Постанова № 54981108, 28.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 грудня 2015 р. № 820/11198/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРАНД-МАРКЕТ"" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРАНД-МАРКЕТ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним рішення №00090/20-40-21-02/38978614 від 01 вересня 2015 року Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій на Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРАНД-МАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 38978614) у вигляді штрафу в розмірі 66 684,34 грн

В обґрунтування свого позову позивач послався на ті обставини, що відповідач помилково дійшов висновку про зберігання позивачем немаркованої продукції у зв'язку з тим, що сума акцизного податку на марках, які містились на кожній одиниці продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Також позивач зазначив, що відповідач неправильно застосовує до позивача норми чинного законодавства при визначенні ставок акцизного податку, що, у свою чергу, призвело до помилкового висновку податкового органу про те, що алкогольні напої є немаркованими. При цьому, позивач відмітив, що для імпортованих та вітчизняних алкогольних напоїв існують різні правила визначення ставки акцизного податку, а, отже, суми акцизного податку є різними залежно від дати, на яку встановлена ставка. Для імпортованих товарів дата розливу продукції та дата ввезення на митну територію України, які впливають на визначення ставки акцизного податку, не є тотожними. Ставка податку визначається не на день розливу такої продукції, а на день подання митної декларації. Натомість, посадові особи податкового органу помилково вважають, що імпортер зобов'язаний закупити марки з урахуванням ставки акцизного збору на дату розливу алкогольної продукції та при ввезенні її на митну територію України придбавати додаткові марки з урахуванням різниці ставки акцизного збору на момент розливу та ввезення такої продукції, оскільки ставка акцизного збору постійно підвищується. Таким чином, позивач вважає висновки податкового органу помилковими і просить скасувати рішення про застосування до нього фінансових санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що сума акцизного податку, вказана на марці кожної одиниці алкогольної продукції має відповідати сумі акцизного податку на дату розливу з урахуванням міцності та місткості тари. Оскільки сума акцизного податку на марках, які містились на кожній одиниці продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, така продукція є немаркованою. Таким чином, позивач зберігав немарковану підакцизну продукцію, чим порушив вимоги статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спиту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому правомірно застосовано штрафні санкції. Вважаючи прийняте рішення обґрунтованим просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведена фактична перевірки супермаркету (магазину), що розташований за адресою: м. Харків, пр. Московський, 295, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю " Компанія "Гранд - Маркет", за результатами якої складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 19.06.2015 року " 38/20-40-21-02-10/38978614 (надалі - Акт перевірки арк. 104).

Проведеною перевіркою встановлено факт реалізації та зберігання на вітринах магазину алкогольних напоїв іноземного виробництва, маркованих марками акцизного податку (далі МАП), на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, що не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, чим порушено вимоги п.226.9 ст.226 Податкового кодексу України, п.10 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1251, ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

На підставі зазначеного вище Акту перевірки відповідачем прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій від 01.09.2015року №00090/20-40-21-02/38978614, яким на позивача накладено штраф у розмірі 66684,34 грн.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Статтею 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що алкогольні та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну позначаються марками акцизного збору в порядку визначеному законодавством.

Відповідно до вимог п.226.1, п.226.3 та п.226.7 ст.226 Податкового кодексу України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно положень абзацу четвертого пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до п. 19 та 20 Положення № 1251, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку (марка повинна мати позначення про суму акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції) та легальності ввезення товарів.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Податковим кодексом України визначено особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлювались Законом України від 15.09.95 № 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (надалі - Закон України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби") та Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 18-92 «Про акцизний збір»(надалі -Декрет «Про акцизний збір»).

Відповідно до статті 1 Декрету «Про акцизний збір», акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Згідно з пунктом в статті 2 Декрету «Про акцизний збір», суб'єктами сплати акцизного збору є будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій.

Пункт в статті 3 Декрету «Про акцизний збір» встановлює, що об'єктом оподаткування є вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Акцизний збір обчислюється за ставками у процентах до обороту з продажу: товарів, що імпортуються на митну територію України, - виходячи з їх вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум ввізного мита без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного збору) (абзац третій пункту "а" частини першої статті 4 Декрету «Про акцизний збір»).

Згідно з частиною другою статті 6 Декрету «Про акцизний збір», суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), в обов'язковому порядку при перетинанні кордону їх декларують і подають органам митного контролю декларацію у двох примірниках, один з яких цими органами надсилається до податкових інспекцій за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності, для справляння акцизного збору.

Після набрання чинності Податковим кодексом України платники, ставки, база оподаткування, умови нарахування та сплати акцизного податку визначені розділом VI Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 213.1.3 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

Стаття 215 Податкового кодексу України визначає підакцизні товари та ставки податку.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво належать до підакцизних товарів.

Згідно з пунктом 218.1 статті 218 Податкового кодексу України, суми податку з товарів, які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податків самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку.

Згідно із статтею 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що виробляються на території України, здійснюється органами державної податкової служби. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, під час митного оформлення здійснюється митними органами, крім випадків ввезення маркованої підакцизної продукції, контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету якої покладається на органи державної податкової служби (стаття 224 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу третього пункту 4 статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Стаття 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" під "маркою акцизного збору" визначає спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Отже, марка акцизного збору є спеціальним знаком, яким підтверджується, в тому числі легальність реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Абзац четвертий пункту 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 567, до немаркованих прирівнює алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції.

У підпункті 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України зазначено, що у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Згідно з пунктом 216.4 статті 216 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань, у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

Таким чином, для імпортованої маркованої продукції передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку, а остаточний розрахунок та строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації до митного органу.

Отже, дата подання митної декларації до митного органу і є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції. Таке правило сплати податку при імпорті алкогольних виробів збігається з правилом для всієї імпортованої продукції, визначеним у пункті 216.4 статті 216 Податкового кодексу України.

Разом з тим, положення підпунктів 222.1.2-222.1.3 передбачають строк сплати акцизного податку з вітчизняних алкогольних виробів лише при придбанні марок акцизного податку.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства убачається, що з метою встановлення відповідності між визначеною ставкою акцизного податку на час виробництва певної алкогольної продукції та фактично сплаченим розміром податку з такої продукції законодавець встановив певні правила.

Зокрема, в абзаці 4 пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що вважаються такими, що немарковані алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згадана норма є загальною, оскільки в ній йдеться про алкогольні напої без їх поділу на вітчизняні та імпортовані. А тому наведена норма має застосовуватись лише у тих випадках, коли відсутні спеціальні норми.

У свою чергу, відносно імпортованої алкогольної продукції встановлено спеціальний порядок визначення ставки податку. Так, згідно з підпунктом 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України ставка податку визначається не на день розливу такої продукції, а на день подання митної декларації. Таким чином, положення абзацу четвертого пункту 226.9 Податкового кодексу України повинні застосовуватись лише до алкогольної продукції, виробленої на митній території України, і не можуть бути застосовані до імпортованої алкогольної продукції, тому що для неї дата розливу не є датою визначення ставки акцизного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, що продукція, яка досліджувалась під час перевірки податковим органом, є імпортованою та завезена на митну територію України.

Також у своїй позовній заяві представник позивача зазначив, що сума акцизного податку, сплаченого імпортерами та яка була зазначена на акцизних марках відповідала ставкам, встановленим на час ввезення алкогольної продукції на територію України

Суд звертає увагу, що при перевезенні товару через митний кордон України митні органи здійснили митний контроль, за результатами якого товар потрапив на митну територію України. Це означає, що акцизний податок був сплачений імпортерами відповідно до вимог чинного законодавства та дотримані всі істотні умови (вимоги) щодо імпортованого товару. Зазначене свідчить про те, що алкогольна продукція була маркованою акцизними марками встановленого зразка, а суми акцизного податку, зазначені на акцизних марках, відповідали встановленим на той час ставкам акцизного податку на момент оформлення вантажно-митних декларацій.

На думку суду, застосування відповідачем норми абзацу четвертого пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України до імпортованої алкогольної продукції є наслідком неправильного тлумачення та застосування положень Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що алкогольна продукція позивача є маркованою, оскільки норми абзацу четвертого пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України повинні застосовуватись лише до алкогольної продукції, виробленої на митній території України, і не можуть бути застосовані до імпортованої алкогольної продукції, тому, що для неї дата розливу не є датою визначення ставки акцизного податку.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого Рішення про застосування фінансових санкцій від 01.09.2015 р. №00090/20-40-21-02/38978614.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Щодо позовної вимоги про визнання рішення нечинним, суд зазначає наступне, як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України спосіб захисту (вимоги про визнання рішення нечинним), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінністю між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Такого висновку дійшов Верховний суд України у своїй постанові від 08.01.2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи те, що під час судового розгляду справи було встановлено порушення прав позивача, проте позовні вимоги викладені таким чином, що не дає можливості відновити порушені права у законний спосіб, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00090/20-40-21-02/38978614 від 01.09.2015 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гранд-Маркет" фінансових санкцій.

Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРАНД-МАРКЕТ" до Головного управління ДФС у Харківській області.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРАНД-МАРКЕТ"'' до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання недійсним рішення задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00090/20-40-21-02/38978614 від 01.09.2015 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ""КОМПАНІЯ "ГРАНД-МАРКЕТ"" (код ЄДРПОУ 38978614) фінансових санкцій.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРАНД-МАРКЕТ"" (код 38978614, адреса:61162, м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 136/8) судовий збір у розмірі 1218 (тисячу двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 січня 2016 року.

Суддя Тітов О.М.