Рішення № 54982191, 12.01.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/187/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016 Справа № 908/6032/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укртарастандарт(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграда, 32а/10)

До Публічного акціонерного товариства Мелітопольській мясокомбінат (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175)

Про стягнення 62 426 грн. 70 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 дов. № 19-06 від 19.06.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_2 дов. від 17.02.2015р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укртарастандарт (м. Дніпропетровськ) до Публічного акціонерного товариства Мелітопольській мясокомбінат (Запорізька область, м. Мелітополь) про стягнення 62 426 грн. 70 коп., суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача, на підставі договору поставки № 51 від 17.11.2014р., заборгованість в сумі 37 818 грн. 20 коп., пеню в сумі 10 339 грн. 52 коп., штраф від суми простроченого платежу в розмірі 378 грн. 18 коп., 3% річних в розмірі 960 грн. 37 коп. та інфляційні втрати в сумі 12 930 грн. 43 коп.

Позивач надав суду заяву про уточнення періоду нарахування індексу інфляції, просить стягнути з відповідача індекс інфляції: від суми 6 500 грн. за період з січня по лютий 2015р.; від суми 6 468 грн. 20 коп. - за період з березня по листопад 2015р.; від суми 6 500 грн. - за період з лютого по листопад 2015р.; від суми 5 070 грн. за період з лютого по листопад 2015р.; від суми 6 700 грн. за період з січня по листопад 2015р.; від суми 5 160 грн. - за період з лютого по листопад 2015р.; від суми 7 920 грн. - за період з лютого по листопад 2015р., в сумі 12 930 грн. 43 коп.

Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач надав суду письмові пояснення від 11.01.2016р., де вказав наступне: відповідно до пункту 2.3 договору поставки, зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженої сторонами замовлення та специфікації. позивач передає відповідачу заповнену специфікацію в якої зазначає найменування, кількість, асортимент товару та ціну на товар. Відповідно до Специфікації № 5 від 12 грудня 2014 року відповідачу було відвантажено товар - кришка для консервування типу СКО 1 -82 (лак-емаль) у кількості 10 000 (десять тисяч) шт. на загальну суму 6 500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 15121 від 15.12.2014 року. Відповідно до специфікації № 6 від 18 грудня 2014 року відповідачу було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 10 000 (десять тисяч ) шт. на загальну суму 6 500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 18122 від 18.12.2014 року. Відповідно до специфікації № 7 від 22 грудня 2014 року відповідачу було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 7800 ( сім тисяч вісімсот) шт. на загальну суму 5070 (п'ять тисяч сімдесят) гривень 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 23121 від 23.12.14 року. Відповідно до специфікації № 8 від 22 січня 2015 року відповідачу було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 10 000 (десять тисяч ) шт. на загальну суму 6 700 (шість тисяч сімсот) гривень 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 22011 від 22.01.2015 року. Відповідно до специфікації № 9 від 12 лютого 2015 року відповідачу було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 6000 (шість тисяч ) шт. на загальну суму 5 160 (п'ять тисяч сто шістдесят) гривень 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 12021 від 12.02.2015 року. Відповідно до специфікації № 10 від 23 лютого 2015 року відповідачу було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 8 000 (вісім тисяч) шт. на загальну суму 7920 (сім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 24021 від 24.02.2015 року. Стосовно строків оплати товару - відповідно до специфікації № 5 від 12.12.2014 року, Специфікації № 6 від 18.12.2014 року, Специфікації № 7 від 22.12.2014 року-строк сплати вартості 100% вартості товару було визначено сторонами з відтермінуванням протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати отримання товару. Відповідно до специфікації № 8 від 22.01.2015 року, специфікації № 9 від 12.02.2015 року та специфікації № 10 від 23.02.2015 року - строк сплати 100% вартості товару було визначено сторонами - 100% передоплата. Копії належним чином завірених вищезазначених видаткових накладних та специфікацій на підставі яких було здійснено відвантаження товару відповідачу було подано позивачем до позовної заяви. Щодо надання довіреностей на отримання товару повідомляємо, що товар поставлявся відповідачу на підставі видаткових накладних, про що свідчить підпис представника відповідача. Довіреності на отримання товару сторонами не оформлювались.

Відповідач надав суду клопотання від 12.01.2016р., в якому вказав наступне: згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочиш виконання рішення; зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Відповідач просить суд, при прийнятті рішення, зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) на 50% та розстрочити його виконання в сумі 50 122, 45 грн. строком на 3 місяці із щомісячною оплатою у розмірі 16 707, 49 грн. з огляду на наступне: ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» протягом тривалого часу поставляй мясопродукцію контрагентам, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, в результаті чого, у останніх перед відповідачем накопичилась значна сума заборгованості. Так, відповідачем були укладені наступні договори поставки м'ясопродукції: 22.03.2010р. з ТОВ «Азовчані» (АРК, Джанкойський район, смт. Азовське); 02.02.2012р. з ПП «Виклен-Агро» (АРК, м. Севастополь); 14.01.2010р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (АРК. м. Севастополь); 15.03.2013р. з КП «Рікон» (АРК. м. Саки); 30.01.2013р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (АРК. м. Севастополь). На теперішній час заборгованість ТОВ «Азовчані» складає 158 135 грн. 23 коп., ГІП «Виклен-Агро» - 123 875,00 грн.. ФОП ОСОБА_3 - 53 200 грн. 25 коп., КП «Рікон» - 102 438,00 грн., ФОН ОСОБА_4 - 45 791 грн. 50 коп. Загальна сума не отриманих ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» коштів складає 483 439 грн. 98 коп. На даний час керівництво ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» намагається знайти спосіб ліквідування вказаної заборгованості. Окупація території Автономної Республіки Крим позбавила Відповідача можливості повернути свої грошові кошти, в зв'язку з тим, що господарські відносини з підприємствами, які зареєстровані в АРК практично не можливі, а стягнення коштів в судовому порядку також не представляється можливим у зв'язку з невизначеністю статусу території Автономної Республіки Крим. Крім того, окупація Автономної Республіки Крим, а також проведення на території Донецької і Луганської областей антитерористичної операції позбавила Відповідача значної частини ринку збуту, у зв'язку із чим істотно знизився об'єм реалізації виготовленої продукції. Також відповідач просить при вирішенні питання щодо надання розстрочки виконання рішення та зменшування розміру неустойки (штрафу, пені) прийняти до уваги наступні обставини: 1) рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.12.2015 року по справі № 908/5669/15 з ТОВ «Рентасервіс» на користь ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат: стягнуто 218 695 грн. 50 коп. Станом на теперішній час, відповідачем зазначена сума не отримана. Згідно п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ПІК. ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін. їх фінансовий стан, ступінь виші відповідач., у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, Відповідно до підпункт)" 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодекс)" України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розмір)" неустойки (штраф)", пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК). господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розмір)" стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Виконання рішення суду відразу у повному обсязі може призвести до негативних фінансових наслідків, таких як виникнення заборгованості із заробітної плати, податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету України, стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми позову. Враховуючи викладені вище обставини справи, керуючись постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст.ст. 22, 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) на 50% та розстрочити виконання рішення у справі № 908/6032/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртарастандарт» до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» про стягнення 50 122. 45 гри. строком на 3 місяці із щомісячною оплатою у розмірі 16 707 грн. 49 коп. починаючи з лютого місяця 2016 року та до повного виконання рішення суду.

Клопотання відповідача приймається судом.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

17.11.2014 р. між ТОВ «Укртарастандарт» (позивачем) та Відкритим акціонерним товариством «Мелітопольський м'ясокомбінат» (відповідачем) був укладений договір поставки товару № 51 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар (надалі - товар) згідно з товарними накладними, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити вартість товару в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, номенклатура, асортимент, ціна та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у відповідних товарних накладних, та специфікаціях, що є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3. договору зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погоджених сторонами замовлення та специфікації. Постачальник передає покупцеві заповнену специфікацію в якої зазначає найменування, кількість, асортимент товару та ціну на товар.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна на поставлений за цим договором товар є договірною. Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації до даного договору та підтвердженими у накладних на кожну партію товару.

У відповідності до п. 5.1 договору, покупець оплачує товар, що поставляється постачальником, згідно договору та в строки, визначені сторонами в специфікації на кожну партію товару.

Згідно узгоджених з відповідачем специфікацій до договору в період з 15.12.2014 року по 23.02.2015 року позивачем було належним чином відвантажено відповідачу товар а саме:

-відповідно до видаткової накладної № 15121 від 15.12.2014 року було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 10 000 шт. на загальну суму 6 500 грн. 00 коп.;

-відповідно до видаткової накладної № 18122 від 18.12.2014 року було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 10 000 шт. на загальну суму 6 500 грн. 00 коп.;

-відповідно до видаткової накладної № 23121 від 23.12.2014 року було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 7800 шт. на загальну суму 5 070 грн. 00 коп.;

-відповідно до видаткової накладної № 22011 від 22.01.2015 року було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 10 000 шт. на загальну суму 6 700 грн. 00 коп.;

-відповідно до видаткової накладної № 12021 від 12.02.2015 року було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 6000 шт. на загальну суму 5 160 грн. 00 коп.;

-відповідно до видаткової накладної № 24021 від 24.02.2015 року було здійснено відвантаження товару - кришка для консервування типу СКО 1-82 у кількості 8 000 шт. на загальну суму 7 920 грн. 00 коп.

Жодних зауважень щодо якості або кількості поставленого товару за договором у встановлені п.3.3 договору строки від відповідача не надходило.

Відповідно до укладених з відповідачем специфікації було визначено наступні строки сплати вартості поставленого товару:

- відповідно до специфікації № 5 від 12.12.2014 року, специфікації № 6 від 18.12.2014 року, специфікації № 7 від 22.12.2014 року - строк сплати 100% вартості товару було визначено протягом 21 календарного дня з дати отримання товару;

-відповідно до специфікації № 8 від 22.01.2015 року, специфікації № 9 від 12.02.2015 року специфікації № 10 від 23.02.2015 року - строк сплати 100% вартості товару передоплата.

Відповідачем було частково сплачено грошові кошти у сумі 31 грн. 80 коп., що підтверджується платіжним дорученням № ПП 227645 від 23.02.2015р.

23.09.2015 року на адресу відповідача було направлено претензію № 22/09-15 щодо наявної простроченої заборгованості за договором та акт звірки взаємних розрахунків з відповідачем. Однак 24.10.2015 року конверт з направленою претензією було повернуто позивачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Заборгованість за поставлений товар в сумі 37 818 грн. 20 коп. відповідачем не оплачена.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 37 818 грн. 20 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в звязку з інфляційними процесами в державі.

З урахуванням строків оплати, встановлених в специфікаціях, відповідно до видаткової накладної № 15121 від 15.12.2014 року сума 6 500 грн. 00 коп. повинна були оплачена (з урахуванням банківських днів, а відповідно і святкових днів) по 15.01.2015р.; відповідно до видаткової накладної № 18122 від 18.12.2014 сума 6 500 грн. 00 коп. ( з урахуванням банківських днів, а відповідно і святкових днів) повинна бути оплачена по 20.01.2015р.; відповідно до видаткової накладної № 23121 від 23.12.2014 року сума 5 070 грн. 00 коп. (з урахуванням банківських днів, а відповідно і святкових днів) повинна бути оплачена по 23.01.2015р. ; відповідно до видаткової накладної № 22011 від 22.01.2015 року сума 6 700 грн. 00 коп. повинна бути оплачена по 21.01.2015р.; відповідно до видаткової накладної № 12021 від 12.02.2015 року сума 5 160 грн. 00 коп. повинна бути оплачена по 11.02.2015р.; відповідно до видаткової накладної № 24021 від 24.02.2015 року сума 7 920 грн. 00 коп. повинна бути оплачена по 23.02.2015р.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 960 грн. 37 коп. та інфляційні втрати 12 930 грн. 43 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що фактично, з урахуванням строків оплати, вказаних вище, з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 956 грн. 32 коп. В частині стягнення 3% річних в сумі 4 грн. 05 коп. слід відмовити, в звязку з необґрунтованим нарахуванням.

Враховуючі періоди нарахування індексу інфляції, вказаних позивачем в заяві позивача про уточнення періодів нарахування індексу інфляції від 12.01.2016р., та враховуючи рекомендації викладені в Листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, з відповідача фактично підлягає стягненню інфляційні нарахування в сумі 14 779 грн. 09 коп., але суд не вважає за необхідне виходити за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні нарахування в сумі 12 930 грн. 43 коп.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 339 грн. 52 коп.

Частиною ж 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.7 договору як раз встановлено інше, а саме нарахування пені по день оплати.

Згідно п. 8.7. договору у випадку прострочення оплати товару, відповідач виплачує позивачу за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня та нараховується на суму заборгованості, з урахуванням індексації, включаючи день оплати.

Перевірявши розрахунок позивача та враховуючи строки оплати вказані в специфікаціях, та які вказані судом вище, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 10 362 грн. 72 коп., але суд не вважає за необхідне виходити за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 10 339 грн. 52 коп.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1% від суми простроченого платежу (відповідно до п. 8.10 договору) в сумі 378 грн. 18 коп.

У відповідності до узгодженого сторонами протоколу розбіжностей від 17.11.2014 року до договору, сторонами було викладено в новій редакції п. 8.9, 8.10, а саме:

« 8.9. У випадку прострочення оплати товару на строк більш ніж на 3 (три) дні, від строку зазначеного в специфікації до даного договору, покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу.»

« 8.10.У випадку прострочення оплати товару на строк більш ніж 14 (чотирнадцять) днів, від строку зазначеного в специфікації до даного договору, покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу».

Перевірявши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 378 грн. 18 коп.

Відповідач в клопотанні від 12.01.2016р. просить суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) на 50% та розстрочити виконання рішення про стягнення 50 122. 45 гри. строком на 3 місяці із щомісячною оплатою у розмірі 16 707 грн. 49 коп. починаючи з лютого місяця 2016 року та до повного виконання рішення суду, з підстав, вказаних в клопотанні.

Клопотання позивача про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з 3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач не надав суду довідки з усіх банків про відсутність грошових коштів на всіх рахунках відповідача. Також відповідач не надав суду доказів поставки ним товару кримським підприємствам, по вказаним в клопотанні та наданим суду договорам, та не надав суду доказів того, що поставлений кримським підприємствам товар не був оплачений ними.

Приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі те, що розмір пені надмірно великий у порівнянні зі збитками кредитора по спірному договору, приймаючи до уваги те, що відповідач проводив часткову оплату по цьому договору, що підтверджується довідкою позивача про стан розрахунків станом на 04.12.2015р. (а. с. 39), враховуючі інтереси обох сторін, ступень виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, наслідки порушення зобов'язання, поведінки винної сторони, суд визнав за необхідне зменшити розмір пені до 8 000 грн. В частині стягнення пені в сумі 2 339 грн. 52 коп. в задоволені позову слід відмовити.

В іншої частині клопотання відповідача задоволенню не підлягає, по вказаним вище підставам.

При цьому, відповідач повинен оплатити судовий збір від усій суми нарахованої пені, оскільки позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 10 339 грн. 52 коп.

Така ж позиція викладена в останньому абзаці п. 3.17.4 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає , в звязку з наступним:

Відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

З вищевикладеного вбачається, що надання відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом суду а не обовязком..

Підставою для розстрочення або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи на явну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач не надав суду банківські довідки з усіх банків про відсутність коштів на всіх банківських рахунках відповідача. Також відповідач не надав суду доказів поставки ним товару кримським підприємствам, по вказаним в клопотанні та наданим суду договорам, та не надав суду доказів того, що поставлений кримським підприємствам товар не був оплачений ними.

Позивач звернувся до суду за стягнення заборгованості за 2014р. та за перший квартал 2015р. тільки 10.12.2015р., тобто позивач вже надав відповідачу відстрочку в оплаті боргу.

Звернувшись до суду з заявою про надання йому розстрочки виконання рішення суду, відповідач таким чином намагається за рахунок позивача покращити своє матеріальне положення. При цьому, слід вказати, що не виконання відповідачем своїх обовязків перед позивачем, відповідач тім самим ускладнює фінансове положення позивача, і позивач, в свою чергу, не виконує свої зобовязання перед бюджетом та своїми контрагентами.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, враховуючи усі вищевикладені обставини, доводи сторін, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, та інші обставини справи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача для надання йому розстрочки виконання рішення суду на 3 місяця.

Але відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про надання йому розстрочення виконання рішення суду, в порядку передбаченому ст. 121 ГПК України, за умови надання суду доказів, які підтверджують неможливість виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1 217 грн. 87 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175; код ЄДПРОУ 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртарастандарт» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграда, 32а/10; код ЄДРПОУ 37004482) суму основного боргу у розмірі 37 818 грн. 20 коп., пеню у розмірі 8 000 грн., штраф у розмірі 378 грн. 18 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 956 грн. 32 коп., інфляційні витрати у розмірі 12 930 грн. 43 коп., суму 1 217 грн. 87 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено: 12.01.2016р.

Суддя Л.С. Місюра