Рішення № 54982044, 12.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.2016 Справа № 905/3096/15

Клопотання про фіксацію судового засідання учасниками судового процесу не заявлені. Розгляд справи здійснюється без застосування засобів технічної фіксації судового процесу. У відповідності з ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східстройсервіс», м. Київ

до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупільської міської ради «Маріупольтепломережа» м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 95062,14 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 11.12.2015р.,

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 17.08.2015року (не явився).

СУТЬ СПРАВИ:

16.11.2015 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою про стягнення 95062,14 грн., з яких:

- 65786,14 грн. сума інфляційних збитків;

- 2429,59 грн. сума 3% річних;

- 26846,41 грн. сума пені.

В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем у встановлені строки грошових зобовязань, які виникли за договором поставки № 67 від 05.11.2012 р. Даний факт підтверджує винесеним господарським судом Запорізької області по справі № 908/2081/15-г від 24.04.2015р. рішенням, яким стягнуто з відповідача борг з ККП Маріупільської міської ради «Маріупольтепломережа» м.Маріуполь на користь ТОВ «Східстройсервіс», м. Київ в сумі 136169,27грн. і судовий збір в сумі 2723,38грн. В рамках виконавчого провадження № 47565550 відповідач заборгованість сплатив в повному обсязі платіжним дорученням № 341 від 05.06.2015р., що підтверджує виконання грошового зобовязання з пропуском строків, встановлених договором, за що відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні витрати і річні проценти і з посиланням на ч.6 ст.231 Господарського кодексу України нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В судовому засіданні позивачем надані оригінали документів на які від посилається для обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач заперечує проти вимог позивач, виклавши їх у відзиву на позов від 25.11.2015р. № 755. Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-процесуальної відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Таку відповідальність субєкт господарювання несе, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання явилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Вини підприємства у виникненні заборгованості немає, оскільки з боку останнього вжито усі можливі заходи щодо виконання зобовязання за договором. Своєчасну та стовідсоткову сплату за зобовязаннями ККП «Маріупольтепломережа» провести майже не можливо, оскільки споживачі послуг здійснюють оплату несвоєчасно та не в повному обсязі. Дебіторська заборгованість споживачів підприємства станом на 31.10.2015року становить 100193,50грн. За ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Порушення грошового зобовязання відбулося за відсутності вини ККП «Маріупольтепломережа», а отже підстав для стягнення інфляційних нарахувань і річних процентів не має. Щодо нарахування суми 3% річних вважає, що позивач невірно визначив період прострочки: за накладною № 246 від 04.11.2014 року прострочка складає за період з 10.11.2014р. по 04.06.2015р., а виходячи з умов договору період прострочки складає з 11.11.2014р. по 03.06.2015р., внаслідок чого інфляційні нарахування завищені позивачем на 9778,18 грн. а річні проценти на 12,56 грн. З урахуванням низки виключних обставин, просить на підставі п.3ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч.1ст.233 Господарського кодексу України і ч.3ст.551 Цивільного кодексу України зменшити розмір пені.

02.12.2015року позивач надав суду письмові пояснення на відзив, вважаючи доводи наведені в ньому безпідставними і необґрунтованими. Посилання на відсутність вини для звільнення від відповідальності за невиконання грошового зобовязання незаконно, оскільки частина друга ст.625 Цивільного кодексу України, за якою нараховані інфляційні витрати і річні проценти не ставить в залежність від будь-яких обставин, зокрема, вини боржника. Посилання на збитковість підприємства безпідставні, оскільки субєкти господарювання самостійно на власний ризик здійснюють господарську діяльність. Пеня нараховується відповідно до п.4.1 договору поставки № 67 від 05.11.2012року і, зокрема, п.2 додаткової угоди № 2 від 05.09.2014року. Розрахунок інфляційних нарахувань здійснювався за методикою, рекомендованою листом Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та інших законодавчих актів.

Оцінивши надані сторонами документи, якими вони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного позову є стягнення неустойки і нарахування інфляційних втрат і річних процентів за несвоєчасне виконання грошового зобовязання. Підставою позову, на яку посилається позивач, є договір поставки № 67 від 05.11.2012року, який був предметом розгляду господарського суду Запорізької області справи № 908/2081/15-г та застосування ст. 625 Цивільного кодексу України і частини шостої ст.231 Господарського кодексу України при нарахуванні сум, які просить стягнути з відповідача.

Оцінка підстав позову.

Сторонами укладений договір № 67 від 05.11.2012 року, виконання якого було предметом розгляду господарським судом Запорізької області справи № 908/2081/15-г.

Відповідно до пункту третього ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Запорізької області по справи № 908/2081/15-г від24.04.2015року, яке вступило в законну дію встановлено, що між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Східстройсервіс» та Комунальним комерційним підприємством Маріупільської міської ради «Маріупольтепломережа» 05.11.2012 року укладений договір поставки № 67, за яким постачальник (позивач) зобовязався передавати (постачати) товар у власність покупця (відповідачу), а покупець зобовязався приймати та сплачувати в порядку і строки, встановлені даним договором цей товар.

Матеріали справи свідчать, що позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 136169,27грн. за наступними видатковими накладними:

-від 03.10.2014 року № 187 на суму 27710,65 грн., № 191 на суму 17359,52 грн., № 192 на суму 2084,40грн.;

-від 03.11.2014 року № 208 на суму 49076,54грн., № 209 на суму 20064,00грн.;

-від 04.11.2014 року на суму 19874,16грн.

Пунктом 4.1 договору сторонами передбачені умови оплати шляхом 50% передоплати.

Сторонами підписана 05 вересня 2014 року Додаткова угода № 2, яка доповнює пункт 4.1 договору і викладена в такій редакції: «у випадку відсутності перерахування Покупцем на рахунок Постачальника 50% передоплати, Покупець зобовязаний сплатити Товар, отриманий відповідно умовам розділу 2 Договору в термін 7 днів з моменту підписання видаткових накладних, що передбачено п.2.1 Договору. Дата підписання видаткових накладних являється датою виникнення заборгованості Покупця перед Постачальником.»

Як вбачається з наявних матеріалів справи, товар, отриманий за зазначеними вище видатковими накладними не був сплачений шляхом 50 % передоплати, а також в термін 7 днів з моменту підписання видаткових накладних у звязку з чим позивач у березні 2015року звернувся до господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості в сумі вартості отриманого товару в розмірі 136169,27грн.

За статтею 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначену в рішенні господарського суду Запорізької області до стягнення суму боргу в розмірі 136169,27 грн. разом із сумою судових витрат в розмірі 2723,38 грн. відповідачем сплачено лише після винесення судом наказу про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.04.2015року по справі № 908/2081/15-г, що підтверджується платіжним дорученням № 341 від 03.06.2015року.

За ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього договору та вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

Як було вказано вище, сторони передбачили умови оплати таким чином: «у випадку відсутності перерахування Покупцем на рахунок Постачальника 50% передоплати, Покупець зобовязаний сплатити Товар, отриманий відповідно умовам розділу 2 Договору в термін 7 днів з моменту підписання видаткових накладних, що передбачено п.2.1 Договору. Дата підписання видаткових накладних являється датою виникнення заборгованості Покупця перед Постачальником.

Отриманий товар по видатковим накладним: від 03.10.2014 року № 187 на суму 27710,65 грн. і № 191 на суму 17359,52 грн., № 192 на суму 2084,40грн. повинен був сплачений до 10.10.2014 року включно.

Отриманий товар по видатковим накладним: від 03.11.2014 року № 208 на суму 49076,54грн і № 209 на суму 20064,00грн. повинен був сплачений до 10.11.2014 року включно.

Отриманий товар за видатковою накладною від 04.11.2014 року на суму 19874,16грн. сплачений до 11.11.2014 року.

Приймаючи до уваги, що платіжним дорученням № 341 від 03.06.2015року сплачений товар, тобто з пропуском строку, визначеного сторонами договором (п.4.1), господарський суд вважає законними вимоги щодо нарахування за несвоєчасну сплату товару пені.

Щодо стягнення 26846,41 грн. пені.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, що і явилося підставою для вимог про стягнення 26846,41 грн. пені.

На даний час діючими правовими нормами, які регулюють правовідносини щодо нарахування штрафних санкцій, є приписи статей 230-234, 343 Господарського кодексу України.

Так, згідно зі статтею 230 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Положеннями стаття 231 визначено розмір штрафних санкцій, а саме в ній серед інших положень вказано, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони Додатковою угодою № 2 від 05.09.2014 року передбачили відповідальність за несплату поставленого товару в термін строку, визначеного цією угодою у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

За статтею 343 того ж Кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Це кореспондується з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

В силу ст.ст. 610, 611 Цивільного України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обовязку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нараховується пеня, починаючи з дати, наступної за строком, визначеним сторонами для сплати. Тобто прострочка виконання грошового зобовязання по оплаті за товар, отриманий по видатковим накладним від 03.10.2014 року починається з 11.10.2014 року, а не з 10.10.2014 року як зазначено в розрахунку позивача. Таку ж саму помилку допущено позивачем при визначені термін пропуску строку оплати товару, отриманого 04.11.2014 року. Прострочка за поставлений товар по накладній від 04.11.2014 року починається з 12.11.2014 року, а не з 11.11.2014 року.

Водночас, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Ці вимоги передбачені і спеціальним законом, який регулює відповідальність за грошові зобовязання - Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на строк прострочення виконання грошового зобовязання і строку оплати, шестимісячний строк позовної давності, господарський суд виходить з наступного:

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 р № 679-XIV, облікова ставка Національного банку України - це виражена у відсотках плата, яка справляється Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання терміну платежу за ним і утримується з номінальної суми векселя.

Станом на 11.10.2014р. облікова ставка НБУ становила 12,50% і діяла до 13.11.2014р., з цього періоду і до 06 лютого 2015р. ставка складала 19,50% з цього часу до 04 березня 30%.

Після розрахунку, з урахуванням встановленої облікової ставки НБУ, за прострочку сплати товару, отриманого по видатковим накладним нарахована пеня, починаючи з 11.10.2014р. по 11.04.2015р.: № 187 від 03.10.2014 року на суму 27710,65 грн. 4850,39грн., № 191 на суму 17359,52 грн. 3038,57 грн. № 192 на суму 2084,40грн. 364,79 грн.

По видатковим накладним: від 03.11.2014 року № 208 на суму 49076,54грн. нараховується пеня за період з 11.11.2014 року по 11.05.2015року в сумі 9968,49 грн. і № 209 на суму 20064,00грн. за цей же період нараховується пеня в сумі 4075,76 грн.

Отриманий товар за видатковою накладною від 04.11.2014 року на суму 19874,16грн., починаючи з 12.11.2014р. по 12.05.2015р. нараховується пеня в сумі 4055,92 грн.

Таким чином законними вимогами позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання в сумі 26353,89 грн.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 2429,59 грн. і інфляційних втрат в сумі 65786,14 грн.

Сторонами п. 3 додаткової угоди № 2 від 05.09.2014 року передбачено, щ о несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець зобовязаний відшкодувати постачальнику 3% річних від суми боргу за весь період прострочки незалежно від пені та нарахованих інфляційних втрат, сплата яких передбачена п.4 цієї угоди.

Ці вимоги договору застосував позивач при нарахуванні 3% річних в сумі 2429,59 грн. і інфляційних втрат в сумі 65786,14 грн.

Вирішуючи ці вимоги позову, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 65786,14 грн.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції розраховується, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення.

При застосуванні індексу інфляції мається на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

З урахуванням несплачених сум у визначений строк та період розрахунку інфляційних витрат, починаючи з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, за який індекс інфляції складає 1,47%, інфляційні витрати за поставлений товар по видатковій накладній № 187 від 03.10.2014 року складатиме 13024,00 грн., по видатковій накладній № 191 від 03.10.2014 року складатиме 8158,97 грн. по видатковій накладній № 192 від 03.10.2014 року складатиме 979,67 грн.

Починаючи з листопада 2014 року по квітень 2015 року, за який індекс інфляції складає 1,44%, інфляційні витрати за поставлений товар по видатковій накладній № 208 від 03.11.2014 року складатиме 21593,68 грн., по видатковій накладній № 209 від 03.11.2014 року складатиме 8828,16 грн. Починаючи з 12 листопада 2014 року по квітень 2015 року індекс інфляції складає 8744,63 грн.

За вищезазначеними підсумками з відповідача стягується інфляційні втрати за весь період несвоєчасного виконання грошового зобовязання в сумі 61329,11 грн. В решті вимог заявленої суми до стягнення інфляційних витрат відмовити за недоведеністю (невірно визначеним стоговим індексом інфляції і застосування інфляційних за травень місяць, оскільки сплата боргу відбулася 03.06.2015 року.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Позивач за порушення грошового зобовязання просить стягнути 3% річних в сумі 2429,59 грн. за весь період прострочення.

Як було зазначено вище за прострочку виконання зобовязань ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає не тільки нарахування інфляційних втрат, а й річні проценти від простроченої суми. Розмір процентів річних передбачений сторонами п.3 додаткової угоди № 2 від 05.09.2014 року який становить 3%.

Перевіряючи розрахунок нарахованої суми 3% річних за прострочку виконання грошового зобовязання за поставку товару за визначеними вище накладними, господарський суд вирішив наступне:

-період прострочки сплати товару отриманого по видатковій накладній № 187 від 03.10.2014 року починається з 11.10.2014 р. і продовжується до 02.06.2015р., оскільки прострочка починається з наступного дня, коли мала відбуватися оплата і до дня виконання грошового зобовязання. Позивач у своєму розрахунку період прострочки взяв з 10.10.2014р. по 04.06.2015 р., не врахувавши, що поставка відбувалася 03.10.2014р., сплата повинна відбутися до 10.10.2014р. включно, оплата здійснилася 03.06.2015р., тому річні проценти за цією накладною за період з 11.10.2014р. до 02.06.2015р. включно нараховані в сумі 535,23 грн.;

-по видатковій накладній № 191 від 03.10.2014 року починається з 11.10.2014 р. і продовжується до 02.06.2015р., тому 3% річних за 235 днів прострочки складає 335,30 грн.;

-по видатковій накладній № 192 від 03.10.2014 року починається з 11.10.2014 р. і продовжується до 02.06.2015р., тому 3% річних за 235 днів прострочки складає 40,26 грн.;

-по видатковій накладній № 208 від 03.11.2014 року починається з 11.11.2014 р. і продовжується до 02.06.2015р., тому 3% річних за 204 днів прострочки складає 822,87 грн.

-по видатковій накладній № 209 від 03.11.2014 року починається з 11.11.2014 р. і продовжується до 02.06.2015р., тому 3% річних за 204 днів прострочки складає 336,41 грн.

-по видатковій накладній № 246 від 04.11.2014 року починається з 12.11.2014 р. і продовжується до 02.06.2015р., тому 3% річних за 203 днів прострочки складає 331,60 грн.

Таким чином з урахуванням строку прострочення, суд стягує з відповідача 3% річних від простроченої суми яка складає 2401,67 грн. В решті заявленого відмовити за недовіденістю.

Господарський суд, розглянувши відзив на позов в якому він не визнає свою провину у несвоєчасному виконанні грошового зобовязання, не приймає до уваги, оскільки як було вище вказано, зобовязання повинно виконуватися належним чином та в повному обсязі в передбаченому договором порядку і строках. Якщо виникли обставини у сторони, яка не спроможна виконати у строк договір за умови незалежної від нього (форс мажорні обставини), вона повинна довести про ці обставини іншу сторону договору та обґрунтувати ці обставини.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, що є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові;

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не повязує припинення грошового зобовязання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 N 13/210/10 та від 12.09.2011 N 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 N 11/109).

Слід також зазначити про сприйняття судами понять інфляційних та річних. Зокрема, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Господарський суд, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої пені, та заперечення позивача на це клопотання, посилаючись на норму п.3 ст.83 ГПК України, якою надається право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, виходить з наступного.

Відповідач не надав докази які би визнавали обставини несвоєчасного виконання грошового зобовязання випадковими, причини несвоєчасного виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу і положенням ст..233 Господарського кодексу визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд вважає, що заслуговує на увагу той факт, що продукцію отримано відповідачем повністю сплачена, прострочення оплати відбувалася з незначним строком. При цьому взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, зокрема нарахування інфляційних втрат в розмірі 61329,11 грн. та 3% річних в сумі 2401,67 грн.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, господарський суд вважає можливим зменшити суму нарахованої до стягнення пені в розмірі 263грн.54коп., приймаючи до уваги обґрунтованість висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Оскільки з вини відповідача виник цей спір, судовий збір покладається прямо пропорційно стягнутої суми з відповідача ( 90084,67 = пеня-26353,89 + інф. 61329,11 + 3% річних 2401,67) з урахуванням мінімальної ставки судового збору.

На підставі ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526,530,610,612,629,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, п.3ст.83, 82, 84, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупільської міської ради «Маріупольтепломережа», ЄДРПОУ 33760279, м.Маріуполь, 87534, Донецька область, вул. Гризодубової, буд. 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східстройсервіс», ЄДРПОУ 24819851, м. Київ, 04212, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2Л пеню в розмірі 263,54 грн., інфляційні витрати в розмірі 61329,11 грн., 3% річних в розмірі 2401,67 грн., судові витрати 1218,00грн.

В решті заявленого позову, відмовити

Суддя С.Ю. Гринько