Рішення № 54982295, 14.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015

Справа №910/25945/15

Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТ-Світлотехніка”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-К”

про стягнення 20 389,78 грн.

за участю представників:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “АСТ-Світлотехніка” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-К” про стягнення 18 691,42 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 80/15 від 24.03.2015 в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-К” утворилась заборгованість.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю “АСТ-Світлотехніка” просило суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати поставленої продукції в сумі 13 927,20 грн., пеню у сумі 3 045,27 грн., штраф у сумі 696,36 грн. та 20 % річних у сумі 1 022,59 грн., а всього – 20 047,89 грн.

У подальшому позивач неодноразово збільшував позовні вимоги, остаточно (заява від 10.12.2014 р.) просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати поставленої продукції в сумі 13 927,20 грн., пеню у сумі 4 194,17 грн., штраф у сумі 696,36 грн. та 20 % річних у сумі 1 572,05 грн., а всього – 20 389,78 грн.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі. У минулому судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома, поважних причин неявки та неподання доказів відповідачем судом не встановлено.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що 24.03.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АСТ-Світлотехніка” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торг-К” (покупець) був укладений договір поставки № 80/15 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставляти продукцію виробничо-технічного та побутового призначення з найменуванням, зазначеним у видаткових накладних, а відповідач зобов’язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, приймати й оплачувати цю продукцію в кількості, асортименті, цінам відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних.

Асортимент, ціна та кількість товару наведені у підписаних сторонами видаткових накладних (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціни та кількість товару вказані у видатковій накладній на кожну окрему партію товару, що оформлена належним чином.

Згідно п. 5.2 договору строк оплати товару, що поставляється становить 30 (тридцять) календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару. За домовленістю сторін в кожному окремому випадку строк оплати поставленого товару може бути змінений, про що зазначається у відповідному рахунку-фактурі, який виставлений на ім’я покупця, або специфікації.

Взаєморозрахунки з відповідачем здійснюються за договором в цілому. Всі платежі спрямовуються в першу чергу на погашення дебіторської заборгованості, що виникла раніше (п. 5.4 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, підписи яких завірені печатками, і дійсний до 31.12.2015, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань згідно з умовами договору. У разі відсутності до дати закінчення терміну дії договору від будь-якої з сторін письмового повідомлення про розірвання договору, термін дії даного договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно, без складання додаткових угод до даного договору (п. 12.2 договору).

У судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання умов зазначеного договору поставив ТОВ “Торг-К” товар на загальну суму 20 450,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 22 від 17.04.2015 р., № 19 від 17.04.2015 р., № 23 від 17.04.2015 р. та поясненнями представника позивача.

Разом з тим, відповідач зі свого боку зобов'язання щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, частково оплатив товар на суму 6 523,20 грн., про що свідчать банківськи виписки з рахунку позивача.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості поставленого товару у сумі 13 927,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині заявлені обгрунтовано та з відповідача підлягає стягненню заборгованість у сумі 13 927,20 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 4 194,17 грн. за період з 17.05.2015 р. по 09.12.2015 р. та штраф у сумі 696,36 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку недотримання умов оплати, що передбачені п. 5.2. договору позивач має право нарахувати відповідачу пеню, розраховану від суми простроченої сплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка є дійсна на час нарахування пені, за кожний прострочений день оплати

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 3 836, 51 грн., тобто меншій сумі, ніж просив позивач, оскільки нарахування пені здійснюється на наступний день, після настання строку розрахунків, тобто з 18.05.2015 р., а також позивачем не дотримано вимог ч. 6 ст. 232 ГК України в частині 6-ти місячного строку нарахування пені.

Також пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що покупець, який прострочив оплату товару більше ніж на 10 календарних днів, повинен виконати свої зобов’язання та сплатити штраф у розмірі 5 % від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Проведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 5 % від суми заборгованості у сумі 696,36 грн. суд вважає обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 20 % річних у сумі 1 572,05 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що покупець, який прострочив оплату товару більше ніж на 10 календарних днів, сплачує 20 % відсотків річних як боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

Провівши власний перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими, але з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 % річних - у сумі 1 411,80 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки нарахування матеріальних втрат здійснюється на наступний день, після настання строку розрахунків, тобто з 18.05.2015 р.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТ-Світлотехніка” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-К” про стягнення 20 389,78 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-К” (03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 15, ідентифікаційний код 38365337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТ-Світлотехніка” (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203, літ. А, ідентифікаційний код 39393590) основну заборгованість у сумі 13 927 (тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 20 коп., пеню у сумі 3 836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 51 коп., штраф у сумі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 36 коп. та 20 % річних у сумі 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 80 грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-К” (03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 15, ідентифікаційний код 38365337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТ-Світлотехніка” (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203, літ. А, ідентифікаційний код 39393590) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн. 06 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 грудня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 21 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна