Постанова № 54983437, 11.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016 року Справа № 904/6229/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.

при секретарі судового засідання: Крицька Я.Б.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №19 від 16.02.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 адвокат, довіреність №16-16 від 04.01.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 року у справі № 904/6229/15

за позовом Публічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш" м. Павлоград, Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" м. Дніпропетровськ

про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування у загальному розмірі 332 495 грн. 76 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство завод "Павлоградхіммаш" в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" суму недоплаченого страхового відшкодування у загальному розмірі 332 495 грн. 76 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 212 632 грн. 31 коп. - сума недоплаченого страхового відшкодування;

- 47 763 грн. 63 коп. - пеня;

- 2 569 грн. 06 коп. - 3% річних;

- 69 530 грн. 76 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 року (головуючий суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" на користь Публічного акціонерного товариства заводу "Павлоградхіммаш" - 212 632 грн. 31 коп. - недоплаченого страхового відшкодування, 46 260 грн. 64 коп. - пені, 62 954 грн. 53 коп. - інфляційних втрат, 2 429 грн. 25 коп. - 3% річних, 6 485 грн. 54 коп. частину витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідачем не в повному обсязі здійснено страхову виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Не погодившись з зазначеним рішенням Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення, а саме в частині недоплаченого страхового відшкодування стягнути 23 565 грн. 90 коп., в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних відмовити в повному обсязі.

При цьому, скаржник посилається на те, що вказаним рішенням не було враховано положень Договору, які регламентують порядок визначення величини страхового відшкодування.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок страхового відшкодування повинен бути здійснений у відповідності до умов пункту 18.3. Договору, враховуючи часткову виплату, наступним чином: 293 932,31 грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) - 81 300,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) = 212 632 грн. 31 коп.

В той же час, судом не було звернуто увагу на надану Позивачем ОСОБА_3 серія ААЕ №0090755 від 20.03.2015 року про продаж пошкодженого ТЗ «TOYOTA VENZA», д/н НОМЕР_1 на суму 189 066,41 грн., відповідно до якої Позивач отримав від даного продажу відшкодування за залишок від пошкодженого транспортного засобу.

Згідно норм п. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Отже, на думку скаржника, правильним є наступний вид розрахунку страхового відшкодування: 293 932,31 грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) - 81 300,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 189 066,41 ( кошти від реалізації залишків ТЗ) = 23 565,90 грн.

Враховуючи вищезазначене, скаржник вважає, що розгляд справи було здійснено без повної оцінки діючого законодавства, без взяття до уваги усіх наданих доказів по справі, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Крім того, вважає, що рішення про стягнення з Відповідача пені, інфляційних витрат, 3% річних суперечить ч. 2 п. 18.14.8. Договору, відповідно до якого у випадку судового розгляду суперечки, виконання зобов'язань Страховика у відношенні виплати страхового відшкодування після одержання судового рішення не вважається простроченням. При цьому, у відношенні Страховика не застосовуються норми п. 18.18. цього Договору і відповідні норми цивільного законодавства України.

Тому, вважає нарахування пені, інфляційних витрат, 3% річних, необґрунтованим, так-як обовязок сплати додаткового страхового відшкодування виникне разом із вступом в дію рішення суду першої інстанції.

Публічне акціонерне товариство завод "Павлоградхіммаш" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, позивач у відзиві зазначає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, встановивши вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ в розмірі 293 932,31 грн., саме на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження 1012/14/14 від 16.12.2014 р., т. я. зазначене експертне автотоварознавче проведено відповідно до умов Договору страхування.

Враховуючи співвідношення вартості застрахованого ТЗ на день ДТП - 416 540,22 грн. та вартості відновлювального ремонту - 293 932,31 грн., то з урахуванням п. 18.4 Договору страхування застрахований ТЗ не є фізично знищеним (конструктивно загиблим), так як вартість відновлювального ремонту не перевищує/дорівнює 80% від вартості застрахованого автомобіля на день настання страхового випадку.

Умовами договору страхування не передбачено зменшення суми страхового відшкодування на вартість пошкодженого транспортного засобу чи суми його реалізації, в разі не визнання застрахованого автомобіля фізично знищеним.

В судовому засіданні 11.01.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

05.11.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" (страховик) та Публічним акціонерним товариством заводом "Павлоградхіммаш" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 23.0015868.03, предметом якого є страхування транспортного засобу - "Toyota Venza", 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Публічному акціонерному товариству заводу "Павлоградхіммаш" (а.с.21).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 годин 09.11.2013 до 24:00 год. 08.11.2014 (а.с.14-19).

З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2014 о 23:40 годині на вул. Космічній в районі будинку 30 в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу "Mazda-3", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9452775 та довідкою № 007761 від 20.10.2014 (а.с.22).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було, зокрема, пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.22).

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5, водія транспортного засобу "Mazda-3", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Отже, вина ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена у судовому порядку (а.с. 24).

Відповідно до умов пунктів 16.1. договору у разі настання події, яка може у подальшому кваліфікуватись як страховий випадок, страхувальник зобов'язаний, зокрема:

- протягом одного робочого дня з моменту, коли страхувальнику стало відомо про подію, яка, згідно з переліком застрахованих ризиків, може бути визнана страховим випадком, відправити страховику інформацію про цю подію (по факсу, телеграфу, електронною поштою тощо) за формою, встановленою страховиком. Перевищення зазначеного строку є припустимим тільки у випадку, коли страхувальник не мав фізичної можливості своєчасно направити це повідомлення, зокрема, внаслідок ушкодження здоров'я під час настання цієї події;

- при настанні страхового випадку пред'явити представнику страховика для огляду пошкоджений транспортний засіб або залишки від нього, а також пошкоджені частини і деталі або залишки від них до розбирання чи ремонту і погодити зі страховиком порядок і строки подальших дій з врегулювання збитку;

- при настанні подій, з числа застрахованих згідно до умов договору, в найкоротший строк повідомити про подію відповідні в компетентні органи (МВС, ДАІ, службу пожежної охорони тощо) про факт настання випадку;

- вжити всіх можливих заходів для зменшення шкоди, заподіяної застрахованому ТЗ;

- повідомити страховика, у зв'язку з заподіянням шкоди транспортному засобу, про можливість пред'явлення права вимоги до третіх осіб, винних у заподіянні збитків;

- передати страховику документи, які є у страхувальника, необхідні для виплати страхового відшкодування;

- поставити пошкоджений транспортний засіб на узгоджену зі страховиком СТО в узгодженому з ним порядку.

Відповідно до матеріалів справи позивачем 20.10.2014 року було повідомлено про настання страхового випадку, що мав місце 20.10.2014 о 23 год. 40 хв. в телефонному режимі та транспортовано евакуатором пошкоджений автомобіль "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на станцію технічного обслуговування ТОВ фірма "ОСОБА_6, ЛТД".

Як зазначає відповідач у своїх поясненнях, о 02 год. 30 хв. 21.10.2014, це відбулося без узгодження, але і без заперечень на це з боку страховика, так як дана станція є офіційним представником марки "Toyota". Після чого представником страхувальника було надано заяву про настання страхового випадку, зареєстрованої за №11898 від 27.10.2014 із наданням копії посвідчення водія ОСОБА_4 серія ЯАВ №006090, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, серія САО № 283369 від 06.11.2012, копії довідки ВДАІ з місця ДТП № 007761 від 20.10.2014, передбачених умовами пункту 16 договору (а.с. 153, 154, 69-70, 90-91).

Після отримання від страхувальника копій необхідних документів, підтверджуючих факт настання страхового випадку, страховик, з метою встановлення обсягу збитку звернувся до оцінювача ОСОБА_7, який діє на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 307-ПК від 27.03.2014, для з'ясування вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 127).

Як зазначає відповідач, на огляді пошкодженого автомобіля, що проводився на території станції технічного обслуговування ТОВ фірма "ОСОБА_6, ЛТД" був присутній представник страхувальника - ОСОБА_8 (а.с. 116 на звороті). При цьому, позивач заперечує факт присутності його представника, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи довідку, підписану головою правління Публічного акціонерного товариства заводу "Павлоградхіммаш" - ОСОБА_4 та начальником УП - ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_8 працював на підприємстві в період з 17.06.2010 водієм автотранспортних засобів, але 13.01.2014 був звільнений з підприємства за власним бажанням. Отже, ОСОБА_8 не є працівником Публічного акціонерного товариства заводу "Павлоградхіммаш" (а.с.62).

За завою відповідача (а.с.127) суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_7 було складено звіт № 010412/75 про проведення оцінки вартості шкоди, спричиненої власнику автомобіля Toyota Venza, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску (а.с.96-109), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту склала 389 376 грн. 64 коп.; ринкова вартість зазначеного автомобіля склала 403 123 грн. 00 коп.

Відповідно до калькуляції від 06.01.2015 № 11898 вартість відновлювального ремонту внаслідок пошкодження транспортного засобу - автомобіля "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 389 376 грн. 64 коп. (а.с.118-124).

При цьому, відповідачем була отримана комерційна пропозиція від 20.01.2015, в якій ОСОБА_10 пропонував придбати залишки пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю "Toyota Venza" 2012 року випуску за 260 700 грн. (а.с. 156).

Так, 23.01.2015 листом № 22 страховиком було надіслано страхувальнику інформацію щодо координат покупця залишків пошкодженого автомобіля, страховий акт та угоду про визначення розміру страхового відшкодування (повідомлення про вручення від 06.02.2015) (а.с.52-54). Але вказані документи не були підписані зі сторони позивача.

Сторонами у пункті 18.1. договору був визначений перелік документів для здійснення виплати страхового відшкодування страховику. Якщо документи, зазначені в пункті 18.1.1 - 18.1.9. договору, не надані у повному обсязі та/чи у потрібній формі, або оформлені із порушенням існуючих норм (відсутні номер, дата, штамп, підписи, з виправленням тексту тощо), то виплата страхового відшкодування не проводиться до ліквідації цих зауважень. Повідомлення про це страховик надсилає страхувальнику рекомендованим листом, який має бути відправлено протягом 10 робочих днів з дня отримання зазначених документів. Страховик має право затребувати також інші документи, наявність яких підтверджує причини та обставини страхового випадку та розмір збитків, якщо відсутність таких документів робить неможливим для страховика визначити факт, причини та обставини настання страхового випадку та визначити розмір завданого збитку. Строк складання страхового акту при цьому продовжується до моменту отримання таких додаткових документів та інформації. При виникненні спору щодо необхідності наявності таких додаткових документів, обов'язок довести необхідність в їхній наявності лежить на страховику (пункти 18.1.11 та 18.1.12. договору).

30.01.2015 страховиком було отримано заяву про виплату страхового відшкодування від 06.01.2015, та на її підставі було здійснено виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок страхувальника у розмірі 81 300 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2080 від 03.02.2015 (а.с.63).

Розрахунок суми страхового відшкодування був здійснений відповідачем наступним чином: 380 000,00 грн. (страхова сума) - 260 700,00 грн. (вартість залишків ТЗ після ДТП) - 38 000,00 грн. (франшиза 10% від страхової суми) = 81 300,00 грн. (страхове відшкодування).

Факт виплати свідчить про те, що позивачем було дотримано умови договору, що визначають процедуру звернення із відповідною заявою до відповідача, а отже заперечення відповідача в цій частині не приймаються до уваги колегією суддів.

Оскільки відповідно до даних звіту № 010412/75 ринкова вартість транспортного засобу - "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 403 123 грн. 00 коп. (а.с.106), а вартість відновлювального ремонту складає 389 376 грн. 64 коп., то враховуючи умови пункту 18.4. договору, відповідачем вказаний автомобіль було визнано конструктивно загиблим та здійснені подальші дії з урахуванням вищезазначеного пункту договору.

А саме, відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування на підставі пункту 18.4.1. в розмірі страхової суми за договором, але не більше ринкової вартості ТЗ (ДО) на день настання страхового випадку до моменту його настання, яка відповідно до пункту VII розділу 1 договору складає 380 000 грн. 00 коп. При цьому, у зв'язку з тим, що пошкоджений транспортний засіб не було передано відповідачу, то ним вказана сума була зменшена на:

- суму, яка була запропонована відповідачу в оплату (купівлю) залишків автомобілю (260 700,00 грн.);

- згідно з пунктом VII розділу 1 договору на 38 000 грн. 00 коп. - безумовної франшизи за ризиком повної конструктивної загибелі, що становить 10% від страхової суми на момент укладання договору.

Отже, відповідачем була визначена сума страхового відшкодування у розмірі 81 300 грн. 00 коп. та, відповідно, 03.02.2015 вказана сума була сплачена позивачу (а.с. 53, 54).

ОСОБА_6, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до положень статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страховим випадком, у відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 23.0015868.03 від 05.11.2013 дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано пошкоджень автомобілю "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, є страховим випадком.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що проведена відповідачем процедура оцінки розміру збитків, завданих власнику автомобілю "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не відповідає умовам договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 23.0015868.03 від 05.11.2013, а отже звіт № 010412/75 від 20.10.2014 не може бути належним доказом на підтвердження вартості відновлювального ремонту (389 376 грн. 64 коп. згідно звіту), ринкової вартості зазначеного автомобіля (403 123 грн. 00 коп.), як наслідок, віднесення пошкодженого автомобілю до конструктивно загиблого, а отже, є неправомірним здійснений на підставі його даних розрахунок суми страхового відшкодуванням - 81 300 грн. 00 коп., з огляду на наступні умови договору.

Відповідно до пункту 17.8. договору вибір документів, що підтверджують розмір збитків і на підставі яких проводиться розрахунок та виплата суми страхового відшкодування, здійснюється виключно страховиком. При цьому, навіть якщо застосовуються документи, зазначені в пункті 17.7.1., страховик може вимагати проведення автотоварознавчої експертизи та складання акту, зазначеного в пункті 17.7.2. договору. Проведення експертизи та отримання акту, зазначеного в пункті 17.7.2., є обов'язковим при повній конструктивній загибелі транспортного засобу, а також за наявності обставин, що надають страховику можливість після виплати страхового відшкодування скористатись правом вимоги до осіб, відповідальних у настанні збитків.

Згідно з пунктом 17.7.2. акт (висновок) автотоварознавчої експертизи, яка проведена спеціалізованою організацією відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України і діючої на дату настання події. Вибір експертної організації здійснюється страховиком або має бути погоджено з ним страхувальником або уповноваженою ним особою. Витрати на послуги експертів сплачуються страховиком.

Таким чином, звіт № 010412/75 від 20.10.2014 не може вважатися актом (висновком) автотоварознавчої експертизи, яка проведена спеціалізованою організацією відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України, що підтверджується наданими відповідачем сертифікатом № 17068/14 від 17.10.2014, кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача від 29.05.2008, посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача від 27.03.2014 року.

Відповідач, розуміючи свій обов'язок за договором щодо підтвердження факту повної конструктивної загибелі транспортного засобу, саме актом (висновком) автотоварознавчої експертизи, вищезазначену експертизу не провів.

Позивачем було подано заяву про проведення автотоварознавчого дослідження, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу - автомобілю "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.10.2014.

За результатами вказаного дослідження було складено висновок № 1012/14/14 експертного дослідження по визначенню вартості матеріальних збитків від 16.12.2014 та встановлено наступне:

- ринкова вартість автомобілю "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 416 540 грн. 22 коп.;

- вартість відновлювального ремонту автомобілю "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 293 932 грн. 31 коп. (а.с.29-46).

Під час огляду транспортного засобу був присутній представник відповідача - ОСОБА_11, при цьому, будь-яких зауважень чи заперечень з приводу обраного позивачем судового експерта висловлено не було. Доказів зворотного до матеріалів справи сторонами не надано. Підпис представника відповідача також вчинено без будь-яких застережень (а.с.38 на звороті).

Отже, з системного аналізу всіх матеріалів справи та умов договору, суд прийшов до висновку, що вказаний висновок № 1012/14/14 від 16.12.2014 є належним доказом підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.10.2014 року.

Доходячи вказаного висновку, судом було також враховано, що кваліфікація експерта, що проводив автотоварознавчу експертизу, підтверджена належними доказами, а висновок № 1012/14/14 від 16.12.2014 складений у відповідності до умов пунктів 17.7.2. та 17.7.3. договору.

На теперішній час транспортний засіб "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 проданий позивачем третій особі, а отже, його огляд та дослідження на теперішній час є неможливим.

Таким чином, враховуючи висновки, викладені у висновку № 1012/14/14 від 16.12.2014, транспортний засіб "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не може вважатися повністю конструктивно (фактично) загиблим, в розумінні пункту 18.4. договору, оскільки згідно вказаного висновку, ринкова вартість автомобілю "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 416 540 грн. 22 коп., а вартість відновлювального ремонту становить 293 932 грн. 31 коп., тобто менше 80 % від дійсної ринкової вартості ТЗ та/або на день настання страхового випадку.

Отже, вказана обставина також підтверджує неправомірність здійсненого відповідачем розрахунку страхового відшкодування (його прядок, методика, застосовані величини), а також свідчить про правомірність позовних вимог позивача в цій частині.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, умови пункту 18.3. договору передбачають, що при пошкодженні транспортного засобу внаслідок настання ризиків "Збиток - ДТП", "Збиток - ПДТО" та "Збиток - Стихійні лиха та ІТП" (крім випадку повної конструктивної загибелі ТЗ чи ДО) розмір страхового відшкодування визначається у розмірі збитку, який підлягає відшкодуванню згідно умов договору, за вирахуванням франшизи, передбаченої договором.

Розмір збитку, який підлягає відшкодуванню згідно умов договору визначається страховиком з використанням наступної формули:

У = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де

1) Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

2) См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

3) Сс - вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

4) Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Враховуючи викладені вище обставини, господарський суд прийшов підставного висновку щодо неправомірності віднесення пошкодженого в ДТП транспортного засобу - "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 до повністю конструктивно (фактично) загиблого в розумінні умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 23.0015868.03 від 05.11.2013, оскільки вказаний факт не був підтверджений належними та допустимими доказами, а отже проведений відповідачем розрахунок суми страхового відшкодування також є неправомірним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, дослідивши та проаналізувавши всі наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що розрахунок страхового відшкодування повинен бути здійснений у відповідності до умов пункту 18.3. договору, враховуючи часткову виплату, наступним чином: 293 932 грн. 31 коп. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) - 81 300 грн. 00 коп. (сума виплаченого страхового відшкодування) = 212 632 грн. 31 коп.

При цьому, умовами договору страхування не передбачено зменшення суми страхового відшкодування на вартість пошкодженого транспортного засобу чи суми його реалізації, в разі не визнання застрахованого автомобіля фізично знищеним.

У звязку з чим, твердження апеляційної скарги про те, що сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на вартість реалізації застрахованого автомобіля в пошкодженому стані є безпідставним, та повністю суперечить умовам Договору страхування.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки сплати страхового відшкодування, колегія суддів встановила, що строк його оплати є таким, що настав 12.02.2015 року, у звязку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу - суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 212 632 грн. 31 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

У пункті 18.18. договору сторони передбачили, що при порушенні строку здійснення страхової виплати страховик сплачує штраф (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що відповідачем його зобов'язання за договором були порушені, позивачем була нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем в період з 03.02.2015 по 01.07.2015 в сумі 47 763 грн. 63 коп.

У зв'язку з простроченням відповідачем повного виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у строк, визначений умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по червень 2015 року у загальному розмірі 69 530 грн. 76 коп., та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 03.02.2015 по 01.07.2015 у загальній сумі 2 569 грн. 06 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Господарським судом підставно встановлено, що Позивачем розрахунок здійснений за невірно визначеним періодом прострочення, оскільки під час його визначення позивачем не було враховано положень пункту 18.15. договору.

Так, згідно з пунктом 18.15. договору строк виплати страхового відшкодування за ризиками "Збиток-ДТП", "Збиток-ПДТО" та "Збиток-Стихійні лиха та ІТП" складає 15 робочих днів після одержання страховиком всіх необхідних документів та складання страхового акту, з врахуванням умов, зазначених в пункті 18.10. договору.

Так, страховий акт було складено 22.01.2015, а отже граничний строк виплати страхового відшкодування є 12.02.2015 року.

Отже, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснений позивачем, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Згідно з пунктом 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення виконання грошового зобовязання, прийшла до висновку, що господарський суд правильно задовольнив дані вимоги про стягнення з Відповідача на користь позивача втрати від інфляції у сумі 62 954 грн. 53 коп. за період прострочення з березня 2015 року по червень 2015 року, пеню в сумі 46 260 грн. 64 коп. та 3 % річних в сумі 2 429 грн. 25 коп. за період прострочення з 13.02.2015 року по 01.07.2015 року, оскільки прострочення оплати страхового відшкодування з боку відповідача мало місце.

Щодо заперечень відповідача, викладених у поясненнях про недотримання позивачем процедури звернення для отримання страхового відшкодування, передбаченої умовами договору, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку від 27.10.2014 (а.с.153). При цьому, не приймаються заперечення відповідача щодо неналежного її оформлення з посиланням на те, що вказана заява підписана невстановленою особою, оскільки вказані твердження не були підтверджені жодним доказом, крім того, представниками позивача у судових засіданнях вказане твердження також заперечувалось.

Страховий акт було складено відповідачем 22.01.2015. Також вказаний акт надсилався позивачем відповідачу разом з листом від 23.01.2015 № 22 (а.с.52-54).

При цьому, Закон України "Про страхування" та норми Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини у сфері страхування, пов'язують виплату страхового відшкодування не з наявністю чи відсутністю певних документів, а з настанням страхового випадку. І саме настання страхового випадку є підставою для виплати страхового відшкодування, а відсутність будь-якого необхідного документа може бути підставою лише для відстрочення терміну виплати страхового відшкодування до його надання.

Отже, заперечення відповідача, пов'язані з недоліками документів, які надавались позивачем, не можуть прийматися до уваги судом. Крім того, слід зазначити, що сплативши 03.02.2015 року страхове відшкодування в сумі 81 300 грн. 00 коп., відповідач підтвердив дотримання умов договору позивачем в цій частині, а також відсутність підстав для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, передбачених пунктом 18.13. договору, а також відсутність підстав для затримки виплати страхового відшкодування, передбачених пунктом 18.12. договору.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що згідно умов ч. 2 п. 18.14.8 частини Б Договору страхування у Відповідача не виникає обов'язку щодо сплати пені, інфляційних витрат та 3% річних Позивачу, за несвоєчасну виплату/доплату страхового відшкодування з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. п. 18.14.8 частини Б Договору страхування страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник або експлуатант порушив встановлені в цьому договорі строки повідомлення Страховика та/або компетентні органи про настання страхового випадку без поважних причин.

Згідно ч. 2 п. 18.14.8 частини Б Договору страхування у випадку виникнення суперечки щодо визнання причин поважними, будь-яка зі сторін має право звернутися до суду. У випадку судового розгляду суперечки, виконання зобовязань страховика у відношенні виплати страхового відшкодування після одержання судового рішення не вважається простроченим. При цьому до Страховика не застосовуються норми п. 18.18

Договору, і відповідні норми цивільного законодавства України.

Проте, як вбачається із рішення суду першої інстанції та матеріалів даної справи, Позивач у визначені Договором страхування термін та спосіб повідомив Відповідача та

ДАІ про настання ДТП (страхового випадку). Відповідно до апеляційної скарги, зазначена встановлена обставина Відповідачем не оскаржується.

Отже, за умови відсутності суперечки щодо строків повідомлення Страховика та компетентні органи про настання страхового випадку, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 2 п. 18.14.8. Договору. У звязку з чим, нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних необхідно здійснювати саме з часу прострочення виконання грошового зобовязання, тобто з 13.02.2015 року, а не після вступу в дію рішення суду першої інстанції.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 року у справі № 904/6229/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 14.01.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Подобєд