Постанова № 54981408, 14.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2016 року № 2а-1077/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київметробуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києвіпропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2011 р. № 0005322308 та № 0005332308, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Київметробуд» з позовом, в якому просив, з урахуванням зменшення позовних вимог:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 р. № 0005322308, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва в частині збільшення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за податком на додану вартість на суму 364 552,50 грн., в тому числі 72 910,50 грн. штрафних (фінансових санкцій);

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 р. № 0005332308, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва в частині збільшення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за податком на прибуток підприємств на суму 142 691,25 грн., у тому числі 28 538,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 р., позов Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" було задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.07.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача про відсутність у постачальника об'єктивної можливості виконати задекларовані поставки з огляду на наявність у нього ознак фіктивного суб'єкта господарювання, а саме: відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок, невиконання податкового обов'язку з декларування та сплати необхідних сум податків до бюджету, у тому числі й за розглядуваними операціями, фіктивність реєстрації цієї юридичної особи. Судами не встановлено, чиїми силами та засобами виконувалися розглядувані операції, хто конкретно брав участь у їх виконанні, не досліджено дійсного руху активів на шляху від названого постачальника до платника податків - набувача (позивача у справі).

Також судами не надано будь-якої юридичної оцінки і доводам податкового органу про установлені у рамках проведення оперативних заходів у кримінальній справі факти створення ТОВ «Столичний град» посадовими особами податкової міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без наміру реалізації статутних завдань, а виключно з метою надання послуг з переведення безготівкових коштів у готівку, не перевірено наявності вироку у відповідній кримінальній справі, не надано правової оцінки обставинам, установленим у відповідному вироку (за його наявності) у світлі встановлення у розглядуваних правовідносинах юридичного складу, з яким чинне законодавство пов'язує право платника на податкову вигоду.

Також слід зазначити, що зі змісту акта перевірки та податкового повідомлення-рішення від 09.08.2011 № 00053222308, вбачається, що підставою для визначення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, окрім невизнання Інспекцією валових витрат позивача за операціями з ТОВ "Столичний Град", слугували й виявлені перевіркою обставини щодо порушення платником правила "першої події" при збільшенні валових витрат за операціями з придбання механізованих послуг у приватного підприємця ОСОБА_3, недотримання Товариством установленого підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 50-відсоткового обмеження при формуванні витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та витрат на оперативну оренду легкових автомобілів, включення позивачем до валових витрат вартості електроенергії, використаної піонерським табором "Восток" (що було розцінено Інспекцією як витрати поза межами господарської діяльності платника). Втім вказані обставини не отримали перевірки та будь-якого правового аналізу під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що по суті призводить до порушення законних прав та інтересів позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових пояснень проти позову заперечує, оскільки в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) до позивача від ТОВ «Столичний Град», а саме: відсутність у останнього майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

У зв'язку із неявкою в судове засідання 09.12.2015 р. представника відповідача, а також, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд приходить до висновку про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, відповідно до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.2.3 п. 8.2 ст. 8, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 175 465,00 грн., в тому числі по періодах: за 1 квартал 2009 року - 5 485,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 17 174,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 69 460,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 4 470,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 3 304,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 61 979,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 7 838,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 5 755,00 грн.

Порушення п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 315 192,00 грн., а саме: за січень 2009 року -152 073,00 грн., березень 2009 року - 28 135,00 грн., квітень 2009 року - 883,00 грн., травень 2009 року - 351,00 грн., червень 2009 року -9230,00 грн., липень 2009 року -351,00 грн., серпень 2009 року - 53 000,00 грн., вересень 2009 року - 8980,00 грн., грудень 2009 року - 368,00 грн., січень 2010 року - 377,00 грн., лютий 2010 року -597,00 грн., травень 2010 року - 49 457,00 грн., жовтень 2010 року - 3363,00 грн., листопад 2010 року - 8027,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 21.07.2011 р. № 1686/23-08/01387432 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 09.08.2011 р. № 0005322308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 219 331,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 175 465,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43 866,00 грн.

- від 09.08.2011 р. № 0005332308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 393 990,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 315 192,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 78 798,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Державною податковою службою України прийнято рішення від 23.12.2011 р. № 8213/6/10-2115, яким податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 р. № 0005322308, від 09.08.2011 р. № 0005332308 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час) та які не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно із п. 5.9 ст. 5 цього Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, -

є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Вказані положення Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час розгляду справи.

Так, згідно положень п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України при визначенні оподатковуваного прибутку не враховуються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

В силу приписів пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Вищенаведені норми узгоджуються з положенням Податкового кодексу України, в редакції чинній на день розгляду справи в суді.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 185 Податкового кодексу України визначено перелік операцій, що є об'єктами оподаткування ПДВ. Зазначені операції поділяються на п'ять груп, визначених в статті.

Суд звертає увагу, що об'єктом оподаткування податком (тим, з чим згідно ст. 22 Податкового кодексу України законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку) є саме операції, а не товари, роботи чи послуги. При цьому, перелік операцій, що є об'єктами оподаткування податком не є вичерпним, а операція вважається об'єктом оподаткування у випадку, якщо вона навіть і не вказана як така в тексті кодексу, однак відповідає тим обов'язковим ознакам, що містяться в ньому.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено перелік операцій платників податків, які є об'єктом оподаткування з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Публічне акціонерне товариство «Київметробуд» зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС та, на час проведення перевірки, було зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності товариства є будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали, зокрема, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія «Столичний град» за період з 01.01.2009 по 31.12.2010.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 2009-2010 роки у загальній сумі 10616382,00 грн. встановлено, що УВТК ПАТ «Київметробуд» здійснював операції з придбання будівельних матеріалів та конструкцій, запчастин.

Як вбачається з акту перевірки від 21.07.2011 р. № 1686/23-08/01387432 перевірку господарської діяльності позивача проведено на підставі наступних документів, а саме: виписки з банківського рахунку, прибуткових накладних, актів виконаних робіт та наданих послуг.

Згідно із поданою УВТК ПАТ «Київметробуд» до головного підприємства ПАТ «Київметробуд» податковою звітністю з податку на прибуток підприємства з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року та за наданими до перевірки документами по взаємовідносинам з ТОВ «Столичний Град» податкових накладних, видаткових накладних, рахунків -фактур, прибуткових ордерів, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Столичний Град» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року платником податків задекларовано валові витрати по податку на прибуток з контрагентом ТОВ «Столичний Град» на загальну суму 297 919,00 грн., в тому числі по періодам: у 2 кварталі 2009 року на суму 44 266,00 грн., у 3 кварталі 2009 року на суму 253 653,00 грн.

Судом встановлено, що на підтвердження здійснення поставки товарів ТОВ «Столичний Град» виписано наступні податкові накладні: № 254 від 25.10.2008 р., № 301 від 30.03.2009 р., № 316 від 17.08.2009 р., № 327 від 28.08.2009 р., № 393 від 14.09.2009 р.

На отриману гранітну продукцію УВТК ПАТ «Київметробуд» отримало від ТОВ «Столичний град» такі видаткові накладні: № РН-0000231/1 від 25.10.2008 р., № РН-0000231 від 25.10.2008 р., № РН-000030 від 30.03.2009 р., № РН- 0000038 від 17.08.2009 р., № РН-0000050 від 25.08.2009 р., № РН-000090 від 25.08.2009 р.

На отриману гранітну продукцію у перевіряємому періоді УВТК ПАТ «Київметробуд» отримало від ТОВ «Столичний град» такі рахунки-фактури: № СФ-000013 від 30.03.2009 р., № СФ- 0000025 від 15.06.2009 р., № СФ-0000036 від 24.06.2009 р., № СФ- 0000096 від 25.08.2009 р.

Оприбуткування гранітної продукції, поставленої ТОВ «Столичний Град» на склад УВТК ПАТ «Київметробуд» виконано згідно наступних прибуткових ордерів:

- прибутковий ордер № 28 від 30.01.2009 р., згідно якого УВТК ПАТ «Київметробуд» від постачальника ТОВ «Столичний Град» прийнято на склад граніт «Wite Pearl» полірований 800х800х20 в кількості 384 кв.м. за ціною 668,16 грн.;

- прибутковий ордер № 146 від 30.06.2009 р., згідно якого УВТК ПАТ «Київметробуд» від постачальника ТОВ «Столичний Град» прийнято на склад граніт «Wite Pearl» термооброблений (500х600х60) в кількості 86,4 кв.м. за ціною 512,33 грн.;

- прибутковий ордер № 196 від 31.08.2009 р., згідно якого УВТК ПАТ «Київметробуд» від постачальника ТОВ «Столичний Град» прийнято на склад граніт «Wite Pearl» полірований 800х800х20 в кількості 92 кв.м.;

- прибутковий ордер № 197 від 31.08.2009 р., згідно якого УВТК ПАТ «Київметробуд» від постачальника ТОВ «Столичний Град» прийнято на склад граніт «Wite Pearl» термооброблений (500х600х60) в кількості 19,2 кв.м.; граніт «Wite Pearl» полірований 300х600х20 в кількості 72 кв.м.;

- прибутковий ордер № 198 від 31.08.2009 р., згідно якого УВТК ПАТ «Київметробуд» від постачальника ТОВ «Столичний Град» прийнято на склад граніт «Wite Pearl» термооброблений (840х390х60) в кількості 4,59 кв.м., граніт «Wite Pearl» термооброблений (1000х390х60) в кількості 7,02 кв.м., граніт «Wite Pearl» полірований (800х800х20) в кількості 288,64 кв.м.

Гранітну продукцію УВТК ПАТ «Київметробуд» в перевіряємому періоді передано УРБ ПАТ «Київметробуд» на підставі наступних податкових накладних: № 278 від 30.04.2009 р., № 679 від 30.08.2009 р.

На отримання гранітної продукції від УВТК ПАТ «Київметробуд» було виписано доручення № 619978 від 01.01.2009 р. на маркетолога УРБ ПАТ «Київметробуд» ОСОБА_4

Транспортування гранітної продукції відбулося за рахунок залучення автопідприємства ПАТ «Київметробуд». До перевірки надано товарно-транспортні накладні від 02.04.2009 р. серії 02 АБИ, від 08.04.2009 р. серії 02АБИ, від 30.06.2009 р. серії 02АБИ, від 31.08.2009 р. серії 02АБК, згідно яких автопідприємство ПАТ «Київметробуд» надавало послуги по перевезенню гранітної продукції з пункту погрузки - участок п.р.р. УВТК ПАТ «Київметробуд» до пункту розвантаження УРБ ПАТ «Київметробуд», Голосіївка.

Надання вищенаведених первинних документів не спростовується відповідачем.

На підтвердження розрахунків між позивачем та ТОВ «Столичний град» позивачем надано суду платіжні доручення № 375 від 21.05.2010 р., № 509 від 01.06.2010 р., № 374 від 21.05.2010 р., № 97 від 23.03.2009 р., № 269 від 14.08.2009 р.

Формування основних фондів позивача підтверджується інвентарним списком основних засобів.

Відпуск зі складу будівельних матеріалів здійснювався на підставі наявних в матеріалах справи наданих на відпуск матеріалів на сторону.

Придбані будівельні матеріали були використані під час виконання договору, укладеного позивачем з КП «Київський метрополітен» (договір на будівництво Куренівсько-Червоноармійської лінії від станції «Либідська» до станції «Виставковий центр» № 19/001 від 10.08.2004 р.). На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акти приймання виконаних будівельних робіт, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, підсумкові відомості ресурсів, рахунки-фактури, податкові накладні.

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що згідно баз даних «АІС РПП» на момент написання акту стан платника податку на додану вартість ТОВ «Столичний Град» - «неактуальне». Свідоцтво анульовано 25.03.2011 р. у зв'язку із ненаданням протягом року декларацій. Декларація з податку на додану вартість за період квітень -серпень 2010 року здана з відміткою «недійсна». Декларація з податку на прибуток за період 1 кварталу, 9 місяців, рік 2010 не здана. Остання декларація здана за 1 півріччя 2010 року з нульовими показниками та з відміткою «недійсна».

Відповідач зазначає, що ТОВ «Столичний Град» не використовувало складських приміщень. Також у останнього відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

До ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшла інформація щодо порушення кримінальної справи № 50-5865 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 3, 205 ч. 2, 364 ч. 3 КК Кодексу України.

Встановлено, що в 2008 році майор податкової міліції ОСОБА_5, працюючи на посаді старшого уповноваженого УПМ ДПА у м. Києві, вступив у попередню змову з начальником відділу боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ОСОБА_2, з метою створення мережі фіктивних підприємств без наміру реалізації ними статутних завдань, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: з метою надання послуг СПД у переведенні безготівкових коштів у готівку, одержуючи за ці послуги відсоток від загальної суми, що буде переведено у готівкову форму.

Зокрема, встановлено, що таким чином створене ТОВ «Столичний Град» використовувало реквізити та банківські рахунки для здійснення незаконної діяльності.

Отже, за висновками відповідача, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) УВТК ПАТ «Київметробуд» від ТОВ «Столичний Град», а саме: відсутність у останнього майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, яку економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, УРБ ПАТ «Київметробуд» порушено вимоги ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а, отже, є нікчемним.

Проте, суд ознайомившись із первинними та бухгалтерськими документами позивача не може погодитися з висновками податкового органу, про що вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про винесення вироку у кримінальній справі, який має для суду преюдиційне значення для вирішення питання чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Столичний град» господарських договорів на підставі ст. 228 ЦК України

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Столичний Град» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 № К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В контексті наведеного слід дійти висновку, що неподання ТОВ «Столичний град» податкових декларацій за 1 кварталу, 9 місяців, рік 2010 не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, оскільки він не знав та не міг про них знати. Отже, за порушення законодавства повинна нести відповідальність особа, яка допустила таке порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а податковий кредит за такими операціями - податковою накладною.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, як ті, що складені на бланках типових і спеціалізованих форм, так і ті, що складені на самостійно виготовлених бланках під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, головне, щоб за змістом та формою документи відповідали наведеним вище вимогам закону та відображали реальні господарські операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення № 88).

В силу пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Окрім того, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 N 568/11/13-10).

Слід зазначити, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару.

Так, проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що позивач та ТОВ «Столичний град» мали цивільну правоздатність, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали статус платників податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що 25.03.2011 р. свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Столичний град» було анульовано, оскільки на час здійснення господарських операцій (період 2009-2010 роки) останнє було дійсне.

Таким чином, на момент вчинення господарських операцій дефекти у правовому статусі контрагента позивача ТОВ «Столичний град», а саме: відсутність реєстрації як платника ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо - відсутні.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Столичний град» послуги та товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Столичний град», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Зі змісту акту перевірки від 21.07.2011 р. № 1686/23-08/01387432 вбачається, що підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, окрім невизнання Інспекцією валових витрат позивача за операціями з ТОВ "Столичний Град", слугували й виявлені перевіркою обставини щодо порушення платником правила "першої події" при збільшенні валових витрат за операціями з придбання механізованих послуг у приватного підприємця ОСОБА_3, недотримання Товариством установленого підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 50-відсоткового обмеження при формуванні витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та витрат на оперативну оренду легкових автомобілів, включення позивачем до валових витрат вартості електроенергії, використаної піонерським табором "Восток" (що було розцінено Інспекцією як витрати поза межами господарської діяльності платника), в результаті чого БМУ № 6 ПАТ «Київметробуд» завищено валові витрати у розмірі 15700,00 грн., в т.ч. по періодах: 3 квартал 2009 р. - у розмірі 5 000,00 грн., 3 квартал 2010 р. - у розмірі 10 700,00 грн. На вказане також звернув увагу Вищий адміністративний суд України, повертаючи справу на новий розгляд.

Також в акті перевірки зазначено, що вищевказане не вплинуло на формування податкових зобов'язань з ПДВ , так як СПД не є платником податку на додану вартість.

Згідно відповіді, наданої позивачем на судовий запит від 23.12.2015 р. № 2а-1077/12/2670, повідомлено, що позивач погодився з частиною донарахувань в сумі 76 639,75 грн. по податку на прибуток та 29 437,50 грн. по податку на додану вартість і сплатив донараховані в цій частині податки.

Вказане вище підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 1014 від 18.08.2011 р. на суму 5 888,00 грн., № 1013 від 18.08.2011 р. на суму 23 550,00 грн., № 1015 від 18.08.2011 р. на суму 15 329,00 грн., № 1012 від 18.08.2011 р. на суму 61 313,00 грн.

Разом з тим, оскільки відповідачем не надано суду розрахунку податкових повідомлень-рішень по кожному епізоду, суд приходить до висновку, що сплачена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій покриває валові витрати позивача в частині їх завищення на суму 15 700,00 грн., в т.ч. по періодах: 3 квартал 2009 р. - у розмірі 5 000,00 грн., 3 квартал 2010 р. - у розмірі 10 700,00 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 р. № 0005322308 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 364 552,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 р. № 0005332308 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 142 691,25 грн., є протиправним, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним збільшення позивачу сум податку на додану вартість на загальну суму 364 552,50 грн., то нарахування штрафних санкцій в сумі 72 910,50 грн. є також неправомірним, відповідно протиправність збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 142 691,25 грн. зумовлює визнання протиправним нарахування штрафних санкцій у розмірі 28 538,25 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163,167,254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київметробуд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09.08.2011 р. № 0005322308 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 364 552,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 291 641,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 72 910,50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09.08.2011 р. № 0005332308 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 142 691,25 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 114 153,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 28 538,25 грн.

4. Судові витрати в сумі 2 154,50 гривень присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київметробуд» за рахунок асигнувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук