Ухвала суду № 54978121, 14.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №576/2376/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сапон О. В.Номер провадження 22-ц/788/145/16 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 59

УХВАЛА

14 січня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Рибалки В. Г. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2015 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: відділ ДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції, про виключення майна з акту опису та арешту, скасування акту опису та арешту майна, зобов'язання повернути вилучене майно,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_5 про виключення майна з акту опису та арешту, скасування акту опису та арешту майна, зобов'язання повернути вилучене майно.

Вказану ухвалу судді представник заявника оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції безпідставно не врахував всі надані позивачем докази, необґрунтовано вказавши в оскаржуваній ухвалі, що останнім не було надано належних і допустимих доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Як роз'яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просив заборонити відділу ДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції вчиняти дії, направлені на примусову реалізацію майна, заборонивши його продаж, в якості забезпечення його позову до ОСОБА_5 про виключення майна з акту опису та арешту, скасування акту опису та арешту майна. Однак, обраний позивачем вид забезпечення позову не відповідає вимогам ч.1 ст.152 ЦПК України, оскільки фактично є перешкоджанням законній діяльності органу державної виконавчої служби та по суті зупиняє виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 184550 грн. грошової компенсації, яке набрало законної сили, що суперечить вимогам ст.14 ЦПК України.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що для такої категорії позовів, як визнання права власності на майно і зняття з нього арешту, передбачений спеціальний вид забезпечення позову - зупинення продажу арештованого майна (п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України), але позивач про такий вид забезпечення позову не заявляв.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову у такий спосіб, який просив застосувати позивач у поданій ним заяві.

За таких обставин, коли судом першої інстанції постановлено ухвалу про залишення без задоволення заяви про забезпечення позову з додержанням вимог закону, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2015 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -