Ухвала суду № 54983945, 13.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7574/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Бистрик Г.М., Межевича М.В.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа: Державне підприємство "Понінківське" про стягнення коштів в рахунок погашеного податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Шепетівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Відповідач) про стягнення з Відповідача податкового боргу Державного підприємства "Понінківське" в сумі 75 474,49 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДП "Понінківське" перебуває на податковому обліку в Шепетівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засноване Мінагрополітики України та належить до сфери управління Мінагрополітики України.

За даними позивача ДП "Понінківське" має податковий борг на суму 75 474,49 грн., у тому числі: 24 422,27 грн. - податки і збори не віднесені до інших категорій; 2 000,00 грн. - бюджетні позички; 1 188,96 грн. - податок на прибуток підприємств; 45 361,89 грн. - земельний податок з юридичних осіб; 1 311,37 грн. - єдиний податок з сільськогосподарських виробників; 1 190,00 грн. - частина чистого прибутку державних підприємств.

Крім того, судом встановлено, що позивачем враховуючи вимоги статті 59 Податкового кодексу України, виставлено податкові вимоги від 05 жовтня 2001 року №1/155 та від 06 лютого 2002 року №2/18.

Однак, суму боргу ДП "Понінківське" сплачено не було.

04.09.2014 року позивач звернувся до Міністерства аграрної політики та продовольства України з поданням за № 1965/10/190 щодо стягнення податкового боргу ДП "Понінківське", в якому з посиланням на положення ст.96 Податкового кодексу України просив розглянути питання щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

За результатами розгляду вказаного подання, Міністерство аграрної політики та продовольства України надано відповідь від 17.10.2014 року № 37-13-1-15/15920, де повідомило позивача, що виконання обов'язків директора ДП "Понінківське" покладено на ОСОБА_2, якого попереджено про погашення податкового боргу в найкоротші терміни, а погашення всіх видів кредиторської заборгованості та покращення розрахунків з бюджетом державними підприємствами, які входять до сфери управління Мінагрополітики знаходяться на постійному контролі.

Позивач вважає, що з боку відповідача, відповідних дій щодо виконання вимоги податкового органу не відбулося, а тому він звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу ДП "Понінківське" з Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Суду першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стаття 96 Податкового кодексу України регулює погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Так, відповідно до пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.2.4. виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Пункт 96.3 статті 96 Податкового кодексу України встановлює, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

З наведених норм вбачається, що положення пунктів 96.2 та 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, якими встановлені особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, підлягають застосуванню лише після вчинення податковим органом заходів, передбачених статтею 95 цього Кодексу, а саме у разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що Шепетівська ОДПІ має довести, що майно ДП "Понінківське" не підлягає приватизації, та вжиття нею вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу, а також дотримання всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Мінагрополітики України поданням про стягнення з останнього сум податкового боргу ДП "Понінківське" та звернення з відповідним позовом.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач вживав наступні заходи зі стягнення податкового боргу ДП "Понінківське": направлено третій особі податкові вимоги від 05 жовтня 2001 року №1/155 та від 06 лютого 2002 року №2/18; рішеннями судів стягнено з третьої особи спірні суми податкового боргу; надіслано банкам інкасові доручення; направлено запити до реєструючи органів, а саме до Центру ДАІ м. Шепетівка

Проте, під час розгляду справи Шепетівською ОДПІ не надано доказів звернення до суду із позовами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків; доказів того, що отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна ДП "Понінківське", не покриває його суму податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, більше того, матеріали справи не містять доказів продажу майна ДП "Понінківське", внесеного у податкову заставу; позивач не надав доказів відсутності у третьої особи іншого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Окрім того, позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо виявлення додаткових джерел погашення податкового боргу ДП "Понінківське", а саме - дебіторської заборгованості підприємства, вжиття заходів щодо стягнення цих сум з дебіторів боржника та недостатності стягнутих коштів для цілей погашення податкового боргу підприємства.

Наведене у свою чергу свідчить про недоведеність вжиття Шепетівською ОДПІ всіх вичерпних заходів з погашення податкового боргу ДП "Понінківське" за рахунок його коштів та майна, у тому числі за рахунок додаткових джерел, що є передумовою стягнення з Мінагрополітики України податкового боргу підприємства.

Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не вживалися будь-які заходи, які б підтверджували, що ним було виконано повний перелік дій, встановлених законодавчими актами, щодо порядку стягнення податкового боргу з підприємства. Зокрема, доказів вжиття заходів з продажу наявного майна ДП "Понінківське", не надано.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08.06.2015 року у справі №2а-13949/12/2670, де чітко визначено, що статтею статті 96 ПК України встановлено обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку пункту 96.2 статті 96 ПК України до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків боржника, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.

Крім того, суд першої інстанції вірно звертає увагу на ту обставину, що ДП "Понінківське" відсутнє в Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"; у згаданому Переліку за кодом 00412582 значиться Радгосп "Понінківський" (281000, Полонський район, с. Понінки), разом з тим, позивачем не доведено, що ДП "Понінківське" є правонаступником Радгосп "Понінківський" та не підлягає приватизації.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення факту, що ДП "Понінківське" не підлягає приватизації, та про не дотримання позивачем обов'язкового порядку погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі.

Долучені відповідачем до апеляційної скарги документи не спростовують висновки суду першої інстанції. Так, копії довідки та статутів ДП «Понінківське» та копія довідки з Міністерства юстиції України не підтверджують вчинення контролюючим органом всіх необхідних заходів, передбачених чинним законодавством України, щодо погашення податкового боргу ДП «Понінківське» за рахунок його власних коштів та майна, у тому числі за рахунок додаткових джерел.

Посилання апелянта на ту обставину, що на даний час відсутній керівник ДП «Понінківське», в зв'язку з чим, контролюючий орган не може встановити наявність чи відсутність додаткових джерел погашення податкового боргу ДП «Понінківське», колегія суддів не приймає до уваги, так як встановлення повної відсутності власних коштів та майна, у тому числі додаткових джерел є передумовою стягнення з Мінагрополітики України податкового боргу підприємства.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції про протиправність дій позивача.

Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Г.М. Бистрик

М.В. Межевич

Повний текст ухвали виготовлено 14 січня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Межевич М.В.