн. 60 коп. (а.с. 50).
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Судом встановлено, що акт приймання виконаних робіт за грудень 2012 року не містить дати його підписання сторонами.
Разом з тим, за умовами укладеного між сторонами договору, розрахунки здійснюються після предявлення позивачем рахунку на оплату послуг та підписання сторонами акту виконаних робіт КБ-2в, КБ-3, розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідачем актів виконаних робіт КБ-2в, КБ-3 (п. 4.2, п. 4.4 договору).
Таким чином, оскільки в акті виконаних робіт не вказано дати його підписання, але акт виконаних робіт складений за грудень 2012 року, факт виконання робіт саме в грудні 2012 року сторонами не заперечується, суд, з урахуванням строків розрахунків, визначених у договорі (протягом 3-х банківських днів), вважає правомірним та обґрунтованим нарахування пені, починаючи з 08.01.2013 року (1 січня 2013 року вихідний день, 2,3,4 січня 2013 року строк виконання грошового зобовязання, 08.01.2013 року перший банківський день, початок прострочення виконання грошового зобовязання).
З урахуванням вказаних обставин, судом здійснено перерахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені, за період з 08.01.2013 року по 24.06.2013 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 338 337 грн. 60 коп., згідно з яким розмір пені, що підлягає стягненню становить 23 220 грн. 16 коп.
Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016 та долучений до матеріалів справи.
Відповідач подав заяву та просить суд при вирішенні спору застосувати позовну давність щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення пені.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з приписами статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно з п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені в сумі 25 444 грн. 89 коп. за період з 24.12.2012 року по 24.06.2013 року, 23 листопада 2015 року (заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені б/н від 21.11.2015 року а.с. 50-51).
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2 224 грн. 73 коп. за період 24.12.2012 року по 07.01.2013 року є необґрунтованими, у звязку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
При цьому, враховуючи приписи вищевказаних норм Цивільного кодексу України, строк позовної давності для вимог щодо стягнення пені нарахованої за період з 08.01.2013 року по 24.06.2013 року сплив станом на 24.06.2014 року.
Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, в тому числі те, що позивачем не надано суду доказів щодо наявності поважних причин пропуску позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 23 220 грн. 16 коп. пені нарахованої за період з 08.01.2013 року по 24.06.2013 року, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 28 392 грн. 54 коп. за період з 22.01.2013 року по 08.11.2015 року та інфляційні збитки в сумі 252 738 грн. 19 коп. за період з січня 2013 року по жовтень 2015 року (а.с. 50-51).
Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014 року «Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу, повинно враховуватися, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр». При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Враховуючи вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних збитків, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру. Згідно з розрахунком суду 3 % річних за період з 22.01.2013 року по 08.11.2015 року складають 28 392 грн. 55 коп., інфляційні збитки за період з 08.01.2013 року по 31.10.2015 року 254 058 грн. 68 коп..
Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2016 та долучений до матеріалів справи.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 252 738 грн. 19 коп. інфляційних збитків, 28 392 грн. 54 коп. 3 % річних (в межах розміру заявленого до стягнення).
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 4 216 грн. 95 коп. за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області (41220, Сумська область, Ямпільський район, м. Дружба, вул. С.Гнібеди, 3, код 04058054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дизайн» (41100, Сумська область, м. Шостка, пров. Енгельса, буд. 4, код 34560082) 252 738 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 28 392 грн. 54 коп. 3% річних, 4 216 грн. 95 коп. судового збору.
3.В частині позовних вимог щодо стягнення 25 444 грн. 89 коп. пені у позові відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15.01.2016 року.
Суддя Н.П. Лугова
Судове рішення № 54985987, Господарський суд Сумської області було прийнято 12.01.2016. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 920/1664/15. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: