Рішення № 54985322, 14.01.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 р. Справа № 909/1274/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Середюк І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 03680, м. Київ, вул. Тверська, б. 5, в особі його регіональної філії "Львівська залізниця" 79007, м. Львів, вул. Гоголя, б. 1

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" вул. Залізнична, 22, м. Івано - Франківськ,76000

про стягнення заборгованості у сумі 401 653,03 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 09.12.15;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-16/ ЮС від 30.12.15.

ВСТАНОВИВ:

державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення заборгованості у сумі 401 653,03 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в результаті неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору № Л/П-141590/НЮ від 28.07.14 позивачу завдано збитків на суму 1813,03грн., що, у свою чергу, є підставою для стягнення з відповідача передбаченого умовами зазначеного договору штрафу в розмірі 399840,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову частково заперечив та подав заяву про зменшення судом розміру неустойки (вх. № 79/16 від 05.01.16).

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

28.07.2014між Приватним акціонерним товариством Івано-Франківський локомотиворемонтний завод (Виконавець) та Державним територіально-галузевим об"'єднанням Львівська залізниця (Залізниця), укладено договір № Л/П-141590/НЮ модернізацію дрезин типу ДГКу (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору Відповідач (Виконавець) зобовязувався власними засобами та з власних матеріалів надати послуги з модернізації дрезин типу ДГКу згідно з ТУ 35.2-13655435-024:2008, відповідно до додатку №1, а саме дрезин №№ 3052, 3127, 4359, а Позивач (Замовник) - у свою чергу, - прийняти та оплатити надані послуги.

У відповідності з п.7.2 зазначеного договору Виконавець гарантував якість послуг з ремонту вузлів дрезини, що виконуються, протягом гарантійного терміну, встановленого стандартами, але не більше 12 місяців з моменту введення в експлуатацію.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що вартість модернізації дрезин у кількості 3 одиниці типу ДГКУ становила 5997600,00 грн., у тому числі відповідно до додатку №1 вартість модернізації однієї дрезини типу ДГКу 3127 становила - 1999200,00 грн.

Факт здачі дрезини №3127 в модернізацію та її видачі з капітального ремонту підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами від 14.08.14 та 18.12.14.

01.07.2015 о 10 год.17 хв. (в період гарантійного терміну експлуатації) під час виконання маневрової роботи по ст. Калинів в захрестовинній кривій стрілочного переводу №2 стався схід передньої колісної пари вантажної кранової дрезини ДГКу-3127, про що складено акт від 01.07.15, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Акта від 01.07.2015 з метою ліквідації наслідків сходу дрезини було залучено роботу відновного поїзда № 4514, вартість робіт якого згідно з калькуляцією 8/15 становить 1123,32 грн.; витрати Залізниці із залучення автокрана ВС 4897 АТ та Камазу ВС 4903 АТ по ст. Калинів відповідно до калькуляцій від /8.07.2015 становлять 420,97грн. та 268,74грн., відтак вартість збитків, понесених Залізницею, становить 1813, 03 грн.(1123, 32 грн.+ 420, 97 грн. + 268, 74 грн.).

Згідно акта службового розслідування серйозного інциденту від 02.07.15, при огляді дрезини було виявлено, що на колісній парі №103 (яка знаходилась під двигуном) відбувся поперечний злам вісі в районі вісьового редуктора з правої сторони по ходу дрезини. На місці поперечного зламу, при обстеженні вісі №14374- 103 виявлено сліди давньої корозії, яка складає 70% поперечного перерізу, без виходу її на поверхню, що вказує на наявність в ній тріщини, яка могла бути виявлена тільки при ультразвуковому контролі при виконанні повного обстеження на ПрАТ «Івано-Франківський локомотиво-ремонтний завод».

Поряд з цим, відповідно до Акту на видачу з капітального ремонту повної модернізації ДГКу № 3127 від 18.12.2014, згідно Договору, та запису в паспорті на колісну пару №103п.6 "Відомості про обстеження та ремонт колісної пари» 10.11.2014 Відповідачем (Виконавцем) було проведено УЗД та магніто-порошкову дефектоскопію згідно вимог «Технологічної Інструкції № ЛТ69.00.ТІ від 20.09.2006р.».

Як вбачається з позовної заяви, телеграмою від 01.07.2015 (16 год.25 хв.) №8, Виконавцю повідомлялось про факт виявлення дефекту у ремонті та про необхідність прибуття представника виконавця для участі в комісійному складанні акту-рекламації.

03.07.2015 Залізницею за участі представників Виконавця складено акт - рекламацію, яким встановлено, що дефект виник з вини ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод у звязку з неякісним наданням послуг з модернізації, та додано Особисту думку представників Виконавця ОСОБА_3 та ін. Відповідно до зазначеного акту-рекламації відновний ремонт виконується за рахунок ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод.

Пунктом 6.2.5. Договору сторони погодили, що у випадку неякісного надання послуг виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від вартості ремонту дрезини та зобовязується виправити недоліки протягом 10 робочих днів з дня виявлення недоліків.

Враховуючи те, що згідно з Додатком № 1 «Перелік робіт» до Договору, вартість робіт з модернізації дрезини ДГКу-3127 складає 1999200,00 грн., позивачем визначено розмір штрафу за неякісно виконану модернізацію у розмірі 399840,00 грн. (1999200,00 грн. : 100% х 20%).

29.07.15 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №НЗ-1-10/2642 з вимогою сплатити позивачу штраф та понесені збитки, відповіді на яку позивачем не отримано.

Доказів сплати штрафу та збитків відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, за яким відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтєю 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося вище, пунктом 7.2 Договору Виконавець (відповдіач) гарантував якість послуг з ремонту вузлів дрезини, що виконуються, протягом гарантійного терміну, встановленого стандартами, але не більше 12 місяців з моменту введення в експлуатацію.

Факт сходу дрезини в період гарантійного терміну експлуатації підтверджується матеріалами справи і дає підстави для висновку суду про те, що відповідачем порушено вимоги п.3.4.2. Інструкції з огляду, обстеження, ремонту та формування колісних пар спеціального рухомого складу, затвердженої наказом Укрзалізниці від 24.12.07 № 622-Ц.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Наведена правова норма кореспондується зі ст. 906 Цивільного кодексу України: збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано ті обставини, що позивачем понесено збитки у вигляді ліквідації наслідків сходу дрезини. Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним умов договору №Л/П-141580/НЮ від 28.07.14 щодо гарантії якості ремонту. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками обумовлюється тим, що схід дрезини стався саме внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань. При цьому відповідач не довів суду відсутності своєї вини у завданні збитків внаслідок порушення договірного зобов'язання.

Наведене свідчить про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, які дають підстави для покладання на винну сторону відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Таким чином, заявлені позивачем до стягнення збитки в розмірі 1813,03грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

В силу ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктами 6.2.5., 7.3, 7.4 Договору сторони забезпечили виконання зобов"язання неустойкою(штрафом). Зокрема, у випадку неякісного надання послуг виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від вартості ремонту дрезини (п.6.2.5), при виході з ладу дрезини в гарантійний період з необхідністю її повернення на повторний ремонт або при виявленні на дрезині дефектів в період гарантійного терміну - 10% від суми договору (п.7.3, 7.4).

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 399840,00грн. на підставі п.6.2.5 Договору. Однак суд не погоджується із висновками позивача, оскільки зазначеним пунктом договору передбачено сплату виконавцем штрафу у випадку неякісного надання послуг. Враховуючи заперечення представника відповідача та приймаючи до уваги умови договору та матеріали справи, суд констатує, що у спірному випадку підлягає до застосування п.7.4 Договору, який передбачає відповідальність за виявлені дефекти у період гарантійного терміну у розмірі 10% від суми договору.

Таким чином, розмір штрафу повинен розраховуватися у відповідності до п.7.4 договору і складати 199920,00грн.

Водночас у даній справі відповідачем заявлено про зменшення розміру нарахованої позивачем до стягнення неустойки.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини першої статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

Так, за приписами статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Згідно із статтею 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобовязання; незначний розмір понесених позивачем збитків; важливість збереження господарської діяльності відповідача як підприємства; наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; наявність тривалих партнерських стосунків між сторонами у справі; враховуючи, що представник позивача у вирішенні питання щодо стягнення штрафу поклався на розсуд суду, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 5% від розміру, встановленого п.7.4 договору, а саме у сумі 9996,00грн. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 9996,00грн. штрафу та 1813,03грн. збитків.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги наведене та приписи ст.49 ГПК України, судові витрати у справі покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.124 Конституції України, Конвенцією про захист прав та основоположних свобод, ст. ст.11, 22, 509, 525, 526, 546, 547, 549, 610, 611, 612, 614, 623, 627, 629, 901, 906 Цивільного кодексу України, ст.173, 193, 217, 224, 225, 230, Господарського кодексу України, ст. ст. 32-34, 44, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Львівська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Івано - Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення заборгованості у сумі 401 653,03 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (м.Івано-Франківськ, вул.Залізнична, 22, код ЄДРПОУ 13655435) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Львівська залізниця"( 79007, м. Львів, вул. Гоголя, б. 1, код ЄДРПОУ 01059999) 1813,03 (одну тисячу вісімсот тринадцять гривень три копійки) збитків, 9996,00 (дев"ять тисяч дев"ятсот дев"яносто шість гривень) штрафу та 6024,80(шість тисяч двадцять чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору за наступними банківськими реквізитами:ВП "Самбірська дистанція колії", код ЄДРПОУ 0106004, МФО 322959, р/р 2600200497801.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.16

Суддя Матуляк П. Я.