Ухвала суду № 54982197, 13.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/16/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.01.2016 Справа № 908/698/15-г

Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка подана у справі № 908/698/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства „Київсільелектро (вул. Льва Толстого, буд. 55-А, м. Київ, 01032)

до Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)

Про стягнення 35 935 801 грн. 57 коп. та зобовязання відповідача прийняти в експлуатацію закінчений обєкт будівництва

За участю представників:

Від стягувача: ОСОБА_1 дов. №12-137 від 16.11.2015р.

Від заявника (боржника): ОСОБА_2 дов. № 41 від 31.12.2015р., ОСОБА_3 дов.

№ 38 від 31.12.2015р.

Від ВДВС: ОСОБА_4 дов. № 20-22/561 від 30.12.2015р.

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015р. до господарського суду Запорізької області за вх. 008-32/18602 надійшла скарга Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 908/698/15-г.

В скарзі заявник просить: 1) визнати дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 49390248 неправомірними; 2) визнати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.11.2015р. про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Запорізької області по справі № 908/698/15-г від 27.05.2015р. недійсною; 3) визнати дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо арешту коштів ВАТ „Запоріжжяобленерго в рамках виконавчого провадження ВП № 49390248 неправомірними; 4) визнати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.11.2015р. про арешт коштів ВАТ „Запоріжжяобленерго в рамках виконавчого провадження ВП № 49390248 недійсною; 5) визнати дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо арешту майна ВАТ „Запоріжжяобленерго та оголошення заборони на його відчуження в рамках в виконавчого провадження ВП № 49390248 неправомірними; 6) визнати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження ВП № 49390248 недійсною, з підстав, вказаних у скарзі.

Заявник надав суду письмові пояснення від 06.01.2016р. №3/7юр., де вказав наступне: на розгляді в суді перебуває скарга ВАТ «Запоріжжяобленерго» на дії відділу приму сового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. по справі № 908/698/15-г про затвердження мирової угоди між ПАТ «Київсіль електро» та ВАТ «Запоріжжяобленерго» та подальшого примусового виконання. При цьому зміст ухвали не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановле ним законодавством. В ухвалі не зазначено дані щодо розміру і строків погашення заборго ваності. Порядок погашення заборгованості (сума та строки погашення) визначено відповід ним графіком, що є додатком до мирової угоди, але який не відображений в ухвалі від 27.05.2015р. ОСОБА_2 того, в ухвалі не визначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання з урахуванням графіку погашення заборгованості. Відповідно до позиції Пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в постанові від 26.12.2011р. № 18, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не міс тить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Отже, ухвала суду від 27.05.2015р. не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою, та не могла бути підставою для відк риття виконавчого провадження. Даний факт також було встановлено судом. Ухвалою суду від 14.12.2015р. встановле но, що при винесенні ухвали про припинення провадження по справі № 908/698/15-г від 27.05.2015р. були допущені описки в резолютивній частині ухвали, а саме, не зазначено по рядок погашення заборгованості. ОСОБА_2 того, суд доповнив ухвалу від 27.05.2015р. новим аб зацом, яким встановив строк пред'явлення ухвали до виконання. Таким чином, відкриття виконавчого провадження 17.11.2015р. є незаконним. Всі по дальші виконавчі дії та прийняті постанови у виконавчому провадженні, відкритому без ная вних правових підстав, також є незаконними. На виконання ухвали суду від 14.12.2015р., якою відкладено розгляд скарги, повідом ляю наступне: 1. Станом на 06.01.2016р. заборгованість ВАТ «Запоріжжяобленерго» перед ПАТ «Київсільелектро» погашена частково в сумі 4 274 758,34 грн., з яких: 3 302 713 грн. 33 коп. перераховано ВАТ «Запоріжжяобленерго» самостійно на ра хунок ПАТ «Київсільелектро». Про часткове погашення відомлено Орган виконання 03.12.2015р. Копія заяви додана Стягувачем до заперечень на скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 24.11.2015р. в рамках даної судової справи, що є під твердженням перерахування коштів за мировою угодою. 972 045 грн. 01 коп. списано з рахунків ВАТ «Запоріжжяобленерго» у виконавчому провадженні ВП № 49390248, про що зазначено Органом виконання в постанові від 28.12.2015р. про арешт коштів боржника. 2. В постанові про арешт коштів боржника від 17.11.2015р. зазначено про арешт коштів, що містяться на рахунках, відкритих на ім'я ВАТ «Запоріжжяобленерго» в Філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк», що є порушенням норм діючого законо давства, а саме: ст. 52 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на по точних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статті 15 Закону України «Про електроенергетику»; ст. 65 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження», якою виключено можливість стягненню в порядку, встановленому цим Законом, коштів, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статті 15і Закону України «Про електроенергетику»; ст. 151 Закону України «Про електроенергетику», відповідно до якої на поточ ні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зо бов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2006р. № 1004 визначено уповно важеним банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії, відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». В зазначеній банківській установі відкрито поточні рахунки зі спеціальним режимом використання виключно для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку елек тричної енергії України та спожиту електричну енергію. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в уста новах уповноваженого банку - АТ «Ощадбанк» оптовому постачальнику електричної енер гії, енергопостачальним компаніям (ліцензіати НКРЕ з постачання електричної енергії за ре гульованим тарифом) та їх структурним підрозділам, затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 27.12.2011р. № 112.

Стягував ПАТ „Київсільелектро надав суду заперечення на скаргу від 14.12.2015р., де вказав наступне: В проваджені господарського суду Запорізької області знаходилась справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 35 935 801 грн. 87 коп. та зобов'язання відповідача прийняти в експлуатацію закінчений об'єкт будівництва. 10 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Київсільелектро» та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» укладена мирова угода в рамках судової справи № 908/698/15-г, що знаходилася на розгляді господарського суду Запорізької області. Дана мирова угода була затверджена ухвалою суду від 27.05.2015р., в якій зокрема зазначено, що дана ухвала господарського суду Запорізької області у справі №908/698/15-г є виконавчим документом, набирає чинності з 27.05.2015р. Внаслідок порушення відповідачем за справою умов мирової угоди, що затверджена ухвалою суду, позивач був змушений звернутися до виконавчої служби задля її примусового виконання. Так, 17 листопада 2015 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження. Не погодившись із прийнятими постановами, відповідач звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, якою зокрема просить визнати дії державного виконавця з приводу відкриття виконавчого провадження неправомірними, а постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та інші постанови про проведенню виконавчих дій недійсними. В своїх доводах Відповідач посилається на порушення норм діючого законодавства, але Позивач не погоджується із ними, ухвалу господарського суду Запорізької області про затвердження мирової угоди за справою № 908/698/15-г від 27.05.2015р. вважає такою, що відповідає нормам діючого законодавства та обов'язковою до виконання, дії державного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження та проведення по ньому виконавчих дії, вважає правомірними та такими, що відповідає нормам діючого законодавства, враховуючи наступне: 1. У першому пункті скарги Відповідач стверджує, що ухвала господарського суду по справі № 908/698/15-г від 27.05.2015р. про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленого законодавством. На думку Відповідача в ухвалі не зазначено дані щодо розміру і строків погашення заборгованості. Порядок погашення заборгованості (сума і строки погашення) визначено відповідним графіком, що є додатком до мирової угоди, але який не відображений в ухвалі від 27.05.2015 р. ОСОБА_2 того, Відповідач зазначив, що в ухвалі не визначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Але, відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Пунктом 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали у господарських справах у випадках, передбачених законом. Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", що виконавчі документи такого роду можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. 4.2 цієї ж статті встановлено, що строки зазначені вище встановлюються з дня після набрання ними юридичної сили. Виходячи із тексту ухвали, остання набрала чинності з 27.05.2015р. Статтею 78 ГПУ України передбачено затвердження господарським судом мирової угоди сторін шляхом винесення ухвали. Вимоги до виконавчого документа встановлені у ст. 18 цього Закону. Так, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження з підстав, наведених у цій статті, а також за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.7.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. Так, п.4.1 мирової угоди, в редакції ухвали суду, закріплений, зокрема обов'язок відповідача здійснити оплату 2 845 630 грн. на користь позивача не пізніше 15.04.2015р. Даний обов'язок чітко встановлений як сумою, так і строками, але станом ані на 15.04.2015р., ані на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (17.11.2015р.), ані на дату подання скарги на дії державного виконавця (25.11.2015р.), в повному обсязі не виконано! Залишок боргу у розмірі 25 610 672 грн. підлягає оплаті рівними частинами відповідно до графіку погашення заборгованості за мировою угодою. Зі змісту ухвали господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. вбачається, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає господарсько-процесуальним вимогам, а також Закону України "Про виконавче провадження", оскільки містить всі необхідні дані, у тому числі визначені розміри та строки погашення заборгованості, а також строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. 2.. У другому пункті відповідач звертає увагу на те, що виконавче провадження відкрите на всю суму боргу, що зазначена у мировій угоді, що затверджена ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. не зважаючи на здійснення ним часткової оплати. Дійсно 28.08.2015р. Відповідач здійснив оплату у розмірі 1 200 000,00 грн., але лише 805 212 (вісімсот п'ять тисяч двісті дванадцять) грн. були віднесені на рахунок оплати за мировою угодою. Залишок суми був віднесений в якості оплати згідно призначення платежу - «оплата за вик. БМР по дог.870413 від 30.04.2013р.». Дана заборгованість не була предметом розгляду даного спору, хоча і виникла із тих самим договірних відносинах, між тими самими сторонами, але не була заявлена у позовній заяві, тому що виникла після затвердження мирової угоди та припинення провадження по справі. Таким чином, станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження сума боргу складала 27 651 090 (двадцять сім мільйонів шістсот п'ятдесят одна тисяча дев'яносто)грн., про що листом від 03.12.2015 р. повідомлено державного виконавця, (копія додається). Також останнього було повідомлено, що 26.11.15р. боржником ВАТ «Запоріжжяобленерго» проведена оплата в розмірі 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч)грн. Таким чином, станом на 03.12.2015р. заборгованість складала 25 151 090 (двадцять п'ять мільйонів сто п'ятдесят одна тисяча дев'яносто)грн. Відповідач звертає увагу, що таким чином були порушені його права вільно розпоряджатися власними коштами, але ж не виконуючи законне рішення суду - Відповідач порушує права Позивача на отримання грошових коштів та розпорядитися ними на власний розсуд., ставлячи перевагу своїх прав над правами інших суб'єктів господарювання. Стягував вважає дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України правомірними та законними, а скаргу відповідача безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відділ примусового виконання рішень надав суду заперечення на скаргу, де вказав наступне: Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянуто скаргу відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про визнання дій неправомірними та скасування постанов. За результатами розгляду вказаної скарги ВДВС, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав: Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання. Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до вимог статті 1 Закону - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Відповідно до частини першої статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 49390248, з примусового виконання ухвали № 908/698/15-г виданої 27.05.2015р. Господарським судом Запорізької області про затвердження мирової угоди, укладеної між позивачем - Публічним акціонерним товариством «Київсільелектро», та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» які є сторонами по справі № 908/698/15-г про стягнення суми боргу. Станом на 11.11.2015 року сума заборгованості, яка підлягає стягненню згідно із заявою про відкриття виконавчого провадження поданою ПАТ «Київсільелектро» складала 28 456 302 грн. 00 коп. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду. Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ. Відповідно до частини другої статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом. 17.11.2015р. державним виконавцем у відповідності до вимог статті 25 Закону винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання вимог виконавчого документу строк до 7-ми днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. ОСОБА_2 того, в заяві про відкриття виконавчого провадження представником стягувача порушено питання щодо накладення арешту на кошти та майно боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Статтею 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника -у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. На підставі заяви стягувача та вимог частини другої статті 25 та статті 57 Закону державним виконавцем 17.11.2015р. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про арешт коштів боржника у межах суми стягнення 28 456 302 грн. 00 коп. Між тим, 07.12.2015 на адресу відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» про уточнення суми стягнення, яка станом на момент відкриття виконавчого провадження становила 27 651 090 грн. 00 грн. Проте, на момент відкриття виконавчого провадження державному виконавцю були невідомі вказані обставини, тому постанови державного виконавця винесені у відповідності до вимог Закону. На підставі викладеного, керуючись вищевказаними нормами та положеннями статей, ВДВС просить суд відмовити у задоволенні скарги Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі.

Розгляд скарги відкладався.

13.01.2016р. розгляд скарги продовжений та прийнято ухвалу.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника (боржника), стягувача та ВДВС, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. у справі № 908/698/15-г затверджено мирову угоду, укладену між позивачем (ПАТ Київсільелектро) та відповідачем (ВАТ Запоріжжяобленерго), які є сторонами по справі № 908/698/15-г на стадії судового розгляду справи господарським судом Запорізької області.

Даною мировому угодою сторони погодили, зокрема, що відповідач визнає та оплачує існуючу заборгованість перед позивачем за виконані роботи за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 870413 від 30 квітня 2013 року, що на момент укладення цієї мирової угоди складає 28 456 302 грн. 14 коп. Відповідач здійснює оплату заборгованості позивачу за виконані роботи по договору у наступному порядку: суму 2 845 630 грн. 14 коп. - пізніше 15 квітня 2015 року; суму 25 610 672 грн. - щомісяця рівними частинами у строки відповідно до Графіку погашення заборгованості, викладеному у додатку №1, який є невідємною частиною цієї мирової угоди.

Вказана мирова угода була затверджена ухвалою суду від 27.05.2015р., провадження по справі було припинено відповідно до п. 7 ст. 80 ГПК України. В ухвалі від 27.05.2015р. суд вказав, що ухвала господарського суду Запорізької області у цієї справі є виконавчим документом, ухвала набирає чинності з 27.05.2015р.

27.05.2015р. господарським судом Запорізької області був наданий наказ про стягнення судового збору.

Судовий процес регламентується Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК). Саме цей кодекс передбачає яким повинен бути зміст ухвали або рішення господарського суду.

Так, в статті 86 ГПК України чітко визначений вичерпаний перелік інформації, яка повинна міститься в ухвалі суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити: найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; висновок з розглянутого питання; вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Стаття ст. 86 ГПК України не передбачає зазначення будь якої іншої інформації в ухвалі суду, в тому числі не передбачає зазначення в ухвалі суду строку предявлення виконавчого документу до виконання.

За таких підстав, ухвала суду повністю відповідає ст. 86 ГПК України.

Відповідно до ст. 78 ГПК України до затвердження мирової угоди сторін, господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

З вищевикладеного вбачається, які саме дії повинен зробити господарський суд до затвердження мирової угоди, і господарський суд досліджує щоб мирова угода стосувалися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Більш ніяких дії зі сторони господарського суду при затвердженні мирової угоди, ст. 78 ГПК України не передбачає.

Суд своєю ухвалою затвердив мирову угоду у тої редакції, яка була надана сторонами. Суду не надано права вносити зміни в текст мирової угоди. Саме сторони (позивач та відповідач) в мирової угоді вказали, що сум 25 610 672 грн. погашається щомісяця рівними частинами у строки відповідно до Графіку погашення заборгованості, викладеному у додатку №1, який є невідємною частиною цієї мирової угоди.

В ухвалі суду від 27.05.2015р. визначений розмір заборгованості та строк погашення заборгованості (п. 4.1 та 4.2 ухвали). Ухвалою від 14.12.2015р. суд виправив в ухвалі суду від 27.05.2015р. описки, вказав в ухвалі графік погашення суми 25 610 672 грн., вказавши дати погашення кожної із сум, хоча фактично ні яких описок при прийняття ухвали судом не було допущено.

Таким чином, ухвала суду повністю відповідає вимогам ГПК України, в тому числі статтям 86 та 78 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах…

Враховуючи вищевикладене, заявник безпідставно посилається на те, що ухвала суду не може бути виконавчим документом.

Не зважаючи на те, що ухвала суду повністю відповідає вимогам ГПК України, в тому числі статтям 86 та 78 ГПК України, суд для зняття будь - яких заперечень, 14.12.2015р. виправив в ухвалі суду від 27.05.2015р. описки, вказав в ухвалі графік погашення суми 25 610 672 грн. та вказав, що ухвала дійсна для предявлення до виконання до 27.05.2016р., хоча фактично ні яких описок при прийнятті ухвали судом не було допущено.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Сумою стягнення згідно ухвали суду про затвердження мирової угоди являється 28 456 302 грн. 14 коп. Саме така сума була вказана ВДВС в постановах про накладання арешту на кошти та на майно від 17.11.2015р. При цьому не має значення те, що на момент прийняття ВДВС постанов про накладання арешту на кошти та на майно від 17.11.2015р., ще не наступив строк оплати по двом сумам.

Заявник безпідставно посилається на те, що ВДВС не врахував, що 28.08.2015р. „Запоріжжяобленерго оплатив позивачу 1 200 000 грн., оскільки, по-перше, ВДВС не був попереджений про сплату вказаної суми; по друге, в платіжному доручені №22007 від 28.08.2015р. в графі призначення платежу не вказано, що це є оплатою в рахунок погашення заборгованості по мирової угоді, затвердженої ухвалою господарського суду, фактично в зазначеної графі вказаний договір №870413 від 30.04.2013р.; по трете, із вказаної суми позивач в рахунок погашення заборгованості по мирової угоді, затвердженої ухвалою господарського суду, зарахував лише 802 713 грн. 33 коп., що підтверджується двостороннім актом звірки складеним станом на 01.12.2015р.

Сума боргу в розмірі 2 500 000 грн. була перерахована відповідачем позивачу 26.11.2015р., тобто вже після прийняття Відділом примусового виконання рішень спірних постанов від 17.11.2015р. ОСОБА_2 цього, в платіжному доручені №31214 від 26.11.2015р. також в графі призначення платежу не вказано, що це є оплатою в рахунок погашення заборгованості по мирової угоді, затвердженої ухвалою господарського суду, фактично в зазначеної графі вказаний договір №870413 від 30.04.2013р. Також слід вказати, що Відділ примусового виконання рішень про перерахування вказаної суми може узнати лише від сторін, якщо вони його повідомлять.

Безпідставно заявник посилається на те, що ВДВС не обґрунтовано наклала арешт на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, оскільки ВДВС не може знати які саме рахунки являються рахунками зі спеціальним режимом використання. Як було встановлено судом, заявник (боржник ) не надавав ВДВС документів (довідок банків та таке ін.), які б свідчили про те, які саме рахунки являються рахунками зі спеціальним режимом використання. Представник заявника (боржника ) підтвердив, що не надавав ВДВС таких документів. За таких підстав, ВДВС правомірно прийняла постанову про накладання арешту на всі рахунки боржника. При цьому слід зазначити, що фактично, банк не наклав арешт на рахунки зі спеціальним режимом використання, що підтверджується листом АТ Ощадбанк №35/3742/3856 від 24.11.2015р.

Постановою від 25.11.2015р. ВДВС відклав провадження виконавчих дії з примусового виконання до 01.12.2015р.

Заявник не довів суду, що дії ВДВС неправомірні, а постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника від 17.11.2015р. являються недійсними.

Враховуючи все вищевикладене, дії ВДВС правомірні, постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника від 17.11.2015р. являються дійсними та такими що відповідають закону.

Керуючись ст. ст. 22, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Відкритому акціонерному товариству „Запоріжжяобленерго у задоволені скарги №008-32/18602 від 24.11.2015р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині визнання дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 49390248, щодо арешту коштів ВАТ „Запоріжжяобленерго в рамках виконавчого провадження ВП № 49390248, щодо арешту майна ВАТ „Запоріжжяобленерго та оголошення заборони на його відчуження в рамках в виконавчого провадження ВП № 49390248 неправомірними, та в частині визнання постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.11.2015р. про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Запорізької області по справі № 908/698/15-г від 27.05.2015р., постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.11.2015р. про арешт коштів ВАТ „Запоріжжяобленерго в рамках виконавчого провадження ВП № 49390248, постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження ВП № 49390248.

Ухвала складена: 13.01.2016р.

Копію даної ухвали направити сторонам у справі та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Суддя Л.С. Місюра