Рішення № 54982418, 11.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2016Справа №910/27717/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»доПриватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування»простягнення 5 152,25 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - ПАТ «СК «УСГ») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування» (надалі - ПАТ «ПРОСТО-Страхування») про стягнення 5 152,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СК «УСГ» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-2850-13-00064 від 27.03.2013 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Toyota Land Cruiser 150 VX, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Multivan, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «ПРОСТО-Страхування» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/6101110, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.11.2015 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 18.11.2015 р. та 09.12.2015 р. розгляд справи відкладався на 09.12.2015 р. та 11.01.2016 р. відповідно у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, 22.12.2015 р. до канцелярії суду подав клопотання, в якому розгляд справи просив здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103036988405.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2013 р. між ПАТ «СК «УСГ» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-2850-13-00064 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Toyota Land Cruiser 150 VX, реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема на випадок настання страхових випадків, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

03.02.2014 р. о 12:30 год. по вул. Гетьмана, 25 в м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля Toyota Land Cruiser 150 VX, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Volkswagen Multivan, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що спричинило пошкодження обом транспортним засобам.

Факт скоєння ДТП підтверджується відомостями про дорожньо-транспортну пригоду №9344618.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Соломянського районного суду м. Києва від 25.02.2015 р. у справі №760/2923/14-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

03.02.2014 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля Toyota Land Cruiser 150 VX, реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО для здійснення відновлювального ремонту.

На підставі страхового акту №ДККА-34347 від 06.02.2014 р., виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Україна» (згідно заяви страхувальника) суму страхового відшкодування у розмірі 24 446,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2625 від 06.02.2014 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9344618 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Multivan, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди Toyota Land Cruiser 150 VX, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_2 та знаходився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Volkswagen Multivan, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Multivan, реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована «ПРОСТО-Страхування» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/6101110.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем набуто право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, у розмірі 24 446,64 грн.

При цьому, що безпосередньо з Договору вбачається, що автомобіль Toyota Land Cruiser 150 VX, - 2011 року випуску, тобто строк його експлуатації на момент настання ДТП не перевищував 7 років. Тому, з огляду на положення п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування, розмір якого визначено без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс №АІ/6101110) передбачено, що франшиза за вказаним полісом становить 0,00 грн.

Листом №01-2446 від 07.05.2015 р. відповідач повідомив позивача про визнання події від 03.02.2015 р. страховим випадком та прийняття рішення про виплати на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 19 294,39 грн.

Враховуючи визначені полісом №АІ/6101110 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір права вимоги, яку набув позивач, а також часткову сплату суми страхового відшкодування, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5 152,25 грн. (24 446,64 грн. - 19 294,39 грн.) у строк до моменту звернення ПАТ «СК «УСГ» до суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «ПРОСТО-Страхування» на користь ПАТ «СК «УСГ» суми страхового відшкодування у розмірі 5 152,25 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 5 152 (п'ять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.01.2016 р.

Суддя В.П. Босий