Рішення № 54983150, 21.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р.Справа № 922/2590/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Закрите акціонерне товариство "Укрбудтрансгаз", м. Київ 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна Інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків до ТОВ "Руновщина", м. Харків 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, м. Полтава про зобов'язання повернути майно за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_2, договір про надання прав. допомоги №08-074КА від

08.07.13 року,

3-тя особа (ДІСГ в Х/області) - не з'явився,

3-тя особа (ОСОБА_1В.) - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Укрбудтрансгаз" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобов`язати ТОВ "Руновщина" вчинити дії щодо повернення майна, переданого на відповідальне зберігання по договору відповідального зберігання №11/11/13, а саме: кукурудзу фуражну 3-го класу у кількості 1200,00 тонн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 27.04.15р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 10.06.15р. за клопотанням (вх.№22908) відповідача призначено по справі комплексну судову експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 та зупинено провадження по справі.

02.12.15р. до господарського суду Харківської області було повернуто матеріали справи №922/2590/15 з висновком експерта.

Листом суду від 02.12.15р. сторін було повідомлено про необхідність з'явитись до господарського суду "14" грудня 2015 року о (об) 12-10 год. для вирішення питання щодо поновлення провадження по справі та подальшого її розгляду.

14.12.15р. представник позивача надав заяву про зміну найменування позивача на Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) "Укрбудтрансгаз" та надав відповідні документи.

Суд задовольнив вказану заяву ухвалою від 14.12.2015р.

14.12.15р. представник позивача надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ч.1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 14.12.2015р. судом було продовжено строк розгляду справи за межі встановленого ч.1 ст. 69 ГПК України двохмісячного терміну на 15 днів та поновлено провадження у справі і призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21 грудня 2015 року об 11:30 годині.

21.12.15р. представник позивача надав письмові пояснення по справі в яких просить суд позовні вимоги задовольнити.

21.12.15р. представник відповідача надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 21.12.15р. не з`явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.15р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представники третіх осіб в судове засідання 21.12.2015 року не з'явилися.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

В матеріалах справи міститься договір відповідального зберігання №11/11/13 від 11 листопада 2013 р. та копія акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 11.11.2013р., які підписані у місті Київ з боку поклажодавця - головою правіння ОСОБА_4 від імені ЗАТ Укрбудтрансгаз, та з боку зберігача - ОСОБА_1, як директором ТОВ Руновщина.

На договорі міститься відбиток печатки з боку ЗАТ Укрбудтрансгаз, використання якої у господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Також, на вказаних договорі та акті міститься відбиток печатки ТОВ Руновщина із зображенням будівлі за пагорбом і трьох колосків.

10.09.2013 року ТОВ "Руновщина" було опубліковано в газеті "Еко-Панорама" оголошення про втрату печатки ТОВ "Руновщина", яка має наступний вигляд: середина відбитку печатки окреслена колом, в якому у верхній його частині схематичне зображення одноповерхової будівлі зі складним дахом, що стоїть нібито за пагорбом та імітація горизонту декількома лініями; у лівій нижній частині міститься схематичне зображення трьох колосків, а з центру і праворуч відбитку міститься напис у чотири рядки: перший рядок - ТОВАРИСТВО, другий рядок - з ОБМЕЖЕНОЮ, третій рядок - ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, четвертий рядок - "РУНОВЩИНА" та зазначило, що вказану печатку слід вважати недійсною.

Таким чином, оголошення про недійсність печатки, відбиток якої міститься на договорі відповідального зберігання №11/11/13 від 11.11.2013р. та акті приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 11.11.2013р. оприлюднено 10.09.2013 року.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2013 у справі №922/3916/13 були встановлені обставини, про те, що ОСОБА_1 був незаконно призначений на посаду директора ТОВ Руновщина 23 вересня 2013 року, не мав повноважень щодо укладання правочинів від імені ТОВ Руновщина та не мав повноважень діяти в інтересах товариства у зв'язку із незаконністю його призначення. В свою чергу рішенням також встановлено, що Повне мале підприємство Імпульс незаконно став учасником ТОВ Руновщина, не мало права призначати на посаду директора ТОВ Руновщина ОСОБА_1, не мало право приймати будь-які рішення на загальних зборах ТОВ Руновщина, а отже рішення, що були прийняті за участю ПМП Імпульс є незаконними (а.с.№102-118 том 1).

Рішеннями судів у вказаній справі також встановлено, що вказана печатка, яка міститься на спірному договорі №11/11/13 від 11.11.2013 р. та акті від 11.11.2013р. є недійсною.

На час розгляду цієї справи вказане рішення суду у справі №922/3916/13 вже переглянуте в апеляційному та касаційному порядку, набрало законної сили, є чинним на теперішній час.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаними рішеннями судів у господарській справі №922/3916/13 були встановлені обставини, які виключають наявність у ОСОБА_1 повноважень на укладання правочинів від імені ТОВ Руновщина.

Таким чином, вищенаведені обставини, що були встановлені у господарській справі №922/3916/13 не потребують доведенню у даній справі.

Судом встановлено, що відповідачем були подані заяви до Зачепилівського РВ ГУМВС України, прокуратури Харківської області, Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України з приводу рейдерського захоплення ТОВ "Руновщина", незаконного розпорядження ОСОБА_1 і ОСОБА_5, ОСОБА_6 майном товариства і укладання незаконних правочинів цими особами від імені ТОВ Руновщина.

23 вересня 2013 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення за вищезазначеними заявами було внесено до ЄРДР за №12013220290000244.

Перевіряючи факт вчинення самої господарської операції щодо передачі позивачем майна на відповідальне зберігання відповідачу, суд бере до уваги висновок судової економічної експертизи № 6543 від 24.11.2015 року, документи щодо зберігання зерна та кукурудзи у ТОВ Руновщина, висновки акту податкової перевірки № 3/20-16-22/30385932 від 16.01.2015р. щодо взаємовідносин відповідача з контрагентами та обсягів господарських операцій у період, коли був підписаний договір відповідального зберігання та акт, установчі документи сторін та інші документи у матеріалах справи, і надає їм оцінку у сукупності.

Створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспромож-ного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу регулюється Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відповідно до ст.3 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні, дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна.

Відповідно до ст.1 цього ж Закону, виробництво зерна - діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства;

власник зернового складу - фізична особа - підприємець, яка є власником зерносховища, учасник повного, командитного товариства, товариства з додатковою відповідальністю, що здійснює діяльність зернового складу, або учасник інших видів товариств (у тому числі акціонер акціонерного товариства), частка якого перевищує 10 відсотків у статутному капіталі юридичної особи - зернового складу;

зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; зерновий склад - субєкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобовязань за складськими документами на зерно;

зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо);

зернопереробні підприємства - підприємства, які приймають, зберігають та переробляють зерно, зокрема борошномельні, крупяні, комбікормові, олієекстракційні, спиртові солодові пивзаводи;

інфраструктура ринку зерна - комплекс виробничих і невиробничих формувань, які забезпечують умови виробництва зерна, його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування, кредитно-фінансові та інші послуги;

реєстр зерна (заставного зерна) - система обліку інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку;

реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів;

складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ст.5 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні, суб'єктами ринку зерна є: суб'єкти виробництва зерна, суб'єкти зберігання зерна.

Відповідно до ст.6 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні, суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна.

Відповідно до ст.7 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні, суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Судом встановлено, що ТОВ Руновщина є суб'єктом виробництва зерна, а отже є суб'єктом зберігання зерна. Водночас, ТОВ Руновщина не є та не може бути зерновим складом, оскільки створено у формі товариства з обмеженою відповідальністю, не має відповідного сертифікату, не включене до переліку зернових складів тощо.

Таким чином, ТОВ Руновщина має право зберігати у власних або орендованих приміщеннях власне зерно у порядку, передбаченому законом та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003р. № 510, яким затверджено Порядок випуску бланків складських документів, їх передачі та продажу зерновим складам, з урахуванням того, що на виробників зерна не поширюються норми, які є обов'язковими для зернових складів.

Відповідно до ст.10 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні, Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання ринку зерна шляхом: запровадження декларування зерна, що знаходиться на зберіганні на зернових складах, а також зерна, що зберігається субєктами виробництва зерна та іншими субєктами господарювання у власних або орендованих зерносховищах.

Відповідно до ст. 19 Закону, декларування зерна - діяльність суб'єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах. Порядок декларування зерна визначається Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти зберігання зерна несуть відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у декларації, відповідно до закону.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.20 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні, декларації подаються щомісяця:

зерновими складами - щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву);

суб'єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.

У матеріалах справи містяться декларації про обсяг зберігання власного зерна ТОВ Руновщина станом на 01.09.2013р., 01.10.2013р., 01.11.2013р., 01.11.2013р., відповідно до яких, на склад відповідача кукурудза 3-го класу у кількості 1200 тон у листопаді 2013 року не надходила.

Більш того, відповідач зазначає, що, оскільки, ТОВ Руновщина не є зерновим складом, тому зберігання іншого, зерна, ніж власного, у його складах на умовах зберігання його, як власного зерна, - є неможливим.

Вказаним Законом передбачений відповідний порядок складського зберігання зерна, що належить іншим власникам.

Так, відповідно до ст. 24 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Регламент зберігання зерна та продуктів його переробки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

У матеріалах справи міститься акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 11.11.2013р., який складений у місті Києві. При цьому в акті зазначено, що відповідач прийняв майно - кукурудза фуражна 3-го класу за адресою Харківська область, Зачепилівський район, село Рунівщина, однак, місцезнаходження ТОВ Руновщина вказане у Рівненській області Березнівський район село Тишіця.

Документи, які б підтверджували транспортування вказаного майна на склад за вказаною у акті документі та його оприбуткування на складі у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні, зернові склади зобов'язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання. Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи не містять реєстру зерна, який би підтверджував прийняття вказаного у акті майна позивача на зберігання.

У випадку, якщо позивач мав відносини з відповідачем, як із зерновим складом, то стаття 37 зазначеного Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні передбачає, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання. Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відносини, що виникають при обігу складських документів, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням встановлених цим Законом особливостей.

Відповідно до ст.45 цього ж Закону, зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 11.11.2013р., копія якого міститься в матеріалах справи, не відповідає вимогам, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003р. №510, яким затверджено Порядок випуску бланків складських документів, їх передачі та продажу зерновим складам, та не відноситься до складських документів, які підтверджують прийняття майна на склад для зберігання, що встановлені статтею 36 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні.

Також, слід звернути увагу на те, що відповідно до предмету діяльності ЗАТ Укрбудтрансгаз, зазначеного у ст. 4 статуту позивача, дійсного на час укладання вказаного договору відповідального зберігання, ЗАТ Укрбудтрансгаз не здійснював діяльність у сфері сільського господарства, у тому числі й з купівлі-продажу зерна або інших сільськогосподарських товарів.

Суд бере до уваги висновки, викладені в акті податкової перевірки №3/20-16-22/30385932 від 16.01.2015 року (а.с. № 2-14 том 3), відповідно до якого ТОВ Руновщина не мало господарських операцій з ЗАТ Укрбудтрансгаз у період з 2013 по 2014 роки включно, ЗАТ Укрбудтрансгаз відсутній у переліку котрагентів ТОВ Руновщина, з якими у вказаний період останнє мало взаємовідносини.

В матеріалах справи також міститься висновок судової економічної експертизи № 6543 від 24.11.15р., з якої вбачається, що підтвердити факт передачі позивачем на зберігання зерна відповідачу не надається за можливе, тобто станом на 11.11.2013 р. не підтверджується достатніми доказами факт передачі 1200 тон кукурудзи фуражної 3-го класу на зберігання відповідачу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд критично ставиться до твердження позивача про наявність підстав для повернення майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про відсутність достатніх законних підстав для задоволення позову ЗАТ Укрбудтрансгаз, оскільки доводи позивача не підтверджуються належними доказами, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, в задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Крім того, також підлягають стягненню з позивача на користь відповідача витрати, понесені відповідачем на оплату судової економічної експертизи № 6543 у розмірі 11088,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, ч.3 ст.35, ст.ст. 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" (03061, м. Київ, вул. Суздальська, буд. 13, код ЄДРПОУ 24937036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" (61082, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30385932) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн. та витрати по оплаті судової експертизи у розмірі 11088,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_7