Рішення № 54985501, 11.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016Справа №910/29377/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу 9765,33 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Яворська К.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - позивач) заявлено позов до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9765,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №330566269.13 від 29.03.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 порушено провадження у справі №910/29377/15, розгляд справи призначено на 21.12.2015.

01.12.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

На підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.12.2015 оголошено перерву до 11.01.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2016 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду 11.01.2016 свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.01.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №330566269.13, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є ОСОБА_3.

Строк дії договору встановлено з 01.04.2013 до 01.04.2014.

18.03.2014 об 11 год. 30 хв. на великій захисній дамбі Проців-Кийлів, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1, не дотрималась безпечного інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Разом з цим, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, під час бокового роз'їзду не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1, що рухався під керуванням ОСОБА_3, в результаті якого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2014 у справі №359/3097/14-п (провадження №3/359/886/2014) встановлено порушення ОСОБА_3 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України, визнано її винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також накладено стягнення у вигляді штрафу.

Також, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2014 у справі №359/3099/14-п (провадження №3/359/887/2014) встановлено порушення ОСОБА_4 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також накладено стягнення у вигляді 6 місяців позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 16.05.2014 у справі №359/3099/14-п (провадження №33/780/379/14) постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2014 щодо ОСОБА_4 в частині накладеного адміністративного стягнення - змінено. Накладено на ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП стягнення у вигляді штрафу.

19.03.2014 вигодонабувач за договором добровільного страхування №330566269.13 від 29.03.2013 - ОСОБА_3, звернулась до позивача з повідомленням про автоаварію, в якому повідомила про факт ДТП, а також із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила сплатити страхове відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер автомотів».

Відповідно до рахунку №1013908 від 19.03.2014, виставленого станцією техобслуговування - ТОВ «Віннер автомотів», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 19530,65 грн. з ПДВ.

Позивач, з урахуванням умов Договору добровільного страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №330566269.13 від 29.03.2013, склав страховий акт №111287 від 20.03.2014, згідно з яким пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 19530,65 грн.

На підставі складеного страхового акту №111287 від 20.03.2014 Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 19530,65 грн. на рахунок СТО - ТОВ «Віннер автомотів», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2569 від 21.03.2014.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування») слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування (шляхом перерахування грошових коштів на СТО), отримало від потерпілого права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на які посилається позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким обопільно спричинено ДТП, належить ОСОБА_5 та знаходився під керуванням ОСОБА_4, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що ОСОБА_4 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, та притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 керував вказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_4 у ДТП встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як законним володільцем даного транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

При цьому, як зазначено вище, дорожньо-транспортна пригода в результаті якої було заподіяно шкоду автомобілю марки «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася як з вини водія вказаного автомобіля, так і з вини водія автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується постановами Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2014 у справі №359/3097/14-п та від 16.04.2014 у справі №359/3099/14-п.

Як роз'яснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст. 440 ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Отже, з урахуванням постанов Бориспільського міськрайонного суду Київської області, вина учасників ДТП визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 50 відсотків.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 уклав з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АС/7713563, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_4 експлуатував автомобіль марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За умовами полісу №АС/7713563, який був чинний на момент спірної ДТП, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 19530,65 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АС/7713563 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом ступінь вини в ДТП володільця автомобіля марки «Porsche», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 (50%), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 9765,33 грн. (19530,65 грн. х 50% = 9765,33 грн.).

Як встановлено в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33; ідентифікаційний код 16285602) страхове відшкодування в розмірі 9765 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.01.16

Суддя О.А. Грєхова