Постанова № 54975046, 30.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/17755/15-п Головуючий суддя І інстанції Мамалуй М.В.

Провадження № 33/790/673/15 Суддя доповідач Шевченко В.В.

Категорія: ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2015 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1, за участю осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно

ОСОБА_2, що народився 10 травня 1949 року в с.Рухотин Хотинського району Чернівецької області, пенсіонера, мешкає в АДРЕСА_1,

ОСОБА_3, що народився 02 березня 1992 року в м.Харкові, працює менеджером в магазині «Планета Хобі», мешкає в АДРЕСА_2,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2015 року постановою судді Московського районного суду м. Харкова Магурчака Василя Петровича та Прокопова Олександра Андрійовича визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на кожного накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.

Не погодившись з винесеним процесуальним рішенням судді, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; визнати винним ОСОБА_2 у порушенні вимог п.10.1 ПДР України, а у разі, якщо суд знайде і в його (ОСОБА_3) діях ознаки правопорушення, визначити долю вини кожного учасника ДТП для владнання відносин зі страховими компаніями. Апелянт погоджується із висновком суду про порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.10.1 ПДР України, а висновок суду про порушення ним (ОСОБА_3) вимог п.13.1 ПДР України вважає необґрунтованим. ОСОБА_3 зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо недотримання ним безпечного інтервалу; автомобіль ГАЗ32410 під керуванням ОСОБА_2 безпосередньо перед ДТП стояв у заїзному «кармані» та позначив свій намір виїжджати, трохи повернувши у лівий бік, але такий намір міг стосуватись і бажання виїхати у перший ряд попутного напрямку і рухатись у цьому напрямку далі, в цьому випадку траєкторії руху автомобілів не перетинались та жодної небезпеки не виникало. Але ОСОБА_2, не дотримавшись вимог п.10.1 ПДР України виконав маневр для розвороту через дві смуги попутного напрямку руху з виїздом на смугу протилежного(зустрічного) напрямку, чого він (Прокопов) передбачити не міг, оскільки п.1.3 ПДР України зобов*язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а п.1.4 ПДР України передбачає, що кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, тобто зазначене має бути гарантією передбачуваності розвитку ситуації на дорозі. За таких обставин ОСОБА_3 вважає, що його вини у дорожньо-транспортній пригоді не має, а суд постановив необґрунтоване рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, думку іншого учасника ДТП ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в йоговчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи єобставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися наобставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніхі незаперечних доказах.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, суддя не виконав вказані вимоги закону в повному обсязі.

Так, суддя, з огляду на матеріали справи, обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_2 порушення вимог п.10.1 ПДР України, а відповідно - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В цій частині постанова суду не оскаржується апелянтом.

Натомість, із висновком суду про наявність в діях водія ОСОБА_3 порушення вимог п.13.1 ПДР України погодитись не можна.

За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення судом першої інстанції провадиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 №888130 від 13 жовтня 2015 року, 13 жовтня 2015 року о 22 год. по вул.Салтівське шосе,129 в м.Харкові, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ21013, держномер Д7784ХА, не дотримався безпечного інтервалу, тобто порушив вимоги п.13.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ-24 держномер 67377ХК, під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальну шкоду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 порушення п.13.1 ПДР України, а відповідно - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. При цьому жодного обґрунтування висновку щодо винуватості ОСОБА_3, з посиланням на докази отримані у провадженні по справі, оскаржувана постанова не містить.

Відповідно до п.13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

У розумінні термінів, наведених у Правилах (п.1.10 ПДР України):

безпечна дистанція відстань від транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;

безпечний інтервал відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об*єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

У протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 зазначено саме про недотримання останнім безпечного інтервалу. Постанова судді, всупереч вимогам ст.283 КУпАП взагалі не містить опису обставин, які характеризують об*єктивну сторону правопорушення, вчиненого ОСОБА_3, та встановлені безпосередньо судом при розгляді справи. Суд лише зазначив, що можливість запобігання зіткнення автомобілів ВАЗ і ГАЗ також залежала і від дій водія ОСОБА_3, який «рухався позаду в смузі руху автомобіля ГАЗ, обзор дороги для водіїв нічим не був закритий».

Разом з тим, учасники дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідки ДТП, як під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, так і в суді першої інстанції підтвердили, що безпосередньо перед ДТП автомобіль ГАЗ під керуванням ОСОБА_2 знаходився у заїзному «кармані» та, в порушення вимог п.10.1 ПДР України, маючи намір здійснити розворот, перед початком руху не переконався у безпечності свого маневру. Відповідно до п.1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. З огляду фактичні обставини, які встановлені судом першої інстанції, беззаперечних доказів щодо недотримання водієм ОСОБА_3 під час руху автомобіля безпечного інтервалу, що перебувало б у причинно-наслідковому зв*язку із дорожньо-транспортною пригодою, не здобуто.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 не спростовував своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді та зазначив, що вбачає вину водія ОСОБА_3 у тому, що той рухався із занадто великою швидкістю, яка не дозволила йому вчасно зорієнтуватись та запобігти зіткненню автомобілів. Щодо інтервалу між транспортними засобами ОСОБА_2 пояснив, що безпосередньо перед ДТП його(ОСОБА_2) автомобіль знаходився у заїзному «кармані» на дорозі, яка має дві смуги руху, а автомобіль під керуванням ОСОБА_3 рухався у крайній лівій смузі. Зазначені обставини підтвердив інший учасник ДТП - ОСОБА_3 Враховуючи такі обставини, інтервал (відстань між боковими частинами транспортних засобів) є безпечним. Стверджуючи про ймовірне перевищення ОСОБА_3 швидкості руху автомобіля, ОСОБА_2 погодився з тим, що ця обставина взагалі не вплинула б на розвиток дорожньо-транспортної пригоди в тому випадку, якби він (ОСОБА_2П.) перед початком руху переконався у безпечності свого маневру розвороту.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду про наявність в діях ОСОБА_3 порушення вимог п.13.1 ПДР України, а відповідно - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, єнеобґрунтованим; постанова судді в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП ОСОБА_3 скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В іншій частині постанову суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяАпеляційного суду

Харківської області ОСОБА_1