Ухвала суду № 54985294, 14.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/102/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.01.2016 Справа № 908/2373/15-г

Суддя Серкіз В.Г., розглянувши заяву Концерну Міські теплові мережі № 6638/20 від 24.12.2015р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р.

по справі № 908/2373/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

про стягнення 237 682 835,54 грн.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 55/2019 від 05.01.2015р.

ОСОБА_2, довіреність № 53/2019 від 05.01.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. по справі № 908/2373/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну Міські теплові мережі на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 164 018 297 грн. 64 коп. основного боргу, 47 974 252 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 8 564 096 грн. 76 коп. 3 % річних, 9 126 189 грн. 04 коп. пені та 73 080 грн. 00 коп. судового збору. Відстрочено виконання рішення суду на 3 (три) місяці. В частині стягнення пені в сумі 8 000 000 грн. 00 коп. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної кампанії Нафтогаз України на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. у справі № 908/2373/15-г залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Концерну Міські теплові мережі на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. у справі № 908/2373/15-г задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. у справі № 908/2373/15-г - частково скасовано. Викладено п.2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 164 018 297 (сто шістдесят чотири мільйона вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 64 коп. основного боргу, 47 797 205 (сорок сім мільйонів сімсот девяносто сім тисяч двісті пять) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 8 555 322 (вісім мільйонів п'ятсот пятдесят пять тисяч триста двадцять дві) грн. 97 коп. 3 % річних, 9 104 380 (дев'ять мільйонів сто чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 03 коп. пені. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто за подання апеляційної скарги з Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 62, 95 грн. Стягнуто за подання позовної заяви з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 70 556, 41 грн.

Постановою Вищого господарського суду Запорізької області від 09.12.2015р. рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі № 908/2373/15-г залишено без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України без задоволення.

05.01.2016р. на адресу господарського суду Запорізької області в порядку ст. 121 ГПК України надійшла заява Концерну Міські теплові мережі № 6638/20 від 24.12.2015р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. по справі № 908/2373/15-г, в якій боржник просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. по справі № 908/2373/15-г на 6 (шість) місяців.

Протоколом розподілу заяви між суддями господарського суду Запорізької області від 05.01.2016р. заяву призначено до розгляду судді Серкіз В.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.01.2016р. прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання на 14.01.2016р.

В судовому засіданні представники Концерну Міські теплові мережі підтримали заяву про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. по справі № 908/2373/15-г, з підстав викладених у заяві № 6638/20 від 24.12.2015р. та підтримали заяву № 128/2/20 від 14.01.2016р. про уточнення заяви про відстрочку виконання рішення і просять суд відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. по справі № 908/2373/15-г до 01.07.2016р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання позивач був попереджений належним чином. Підстави неявки суду не відомі. Клопотання про розгляд заяви без його участі не надходило.

14.01.2016р. на електронну пошту господарського суду Запорізької області надійшло заперечення від 13.01.2016р., в якому Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України просить суд відмовити Концерну Міські теплові мережі в задоволені заяви про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. по справі № 908/2373/15-г.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів до забезпечення позову.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Згідно п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що основним та вирішальним фактом неможливості виконання рішення по справі № 908/2373/15-г є затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2015р. № 1086 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. № 217" порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки (далі Порядок, Постанова № 217). Отже, даними змінами встановлено новий механізм розподілу коштів з урахуванням розрахунку об'єму і вартості газу, спожитого з 01.09.2015р. Порядок не забезпечує рівноцінні права та інтереси всіх учасників задіяних в процесі виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. В умовах різкого зростання тарифів на теплову енергію для населення та відповідно падінням його платоспроможності за спожите тепло, несвоєчасної компенсації з боку держави різниці в тарифах, через що у підприємств ТКЕ суттєво збільшилась заборгованість за природний газ, затверджений порядок лише поглиблює їх і так вкрай важкий фінансовий стан та надає однобічні преференції НАК „Нафтогаз України". Методика розрахунку нормативу відрахувань зі спец рахунку підприємств теплопостачання на рахунки НАК „Нафтогаз України'" за Порядком затвердженим постановою КМУ № 217 у редакції постанови КМУ від 18.12.2015р. № 1086 не дозволяє забезпечувати належну життєдіяльність населених пунктів. Так, розрахунковий середньо виважений норматив відрахування коштів виручки від продажу теплової енергії та послуг з централізованого теплопостачання, які залишаються на січень - лютий у розпорядженні Концерну становить такий відсоток, що цих коштів недостатньо для виплати заробітної плати та податків, та не достатньо для оплати рахунків за електричну енергію та холодну воду, для виконання інвестиційної програми і підтримки нормальної роботи технологічного обладнання в період проходження опалювального сезону 2015-2016 років. Даний порядок розподілу коштів не дозволяє оплату за газ, спожитий зокрема і в 2013 році за договором від 18.03.2013р. № 13/3782-БО-13. Це передбачено п. 23 (Взп, В відр, В под) постанови № 217 (Постанова НКРЕКП від 25.12.2015р. № 3115). Для розрахунку коефіцієнта рівня розрахунків за природний газ, який враховується у формулі розрахунку нормативу починаючи з березня 2016 року, приймається заборгованість за природний газ, що виникла за період лише з вересня 2015 року. Таким чином, «технічний касовий розрив» (тимчасова заборгованість за газ), завідомо включається до розрахунку нормативу. Це приведе до того, що в місяцях опалювального періоду, в яких підприємство теплоенергетики отримують максимальну виручку, вони будуть відраховувати максимальний відсоток за природний газ поточного споживання, при цьому не залишаючи у своєму розпорядженні коштів для забезпечення своєї господарської діяльності, і зокрема розрахунків за рішенням суду по справі 908/2373/15-г, так і для підготовки до нового опалювального сезону. Тобто, на даний час відповідно до встановленого порядку розподілу всі кошти від основної діяльності теплогенерацій надходять на спеціальні рахунки, де згідно встановлених Комісією нормативів здійснюється їх перерозподіл між постачальником природного газу та поточними рахунками теплогенерацій. Починаючи з березня 2016р. відповідно до п. 20 Постанови № 217 для розрахунку нормативу перерахування коштів на рахунок постачальника природного газу (Нгпсо) буде враховуватися коєфіцєнт рівня розрахунків за природний газ (Кр), що спричинить встановлення цього нормативу (Нгпсо) в розмірі 100%. Таким чином відсоток коштів теплопостачальному підприємству складатиме 0%. Водночас, згідно порядку формування тарифів, затверджених постановою КМУ від 01.06.2011р. № 869, економічно обгрунтовані витрати на оплату праці визначаються на підставі державних та галузевих норм витрат ресурсів відповідно до ЗУ „Про оплату праці" із забезпеченням гарантій, передбачених законодавством. За розрахунками Концерну „МТМ" починаючи з січня 2016р. підприємство буде відчувати брак коштів для здійснення заробітної плати. Правовідносини щодо виплати заробітної плати, що складаються між підприємством-роботодавцем та працівником, за своєю правовою природою є такими, які за законом мають пріоритетний характер і.не повинні залежати від інших нормативних чинників. Положеннями статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Згідно ст. 24 Закону України „Про оплату праці" своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Стаття 6 Закону України „Про колективні договори і угоди" визначає неприпустимість дій або бездіяльності органів влади, які можуть заборонити виконання колективних угод (витяг з колективного договору концерну наданий у справу). Згідно ст. 9 Закону України „Про колективні договори і угоди" галузева угода є обов'язковою для суб'єктів, які перебувають в сфері дії сторін, що її підписали. При цьому підприємства відповідно до закону мають перебувати в сфері дії суб'єкта сторони роботодавців. Галузеві норми, які регулюють нормування та оплату праці, згідно ст. 8 Закону України „Про колективні договори і угоди" встановлюється галузевими угодами та згідно ст. 15 Закону України „Про оплату праці" є обов'язковими для дотримання підприємством. Законодавчі чинники повинні враховувати конституційне право працівників підприємства-платника податків на одержання заробітної плати за фактично відпрацьований ними час за рахунок власних коштів підприємства-роботодавця, які призначені для виплати основної заробітної плати працівникам та не можуть бути джерелом погашення заборгованості з інших зобов'язань такого підприємства. Таким чином, виконання рішення суду може призвести до неможливості виконання Концерном „МТМ" та в цілому роботодавця обов'язків за Галузевою угодою і колективним договором з виплати заробітної плати, які відповідно до закону мають першочерговий характер, невиконання яких може завдати великої матеріальної шкоди та обмежити законні права та інтереси працівників підприємства, а це 2 500 осіб, що є порушенням ст. 43 Конституції України.Таким чином, встановлений законодавцем порядок розподілу нормативу коштів унеможливлює виконання одночасно рішення суду по даній справ та здійснювати розрахунки за природний газ, спожитий у 2013 році, а тим більш, ще і нарахованих пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, джерело покриття яких відсутнє у структурі тарифу на теплову енергію та послуги з централізованого гарячого водопостачання.

Заявник також, додатково зазначає, що Концерном „Міські теплові мережі" вживаються заходи для погашення заборгованості за рішенням суду по справі № 908/2373/15-г, а саме на адресу позивача направлений договір реструктуризації заборгованості № 30 та додаткова угода № 3 до діючого договору від 18.03.2013р. № 13/3782-БО-13 про реструктуризацію.

Також, враховуючи дуже складну фінансово - економічну ситуацію на підприємстві, зважаючи, що Концерн „МТМ" має 78,9 млн. грн. заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню Концерном „Міські теплові мережі" за минулі періоди, Запорізька міська рада звернулася до Кабінету Міністрів України та інших профільних міністерств, про участь у вирішення з питання реструктуризації заборгованості з НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ минулих періодів. За сприяння уряду Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 25.11.2015р. № 3222-06/39393-06 повідомило про створення наказом Міненерго вугілля від 04.11.2015р. № 700 робочої групи, на розгляд якої буде подано пропозицію щодо розгляду питання реструктуризації заборгованості Концерну "МТМ" за природний газ, спожитий до 01.01.2014р. (підтверджуючи документи додаються до матеріалів справи).

До кола причин тяжкого економічного стану Концерну "МТМ" відносяться також дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Заборгованість населення перед Концерном "МТМ" виникла по деяких підставах, що не залежать від волі самого Концерну "МТМ", зокрема, що норми діючих на цей час законів (а саме частини 7 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження") захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач. Субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких виплат.

Крім того, Концерну "МТМ" просить суд прийняти до уваги той факт, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014р. "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (з наступними змінами та доповненнями) постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, регулюється порядок розподілу коштів отриманих Концерну "МТМ", без згоди на це Концерну "МТМ". Прострочка платежів Концерну "МТМ" об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, у зв'язку з введенням в дію порядку примусового перерозподілу грошей, які направляються до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та не передбачають погашення існуючого боргу і нарахувань на суму боргу перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України". При цьому, слід зауважити, що у разі отримання заборгованості з різниці у тарифах з Державного бюджету України упродовж 2016 року та надходження коштів від споживачів, стягнення коштів органами ДВС України з боржників підприємство зможе повністю розрахуватися з позивачем та погасити заборгованість.

Приймаючи до уваги заяву Концерну Міські теплові мережі, враховуючи всі вищевикладені обставини, суд вважає за можливе задовольнити заяву Концерну Міські теплові мережі та відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. по справі № 908/2373/15-г до 01.07.2016р.

Суд вважає, що відстрочка виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. по справі № 908/2373/15-г буде сприяти захисту інтересів обох сторін та позитивно вплине на господарську діяльність боржника.

Керуючись ст. 86, 121 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Концерну Міські теплові мережі № 6638/20 від 24.12.2015р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. по справі № 908/2373/15-г до 01.07.2016р. задовольнити.

2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області 18.06.2015р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. по справі № 908/2373/15-г до 01.07.2016р.

.

Суддя В.Г. Серкіз