Постанова № 54983863, 12.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа № 906/1568/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" на рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2015 року у справі № 906/1568/15 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед"

до Новоград-Волинської районної державної адміністрації

про стягнення 95900,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю

Постанова виноситься 12.01.2016 року, оскільки в судовому засіданні 22.12.2015 року оголошувалась перерва до 12.01.2016 року.

В судовому засіданні 12.01.2016 року відповідно до ст.ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" (далі - Товариство) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Новоград-Волинської районної державної адміністрації (далі - Адміністрація) про стягнення збитків у розмірі 95900,00 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Адміністрація, порушивши умови договору від 14.11.2013 року, розрахувалась із ним лише 15.04.2015 року. За цей час були внесені зміни до Податкового кодексу України. Тому Товариство, діючи відповідно до вимог чинного Податкового кодексу України, в декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року збільшило свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 95900,00грн. В результаті у Товариства замість від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за результатами квітня 2015 року виникло позитивне значення такої різниці. Збільшення податкового зобов'язання за квітень 2015 року призвело до того, що Товариство було позбавлене можливості скористатись від'ємним значенням різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у наступних звітних (податкових) періодах, що стало причиною збільшення його витрат внаслідок сплати до бюджету податку на додану вартість в розмірі, що на 95900,00 гривень більше, ніж розмір податку на додану вартість, який Товариство мало б сплатити у разі своєчасного виконання Адміністрацією свого грошового зобов'язання за договором. Так, Товариство за результатами господарської діяльності у квітні - серпні 2015 року сплатило до бюджету податок на додану вартість в розмірі 124765,00 гривень, в той час як, за умови своєчасного виконання Адміністрацією своїх грошових зобов'язань за договором, мало сплатити до бюджету податок на додану вартість у розмірі 28865,00 (124765,00 - 95900,00) гривень. Товариство вважає, що внаслідок порушення Адміністрацією грошового зобов'язання за договором воно понесло збитки в сумі 95900,00 гривень.

Адміністрація в судових засіданнях суду першої інстанції проти позову заперечувала. Вказувала, що вона є державною установою, фінансується з державного бюджету та включена до Реєстру неприбуткових організацій і установ. У 2013 році за рахунок коштів, виділених з державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 3511210 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій", Адміністрація уклала з Товариством договір 1т від 14.11.2013 року та отримала Кабінет діагностичний рухомий "КРАС" ТУ У 26.6-38183326-003:2-12. Проте, у 2013 році частина субвенції з району була знята, що не дало можливості оплатити придбане медичне обладнання. У 2014 році ця субвенція була знята у повному обсязі. Станом на 01.01.2014 кредиторська заборгованість в сумі 1370000,00 грн. була визнана Державною казначейською службою за Новоград-Волинською райдержадміністрацією. 25.03.2015 рішенням районної ради було внесено зміни до районного бюджету на 2015 рік про виділення коштів з районних, сільських, селищних рад та за рахунок залишків бюджетних коштів, що надало можливість 14.04.015 розрахуватися за пересувний флюорограф у розмірі 1370000,00 грн. Після погашення заборгованості Товариство наполягало на зміні умов договору, а саме, пропонувало підписати додаткову угоду, відповідно до якої Адміністрація повинна сплатити податок на додану вартість за ставкою 7% відсотків у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 та внесених змін до п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, який було доповнено підпунктом "в", згідно з яким операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затверджених Кабінетом Міністрів України, оподатковуються за ставкою 7% ПДВ. Згідно наведеної норми об'єктом оподаткування є операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів та медичних виробів, а відтак зазначена норма, з огляду на принцип дії закону у часі, не може бути підставою для внесення змін до Договору щодо товарів, які вже ввезено та поставлено замовнику, тобто райдержадміністрації. При цьому Адміністрація наголошувала, що п. 3.2 договору 1 т від 14.11.2013 року визначено, що товар не оподатковується ПДВ згідно п.п. 197.1.27 п. 197.1. ст. 197 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 із змінами та доповненнями (редакція, яка діяла на момент проведення конкурсних торгів та укладення договору та відноситься до виробів медичного призначення за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 08.08.2011 року), що звільняло від оподаткування податком на додану вартість операцію з постачання такого товару.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.11.2015 року у справі № 906/1568/15 в позові відмовлено.

Товариство із вказаним рішенням не погодилось, звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2015 року у справі № 906/1568/15 скасувати, посилаючись на те, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Адміністрацією подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона проти доводів скарги заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не узгоджуються з приписами чинного законодавства, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представник Товариства підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Представник Адміністрації у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, доповненнях до неї та відзиві доводи сторін, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Матеріали даної справи свідчать, що 14.11.2013 року між Товариством (постачальник/позивач) та Адміністрацією (замовник/відповідач) укладений договір № 1т, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовнику автомобіль спеціальної призначеності (код предмета закупівлі - 29.10.5). Кабінет діагностичний рухомий "КРАС" ТУ У 26.6 - 38183326 - 003:2012 (далі - товар), зазначений в специфікації (додаток 1), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його (п. 1.1 договору). Найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначено в специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору). Згідно п. 3.1 договору загальна сума цього договору складає 1370000,00 грн. без ПДВ. Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що товар не оподатковується ПДВ згідно п.п. 197.1.27 п. 197.1. ст. 197 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями. Оплата за товар, який надано постачальником, проводиться за фактом поставки протягом 10 календарних днів у разі наявності та в межах відповідних бюджетних призначень (п. 4.1 договору).

Товариство на виконання умов договору від 14.11.2013 року поставило Адміністрації товар, визначений специфікацією, що підтверджується видатковою накладною № СФ-00032 від 13.12.2013 року, довіреністю № 34 від 12.12.2013 року, а також актом здавання-приймання медичного обладнання від 13.12.2013 року.

01.01.2014 року Товариство отримало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Адміністрація оплатила поставлений товар 14.04.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 14.04.2015 року.

За даними Товариства, отримавши 15.04.2015 року оплату за товар у розмірі 1370000,00грн., воно нарахувало собі податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 7% від отриманих коштів, які внесло до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року, таким чином збільшивши свої податкові зобов'язання з ПДВ на 95900,00 грн.

Витрати Товариства на сплату податку на додану вартість підтверджуються податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень - серпень 2015 року, а також платіжними дорученнями № 296 від 15.05.2015 року, № 298 від 18.05.2015 року, № 347 від 19.06.2015 року, № 391 від 29.07.2015 року та № 443 від 15.09.2015 року.

Товариство стверджує, що грошові кошти в розмірі 95900,00грн. є завданими збитками. Оскільки його права порушені Адміністрацією, то воно звернулось до суду з вимогою про стягнення з останньої вказаної суми.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що предметом спору по даній справі є не встановлення правомірності сплати Товариством податку на додану вартість, а встановлення факту наявності підстав для відшкодування збитків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1-3 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Товариство просить стягнути з Адміністрації збитки, спричинені сплатою податку на додану вартість внаслідок внесених змін в податкове законодавство.

Однак, невиконання особою податкових зобов'язань чи порушення приписів податкового законодавства не визнається Цивільним кодексом України підставою для покладення на неї цивільно-правової відповідальності, до якої відносяться збитки.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Приписами пункту 4 статті 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності, загальними умовами якої є протиправний характер поведінки особи, на яку передбачається покласти відповідальність, або настання інших, спеціально передбачених законом чи договором обставин.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

З аналізу змісту наведених правових норм вбачається, що протиправною в розумінні зазначених норм визнається поведінка, яка порушує норми цивільного права, які містять певні заборони або імперативні правила.

Разом з тим, позивачем не доведено спричинення йому збитків відповідачем у контексті приписів Цивільного кодексу України.

Зміна у подальшому норм законодавства, яке діяло на час укладення між сторонами договору, не є підставою для визнання однієї сторони договору винною у понесених іншою стороною витратах. За порушення зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену умовами цього договору та нормами законодавства.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Товариство набуло статусу платника податку на додану вартість 01.01.2014 року, тобто вже після укладення договору та його виконання Товариством. Як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час розгляду апеляційної скарги, є чинними положення п. 3.1 та п. 3.2 договору. Зміни в договір щодо сплати податку на додану вартість внесені не були. Внесення змін до Податкового кодексу не тягне за собою автоматичну зміну умов договорів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Усе вищенаведене дає підстави апеляційному суду вважати, що твердження скаржника, викладені в його апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами.

Враховуючи, що скаржник не надав доказів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що його заперечення позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2015 року у справі № 906/1568/15 винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України , Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілатанмед" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2015 року у справі № 906/1568/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.