Рішення № 54985314, 12.01.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 р. Справа № 909/1207/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства "Мадеса",

вул. Панікахи, буд.2, корпус 12, офіс 306, м. Дніпропетровськ,49600;

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН

Логіст Продакшн Компані",

юридична адреса:вул.Б.Хмельницького,б.68,м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300;

адреса для листування:вул.Підвальна,б.12, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300;

про: стягнення заборгованості в сумі 487 080,47грн., з яких: 333 000,00грн. - основний борг,

143 004,80грн. - пеня, 7 326,00грн. - інфляційні втрати, 3 749,67грн. - 3% річних,

за участю:

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність б/н від 01.12.2015р.);

від позивача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Мадеса", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" заборгованості в сумі 489 413,46грн., з яких: 333 000,00грн. - основний борг, 125 639,71грн. - пеня, 24 339,00грн. - інфляційні втрати, 6 434,75грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.15р., судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог вх№14025/15 від 24.12.15р., а спір вирішується відповідно до зменшеної ціни позову - 423 203,48грн., з яких: 333 000,00грн. - основний борг, 59 429,73грн. - пеня, 24 339,00грн. - інфляційні втрати, 6 434,75грн. - 3% річних.

Представник позивача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.12.15р. Однак, адресував суду заяву про уточнення позовних вимог б/н від 05.01.16р. (вх№197/16 від 11.01.16р.), в якій просить суд, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 487 080,47грн., з яких: 333 000,00грн. - основний борг, 143 004,80грн. - пеня, 7 326,00грн. - інфляційні втрати, 3 749,67грн. - 3% річних. Судом розцінюється така позиція позивача як збільшення розміру позовних вимог (в межах суми сплаченого судового збору).

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., відповідно до якого, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі збільшеної ціни позову.

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору купівлі - продажу №21/2014 від 27.06.14р., на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача, по видаткових, товарно - транспортних накладних №701 від 01.07.14р., №729 від 16.07.14р., №752 від 28.07.14р., №811 від 07.08.14р., №844 від 28.08.14р., №907 від 03.09.14р., №928 від 15.09.14р., №942 від 22.09.14р., №955 від 29.09.14р., №1022 від 10.10.14р., товар (молоко незбиране згущене), на загальну суму 3 132 461,40грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 333 000,00грн. (2 787 889,50грн. - відповідачем сплачено та здійснено повернення товару на суму 11 571,90грн.);

- п.7.1. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 143 004,80грн. - пені;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої, відповідачу нараховано 7 326,00грн. - інфляційних втрат, 3 749,67грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 625, 712 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги про стягнення 333 000,00грн. - основного боргу, 143 004,80грн. - пені, 7 326,00грн. - інфляційних втрат, 3 749,67грн. - 3% річних, визнав в повному обсязі. Виникнення заборгованості за поставлений позивачем товар, обумовлений Договором купівлі - продажу №21/2014 від 27.06.14р., обґрунтовує важким фінансовим становищем підприємства та відсутністю коштів на рахунках відповідача (заява б/н від 24.12.15р., вх№20290/15 від 24.12.15р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Приватним підприємством "Мадеса" (Продавець/позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі - продажу №21/2014 від 27.06.14р.

Згідно п.1.1. Договору, Продавець зобов"язується продати Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити, відповідно до товаросупроводжувальних документів, товар на умовах і в порядку, обумовлених Договором.

Асортимент, кількість та вартість товару вказується у товаросупроводжувальних документах (накладних). Ціна включає вартість пакування, маркування, навантаження, ПДВ. Після підписання накладних ціна зміні не підлягає (2.1.Договору).

Пунктом 1.2. Договору обумовлено, що право власності на товар, а також усі ризики випадкової загибелі чи пошкодження товару, переходять від Продавця до Покупця з моменту передачі товару Покупцю. Моментом передачі товару вважається підписання представником Покупця відповідної накладної, що свідчить про одержання товару.

Покупець зобов"язується повністю оплатити отриманий за Договором товар не пізніше 35 календарних днів з дати отримання товару (3.2.Договору).

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідача, по видаткових, товарно - транспортних накладних №701 від 01.07.14р., №729 від 16.07.14р., №752 від 28.07.14р., №811 від 07.08.14р., №844 від 28.08.14р., №907 від 03.09.14р., №928 від 15.09.14р., №942 від 22.09.14р., №955 від 29.09.14р., №1022 від 10.10.14р., товар (молоко незбиране згущене), на загальну суму 3 132 461,40грн. В підтвердження факту поставки відповідачу товару, обумовленого Договором купівлі - продажу №21/2014 від 27.06.14р., позивачем подано суду і податкові накладні, рахунки на оплату №701 від 01.07.14р., №729 від 16.07.14р., №752 від 28.07.14р., №811 від 07.08.14р., №844 від 28.08.14р., №907 від 03.09.14р., №928 від 15.09.14р., №942 від 22.09.14р., №955 від 29.09.14р., №1022 від 10.10.14р.

При цьому, як вбачається з банківських виписок ПАТ "Мегабанк", ПАТ "Банк "Софійський" (а.с.80-114), відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар в сумі 2 787 889,50грн., а розхідними накладними №ЛП-0113036 від 08.08.14р., №ЛП-0119390 від 16.09.14р. (а.с.43-44), здійснено повернення товару на суму 11 571,90грн. Проте, відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення повного розрахунку за отриманий товар, і як наслідок, утворилась заборгованість в сумі 333 000,00грн.

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт наявності заборгованості за отриманий товар в сумі 333 000,00грн.

Станом на 12.01.16р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми боргу.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договір купівлі - продажу №21/2014 від 27.06.14р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 333 000,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.1. Договору, встановлено, що у разі порушення Покупцем умов п.3.2. Договору він зобов"язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, зазначеної у товаросупроводжувальних документах на товар, за кожен день прострочення оплати товару.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Доводи позивача визнаються судом переконливими. Відповідач, заявлені до стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій - визнав в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи вищесказане, стягненню в судовому порядку підлягають 333 000,00грн. - основного боргу, 143 004,80грн. - пені, 7 326,00грн. - інфляційних втрат, 3 749,67грн. - 3% річних.

Враховуючи правила ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Мадеса" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані" про стягнення заборгованості в сумі 487 080,47грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДЕЙ-СОН Логіст Продакшн Компані", вул.Б.Хмельницького, б.68, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 37690038) на користь Приватного підприємства "Мадеса", вул. Панікахи, буд.2, корпус 12, офіс 306, м. Дніпропетровськ, 49600 (ідентифікаційний код 30905643) 333 000,00грн. (триста тридцять три тисячі грн. 00коп.) - заборгованості, 143 004,80грн. (сто сорок три тисячі чотири грн. 80коп.) - пені, 7 326,00грн. (сім тисяч триста двадцять шість грн. 00коп.) - інфляційних втрат, 3 749,67грн. (три тисячі сімсот сорок дев"ять грн. 67коп.) - 3% річних, 7 306,20грн. (сім тисяч триста шість грн. 20коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.16р.

Суддя С.Кобецька